Ухвала від 17.06.2025 по справі 2-705/11

УХВАЛА

17 червня 2025 року

м. Київ

справа № 2-705/11

провадження № 61-7159ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аюнір-ЛТД», про звернення стягнення на заставне майно,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - ТОВ «Аюнір-ЛТД», про звернення стягнення на заставне майно.

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 30 березня 2015 року позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - ТОВ «Аюнір-ЛТД», про звернення стягнення на заставне майно залишив без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, АТ «Сенс Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», 03 квітня 2025 року подало апеляційну скаргу.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 07 квітня 2025 року визнав неповажними причини пропуску строку апеляційного оскарження ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2015 року, апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2015 року залишив без руху та запропонував у визначений строк подати клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та сплатити судовий збір відповідно до закону.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 30 квітня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Сенс Банк» на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2015 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що АТ «Сенс Банк», яке є правонаступником позивача у справі - ПАТ «Укрсоцбанк», апеляційну скаргу на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2015 року подало після спливу десяти років з дня постановлення ухвали, доказів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження заявником не наведено, як і обставин непереборної сили.

02 червня 2025 року АТ «Сенс Банк», через засоби поштового зв`язку, подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження та не взяв до уваги всі обставини справи та причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши доводи касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його

справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового

рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної

інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Апеляційний суд встановив, що оскаржену ухвалу суду першої інстанції постановлено 30 березня 2015 року та протягом усього часу перебування справи № 2-705/11 на розгляді суду з 2011 року, позивач ПАТ «Укрсоцбанк», а у подальшому його правонаступник АТ «Сенс Банк», мав можливість ознайомитись як з матеріалами справи, так і зі змістом судових рішень у даній справі.

Інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2015 року було внесене судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 08 вересня 2015 року та забезпечено надання загального доступу 14 вересня 2015 року.

Апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції - 03 квітня 2025 року, тобто через десять років з дня постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження

№ 61-1979сво24) зокрема зроблено висновок, що «особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не

можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні

вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження. Законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що при її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень; відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до

Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу,

знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц зазначено, що «з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі

№ 490/9587/18 звернула увагу на те, що позивач із високим

ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.

За таких обставин та врахувавши, що АТ «Сенс Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», є позивачем у справі, тобто особою, яка ініціювала розгляд справи, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що виключні випадки для поновлення річного строку на апеляційне оскарження відсутні, що має наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження.

Наведені у скарзі обставини щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження через несвоєчасне вручення судом першої інстанції тексту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк, не є обставинами непереборної сили.

Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 358 ЦПК України, виклавши відповідні мотиви і висновки в оскаржуваній ухвалі.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий

доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі

№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аюнір-ЛТД», про звернення стягнення на заставне майно.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко