Постанова від 18.06.2025 по справі 914/56/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/56/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?Укренерго?

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 (колегія суддів: Зварич О. В. - головуючий, Матущак О. І., Панова І. Ю.) та рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2024 (суддя Рим Т. Я.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?Укренерго?

до Акціонерного товариства ?ДТЕК Західенерго?

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення суми

за участю:

позивача: Сивик А. П. (адвокат)

відповідача: Гуменюк Д. В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Приватне акціонерне товариство ?Національна енергетична компанія ?Укренерго? (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства ?ДТЕК Західенерго? (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача 697 483 504,87 грн заборгованості за надання послуг передачі електричної енергії за період з вересня 2019 року по жовтень 2021 року, 96 994 426,33 грн штрафу, 88 796 051,29 грн пені, 40 546 433,31 грн три відсотки річних, 114 909 316,67 грн інфляційних втрат.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії за договором, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 04.12.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3864,62 грн пені, 724,62 грн три відсотки річних, в іншій частині позову відмовлено.

2.3 Судові рішення в оскарженій у касаційному порядку частині (відмови у задоволенні позовних вимог) мотивовано тим, що відповідач оплатив вартість послуг з передачі електричної енергії для власного споживання за спірний період, а нарахована позивачем заборгованість з передачі електричної енергії на експорт та її оплата не охоплюється договором, що виключає правові підстави для стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що судові рішення в оскарженій частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 914/935/20, від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20.

3.3 У відзиві на касаційну скаргу, який 18.06.2025 зареєстрований у системі ?Електронний суд?", заявник порушує питання про поновлення строку для його подання та прийняття до розгляду, обґрунтовуючи це тим, що 06.06.2025 він не міг його подати через проблеми у системі ?Електронний суд?.

3.4 Поданий відповідачем відзив на касаційну скаргу підлягає прийняттю до розгляду, оскільки 06.06.2025 в локальній мережі Верховного Суду було виявлено ознаки здійснення кібератаки, а саме втрачено доступ до серверів та баз даних суду, що підтверджується Актом фіксації збоїв у роботі програмних продуктів та інформаційних систем Верховного Суду від 06.06.2025, який складений та підписаний уповноваженими службовими особами суду касаційної інстанції.

3.5 Отже, відповідач не міг об`єктивно передбачити таку технічну несправність, оскільки така ситуація виникла з обставин, які не залежали від його волі, а вчинені ним дії свідчать про його добросовісність шляхом вжиття заходів для своєчасно подання відзиву у строк встановлений судом.

3.6 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 № 0424-02013 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого позивач (Оператор системи передачі, далі - ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а відповідач - (Користувач) зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

4.2 Додатковою угодою № 2 від 14.08.2019 договір викладено в новій редакції.

4.3 Згідно з підпунктом 1 пунктом 7.1, підпунктом 3 пункту 9.3 договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг; Користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.

4.4 Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

4.5 Пунктом 6.2 договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

4.6 При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

4.7 Згідно з пунктом 6.5 договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання - передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

4.8 Пунктом 6.6 Договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

4.9 Пунктом 6.7 договору, в редакції додаткової угоди від 14.08.2019, передбачено, що за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.

4.10 Відповідно до пункту 6.7 договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

4.11 У ході нового розгляду суди встановили, що за період з липня 2019 року по травень 2020 року за даними позивача надано послуг з передачі електричної енергії загальним обсягом 2 549 380,436 МВт. год та загальною вартістю 435 891 269,99 грн. За цей же період за даними відповідача передано електричної енергії загальним обсягом 59 204,806 МВт. год та загальною вартістю 10 057 706,42 грн. За період з червня 2020 року по жовтень 2021 року за даними позивача надав послуг з передачі електричної енергії загальним обсягом 2'282'469,767 МВт. год та загальною вартістю 697 483 504,87 грн. За цей же період за даними відповідача передано електричної енергії загальним обсягом 61839,751 МВт. год та загальною вартістю 18'180'932,42 грн.

4.12 Також встановлено, що всього за період з липня 2019 року по травень 2020 року відповідачу передано для власних потреб електричної енергії обсягом 59204,806 МВт. год та загальною вартістю 10 057 706,42 грн, на експорт 2490170,630 МВт. год вартістю 425 833 563,57 грн. За період з червня 2020 року по жовтень 2021 року відповідачу передано для власних потреб електричної енергії обсягом 61839,751 МВт. год та загальною вартістю 18 180 932,42 грн, на експорт 3824141,114 МВт. год вартістю 679 302 572,45 грн.

4.13 Також встановлено, що в період з вересня 2019 року по жовтень 2021 року відповідач експортував електричну енергію обсягом 6314316,744 МВт. год до країн Енергетичного Співтовариства, що підтверджується копіями відповідних листів та довідок, що не оспорюється позивачем.

4.14 Із встановлених судами обставин справи вбачається, що структура заборгованості відповідача складається з: вартості послуги переданої відповідачу для власних потреб електричної енергії обсягом 61839,751 МВт. год та загальною вартістю 18 180 932,42 грн за період з червня 2020 року по жовтень 2021 року та вартості послуги переданої відповідачу електричної енергії на експорт обсягом 3824141,114 МВт. год вартістю 679 302 572,45 грн за цей же період, що разом становить 18 180 932,42 грн + 679 302 572,45 грн =697 483 504,87 грн.

4.15 При цьому встановлено, що відповідач надав суду копії платіжних доручень про оплату позивачу вартості наданих послуг для власних потреб у загальному розмірі 28 238 638,85 грн, у тому числі 10 057 706,43 грн за період з липня 2019 року по травень 2020 року, 18 180 932,42 грн за період з червня 2020 року по жовтень 2021 року.

4.16 Крім того встановлено, що на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у справі № 910/9627/20, яка набрала законної сили, позивач припинив нараховувати та відображати в актах наданих послуг обсяг проекспортованої електричної енергії починаючи з травня 2021 року.

4.17 Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач вказував на наявність у відповідача заборгованості за надання послуг з передачі електричної енергії за період з вересня 2019 по жовтень 2021 на загальну суму 697 483 504,87 грн з ПДВ.

4.18 Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.19 Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

4.20 Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.21 За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

4.22 Передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

4.23 Постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

4.24 Міждержавна лінія електропередачі - це лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

4.25 Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України "Про державний кордон України").

4.26 Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

4.27 Отже, в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.

4.28 Згідно з приписами пунктів 5.1, 5.2 Розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 309, договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії. Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.

4.29 Як встановлено судами, відповідач є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.06.2019 № 1074.

4.30 Між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач зобов`язався здійснювати її оплату в порядку визначеному договором. Умови вказаного договору є типовими та затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 "Про затвердження Кодексу системи передачі".

4.31 Пунктом 4.1 договору, у редакції додаткової угоди від 14.08.2019, встановлено перелік підстав для визначення планового та фактичного обсягів послуги з передачі електричної енергії.

4.32 При цьому у пункті 4.1 договору, у редакції додаткової угоди від 14.08.2019, сторони погодили, що визначення фактичного обсягу послуги з передачі у розрахунковому місяці здійснюється:

- для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;

- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

4.33 Тобто, як обґрунтовано встановлено судами, з умов укладеного договору не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії.

4.34 Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на час укладення договору типова форма такого договору містилася у додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018, умови якого не передбачали включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії.

4.35 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 зазначила, що стаття 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру. Наведена норма є обов`язковою для України як для сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та Закону України "Про міжнародні договори України". Встановлена зазначеним положенням заборона стосується в рівній мірі застосування до операцій з експорту та імпорту енергопродуктів як мита, так і заходів щодо встановлення плати, яка за своєю природою є подібною до мита. Наведений в листах Секретаріату Енергетичного Співтовариства, зокрема, у повідомленні Секретаріату Енергетичного Співтовариства від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import), аналіз дає підстави для висновку про те, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

4.36 Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.37 З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

4.38 Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.

4.39 Скаржник у касаційній скарзі зазначає на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 914/935/20, від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20.

4.40 Перевіривши такі доводи позивача, колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

4.41 У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

4.42 Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 20.06.2023 у справі № 917/504/22, від 18.07.2023 у справі № 910/2419/20.

4.43 Суди встановили, що згідно з долучених до матеріалів справи довідок за спірний період щодо фактичної кількості електроенергії переміщеної з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн, виданих ОСП, вбачається здійснення відповідачем експорту електроенергії до країн ЄС, а саме: Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії.

4.44 Зважаючи на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами договору та чинним законодавством, що виключає правові підстави для стягнення з відповідача 679 302 572,45 грн вартості послуги з передачі електричної енергії на експорт.

4.45 Такі висновки судів узгоджуються із позиціями, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 та у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20, від 04.02.2021 у справі № 914/935/20.

4.46 При цьому суди врахувавши здійснену відповідачем оплату вартості послуги з передачі електричної енергії на власні потреби у розмірі 18 180 932,42 грн за період з червня 2020 року по жовтень 2021 року, що не заперечується позивачем, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення цієї суми.

4.47 Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині, оскільки вони об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали правильну юридичну оцінку обставинам справи, доводам і запереченням сторін, відтак з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

4.48 Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2).

4.49 За вказаних обставин підстав для скасування оскаржених судових рішень у наведеній частині доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, немає.

4.50 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?Укренерго? залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 914/56/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач