Постанова від 25.06.2025 по справі 420/1202/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1202/24

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

повний текст судового рішення

складено 23.01.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Мирнопільське» селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Мирнопільське» селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ДП «Дослідне господарство «Мирнопільське» селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» (далі ДП) звернулось до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області (далі ГУДПС) та просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №33778/15-32-09-01-22 від 15.12.2023 року, яким до ДП застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом економічної діяльності ДП є 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

З доповідної записки Управління контролю за підакцизними ГУДПС від 26.10.2023 року вбачається, що з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства, вжиття заходів по запобіганню та виявленню порушень у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів (пального) було проведено аналіз господарської діяльності ряду підприємств, зокрема ДП, внаслідок чого згідно баз даних ITC «Єдине вікно подання електронної звітності» підсистеми «Архів електронної звітності» меню «ЄРАН-2019» було з`ясовано, що постачальниками пального у 2023 році (ТОВ «ТАТ ОЙЛ» та ТОВ «ФЛАЙ ОЙЛ») для ДП здійснювалась виписка та реєстрація акцизних накладних на загальний об`єм дизельного палива 30266,84 л (напрям використання (4) реалізація пального у паливний бак транспортного засобу або тару споживача з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним). Також, у доповідній записці зазначено, що за ДП згідно відомостей про об`єкти оподаткування, не значаться автотранспортні засоби, техніка, обладнання, пристрої, через які/за допомогою яких здійснюється власна господарська діяльність та які використовують/працюють на пальному. Ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у ДП відсутня.

Враховуючи вищевказані обставини, ГУДПС було видано наказ, згідно якого було призначено фактичну перевірку ДП за податковою та фактичною адресою: 68413, Одеська область, Болградський район, с. Мирнопілля, вул. Шкільна, 35, з 01.11.2023 року тривалістю 10 діб, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

На підставі вказаного наказу ГУДПС та направлень на перевірку від 31.10.2023 року, головними державними інспекторами відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах управління контролю за підакцизними товарами ГУДПС Шелест А.О. та Кущенко Д.Ю. було проведено фактичну перевірку державного підприємства 02.11.2023 року.

На вищевказаних направленнях на перевірку від 31.10.2023 року містяться підписи представника державного підприємства головного бухгалтера Колесниченко В.П., що підтверджують її ознайомлення 02.11.2023 року із пред`явленими службовими посвідченнями та направленнями на перевірку представників податкового органу, а також із наказом ГУДПС від 31.10.2023 року №8904-п.

У період проведення фактичної перевірки, на запит від 01.11.2023 року №1 про надання документів та відомостей, які стосуються предмету перевірки, представником ДП була надана бухгалтерська довідка від 02.11.2023 року №54/11, в якій зазначено, що для зберігання дизпалива підприємство використовує три сталеві резервуари, а саме: сталевий резервуар загальною місткістю 3350 л, сталевий резервуар загальною місткістю 3210 л, сталевий резервуар загальною місткістю 1500 л, які знаходяться в приміщеннях гаражу на території механічного двору, розташованого за адресою: Одеська область, Белградський район, с. Мирнопілля, вул. Шкільна, буд. 35А. Станом на 02.11.2023 року залишок дизельного пального в сталевому резервуарі (загальною місткістю 3350 л) становить 566 літри.

На підтвердження придбання державним підприємством пального в матеріалах фактичної перевірки також міститься примірник договору постачання нафтопродуктів, складеного між ДП та ТОВ «ТАТ ОЙЛ», а також відповідні фіскальні чеки на придбання пального та видаткові накладні (т.2 а.с.48-53, 57-59).

В результаті проведення фактичної перевірки державного підприємства було складено акт №31728/15-32-09-01-17 від 13.11.2023 року про результати фактичної перевірки, у висновку якого встановлено, що ДП для здійснення господарської діяльності не отримувало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Одеська область, Белградський район, с. Мирнопілля, вул. Шкільна, буд. 35А. На підставі наданих до перевірки документів, зокрема, фіскальних звітних чеків, встановлено, що пальне отримувалось через мережу АЗС, а саме - TOB "ТАТ ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 42759541) та ТОВ "ФЛАЙ ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 42467625). Також було встановлено, що ДП використовує три сталеві резервуари для зберігання дизельного пального, які знаходяться в приміщеннях гаражу на території механічного двору, розташованого за адресою: Одеська область, Белградський район, с. Мирнопілля, вул. Шкільна, буд. 35А, а станом на 02.11.2023 року залишок дизельного пального, яке знаходилось в сталевому резервуарі в приміщенні гаражу на території механічного двору, розташованого за адресою: Одеська область, Белградський район, с. Мирнопілля, вул. Шкільна, буд. 35А, становив 566 літрів. Отже, ДП порушено вимоги статті 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями) в частині зберігання 02.11.2023 року дизельного пального обсягом 566 літрів за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Мирнопілля, вул. Шкільна, буд. З5А, без отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

У вищевказаному акті міститься запис про відмову уповноваженої особи державного підприємства із ознайомленням змісту акту, його підписом та отриманням примірника (т.2 а.с.19).

Водночас, матеріали справи містять докази отримання 21.11.2023 року представником ДП примірнику акту поштовим зв`язком (т.2 а.с.22).

Не погоджуючись із висновками, викладеними у вищевказаному акті перевірки, ДП 29.11.2023 року надіслало ГУДПС заперечення та письмові пояснення на акт №31728/15-32-09-01-17 від 13.11.2023 року.

ГУДПС листом від 13.12.2023 року повідомило позивача, що висновки, викладені в акті перевірки №31728/15-32-09-01-17 від 13.11.2023 року, є обґрунтованими та відповідають вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевказані обставини, 15.12.2023 року ГУДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №33778/15-32-09-01-22, згідно якого на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.69.9 ст.69 підрозділу 10 Інших перехідних положень ПК України та ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обсягу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 року (зі змінами та доповненнями) до ДП застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн.

Вважаючи вказане ППР протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що приписами Закону №481/95-ВР не передбачено виключень щодо можливості зберігання пального без отримання відповідної ліцензії суб`єктами господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульована Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

За п.20.1.4 ст.20.1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1.3 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статею 80 ПК України закріплено порядок проведення фактичної перевірки.

За п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення фактичної перевірки ДП з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв було проведення Управлінням контролю за підакцизними товарами ГУДПС аналізу господарської діяльності позивача, внаслідок якого було встановлено факт реалізації пального позивачу за відсутності у підприємства відповідної ліцензії на право зберігання останнього, що підтверджується доповідною запискою Управління контролю за підакцизними товарами ГУДПС від 26.10.2023 року.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 ПК України).

За п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (п.80.9 ст.80 ПК України).

За п.82.1 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Згідно п.80.10 ст.80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За ст.86.1 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

За ст.86.5 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

За п.86.6 ст.86 ПК України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

За п.п.86.7.1 п.86.7 ст.86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту (п.п.86.7.5 п.86.7 ст.86 ПК України).

Згідно п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР) (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок зберігання пального врегульований статею 15 Закону №481/95-ВР.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

За приписами ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось судом, що у висновку акту перевірки було відображено факт встановлення зберігання державним підприємством дизельного пального обсягом 566 літрів за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Мирнопілля, вул. Шкільна, 35А, без отримання відповідної ліцензії на право зберігання пального. Факт зберігання державним підприємством пального за адресою здійснення ним господарської діяльності стороною позивача за час розгляду справи спростований не був. Внаслідок встановлених порушень приписів Закону №481/95-ВР, а саме зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, ГУДПС 15.12.2023 року було прийнято ППР №33778/15-32-09-01-22 та застосовано до позивача штраф у розмірі 500000,00 грн.

Позиція позивача/апелянта полягає в тому, що ДП не здійснює торгівлю пальним, а отримує пальне для власних потреб виключно на підставі договорів про постачання нафтопродуктів.

Разом з тим, з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що ані Законом №481/95-ВР, ані приписами ПКУ не передбачено виключень щодо можливості зберігання пального без отримання відповідної ліцензії суб`єктами господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Більш того, матеріали справи не містять доказів наявності обставин, за яких у позивача був відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального, зокрема, стороною позивача не було надано доказів зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії, а також не було підтверджено факт повного утримання ДП за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що ДП дійсно здійснило порушення приписів ст.15 Закону №481/95-ВР в частині зберігання пального без наявності ліцензії.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта, що в наказі ГУДПС від 31.10.2023 року №8904-п не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки державного підприємства, оскільки в матеріалах перевірки міститься доповідна записка Управління контролю за підакцизними товарами ГУДПС від 26.10.2023 року, яка фактично стала підставою видання наказу від 31.10.2023 року №8904-п та проведення фактичної перевірки, в якій міститься відомості про встановлення податковим органом факту здійснення виписки та реєстрації акцизних накладних на дизельне паливо, водночас ліцензія на право зберігання пального у державного підприємства відсутня.

Більш того, наявність службової записки з викладенням інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, може розглядатись як передбачена підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України підстава для проведення фактичної перевірки та відповідно може мати наслідком прийняття оскаржуваних наказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 року по справі №803/1171/17.

Окрім того, апеляційний суд наголошує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18.

Тобто, на переконання апеляційного суду, вказані вище обставини не становлять самостійних підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на ненаправлення ДП направлення на проведення фактичної перевірки та наказу на проведення перевірки, оскільки в матеріалах справи містяться примірники направлень на перевірку від 31.10.2023 року із підписами уповноваженої особи підприємства - головного бухгалтера Колесниченко В.П., що підтверджує факт її ознайомлення 02.11.2023 року із пред`явленими службовими посвідченнями та направленнями на перевірку представників податкового органу, а також із наказом ГУДПС від 31.10.2023 року №8904-п. Більш того, за приписами ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), тобто чинне законодавство не передбачає попереднє направлення поштовим зв`язком наказу на проведення фактичної перевірки представнику суб`єкта господарювання.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо часу проведення перевірки, оскільки за приписами ПК України закріплена лише гранична, а ні мінімальна тривалість фактичних перевірок щодо суб`єктів малого підприємництва, а саме - до 10 робочих днів. Разом з тим, законодавством не встановлюється мінімальний строк для проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання.

Зауваження апелянта щодо визначення відповідачем об`ємів резервуарів апеляційний суд також вважає необґрунтованими, оскільки головним бухгалтером ДП ОСОБА_1 самостійно була надана бухгалтерська довідка на запит податкового органу під час проведення фактичної перевірки, згідно якої представниками ГУДПС було встановлено, що для зберігання дизпалива підприємство використовує три сталеві резервуари, а саме: сталевий резервуар загальною місткістю 3350 л, сталевий резервуар загальною місткістю 3210 л, сталевий резервуар загальною місткістю 1500 л, які знаходяться в приміщеннях гаражу на території механічного двору державного підприємства. Більш того, головним бухгалтером було самостійно вказано у вищевказаній довідці, що станом на 02.11.2023 року залишок дизельного пального в сталевому резервуарі загальною місткістю 3350 л становив 566 л.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Мирнопільське» селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький