Ухвала від 17.06.2025 по справі 2-940/10

Ухвала

Іменем України

17 червня 2025 року

м. Київ

справа № 2-940/10

провадження № 61-6826ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу адвоката Баранова Миколи Миколайовича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року за заявою ОСОБА_1 , поданою представником Барановим Миколою Миколайовичем , про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРИС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСАГРО» про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРИС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСАГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс» про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Консент-Плюс» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , кадастровий номер 3220880900:09:001:0023, яка розташована за адресою: с. Велика Олександрівка Броварського району Київської області, та визнати його власником вказаної земельної ділянки.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09 березня 2006 року № 1633, укладений між ТОВ «ТАВРІС» та ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_5 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24 березня 2006 року № 1248, укладений між ТОВ «ТАВРІС» та ТОВ «ВАСАГРО»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 червня 2006 року № 3316, укладений між ТОВ «ВАСАГРО» та ТОВ «Консент-Плюс»; визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га, яка розташована за адресою: Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області та визначена планом меж земельної ділянки за кадастровим номером 3220880900:09:001:0023.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 9 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 (начебто від мого імені) та ТОВ «ТАВРІС», кадастровий номер 3220800000:09:001:0023, яка розташована за адресою: с. Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської області; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24 березня 2006 року, укладений між ТОВ «ТАВРІС» та ТОВ «ВАСАГРО», яка розташована за вказаною адресою; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 червня 2006 року, укладений між ТОВ «ВАСАГРО» та ТОВ «Консент-Плюс», яка розташована за вказаною адресою; визнати за ним, право приватної власності на земельну ділянку на підставі державного акта серії ЯГ № 153182, виданого 27 лютого 2006 року на земельну ділянку площею 3,6408 га, кадастровий номер 3220800000:09:001:0023, яка знаходиться на території Великоолександрівкої сільської ради Бориспільського району Київської області; скасувати, як видані незаконно наступні державні акти, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га від 20 березня 2006 року; державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га від 28 березня 2006 року; державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га від 05 липня 2006 року.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 01 грудня 2010 року в задоволенні позову ТОВ «Консент-Плюс» відмовив. Зустрічні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнив частково.

Апеляційний суд Київської області рішенням від 14 червня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Консент-Плюс» задовольнив. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Консент-Плюс» та в частині задоволення зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасував та в цих частинах ухвалив нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовив. Позов ТОВ «Консент-Плюс» задовольнив частково.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2006 року реєстровий № 9710, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,6408 га, кадастровий номер 3220800000:09:001:0023, яка розташована за адресою: Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області.

Визнав недійсним з моменту видачі державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 939760 від 04 липня 2007 року, виданий ОСОБА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010732300269.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 листопада 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, а рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року залишив без змін.

У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Баранов М. М. звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року за нововиявленими обставинами.

Заяву представник заявника мотивував тим, що рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій було мотивоване тим, що на підставі наявних у справі доказів апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 , ТОВ «Тавріс», ТОВ «Васагро» та ТОВ «Консент-Плюс» було дотримано вимог чинного законодавства України під час укладення договору купівлі-продажу від 09 березня 2006 року між продавцем, в особі Дешка Є. К., та покупцем ТОВ «Тавріс»; договору купівлі-продажу від 24 березня 2006 року, між продавцем ТОВ «Тавріс» та покупцем ТОВ «Васагро»; договору купівлі-продажу від 07 червня 2007 року, між продавцем ТОВ «Васагро» та покупцем ТОВ «Консент-Плюс».

Разом із тим вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі № 359/3929/21, в межах кримінального провадження № 42020111100000005 встановлено, що ОСОБА_6 , за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з метою заволодіти земельною ділянкою, площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023, власником якою був ОСОБА_3 , підробила довіреність від 28 лютого 2006 року № 42 щодо номеру державного акта права власності на земельну ділянку (заміст номеру паю), на підставі якої надала ОСОБА_4 довіреність від 28 лютого 2006 року на отримання в Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» державного акта на право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер 3220880900:09:001:0023, замовити та отримати довідку про відсутність обстеження земельної ділянки, та надала довіреність від 01 березня 2006 року № 868 з правом підписати договір купівлі-продажу та отримати гроші за продану земельну ділянку заміст власника ОСОБА_3 .

Вироком встановлено, що ОСОБА_3 не був обізнаний про те, що ОСОБА_4 09 березня 2006 року від його ім`я продав земельну ділянку площею 3,6408 га, кадастровий номер 3220880900:09:001:0023 покупцю ТОВ «ТАВРІС», який маючи у своєму розпорядженні оригінал державного акта на право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,6408 га, серія ЯГ № 153182, будучи переконаним, що він є дійсним та законним власником цієї земельної ділянки - 17 листопада 2006 року уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу № 9710 земельної ділянки, площею 3,6408 га, кадастровий номер 3220880900:09:001:0023.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, а ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі № 359/3929/21 в частині визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, залишено без змін та звільнено від покарання на підставі статей 49, 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Вироком встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за попередньою змовою довіреними особами ТОВ «ТАВРІС» та ТОВ «ВАСАГРО» 09 березня 2006 року та 24 березня 2006 року набули право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер 3220880900:09:001:0023, без здійснення оплати за договорами купівлі-продажу та із заниженням її вартості у декілька сотень разів: за договором купівлі-продажу від 09 березня 2006 року, укладеним між ОСОБА_7 , в особі ОСОБА_4 та ТОВ «ТАВРІС» - за 24 760,96 грн; за договором купівлі-продажу від 24 березня 2006 року, укладеним між ТОВ «ТАВРІС» та ТОВ «ВАСАГРО» - за 27 265,00 грн.

У той час як відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2006 року № 9710 та розписки ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 придбав земельну ділянку, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер 3220880900:09:001:0023 за 440 160,00 грн.

Також із змісту матеріалів справи та вироку суду вбачається, що договір купівлі-продажу від 09 березня 2006 року № 1633 щодо продажу земельної ділянки, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер 3220880900:001:0023, який було укладено між ОСОБА_3 , в особі ОСОБА_4 (продавець), та ТОВ «Таврис» (покупець) - є правочином, якій вчинений особою, яка не мала на це повноважень, вчинений в наслідок підробки довіреності від 28 лютого 2006 року № 42, на підставі якої ОСОБА_6 надала ОСОБА_4 довіреність від 28 лютого 2006 року № 746 та довіреність від 01 березня 2006 року № 868 з метою заволодіння. Дані обставини вказують на відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору купівлі-продажу від 09 березня 2006 року №1633, що відповідно до положень статей 203, 215, 216, 218, 220, 638 ЦК України та правових висновків, викладених у пунктах 231-238 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 вказує на те, що даний договір є неукладеним договором, що вказує на фіктивність, недійсність, нікчемність та нескладність всіх правочинів ланцюгу перепродажів спірної земельної ділянки.

Разом із цим, представник ОСОБА_1 - адвокат Баранов М. М. заявив клопотання про поновлення процесуального строку визначеного статтею 424 ЦПК України, в якому зазначив, що рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року у справі № 2-940/10 набрало законної сили після касаційного перегляду 23 листопада 2011 року. Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/3929/21 у межах кримінального провадження № 42020111100000005 винесено 15 листопада 2021 року. Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у справі № 359/3929/21, якою цей вирок залишено без змін, представник відповідача отримав лише 11 квітня 2025 року на підставі чергової заяви, що підтверджуються відповідною розпискою від 04 квітня 2025 року. Відповідно до інформації, яка міститься в ЄДРСР у справі № 359/3929/21 вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області станом на 15 квітня 2025 року не набрав законної сили, а ухвала Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року також відсутня у ЄДРСР. Тобто, до 11 квітня 2025 року заявник був позбавлений можливості виконати вимоги пунктів 5, 6 частини другої та пункту 3 частини третьої статті 426 ЦПК України, а саме був позбавлений можливості послатися та подати до суду докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року змінено мотиви щодо обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Київський апеляційний суд ухвалою від 29 квітня 2025 року відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , поданою представником Барановим М. М. , про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року за нововиявленими обставинами.

28 травня 2025 року адвокат Баранов М. М. як представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та розглянути клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року за нововиявленими обставинами та задовольнити його у повному обсязі; розглянути заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року за нововиявленими обставинами та скасувати це рішення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2010 року залишити в силі; розглянути заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року за нововиявленими обставинами та скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Консент-Плюс» відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд відмовляючи у відкритті провадження, не застосував до спірних правовідносин принцип «аналогії закону», встановлений статтею 10 ЦПК України, а також не дотримався вимог законодавства, яким встановлена незворотність в часі дії закону, яким звужуються права учасників процесу.

Вивчивши касаційну скаргу та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 2 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Згідно з пунктом 2 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили. З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: з підстав, визначених пунктами 2 і 3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, передбачені цією частиною, не можуть бути поновлені, крім строку, передбаченого для перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, яке набуло статусу остаточного, після спливу десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, за умови що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подана протягом тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Тобто, зі змісту наведених вище положень чинного законодавства слідує, що десятирічний строк, визначений пунктом 2 частини другої статті 424 ЦПК, не є строком на подачу стороною заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а являє собою строк реалізації стороною взагалі права на можливість втручання в остаточне судове рішення з метою виправлення допущеної, на думку особи, помилки, а тому за своєю правовою природою встановлений даною нормою строк (10 років) є преклюзивним (присічним) і не може бути поновлений, незалежно від поважності причин його пропуску.

Апеляційний суд встановивши, що заявник 16 квітня 2025 року звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року, тобто з пропуском передбаченого пунктом 2 частини другої статті 424 ЦПК України десятирічного строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вказаний строк є преклюзивним (присічним) і не може бути поновлений, незалежно від причин його пропуску, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Баранова Миколи Миколайовича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року за заявою ОСОБА_1 , поданою представником Барановим Миколою Миколайовичем , про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРИС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСАГРО» про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРИС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСАГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс» про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов