Постанова від 04.06.2025 по справі 183/7765/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 183/7765/15

провадження № 61-13914св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Євген Миколайович,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року у складі судді Наумової О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у складі колегії суддів:

Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2

(далі - позивачка) до ОСОБА_3 (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_4 (далі - третя особа), про витребування майна та визнання права власності,

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербина Євген Миколайович,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У грудні 2015 року позивачка звернулася з позовом до відповідача за участю третьої особи про визнання недійсними договорів, витребування майна та визнання права власності.

2. Відповідач позовні вимоги не визнав.

3. Суд першої інстанції у позові відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

4. Особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербина Є. М., оскаржив рішення судів попередніх інстанцій

в касаційному порядку. Підставою оскарження вказав те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, які навів у касаційній скарзі.

Також вказує, що суди допустили норм матеріального та процесуального права, ухваливши рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки сторін, що не були залучені до участі у справі.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований таким:

- позивачці на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), яка незаконно вибула з власності поза її волею з використанням підробленої довіреності;

- у березні 2015 року невстановлені особи умисно, з корисливих мотивів, заволоділи вказаним нерухомим майном шляхом обману, зокрема, шляхом подання до державних установ та приватному нотаріусу завідомо підроблених документів про зняття арешту з майна від прокуратури Дніпропетровської області, а також завідомо підроблених довіреностей від її імені;

- під час досудового розслідування у кримінальній справі, порушеній щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК), постановою старшого слідчого від 15 березня 2012 року накладено арешт на все майно дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2

- невідомі особи за невстановлених обставин склали завідомо підроблений лист прокуратури Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року за підписом заступника прокурора області Кузьменка С. А. про зняття арешту з майна

ОСОБА_2 , який направили до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. У лютому 2015 року службові особи реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в порушення вимог законодавства, зняли арешт з всього майна ОСОБА_2 ;

- невстановлені особи склали завідомо підроблену генеральну довіреність, підписану нібито ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5 у присутності Завіряючого офіцера ОСОБА_6 9 жовтня 2014 року, апостилізовану у місті Нікосія постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр ОСОБА_8 , а також підписану окружним нотаріусом ОСОБА_16;

- адміністрація округу Ларнаки Міністерства внутрішніх справ Республіки Кіпр повідомила позивачку на її запит про те, що ОСОБА_6 служив Завіряючим офіцером з 31 січня 1997 року до 2 травня 2014 року та повернув відповідну особисту печатку 19 травня 2014 року, тобто бути присутнім при складанні довіреності на ім`я ОСОБА_5 9 жовтня 2014 року не міг;

- Міністерство юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр на запит ОСОБА_2 повідомило її про те, що після проведеної перевірки в архіві департаменту Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр встановлено недостовірність вказаної довіреності, оскільки ОСОБА_8 звільнилася із займаної посади у Міністерстві юстиції та громадського порядку

31 липня 2012 року. Печатка «апостиль» на вказаній довіреності сфальсифікована;

- з 23 квітня 2015 року у провадженні прокуратури Дніпропетровської області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), з правовою кваліфікацією за частиною четвертою

статті 190 КК щодо незаконного позбавлення майна потерпілої

ОСОБА_2 ;

- під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб 10 березня

2015 року, з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, уклала договір позики

з компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.» (підписантом якої є ОСОБА_9 і в особі директора Компанії та єдиного акціонера

ОСОБА_10 ) відповідно до якого ОСОБА_5 передано 2 600 200,24 грн, які позичальник мала повинна повернути до 16 год того ж дня;

- того ж дня ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_11 уклала нотаріально посвідчений договір іпотеки з компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД», відповідно до якого передала в іпотеку спірну квартиру;

- 10 березня 2015 року ОСОБА_5 з використанням зазначених завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклала нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя з компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», відповідно до якого ОСОБА_5 як представник власника ОСОБА_2 передала право власності на спірну квартиру в рахунок погашення заборгованості за договором позики;

- 23 жовтня 2015 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 та частиною четвертою статті 358 КК, тобто у незаконному придбанні права на майно шляхом обману та у використанні завідомо підробленого документа;

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 березня 2015 року укладений поза її волею шляхом використання підробленої довіреності;

- 10 березня 2015 року ОСОБА_12 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна придбав у Компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.» спірну квартиру;

- 05 червня 2015 року ОСОБА_12 уклав договір позики з ОСОБА_13 , за умовами якого ОСОБА_12 передано 2 134 170 грн на строк до 10 червня

2015 року. Також ОСОБА_12 уклав з ОСОБА_13 нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким передав в іпотеку останньому спірну квартиру;

- 11 червня 2015 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 уклали нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким право власності на спірну квартиру передав останньому в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 05 червня 2015 року;

- 11 червня 2015 року ОСОБА_13 уклав з ОСОБА_4 договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_13 отримав 8 286 720 грн за договором позики

від 11 червня 2015 року та передав ОСОБА_4 в іпотеку спірну квартиру. Відповідно до вказаного договору іпотеки строк повернення позики погоджений сторонами на 11 червня 2017 року;

- постановою Новомосковської місцевої прокуратури від 04 січня 2017 року

спірну квартиру визнано речовим доказом;

- заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 27 квітня 2018 року у справі № 200/5082/18 звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11 червня 2015 року, укладеним між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огродник Л. В. за № 328, а саме на спірну квартиру, шляхом набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Векро» (далі - ТОВ «Векро») права власності на вказану квартиру; зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «Векро». Знято заборону відчуження цієї квартири, номер запису про обтяження 2054600, внесений на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі

№ 183/7765/15 від 22 травня 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35322696 від 23 травня 2017 року; номер запису про обтяження 16898865 (спеціальний розділ), внесений на підставі ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року у справі

№ 201/10879/16-к, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31865909 від 13 жовтня 2016 року; номер запису про обтяження 9997362, внесений на підставі договору позики грошових коштів № 327

від 11 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л. В., договору іпотеки № 328, посвідченого 11 червня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 21993266 від 11 червня 2015 року;

- постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року вказане заочне рішення скасовано в частині вирішення позовних вимог

ТОВ «Векро» про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на нерухоме майно, реєстрацію права власності та зняття арешту

і ухвалено нове рішення про відмову у позові в цій частині;

- постановою Верховного Суду від 04 березня 2020 року постанову

Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишено без змін;

- ухвалою Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області

у справі № 185/2833/19 від 29 березня 2019 року у межах кримінального провадження накладено арешт на спірну квартиру, який скасовано рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим С. В. від 10 квітня 2019 року (індексний номер 46397191) на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області у справі № 185/2833/19 від 07 квітня 2019 року, відсутньої в Єдиному державному реєстрі судових рішень;

- після скасування державним реєстратором Ковальовим С. В. обтяження

10 квітня 2019 року відбулося чергове відчуження нерухомого майна, а саме приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О. А. здійснив державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за

ПП «Мілітарі» (код ЄДРПОУ 34368224) на підставі договору купівлі-продажу № 175 від 10 квітня 2019 року;

- 29 липня 2019 року власником спірної квартири на підставі договору

купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 29 серпня 2019 року став ОСОБА_3 ;

- під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015040650001789, та виділеному кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР 16 травня 2019 року за № 12019040350000884, щодо

ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК, встановлено, що останній причетний до вчиненні протиправних дій, направлених на придбання права на майно, зокрема, на спірну квартиру, шляхом обману та передання підроблених довіреностей ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що вона з ОСОБА_2 не знайома, про вчинення будь-яких правочинів не домовлялася. ОСОБА_2 визнано потерпілою в цьому кримінальному провадженні;

- 09 лютого 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалив вирок, яким ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК;

- Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська 12 лютого 2021 року ухвалив вирок, яким ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК, та визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК;

- позивачка вважала, що вона як власник спірної квартири має право витребувати її шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК;

7. Враховуючи викладене, позивачка просила:

- витребувати з незаконного володіння компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.»квартиру

АДРЕСА_1 ;

- витребувати з незаконного володіння компанії «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» паркувальні місця № 22 та № 1, розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 ;

- витребувати з незаконного володіння компанії «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» нежитлове приміщення - комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 10 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., реєстр № 539;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 31 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., реєстр № 903;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 31 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., реєстр № 904;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 31 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., реєстр № 905.

8. З урахуванням уточнених позовних вимог у жовтні 2021 року, на підставі того, що 29 липня 2019 року власником спірної квартири став ОСОБА_3 , якого ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2021 року, шляхом заміни, залучено до участі у справі як належного відповідача, позивачка просила:

- витребувати у ОСОБА_3 на її користь квартиру

АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на вказану квартиру.

ІII. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

9. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 рокупозов задоволено.

Визнано недійсними такі договори:

- договір позики від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», на суму

2 600 200,24 грн;

- договір іпотеки від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко I. A. та зареєстрований в реєстрі за № 537;

- договір про задоволення вимог іпотеко держателя від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛІД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 539;

- договір позики від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», на суму 500 000 грн;

- договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 882;

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 903;

- договір позики від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД», на суму 500 000 грн;

- договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛІД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 884;

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 904;

- договір позики від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», на суму 1 000 000 грн.

- договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 886;

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 905.

Витребувано на користь ОСОБА_2 таке майно:

- у компанії «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД» торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані на АДРЕСА_3 ;

- у ОСОБА_13 спірну квартиру;

- у компанії «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» паркувальні місця

№ 1 та

АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_2 право власностіна торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані на АДРЕСА_3 ; спірну квартиру; паркувальні місця № 1 та АДРЕСА_4 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка довела, що генеральні довіреності від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5

у період 09 - 10 жовтня 2014 року не видавалися, не посвідчувалися

в установленому законом порядку та компетентним органом держави, в якій такий документ був складений, не проставлено апостилю. Сторонами не надано доказів того, що ОСОБА_2 своїми наступними діями схвалила укладені від її імені договори. Суд вважав доведеним відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладання договорів позики, іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя та відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка уклала

договори - ОСОБА_5 на укладання означених договорів, внаслідок чого оспорювані договори підлягають визнанню недійсними.

Визнаючи за ОСОБА_2 право власності та витребування комплексу та паркувальних місць № № 1, 22, суд першої інстанції виходив із того, що вказане майно вибуло з володіння позивача на підставі правочинів, визнаних судом недійсними, що дає підстави для застосування положень статті 216 ЦК.

Районний суд також указав, що матеріали справи містять достатні та належні докази про те, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_2 поза її волею (шляхом використання нікчемної довіреності) та без її відома, тому наявні підстави для застосування положень статті 388 ЦК до спірних правовідносин, та необхідність повернення майна власнику, визнання за власником права власності на майно в судовому порядку.

11. ОСОБА_13 оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору позики від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», на суму

2 600 200,24 грн; визнання недійсним договору іпотеки від 10 березня

2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД»; визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛІД.»; витребування

у ОСОБА_13 на користь ОСОБА_2 спірної квартири; визнання за

ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому не переглядалось апеляційним судом.

12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_13 задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року

в оскарженій частині скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову

в позові.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі як третю особу ОСОБА_5 , яка безпосередньо підписувала оспорені угоди, що ускладнює встановлення фактичних обставин

у справі.

Апеляційний суд також вказав, що ОСОБА_2 звернулась з цим позовом до не належних відповідачів, оскільки право власності ОСОБА_13 на спірну квартиру було припинено 01 червня 2018 року, тобто до постановлення оскаржуваного рішення у цій справі від 14 травня 2019 року.

На час ухвалення оскаржуваного рішення суду право власності на спірний об`єкт було зареєстровано за Приватним підприємством «МІЛІТАРІ» (далі - ПП «МІЛІТАРІ») з 10 квітня 2019 року, а з 30 липня 2019 року

за ОСОБА_3 .

14. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду

від 01 жовтня 2019 року в частині визнання недійсними договорів позики

на суму 2 600 200,24 грн, іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, укладених 10 березня 2015 року між ОСОБА_2 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.» скасовано, у цій частині залишено в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 14 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 01 жовтня 2019 року в частині позовних вимог про витребування майна та визнання права власності скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. Направляючи справу в частині позовних вимог про витребування майна та визнання права власності на новий розгляд, Верховний Суд виходив із того, що суд першої інстанції, з`ясувавши, що станом на 13 травня 2019 року ОСОБА_13 не є зареєстрованим власником спірної квартири, у порушення вимог статей 12, 51 ЦПК, не роз`яснив позивачці наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема, щодо залучення до участі у справі належного відповідача. Задоволення позову до особи, яка не є фактичним володільцем такого майна не

є ефективним способом захисту.

16. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року відмовлено у позові.

17. Відмовляючи у позовних вимогах про витребування майна та визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що обставинам щодо набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру надавала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21), розглядаючи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12 жовтня

2020 року за заявою ПП «Мілітарі» про визнання банкрутом, за заявою

ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів аукціону, протоколу, акта, договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та здійснення державної реєстрації.

Надаючи оцінку добросовісності набуття ОСОБА_3 за критерієм наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції звернув увагу на те, що ОСОБА_3 вказував під час розгляду справи господарським судом, що спірне майно (квартира) було зареєстроване на праві власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не мало жодних обтяжень та заборон. Доказів того, що ОСОБА_3 знав чи міг знати про порушення порядку реалізації майна або знав чи міг знати про набуття продавцем майна всупереч закону, зокрема був пов`язаною із продавцем особою, суду не надано.

Суд першої інстанції врахував висновок, викладений в пункті 5.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21), про те, що у спірних правовідносинах воля власника формується її представником - арбітражним керуючим. Тому добросовісний набувач, який відплатно придбав майно у такій процедурі, не може бути позбавлений цього майна за критерієм вибуття майна з володіння за волею чи поза волею боржника.

Суд першої інстанції погодився з доводами представника позивачки про те, що спірна квартира вибула із законного володіння поза її волею. Водночас зазначив про недоведення належними доказами факту недобросовісності кінцевого набувача спірного майна ОСОБА_3 , тому дійшов висновку про відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК до спірних правовідносин.

18. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Гудименко В. Г., рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 24 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 спірну квартиру. В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

19. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири та не знав і не міг знати, що він придбав майно у ПП «Мілітарі», яке не мало права це майно відчужувати.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції врахував інтереси ОСОБА_2 як власника спірної квартири, надавши їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача ОСОБА_3 , та дійшов висновку про те, що права та інтереси власника ОСОБА_2 , з володіння якої вибула квартира поза її волею внаслідок численних правочинів, визнаних недійсними за рішеннями судів, за обставин цієї справи перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно лише у випадку, якщо згідно зі статтею 388 ЦК майно не може бути витребуване в нього.

Врахувавши те, що задоволення вимоги про витребування майна

з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника, вимоги позивача в частині визнання права власності на спірну квартиру, апеляційний суд вважав такими, що задоволенню не підлягають.

20. Постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду

від 31 серпня 2023 року скасовано, залишено в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року.

21. Залишивши в силі рішення суду першої інстанції, Верховний Суд виходив

з того, що надавши належну оцінку встановленим у справі обставинам, а саме щодо процедури набуття ОСОБА_3 спірного майна (придбання

в процедурі банкрутства), необізнаності останнього про недобросовісну поведінку продавця (ПП «Мілітарі») та відсутність зв`язків із ліквідатором продавця, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість витребування спірної квартири, оскільки задоволення позову про витребування майна в цій справі матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря.

Встановивши аналогічні обставини та погодившись з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного майна, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 388 ЦК, не врахував правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21), та Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження

№ 61-35744св18) і від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (провадження № 61-15705св21), тому дійшов помилкового висновку про існування правових підстав для витребування спірного нерухомого майна у добросовісного набувача.

IV. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду

22. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Є. М., на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року залишено без змін.

23. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Корчагін С. В., на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 18 вересня 2023 року залишено без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня

2023 року залишено без змін.

24. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2024 шляхом заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на спірну квартиру скасовано.

25. Залишивши без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд,

з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2024 року, виходив з того, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки він не знав і не міг знати, що придбав майно

у ПП «Мілітарі», яке не мало права це майно відчужувати, тому задоволення позову про витребування майна в цій справі матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря.

V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

26. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , - особи, яка не брала участі

у справі, однак подавала апеляційну скаргу, - адвокат Щербина Є. М., просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

27. Касаційна скарга мотивована таким:

- під час розгляду справи суд першої інстанції без відома ОСОБА_1 та не залучення його до участі у справі вирішив питання, зокрема, і належної йому спірної квартири, в результаті чого рішення районного суду від 24 березня

2023 року вплинуло на його права та інтереси, він був позбавлений можливості захищати свої права власника об`єкта нерухомого майна;

- суд апеляційної інстанції не дослідив та не взяв до уваги те, що спірна квартира була придбана у шлюбі та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- апеляційним судом не досліджено наданих ним доказів недобросовісності відповідача, зокрема відомості з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; матеріали справи про банкрутство ПП «МІЛІТАРІ», не застосовано останніх правових позицій Верховного Суду;

- натомість, апеляційний суд, застосувавши старі правові позиції, формально відмовив у задоволенні апеляційної скарги з тих підстав, що ця справа вже переглядалася як судом апеляційної так і касаційної інстанції;

- судом першої інстанції не було з`ясовано обставин, що мають значення для справи, зокрема, не було встановлено кола осіб, права свободи, інтереси та обов`язки яких можуть бути порушені під час розгляду справи (не було встановлено усіх власників спірного об`єкта), та не було встановлено того факту, що відповідач є недобросовісним набувачем спірної квартири.

VI. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

28. 13 листопада 2024 року представник відповідача подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та навів такі мотиви для відмови у її задоволенні:

- у справі ухвалено остаточне судове рішення, а всі три інстанції, що розглядали справу, встановили добросовісність дій відповідача;

- Верховним Судом було зазначено, що позивачка не оскаржувала постанову апеляційного суду в частині визнання судом добросовісності відповідача;

- потім позивачка подала до Великої Палати Верховного суду заяву про перегляд постанови Верховного суду від 26 червня 2024 року та постановлення окремої ухвали щодо колегії суддів Верховного Суду, в результаті чого ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у прийнятті заяви відмовлено та повернуто заявниці, вказавши, що у справі вже було прийнято остаточне рішення, яке не підлягає подальшому оскарженню.

- у зв`язку з цим нову апеляційну скаргу було подано чоловіком позивачки, який нібито з 2015 року не знав про судові спори відносно спірної квартири, яку він вважає спільною сумісною власністю подружжя;

- позивачка протягом 15 років не ставила питання про залучення до участі

у справі її чоловіка, тобто, вона діяла в інтересах подружжя;

- доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 викладені однаково (навіть із збереженням пунктуації та граматики), тому ініціювання апеляційного та касаційного перегляду судового рішення, ухваленого не на користь ОСОБА_2 спрямоване виключно на отримання подружжям рішення суду на їх користь, та

є зловживанням процесуальними правами;

- скаржником надано ті самі докази, що вже було надано позивачкою, та які були неодноразово досліджені, справу розглянуто судами в межах позовних вимог, які були викладені у позовній заяві ОСОБА_2 ;

- судами не вирішувалось питання про права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки в інтересах сім`ї діяла ОСОБА_2 , як особа за якою було раніше зареєстроване право власності на спірну квартиру, та не існувало спору про поділ даної квартири між співвласниками (подружжям);

- посилання в касаційній скарзі на те, що нібито дружина з метою недопущення хвилювання чоловіка (скаржника) через його стан здоров`я не розповідала йому про квартиру та цю справу не підтверджені доказами та не свідчать про наявність поважних причин суттєвого порушення строку на подання апеляційної скарги.

VII. Рух справи у суді касаційної інстанції

29. 18 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 , - особи, яка не брала участі

у справі, однак подавала апеляційну скаргу, - адвокат Щербина Є. М. подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

30. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербина Є. М., про забезпечення позову в цій справі відмовлено.

31. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Карчагін С. В., про відвід судді відмовлено.

32. 19 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

33. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

VIII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

34. ОСОБА_15 належала на праві власності спірна квартира.

35. У 2015 році ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі генеральної довіреності (посвідчена на Кіпрі 9 жовтня 2014 року посвідчувальним службовцем Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку М. Міртзоу 10 жовтня 2014 року

за № 18925/14), укладено низку договорів позики та договорів іпотеки

на забезпечення виконання таких договорів. Предметом іпотеки була спірна квартира.

36. ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_2 на підставі вказаної генеральної довіреності, передала право власності на спірну квартиру компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» у рахунок погашення заборгованості за договором позики

від 10 березня 2015 року.

37. Право власності компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» на квартиру зареєстровано 10 березня 2015 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А.

38. У подальшому здійснено низку відчужень спірної квартири, в результаті яких її покупцем стало ПП «Мілітарі» відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 10 квітня 2019 року ТОВ «ВЕКРО» та ПП «Мілітарі», посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О. А., зареєстрованого за № 175.

39. У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до компанії «Емпекс Груп ЛТД» (Беліз), компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» (Беліз), ОСОБА_13 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -

ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів позики та іпотеки, договорів про задоволення вимог іпотекодержателя та витребування, зокрема спірної квартири.

40. Рішенням від 14 травня 2019 року у справі № 183/7765/15 Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області позов ОСОБА_2 задовольнив.

41. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року скасовано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року в частині визнання недійсними договорів позики на суму 2 600 200,24 грн, іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, укладених 10 березня 2015 року від імені ОСОБА_2 з компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» («Філіантра Комерс ЛТД.») та ухвалив у цій частині нове рішення - про відмову

в позові.

42. Постановою від 05 лютого 2020 року Верховний Суд скасував постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в частині визнання недійсними договорів позики на суму 2 600 200,24 грн, іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, укладених 10 березня 2015 року від імені ОСОБА_2

з компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» («Філіантра Комерс ЛТД.»), у цій частині залишив в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року. Скасував рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року

в частині витребування майна та визнання права власності, справу в цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

43. У частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними договорів позики та іпотеки Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_2 волевиявлення на укладення договорів позики, іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя і відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності в особи, яка уклала договори, - ОСОБА_5 - на їх укладення, що

є підставою для визнання правочинів недійсними. За встановлених судом обставин справи генеральні довіреності на ім`я ОСОБА_5 в період 9-10 жовтня 2014 року ОСОБА_2 не видавалися і такі не посвідчувалися в установленому законом порядку компетентним органом держави, в якій документ був складений, не проставлено апостилю, а ОСОБА_2 своїми подальшими діями не схвалила укладених від її імені договорів.

44. Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 27 квітня 2018 року у справі № 200/5082/18, зокрема, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11 червня 2015 року, укладеним ОСОБА_13 та ОСОБА_4 (посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського (нова назва - Дніпровського) міського нотаріального округу Огородник Л. В. за № 328), а саме на спірну квартиру, шляхом набуття ТОВ «ВЕКРО» права власності на це нерухоме майно.

45. ПП «Мілітарі» придбало спірну квартиру за договором купівлі-продажу

від 10 квітня 2019 року у ТОВ «ВЕКРО» як власника квартири. Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 4 березня 2020 року) скасовано у відповідній частині заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська

від 27 квітня 2018 року та відмовлено ТОВ «ВЕКРО» в позові про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності на спірну квартиру.

46. Господарський суд Запорізької області постановою від 13 червня 2019 року визнав банкрутом ПП «Мілітарі» в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором голову ліквідаційної комісії Гайового О. В. Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор виявив та включив до ліквідаційної маси як нерухоме майно, яке належить ПП «Мілітарі», спірну квартиру.

47. За результатом проведеного аукціону з продажу майна банкрута квартиру реалізовано за ціною 4 590 000 грн переможцю аукціону ОСОБА_3 , про що складений протокол про проведення аукціону № 1 від 29 липня 2019 року.

48. Господарський суд Запорізької області ухвалою від 11 вересня 2019 року затвердив звіт ліквідатора, реєстр вимог кредиторів та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував ПП «Мілітарі» та закрив провадження у справі.

49. Постановою Центрального апеляційного господарського суду

від 07 листопада 2019 року залучено до участі у справі про банкрутство

ПП «Мілітарі» ОСОБА_2 ; ухвалу Господарського суду Запорізької області

від 11 вересня 2019 року скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.

50. 15 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Запорізької області із заявою, в якій (з урахуванням заяви про зміну вимог

від 07 квітня 2020 року) просила визнати недійсними: результати аукціону, що відбувся 29 липня 2019 року на Правобережній товарній біржі, а саме лота № 1 - цілісного майнового комплексу, квартири; протокол № 1 про проведення аукціону

з продажу нерухомого майна банкрута, складений 29 липня 2019 року Правобережною товарною біржею; акт № 1 про передання права власності на придбане нерухоме майно, укладений ПП «Мілітарі» та ОСОБА_3 ; договір купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні, укладений 29 липня

2019 року ПП «Мілітарі» та ОСОБА_3 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30 липня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області

Міссіяж О. А. та зареєстроване за № 418; також просила скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру та здійснити за нею ж державну реєстрацію права власності на квартиру.

51. Господарський суд Запорізької області ухвалою від 28 травня 2020 року заяву ОСОБА_2 задовольнив частково, визнав недійсними: результати аукціону, що відбувся 29 липня 2019 року на Правобережній товарній біржі, а саме лота

№ 1 - цілісного майнового комплексу - квартири; протокол № 1 про проведення аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, складений 29 липня 2019 року Правобережною товарною біржею; акт № 1 про передання права власності на придбане нерухоме майно, укладений ПП «Мілітарі» та ОСОБА_3 ; договір купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні, укладений 29 липня

2019 року ПП «Мілітарі» та ОСОБА_3 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30 липня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А. та зареєстроване за

№ 418; в іншій частині заяви суд відмовив.

52. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 12 жовтня 2020 року ухвалу суду першої інстанції від 28 травня 2020 року скасував та відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 .

53. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 908/976/19 змінено в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.

IX. Позиція Верховного Суду

54. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

55. У цій справі з апеляційною скаргою на рішення суду звернувся ОСОБА_1 , який не брав участі в розгляді справи, але вважав, що рішенням районного суду вирішено питання про його права та інтереси.

56. Верховний Суд враховує, що частиною першою статті 17 ЦПК, статтею 352 ЦПК передбачено, що право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції гарантовано особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

57. Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

58. На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі

№ 638/21181/15-ц).

59. Верховний Суд раніше робив висновок про те, що особи, які не брали участі

у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'зки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо

в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником

і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи (див., наприклад, постанову Верховного Суду

від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08).

60. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у справі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

61. Системний аналіз наведених процесуальних норм права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Водночас, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

62. У своїй попередній практиці Верховний Суд наголошував, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі,

і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду від 01 серпня

2019 року у справі № 412/1277/2012).

63. У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі

№ 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

64. При цьому, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції

є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи

у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або

у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

65. Схожі висновки сформульовані Верховним Судом у постанові

від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, відповідно до яких рішення

є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або

у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником

і сторонами спору не може братися до уваги.

66. У цій справі ОСОБА_1 , який не брав участі в розгляді справи, вважав, що рішенням районного суду вирішено питання про його права та інтереси.

67. В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року ОСОБА_1 стверджував, що під час розгляду справи суд першої інстанції без його відома, не залучивши його до участі у справі, вирішив питання, зокрема, і належної йому спірної квартири, в результаті чого рішення районного суду від 24 березня 2023 року вплинуло на його права та інтереси, він був позбавлений можливості захищати свої права власника об`єкта нерухомого майна, оскільки спірна квартира була придбана у шлюбі та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

68. Верховний Суд вже висновував, що право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК). Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного

з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов`язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України). Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір,

і є відповідачем у справі (див. постанову Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18).

69. Апеляційний суд, залишивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, переглянув рішення суду першої інстанції по суті.

70. Верховний Суд наголошує, що у спірних правовідносинах первинним для розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді цієї справи, було з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи вирішував суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, чи встановлює, змінює, обмежує, або припиняє права та/або обов`язки заявника оскаржуване рішення суду першої інстанції. У випадку, якщо апеляційний суд доходить висновку про порушення таких прав, наслідком цього є скасування рішення суду першої інстанції для залучення цієї особи до участі у справі, тоді як наслідком встановлення апеляційним судом відсутності порушень рішенням суду першої інстанції прав та інтересів такої особи є закриття апеляційного провадження відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК.

71. Тобто апеляційний суд не звернув уваги, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі, якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що звернулася

з апеляційною скаргою, і як наслідок - ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам цивільного процесуального права.

X. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права, у зв`язку із чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.

XI. Щодо судових витрат

72. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

73. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

В такому випадку розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

XII. Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

74. Представник ОСОБА_3 подав клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося.

75. З урахуванням результатів розгляду касаційної скарги по суті та висновків зроблених касаційним судом, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження необхідно відмовити, що відповідає змісту статті 396 ЦПК.

Із цих підстав,

керуючись статтями 396, 400, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Карчагін Сергій Володимирович, про закриття касаційного провадження, відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Євген Миколайович, задовольнити частково.

3. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко