Постанова від 25.06.2025 по справі 600/2915/24-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2915/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

25 червня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шпарага М. Ю.,

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Лютікової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та нечинним рішення про визнання протиправним та нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 4 липня 2024 року до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт), в якому просила:

1.1. визнати протиправним та нечинним рішення Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №289-33/2023 від 15.12.2023 року "Про погодження межі між Великокучурівською сільською радою та Чернівецькою міською радою".

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що оскаржуваним рішенням погоджено межі суміжної території Чернівецької міської територіальної громади згідно проекту землеустрою щодо встановлення меж території Чернівецької міської територіальної громади. Позивач наполягає на тому, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а також чинного регламенту та підлягає визнанню протиправним та нечинним. На підтвердження цього висновку позивач вказувала, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є звернення Чернівецької міської ради та матеріали проекту землеустрою щодо встановлення меж території Чернівецької міської територіальної громади, враховуючи, що проєктом передбачено відновлення існуючих меж без зміни меж та площ Великокучурівської сільської ради та Чернівецької міської територіальної громади. Натомість, стверджувала, що до сьогоднішнього дня адміністративна межа між Великокучурівською та Коровійською сільськими радами не встановлювалась і не затверджувалась. Таку обставину позивач підтверджує, зокрема, висновком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області 16.08.2018 року у справі №727/8510/15-к, постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2012 року, а також листами Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області.

3. Позивач зазначила, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач безпідставно та протиправно погодив спільну межу між Великокучурівською сільською радою та Чернівецькою міською радою, оскільки така межа не була ні встановлена раніше, ні погоджена, а головне - не затверджена в порядку та спосіб, передбачений законодавством, а відтак і внесення відомостей про таку "не легалізовану" межу до Державного земельного кадастру є завідомо неправомірним, а покликання відповідача в оскаржуваному рішенні на відновлення існуючих меж є передчасним та таким, що не ґрунтується на фактах та положеннях чинного законодавства.

4. Крім того, позивач повідомила, що порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, оскільки на момент його прийняття відповідачем навіть не було ні роздрукованого, ні написаного від руки проекту такого рішення, що прямо суперечить вимозі п.1 ст.31 Регламенту, відповідно до якого - "проект рішення, що планується винести на розгляд ради, подається секретарю ради у друкованій та електронній формі (у текстовому форматі)". Також, не було його розгляду на засіданні відповідної депутатської комісії, що суперечить п.4 ст.47 Регламенту, відповідно до якого - "питання порядку денного, які попередньо не розглянуто відповідною постійною чи іншою комісією у виняткових випадках можуть бути включені до порядку денного шляхом прийняття відповідного рішення. Перед розглядом такого питання по суті робиться перерва для розгляду цього питання відповідними комісіями".

5. Позивач також пояснила, що оскаржуване рішення порушує її права, оскільки, вулиця Коровійська села Годилів, включно з дорогою, яку будували та ремонтували вже багато років самі жителі цієї вулиці, в тому числі і позивач, та яка служить єдиним під`їзним шляхом до житлових будинків по АДРЕСА_1 , шириною 7 метрів, тепер вже територіально належатиме до Чернівецької міської ради. На оголошених відповідачем громадських слуханнях по генплану с.Годилів, були розглянуті надані нею пропозиції щодо заїздів з території Коровійської сільської ради на житлову вулицю Коровійську с.Годилів, які були підтримані та враховані. Натомість, Чернівецька міська рада вже після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення провела громадське обговорення Детального плану території урочища "Дубки" Коровійської сільської ради Глибоцького району та відмовила позивачу у пропозиціях до детального плану щодо заїздів з території Коровійської сільської ради на житлову вулицю Коровійську с.Годилів, мотивуючи це тим, що територія, на якій запроектовані виїзди, знаходиться на території Чернівецької територіальної громади.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. 22 січня 2025 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

8. Апелянт зазначила, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

9. Апелянт вказала, що предметом позову у справі №2а-14/12/2412, на яку посилався відповідач та суд першої інстанції як доказ правомірності рішення встановлення меж між Великокучурівською та Коровійською сільськими радами - було визнання незаконними дій органів місцевого самоврядування, а саме Акту, складеного ДП "Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Коровійською сільською радою та Великокучурівською сільською радою. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013 зазначено, що оспорюваний Акт не встановлює та не змінює адміністративних меж між селами Годилів та Коровія, отже, і не породжує жодних юридичних наслідків, що стосуються встановлення чи зміни меж між вищезгаданими населеними пунктами.

10. Також, апелянт звернула увагу на те, що відповідач так і не пояснив, чому, всупереч своєму ж регламенту, включив питання щодо встановлення меж до порядку денного більшістю голосів без попереднього розгляду оспорюваного рішення відповідною постійною чи іншою комісією, а також відсутність (на момент ухвалення оскаржуваного рішення) друкованої та електронної форми проекту рішення, що планувалося винести на розгляд ради.Вказаний факт не був врахований і судом першої інстанції.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, виданого 08 липня 2002 року, ОСОБА_1 передано у власність земельна ділянка площею 0,1473 гектарів в межах згідно з планом на території с.Годилів Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд (т.1 а.с.59).

12. Згідно інформації, наведеної у листі виконкому Великокучурівської сільської ради, яка відповідає наявним у справі технічній документації з нормативно грошової оцінки земель села Годилів та картографічних матеріалів даної документації, затвердженої рішенням Великокучурівської сільської ради від 30.03.2011 року №44-05/2011, генеральному плану с.Годилів та не заперечувалась учасниками справи в ході судового розгляду, с. Годилів Великокучурівської сільської ради межує з півдня, заходу, півночі - межа населеного пункту, зі сходу вулиця, де розташована вулиця Коровійська стара межа села Годилів, з північного заходу межує з землями Придністровської дослідної станції садівництва, з півночі та зі сходу - межує з м.Чернівці. Вулиця Коровійська села Годилів являється межею села Годилів відповідно до генерального плану забудови, розробленого у 1990 році, погодженого з головою Великокучурівської сільської ради, головою колгоспу 28 червня, головою райвиконкому, районним архітектором та головним інженером-землевпорядником району. З іншими колгоспами та з землями Коровійської сільської ради Глибоцького району та іншими генплан, в зв`язку з тим, що між селом Годилів і населеним пунктом села Коровія знаходяться землі запасу за межами села Годилів, які розташовані на території Великокучурівської сільської ради та межують з землями Коровійської сільської ради.

13. 13 жовтня 2011 року представником ДП «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», в присутності представників Коровійської сільської ради, а також представників Великокучурівської сільської ради складено Акт відновлення в натурі (на місцевості) адміністративної межі між с.Коровія Глибоцького району та с.Годилів Сторожинецького району на ділянці спірної території. Відповідно до цього акту, його складено в тому, що проведено обміри і відновлено в натурі (на місцевості) адміністративну межу між Коровійської сільською радою Глибоцького району (с.Коровія) та Великокучурівською сільською радою Сторожинецького району (с.Годилів) на ділянці спірної території (т.1 а.с.173).

14. Правомірність встановлення меж між Великокучурівською сільською радою та Коровійською сільською радою була предметом судового розгляду.

15. Оскільки в ході судового розгляду (в заявах по суті і в судових засіданнях) обидві сторони у справі неодноразово посилались на зазначені судові рішення та встановлені цими рішеннями обставини, суд першої інстанції вважав за необхідне навести їх, як такі, що на підставі ч.4 ст.78 КАС України не потребують доведення.

16. Так, жителі с. Годилів звернулись до Сторожинецького районного суду з позовом до Коровійської сільської ради, Великокучурівської сільської ради про визнання незаконними дій органів місцевого самоврядування. Постановою Сторожинецького районного суду від 23.04.2012 року у справі №2а-14/12/2412, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року, а згодом і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013р., у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.105-111).

17. Судовими рішеннями у названій вище справі встановлено, що на замовлення Коровійської сільської ради було відновлено в натурі (на місцевості) адміністративну межу між Коровійською сільською радою Глибоцького району та Великокучурівською сільською радою Сторожинецького району, про що складено відповідний акт від 13.10.2011 року. Такий акт складено з приводу обмірів і відновлення в натурі адміністративної межі між Коровійською сільською радою та Великокучурівською сільською радою на ділянці спірної території між с.Коровія Глибоцького району та с.Годилів Сторожинецького району. Вказану межу відновлено по чотирьох межових знаках, які передані на зберігання представникам сільських рад. Суди, за наслідками розгляду справи дійшли висновку про те, що у даному випадку встановлювались межі сільських рад с.Коровія Глибоцького району та с.Великий Кучурів Сторожинецького району, до складу якої входить і село Годилів, що підтверджується проектами формування території і встановлення меж Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району та Коровійської сільської ради Глибоцького району. При цьому, зазначене встановлення меж відбулось на підставі рішення Великокучурівської сільради від 12.02.1993 року та рішення Коровійської сільради від 18.03.1992 року, а із доданих до вказаних рішень відповідних викопіровок землекористувань цих сільрад досліджено, що спірна межа в районі вул.Коровійської закріплювалась в зазначені роки межовими знаками №№16, 17, 18 та 19. Як досліджено із викопіровки з плану територій с.Коровія Коровійської сільської ради Глибоцького району та с.Годилів Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, яка виготовлена по діючій системі координат, межа між цими сільрадами пролягає по тих же межових знаках, якими в 1992-1993 роках вона закріплювалась і які відновлені згідно оскаржуваного позивачами акту від 13.10.2011 року.

18. Таким чином, судами не встановлено порушень при відновленні меж Коровійської сільської ради Глибоцького району та Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що не знайшли свого підтвердження посилання скаржників, що спільні дії відповідачів призвели до фактичної зміни межі населеного пункту с.Годилів по відношенню до земель Коровійської сільської ради, за межами с.Коровія, на які посилались позивачі, оскільки як достовірно встановлено судом першої інстанції, та не заперечується скаржниками, межа с.Годилів не встановлювалась, відповідно ця межа не могла і змінитись.

19. У свою чергу, судом встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради від 27.10.2022р. №897 департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо встановлення меж території Чернівецької міської територіальної громади з метою внесення відомостей про межі території територіальної громади до Державного земельного кадастру. У зв`язку з чим, Чернівецька міська рада у листі, направленому голові Великокучурівської територіальної громади, просила погодити проектну межу між Чернівецькою та Великокучурівською територіальними громадами згідно наданих розробником ТОВ «Глобус Ко» матеріалів погодження (т.1 а.с.25-26, 113).

20. 15.12.2023 року на засіданні ХХХІІІ сесії Великокучурівської сільської ради VІІІ скликання до порядку денного сесії, за пропозицією начальника відділу земельних відносин, архітектури та містобудування ради включено, зокрема, питання: «Про погодження межі між Великокучурівською сільською радою та Чернівецькою міською радою».

21. Згідно з протоколом засідання від 15.12.2023 року, за результатами голосування більшістю голосів, прийнято рішення «Про погодження межі між Великокучурівською сільською радою та Чернівецькою міською радою» (т.2 а.с.187-228).

22. Згідно рішення ХХХІІІ сесії Великокучурівської сільської ради VІІІ скликання №289-33/2023 від 15.12.2023 року, за наслідком звернення Чернівецької міської ради та матеріалів Проекту землеустрою щодо встановлення меж території Чернівецької міської територіальної громади, враховуючи, що проектом передбачено відновлення існуючих меж без зміни меж та площ Великокучурівської сільської ради та Чернівецької міської територіальної громади, згідно п.2 ч.3 ст.186 ЗКУ, керуючись ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.12, 116, 118, 121, 186-1 Земельного кодексу України, сільська рада вирішила погодити межі суміжної території, Чернівецької міської територіальної громади згідно Проекту землеустрою щодо встановлення меж території Чернівецької міської територіальної громади (т.1 а.с.44).

23. Позивач не погодилась з прийнятим Великокучурівською сільською радою рішенням та вважає його протиправним, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

24. Апелянт зазначила, що оскаржуваним рішенням погоджено межі суміжної території Чернівецької міської територіальної громади згідно проекту землеустрою щодо встановлення меж території Чернівецької міської територіальної громади. Наполягає на тому, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а також чинного регламенту та підлягає визнанню протиправним та нечинним. На підтвердження цього висновку позивач вказувала, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є звернення Чернівецької міської ради та матеріали проекту землеустрою щодо встановлення меж території Чернівецької міської територіальної громади, враховуючи, що проєктом передбачено відновлення існуючих меж без зміни меж та площ Великокучурівської сільської ради та Чернівецької міської територіальної громади. Натомість, стверджувала, що до сьогоднішнього дня адміністративна межа між Великокучурівською та Коровійською сільськими радами не встановлювалась і не затверджувалась. Таку обставину позивач підтверджує, зокрема, висновком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області 16.08.2018 року у справі №727/8510/15-к, постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2012 року, а також листами Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області.

25. Апелянтка вказала, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач безпідставно та протиправно погодив спільну межу між Великокучурівською сільською радою та Чернівецькою міською радою, оскільки така межа не була ні встановлена раніше, ні погоджена, а головне - не затверджена в порядку та спосіб, передбачений законодавством, а відтак і внесення відомостей про таку "не легалізовану" межу до Державного земельного кадастру є завідомо неправомірним, а покликання відповідача в оскаржуваному рішенні на відновлення існуючих меж є передчасним та таким, що не ґрунтується на фактах та положеннях чинного законодавства.

26. Крім того, апелянтка повідомила, що порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, оскільки на момент його прийняття відповідачем навіть не було ні роздрукованого, ні написаного від руки проекту такого рішення, що прямо суперечить вимозі п.1 ст.31 Регламенту, відповідно до якого - "проект рішення, що планується винести на розгляд ради, подається секретарю ради у друкованій та електронній формі (у текстовому форматі)". Також, не було його розгляду на засіданні відповідної депутатської комісії, що суперечить п.4 ст.47 Регламенту, відповідно до якого - "питання порядку денного, які попередньо не розглянуто відповідною постійною чи іншою комісією у виняткових випадках можуть бути включені до порядку денного шляхом прийняття відповідного рішення. Перед розглядом такого питання по суті робиться перерва для розгляду цього питання відповідними комісіями".

27. Апелянт також пояснила, що оскаржуване рішення порушує її права, оскільки, вулиця Коровійська села Годилів, включно з дорогою, яку будували та ремонтували вже багато років самі жителі цієї вулиці, в тому числі і позивач, та яка служить єдиним під`їзним шляхом до житлових будинків по вул.Коровійській с.Годилів, шириною 7 метрів, тепер вже територіально належатиме до Чернівецької міської ради. На оголошених відповідачем громадських слуханнях по генплану с.Годилів, були розглянуті надані нею пропозиції щодо заїздів з території Коровійської сільської ради на житлову вулицю Коровійську с.Годилів, які були підтримані та враховані. Натомість, Чернівецька міська рада вже після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення провела громадське обговорення Детального плану території урочища "Дубки" Коровійської сільської ради Глибоцького району та відмовила позивачу у пропозиціях до детального плану щодо заїздів з території Коровійської сільської ради на житлову вулицю Коровійську с.Годилів, мотивуючи це тим, що територія, на якій запроектовані виїзди, знаходиться на території Чернівецької територіальної громади.

28. Відповідач суд повідомив, що рішення №289-33/2023 від 15.12.2023 року було прийнято сільською радою на звернення Чернівецької міської ради №24/01-08/3-04/2/1735 від 23.10.2023 року щодо погодження суміжної межі з Великокучурівською сільською радою, як це передбачено п.2 частини 3 ст.186 Земельного кодексу України. Дане рішення було прийнято з урахуванням того, що встановлення меж відбулось на підставі рішення Великокучурівської сільської ради від 22.02.1993 року та рішення Коровійської сільської ради від 18.03.1992 року, які є чинними на теперішній час. Правомірність встановлення меж між Великокучурівською сільською радою та Коровійською сільською радою чітко визначена колегією суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду в ухвалі по справі № 2а-14/12/2412 від 25.07.2012 року, яка в свою чергу залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013р. К/9991/53600/12. З цих підстав, на думку відповідача, доводи апелянтки, що межі між Великокучурівською сільською радою та Коровійською сільською радою не встановлювались є необґрунтованим.

29. Відповідач також вказав, що ст.46-1 Закону України " Про землеустрій" передбачає комплекс робіт при розробці проекту землеустрою щодо встановлення меж територіальної громади, в тому числі і внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі територіальної громади. Крім того абзацом 6 ст.46-1 ЗУ Про землеустрій встановлено, що при розробленні проектів щодо встановлення меж територій територіальних громад, не допускається встановлення межі території територіальної громади, що змінюватиме межі адміністративно-територіальної одиниці. Тобто, при розробці проекту щодо встановлення меж територій Чернівецької територіальної громади, адміністративна межа Великокучурівської сільської ради змінюватись не може.

30. На думку відповідача не відповідає дійсності доводи апелянтки щодо порушення регламенту, оскільки згідно регламенту роботи сесії Великокучурівської сільської ради на розгляд сесії можуть бути внесені додаткові питання, якщо вони будуть внесені в порядок денний більшістю голосів депутатів. На розгляд сесії, яка відбулася 15.12.2023 року, були винесені 11 (одинадцять) додаткових питань, в тому числі і питання погодження межі суміжної території Чернівецької міської територіальної громади, більшістю голосів депутатів всі питання були включені до порядку денного роботи сесії. Жодних порушень регламенту роботи сесії Великокучурівської сільської ради при прийнятті оскаржуваного рішення не було.

31. Третя особа - Чернівецька міська Рада пояснила, що 27 листопада 2021 року набула чинності норма Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно якої територіальні громади можуть встановлювати межі території власних громад. Відповідно, з`явився новий вид землевпорядної документації - проект землеустрою щодо встановлення меж територіальної громади. Третя особа пояснила, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням встановлених меж у 1992-1993 роках Великокучурівської та Коровійської сільських рад рішення щодо встановлення меж яких є чинними та не скасовані. Отже, на думку третьої особи, оскаржуване рішення є обґрунтованим та не підлягає скасуванню, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

32.Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

33. Частиною 1 та 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

34. Згідно із ч.1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

35. Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських рад відноситься вирішення, відповідно до закону, питань регулювання земельних відносин шляхом їх вирішення на пленарних засіданнях міської ради.

36. Частинами 1 та 2 статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

37. Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на міст належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

38. Стаття 173 Земельного кодексу України визначає, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

39. Статтею 174 Земельного кодексу України передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються відповідними сільськими, селищними, міськими радами. У разі якщо встановлення і зміна меж сіл, селищ призводить до зміни меж території територіальної громади, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймається Кабінетом Міністрів України на підставі подання відповідних сільських, селищних, міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

40. Статтею 181 Земельного кодексу України визначено поняття землеустрою, а саме - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

41. Завдання землеустрою наведені у статті 183 Земельного кодексу України, а саме: а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань; б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць; г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; д) складання проектів відведення земельних ділянок; е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов`язаної з використанням та охороною земель; і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

42. Частиною 2 статті 185 Земельного кодексу України передбачено, що землеустрій здійснюється відповідно до закону, статтею 186 ЗК визначено порядок погодження і затвердження документації із землеустрою.

43. Пунктом 2 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються. У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку.

44. За визначенням, наведеним ст.1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі Закон №858-IV), межа території територіальної громади - умовна лінія на поверхні землі (у тому числі на водному просторі), що відокремлює територію однієї територіальної громади від інших територій; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

45. Статтею 46-1 Закону №858-IV визначено порядок розроблення проектів землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад.

46. Так, у наведеній статті вказано, що метою розроблення проектів землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад є: а) з`ясування дійсної межі території територіальної громади; б) вирішення спору між декількома органами місцевого самоврядування щодо меж територій територіальних громад; в) внесення відомостей про межі території територіальної громади до Державного земельного кадастру.

47. Також, цією ж статтею Закону №858-IV закріплено, що при розробленні проектів землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад не допускається:

встановлення межі території територіальної громади, що змінюватиме межі адміністративно-територіальних одиниць;

розташування сформованої земельної ділянки в межах декількох територіальних громад (крім земель лісогосподарського призначення, водного фонду, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельних ділянок під лінійними об`єктами транспортної, енергетичної інфраструктури).

48. Проект землеустрою щодо встановлення меж території територіальної громади включає: а) пояснювальну записку; б) завдання на виконання робіт; в) викопіювання із проекту формування території сільської (селищної) ради (за наявності); г) опис меж території територіальної громади; ґ) креслення меж території територіальної громади, складене у відповідному масштабі; д) каталог координат поворотних точок меж території територіальної громади.

49. У разі встановлення меж території об`єднаної територіальної громади проект землеустрою щодо встановлення її межі має визначати зовнішні межі об`єднаної територіальної громади, межі територій усіх територіальних громад, що увійшли до її складу.

50. Проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

51.Відомості про межі території територіальної громади вносяться до Державного земельного кадастру.

52. Відомості про межі території територіальної громади зазначаються у витягу з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській раді.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

53. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

54. Колегія суддів зазначає, що проект землеустрою щодо встановлення меж території Чернівецької міської територіальної громади підлягав погодженню Великокучурівською сільською радою як сільською радою суміжної територіальної громади, в результаті чого прийняте оскаржуване апелянтом рішення. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що порядок розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж території Чернівецької міської територіальної громади та підстави для цього не були предметом розгляду (спору) даної справи, а обставини щодо цього зазначаються та досліджувалися судом першої інстанції виключно задля встановлення логічної послідовності дій та з`ясування всіх обставин, що обумовили прийняття оскаржуваного рішення.

55. Апелянтка в своїх доводах зазначила, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач погодив межі між ним і Чернівецької міською радою, посилаючись на відновлення нібито вже існуючих меж відповідача, при цьому, згідно з твердженнями апелянтки, межа між Великокучурівською сільською радою не була ні встановлена раніше, ні погоджена, ні затверджена в порядку і спосіб, передбачений законодавством.

56. Водночас, судом першої інстації встановлено, що погодження меж відбулось на підставі рішень Великокучурівської сільської ради від 22.02.1993 року та рішення Коровійської сільської ради від 18.03.1992 року, які станом на момент розгляду справи є чинними. Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що правомірність встановлення меж між вказаними сільськими радами встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

57. Колегія суддів зазначає, що оскаржуваним рішенням погоджено межі між двома територіальними громадами. Згідно доводів апелянта, наданих на обґрунтування підстав позову, слідує, що остання вважає своє право порушеним, оскільки вулиця Коровійська села Годилів (включно з дорогою, яку будували та ремонтували багато років самі жителі вулиці) та служить під`їздом до їх житлових будинків тепер вже територіально належитиме до Чернівецької міської ради.

58. З досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що формування та встановлення меж села Годилів та Великий Кучурів відбувалось на підставі рішення Великокучурівської сільської ради №65-14/04 від 22.09.2004р., рішення Сторожинецької районної ради від 24.09.2004р. «Про пропозицію щодо зміни меж с.Годилів», рішення Сторожинецької районної ради від 24.09.2004р. «Про пропозицію щодо зміни меж с.Великий кучурів». Колегія суддів зауважує, що оскаржуваним рішенням не змінено межі села Годилів та села Великий Кучурів, які встановлені наведеними вище рішеннями.

59. Судом першої інстанції також встановлено, що встановлені у 1992-1993 роках межі Великокучурівської та Коровійської сільських рад при розробці проекту землеустрою щодо встановлення меж територій Чернівецької територіальної громади, адміністративна межа Великокучурівської сільської ради не змінювалась.

60. Зазначені вище обставини не спростовані апелянткою в ході судового розгляду.

61. Визначальним, на переконання колегії суддів, для вирішення даного спору, є те, що апелянтка, оскаржуючи нормативно-правовий акт, яким являється оскаржуване рішення, зазначає про порушення її прав. Водночас, колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення не змінило правового становища апелянтки ні як мешканки села Годилів, ні як власника земельної ділянки, яка обслуговує її житловий будинок.

62. На думку колегії суддів, спірне рішення є реалізацією відповідачем наділених законом вказаними вище нормами повноваженнями погодити (не погодити) проект землеустрою щодо встановлення меж території територіальної громади як сільською радою суміжної територіальної громади.

63. Натомість, апелянткою не доведено, що реалізовуючи такі повноваження шляхом прийняття спірного рішення у будь-який спосіб допущено порушення її прав.

64. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самі по собі незначні процедурні порушення прийняття оскаржуваного рішення, на які посилається апелянтка, не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення. Зазначені посилання не змінюють тієї обставини, що право апелянтки не зазнало порушень внаслідок прийняття такого рішення.

65. Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

66. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України 2»).

67. Європейський суд з прав людини у п.53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

68. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

69. Право особи на звернення, зокрема, до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, передбачене ч.1 ст.5 КАС України.

70. Поряд із цим, особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень, визначено статтею 264 КАС України, відповідно до частини першої якої встановлені нею правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

71. Відповідно до частини другої статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

72. Отже, процесуальний закон вимагає, що при оскарженні нормативно-правового акта, зокрема, органа місцевого самоврядування, позивач, з-поміж іншого, повинен обґрунтувати свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Звертаючись до суду з позовом щодо законності нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржений нормативно-правовий акт у разі, якщо він є суб`єктом зазначених вище правовідносин.

73. Застосовуючи цей підхід в контексті обставин даної справи, а також враховуючи те, що апелянткою не доведено, що спірне рішення створило будь-які правові наслідки для неї (в тому числі і негативні), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність порушення прав та законних інтересів апелянтки було самостійною достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування рішення Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №289-33/2023 від 15.12.2023 року "Про погодження межі між Великокучурівською сільською радою та Чернівецькою міською радою".

74. Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду першої інстанції по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного колегія суддів звертає увагу на наступне.

75. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

76. В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст.6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

77. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

78. Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

79. Таким чином, виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд першої інстанції за наслідками розгляду справи дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову повністю. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

80. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

81. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

82. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

83. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

84. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

85. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 червня 2025 року.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.