Постанова від 25.06.2025 по справі 904/3256/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2025м. ДніпроСправа № 904/3256/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 (суддя Дичко В.О.; повне рішення складено 21.11.2024) у справі № 904/3256/24

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

до Селянського (фермерського) господарства «Нове», с. Могилів, Царичанського району, Дніпропетровської області

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Нове» суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 93297,06 грн.

Позов обґрунтований наявністю у позивача зворотної вимоги до винуватця дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі сплаченого страховиком страхувальнику страхового відшкодування договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 12.11.2024 відмовив в задоволенні позову у справі № 904/3256/24.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю доказів розміру завданої матеріальної шкоди, оскільки суд визнав висновок експертного дослідження, наданий позивачем на підтвердження розміру шкоди, неналежним та недопустимим доказом через відсутність у ньому відомостей стосовно того, що його підготовлено для подання до суду, а також у зв`язку з відсутністю застереження про кримінальну відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок.

Визнаючи наданий позивачем висновок експертного дослідження неналежним доказом, місцевий господарський суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постановах від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 і від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, відповідно до яких Суд зазначив, що висновок експертного дослідження у якому не зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також місцевий господарський суд під час надання оцінки відповідності висновку експертного дослідження критеріям належності та допустимості доказів, послався на висновки Самарського районного суду міста Дніпропетровська, наведені у рішенні від 20.06.2024 у справі № 206/1819/24, ухваленому за результатами розгляду сопору між тими ж сторонами, що і у справі № 904/3256/24, які на переконання місцевого господарського суду є преюдиційними для даної господарської справи.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3256/24 скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Скаржник зазначив, що він здійснив страхове відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою шкоди страхувальнику, у зв`язку з чим має право вимоги до винної у спричиненні шкоди особи, розмір якої розрахований на підставі висновку експертного дослідження.

Скаржник вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, що наданий позивачем висновок експертного дослідження є неналежним доказом через відсутність у ньому інформації про його здійснення для подання до суду та повідомлення експерта про кримінальну відповідальність, оскільки вказаний висновок не є експертним висновком у розумінні положень статей 98, 103 Господарського процесуального кодексу, до яких процесуальне законодавство висуває такі вимоги.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Селянське (фермерське) господарство «Нове» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідач вважає, що оскільки висновок експертного дослідження складено не суб`єктом оціночної діяльності, а судовим експертом, то до нього підлягають застосуванню положення статей 98 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості письмового попередження експерта про відповідальністю за завідомо неправдивий висновок. Крім того, експертне дослідження проведено з порушенням пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки позивача не викликали для технічного огляду пошкодженого автотранспорту.

Відповідач зазначив, що межах в адміністративної справи № 199/2789/21, яка розглядалася за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої завдано матеріальну шкоду, відшкодування якої є предметом розгляду в даній господарській справі, проведено судову автотехнічну експертизу за висновком якої обопільну вину учасників ДТП, тому розмір відшкодування завданої шкоди не може перевищувати 50%.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.01.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3256/24.

Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

ОСОБА_1 відповідно до полісу № ЕР.201396245 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 29.09.2020 застрахував автомобіль Volvo» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 .

10 березня 2021 року о 16:05 год. у м. Дніпрі по вул. Малиновського, 66 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , та автомобіля «Volvo» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , про що 31.03.2021 складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ААБ № 131287 та № 131288.

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська постановою від 20.08.2021 у справі № 199/2789/21 матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на підставі протоколів про адміністративні правопорушення серії ААБ № 131287 та №131288 об`єднав в одне провадження.

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у справі № 199/2789/21 встановив, що внаслідок 2-х зіткнень транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою та пошкодження м`язово-зв`язочного апарату шийного відділу.

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська постановою від 14.05.2021 у справі № 199/2789/21 призначив судову автотехнічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 2717-21 від 14.09.2021. Вказаним висновком експерта встановлено обопільну вину обох водіїв ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), що знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська постановою від 19.11.2021 у справі № 199/2789/21 визнав винним ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на підставі пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрив провадження у справі стосовно ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (протокол ААБ № 131287). На підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд закрив провадження стосовно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (протокол ААБ № 131288).

Оскільки відповідальність ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Lexus» LХ 570 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 у момент дорожньо-транспортної пригоди, не була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у сумі 91797,06 грн згідно з платіжною інструкцією № 819681 від 16.05.2022 здійснило Моторне (транспортне) страхове бюро України

Самарський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 20.06.2024 відмовив Моторному (транспортному) страховому бюро України в задоволенні позову у справі № 206/1819/24 про стягнення з Середи Олександра Петровича 91797,00 грн, сплачених позивачем ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку із завданням матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

Судовий експерт ОСОБА_3 22.04.2021 склав висновок експертного дослідження автотоварознавця № 111/21А, яким встановив такі обставини:

-матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Volvo S80 4.4і АWD з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 101938,31 грн;

-матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Volvo S80 4.4і АWD з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 91797,04 грн без урахування ПДВ.

6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у задоволенні позову страховика до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи про стягнення страхової виплати страхувальнику, який зазнав матеріальної шкоди.

Предметом апеляційного оскарження є встановлення дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права при наданні висновку щодо належності та допустимості наданого позивачем доказу на підтвердження своїх вимог.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Апеляційний господарський суд зауважує, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинний на момент виплати Моторно (транспортним) страховим бюро України страхового відшкодування ОСОБА_1 у сумі 91797,06 грн) регулював відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (Закон № 1961-ІV втратив чинність 01.01.2025).

Пунктом 21.3 статті 21 Закону № 1961-ІV передбачено, що при використанні ТЗ в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-ІV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Закону № 1961-ІV Моторне (транспортне) страхове бюро є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Положеннями підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-ІV встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з положеннями підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-ІV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська постановою від 19.11.2021 визнав винним ОСОБА_2 , який 10.03.2021 керував автомобілем «Lexus» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 у скоєнні ДТП, внаслідок якого пошкоджено автомобіль Volvo S80 4.4і АWD з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 .

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 10.03.2021 автомобіль «Lexus» з реєстраційним номером НОМЕР_5 перебував у власності Селянського (фермерського) господарства «Нове», своєю чергою ОСОБА_2 обіймав посаду голови господарства. Вказані обставини підтверджуються листом Головного сервісного центру МВС України № 31/1393АЗ-15749-2024 від 24.05.2024 і відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на положення статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за майнову шкоду, заподіяну з вини ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових обов`язків, має нести роботодавець Селянське (фермерське) господарство «Нове».

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи Селянського (фермерського) господарства «Нове», що сума відшкодування завданої шкоди не може перевищувати 50% її розміру через встановлення висновком експерта № 2717-21 від 14.09.2021 обопільної вини водіїв у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки судовим рішенням у справі № 199/2789/21 саме ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даної пригоди.

На момент скоєння 10.03.2021 дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Lexus» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , не мав стахування цивільно-правової відповідальністі перед третіми особами.

Відповідно до положень Закону № 1961-ІV Моторне (транспортне) страхове бюро України 16.05.2022 здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у сумі 91797,06 грн.

Розмір завданої 10.03.2021 дорожньо-транспортною пригодою шкоди автомобілю Volvo S80 4.4і АWD з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 визначено на підставі висновку експертного дослідження № 111/21А від 22.04.2021.

На підставі положень підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-ІV Моторно транспорте (страхове) бюро України після сплати страхового відшкодування звернулося до звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, і не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відмова місцевого господарського суду в задоволення позову у даній справі ґрунтується на відсутності доказів, як б підтверджували розмір завданої дорожньо-транспортною пригодою шкоди, оскільки висновок експертного дослідження № 111/21А визнано судом неналежним доказом, через його відсутність у такому висновку інформації про те, що висновок підготовлено для подання до суду та попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що суперечить положенням статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України. Також місцевий господарський суд зазначив, що висновок № 111/21А суперечить положенням пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки огляд транспортного засобу проведено без участі ОСОБА_2 .

Апеляційний господарський суд вважає помилковим висновком місцевого щодо визнання висновку експертного дослідження № 111/21А у зв`язку з такими обставинами.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовою заявою (листом) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються.

Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі висновку експерта.

Таким чином, експертне дослідження та експертний висновок мають між собою дві істотних відмінності, а саме:

-перша відмінність полягає у підставах проведення експертизи та експертного дослідження, а саме: підставою для проведення експертизи у господарському судочинстві є ухвала суду про призначення експертизи або договір з експертом чи експертною установою, укладений на замовлення учасника справи, водночас підставою для проведення експертного дослідження є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовою заявою (листом) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються. Отже, судова експертиза проводиться експертом, тільки на підставі спеціальної ухвали, постановленої суддею в процесі розгляду справи, а експертне дослідження видається експертом в рамках звернення громадян, права яких порушені, але вони ще не звернулися до суду або правоохоронних органів.

-друга відмінність полягає в тому, що перед проведенням судової експертизи експерт попереджається про кримінальну відповідальність, за дачу завідомо неправдивого висновку, а при експертному дослідженні таке попередження відсутнє.

Апеляційний господарський суд зазначає, що позивач на підтвердження розміру завданої відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної шкоди надав висновок експертного дослідження автотоварознавця № 111/21А від 22.04.2021 Висновок експертного дослідження підготовлено судовим експертом зі свідоцтвом Міністерства Юстиції України Пилипенком Олександром Степановичем, який має кваліфікацію судового експерта.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, висновок експертного дослідження № 111/21А не є висновком експерта в розумінні статті 98 Господарського процесуального кодексу України, водночас даний висновок є належним письмовим доказом, який містить інформацію про факти, встановлені при проведенні дослідження, зокрема розмір матеріального збитку.

У зв`язку з викладеним, апеляційний господарський суд доходить висновку, що місцевий господарський суд помилково застосував до наданого позивачем висновку експертного дослідження № 111/21А положення статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, якими визначені вимоги до висновку експерта.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідач у разі наявності сумнівів щодо наданого висновку експертного дослідження мав право подати клопотання про виклик експерта в судове засідання та скористатись своїми процесуальними правами, що передбачені законодавством, задати всі необхідні йому питання. Крім того, положення частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України надають суду право призначати експертизу з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи, у визначених цією статтею випадках.

Також помилковим є висновок місцевого господарського суду, що висновок експертного дослідження № 111/21А складено з порушенням пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України Фонду державного майна України, оскільки згідно з наведеною нормою підзаконного нормативно-правового акту виклик заінтересованих осіб для технічного огляду колісного транспортного засобу здійснюється у разі такої потреби, водночас ґосподарський суд не обґрунтував, а відповідач не довів наявність потреби у його присутності під час огляду експертом пошкодженого автомобіля позивача.

Апеляційний господарський суд зазначає, що надаючи оцінку поданому позивачем висновку експертного дослідження № 111/21А, місцевий господарський суд вказав, що його висновки щодо неналежності вказаного доказу не можуть суперечити висновкам Самарського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 206/1819/24 щодо цих самих обставин.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими доводами місцевого господарського суду з огляду на такі обставини.

Відповідно до частин четвертої, сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляду іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, формулюючи висновок щодо необхідності чіткого розмежування обставин, що мають преюдиціальне значення, та правової оцінки судом обставин, зазначила, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Таким чином, висновки Самарського районного суду міста Дніпропетровська щодо недопустимості висновку експертного дослідження № 111/21А як доказу, наведені в рішенні від 20.06.2024 у справі № 206/1819/24, не мають преюдиційного значення для господарського суду у справі № 904/3256/24, оскільки є правовою оцінкою, наданою місцевим судом поданому позивачем доказу у справі.

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими посилання місцевого господарського суду на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 335/2566/18, відповідно до яких Суд визнав неналежними подані учасниками даних справ висновки експертних досліджень неналежними доказами через відсутність у них інформації про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, оскільки обставини, за яких Суд дійшов таких висновків не є релевантними до обставин у справі № 904/3256/24.

У справі № 522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду визнала поданий стороною у справі висновок будівельно-технічного експертного дослідження неналежним доказом через ту обставину, що можливості складання вказаного висновку за зверненням учасника справи на момент його складання ще не існувало, оскільки така можливість передбачена з 15.12.2017 дати набрання чинності такими змінами до Цивільного процесуального кодексу України.

У справі № 335/2566/18 Верховний Суд надав оцінку висновку експерта в контексті його відповідності вимогам норм цивільного процесуального законодавства щодо висновків експерта, які визначають обов`язок викладення у таких висновках інформації про застереження експерта про кримінальну відповідальність, водночас у справі № 904/3256/24 позивач надав висновок експертного дослідження, вимоги до оформлення якого є відмінними від вимог, що висуваються до судових експертиз, про що зазначалося апеляційним господарським судом у даній постанові.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтями 277, 278 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3256/24 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3256/24 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Нове» (вул. Центральна, 120, с. Могилів, Царичанського району, Дніпропетровської обл., 51040; код ЄДРПОУ 31346632) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154; код ЄДРПОУ 21647131) 93297,06 грн (дев`яносто три тисячі двісті дев`яносто сім гривень 06 копійок) суми сплаченого страхового відшкодування, 7570,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 25.06.2025

Головуючий суддяЮ. ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяО. ІВАНОВ