Постанова від 17.06.2025 по справі 910/9396/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"17" червня 2025 р. Справа№ 910/9396/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.06.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025

у справі №910/9396/24 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський»

про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційної дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач 1) та ОСОБА_2 звернулися (далі за текстом - позивач 2) до Господарського суду міста Києва із позовом до Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» (далі за текстом - відповідач, Кооператив) про визнання недійсним рішення Загальних зборів членів Кооперативу, оформленого протоколом Загальних зборів членів Кооперативу від 27.05.2023 № 2, та скасування реєстраційної дії № 1000681070028014700, проведеної 26.03.2024 державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації Іванишиною Л.І. щодо Кооперативу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі 1 та 2 посилаються на допущенні порушення вимог Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 №1087-IV (далі за текстом - Закон №1087-IV) та Статуту Кооперативу, оскільки Загальні збори членів Кооперативу проведені неуповноваженою особою, з порушенням порядку скликання членів Кооперативу, рішення прийнято за відсутності кворуму; рішення оформлене протоколом №2 від 27.05.2023, який є фальсифікованим та містить недостовірні дані.

Господарський суд міста Києва рішенням від 13.03.2025 у справі №910/9396/24 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачами 1 та 2 порушення їх прав та обов`язків спірним рішенням, оскільки вони не довели суду першої інстанції належними та допустимими доказами членства у Кооперативі та проведення спірних Загальних зборів членів Кооперативу без дотримання вимог Закону №1087-IV та Статуту Кооперативу, оскільки рішення прийнято за наявності кворуму.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачі 1, 2 звернулися до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просили суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивачі 1 та 2 посилаються на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність доказів їх членства у Кооперативі, оскільки позивач 1 був обраний Головою Правління Кооперативу, а згідно вимог статті 16 Закону №1087-IV та пункту 37 Статуту (діючого на момент скликання оспорюваних Загальних зборів Кооперативу) Правління Кооперативу та Голова Правління Кооперативу обираються Загальними зборами з членів Кооперативу. Щодо позивача 2, то останнім до суду першої інстанції надавались докази його членства у Кооперативі - довідка члена Кооперативу та витяг про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, проте такі докази не були залучені судом першої інстанції. Крім того, у матеріалах даної справи наявні докази на підтвердження сплати позивачем 2 членських внесків.

Як зазначають позивачі 1 та 2 в апеляційній скарзі, на Загальних зборах членів Кооперативу 27.05.2023 були відсутні особи, які зазначено у списку до Протоколу, що підтверджується протоколами опитування таких осіб адвокатом за їх згодою. Також 4 особи, які зазначено у списку до Протоколу, є померлими, що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть.

В апеляційній скарзі позивачі 1 та 2 також зазначають про нікчемність рішення Позачергових Загальних зборів членів Кооперативу, оформленого протоколом №1 від 14.01.2023, за яким складено списки осіб-учасників зборів, відповідно до статті 6 Закону №1087-IV, за якою права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними.

Також позивачі 1 та 2 в апеляційній скарзі наполягають на порушенні порядку скликання зборів, відсутності реєстрації учасників зборів, прийняття рішення за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання рішення недійсним. Додатково позивачі 1 та 2 звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що було проведено заміну Голови Правління Кооперативу; проведення зборів засновників, а не зборів членів Кооперативу, протокол містить загальну кількість засновників Кооперативу замість кількості членів Кооперативу; ані норми Закону №1087-IV, ані положення Статуту Кооперативу не передбачають автоматичного припинення повноважень членів Правління та Голови Правління Кооперативу; у протоколі відсутні дата припинення виконання обов`язків Голови Правління Кооперативу.

Позивачами 1 та 2 до апеляційної скарги додано копії: довідок Кооперативу №35/7 від 14.03.2024, №1382 від 2018 року (дата копії вказаної довідки не читабельна), №2/7 від 04.07.2023, №6/10 від 02.08.2023, витягів з Державного реєстру речових прав від 15.09.2023 №346809924, від 20.09.2023 №347219405, книжки Кооперативу для сплати членських внесків.

Також позивачами 1 та 2 подано до апеляційної скарги клопотання про дослідження доказів, на які апелянти посилаються в апеляційній скарзі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.04.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 20.05.2025 о 12 год. 00 хв.; витребував матеріали справи №910/9396/24 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/9396/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 01.05.2025.

Згідно відзиву на апеляційну скаргу позивачів 1 та 2 відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги позивачів 1 та 2, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції позивачами 1 та 2 не було доведено належними та допустимими доказами членства у Кооперативі. На Позачергових загальних зборах членів Кооперативу 14.01.2023 затверджено список членів Кооперативу, яке не було оскаржено у встановленому законодавством порядку та не визнавалось судом недійсним. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання порядку скликання Загальних зборів членів Кооперативу 27.05.2023 та прийняття рішення за наявності кворуму.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти долучення доказів, які позивачі 1 та 2 додали до апеляційної скарги, посилаючись на те, що вказані докази позивачами 1 та 2 не подавались до суду першої інстанції, у суді апеляційної інстанції позивачі 1 та 2 не вказали причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, що унеможливлює їх подання до суду апеляційної інстанції.

Щодо поданих позивачами 1 та 2 доказів у суді першої інстанції, то відповідач зазначає, що суд першої інстанції мотивовано відмовив у їх прийняті, тоді як позивачі 1 та 2 протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі №910/9396/24 у встановленому законодавством порядку не оскаржили. Відповідач ставить під сумнів достовірність опитування адвокатом свідків та надані позивачами 1 та 2 копії свідоцтв про смерть, оскільки, на його думку, такі копії є важко читабельними, позивачами 1 та 2 не зазначено джерело їх одержання.

20.05.2025 позивачем 1 подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 20.05.2025 суд апеляційної інстанції залишив без розгляду відповідь позивача 1 на відзив відповідача на апеляційну скаргу позивачів 1 та 2, оскільки її подано поза межами строків, встановлених Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 18.04.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/9396/24, без клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин пропуску такого строку.

Також суд апеляційної інстанції 20.05.2025 протокольно відмовив у задоволенні клопотання позивачів 1 та 2 про долучення нових доказів на підставі частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), оскільки позивачі 1 та 2 не надали суду апеляційної інстанції доказів поважності причин не подання таких доказів до суду першої інстанції.

Щодо клопотання позивачів 1 та 2 про дослідження доказів, то наведені позивачами 1 та 2 у клопотанні докази будуть досліджені під час апеляційного перегляду на стадії дослідження доказів.

20.05.2025 суд апеляційної інстанції протокольно оголосив перерву у розгляді справи №910/9396/24 до 17.06.2025 до 13 год. 15 хв.

Представник позивачів 1 та 2 у судовому засіданні 17.06.2025 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні 17.06.2025 заперечили проти задоволення апеляційної скарги позивачів 1 та 2, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги позивачів 1 та 2, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів міста Києва від 26.06.1985 № 323 «Про створення автокооперативу «Печерський» було створено на базі 2-ї черги існуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпієць» по вулиці Камишінській (Покільска) у місті Києві окремий Кооператив. Вказаним рішенням затверджено список членів Кооперативу та затверджено Статут останнього, прийнятий загальними зборами автокооперативу 27.10.1983 (т.1, а.с. 102-103).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі за текстом - ЄДР) Кооператив зареєстровано як юридичну особу за ідентифікаційним кодом 22921752, місцезнаходженням якого є: 01013, місто Київ, вулиця Покільська, будинок 4. Станом на 24.03.2024 16:18:26 (т.1, а.с. 13-22) керівником значився ОСОБА_1 .

Згідно архівного витягу від 03.05.2022 №068/05-12/581 додатку до рішення виконкому Печерської районної ради народних депутатів №323 від 26.06.1985 всього членів Кооперативу 398 осіб (т.1, а.с. 186).

14.01.2023 проведено Позачергові Загальні збори членів Кооперативу. За результатами яких прийнято рішення, оформлене протоколом №1 (т.1, а.с. 223), та вирішено, зокрема, затвердити список членів Кооперативу станом на 14.01.2013, який включає 41 особу (т.1, а.с. 225).

27.05.2023 відбулися Загальні збори членів Кооперативу, до порядку денного були включені наступні питання: 1. Обрання Голови та секретаря зборів; 2. Обрання Лічильної комісії зборів; 3. Про припинення неправомірного виконання обов`язків Голови правління Кооперативу ОСОБА_1 та виключення ОСОБА_1 з ЄДР як керівника та особу, що може діяти від імені Кооперативу без довіреності, у тому числі підписувати договори; 4. Звіт Ревізійної комісії Кооперативу; 5. Про припинення повноважень членів Правління та ревізійної комісії Кооперативу; 6. Обрання членів Правління Кооперативу та Голови правління Кооперативу; 7. Обрання Ревізійної комісії Кооперативу; 8. Затвердження кошторису Кооперативу; 9. Затвердження правил внутрішнього розпорядку, розміру щомісячних членських внесків, розміру заробітної плати посадових осіб і найманих працівників, тарифу на оплату електроенергії.

За результатом проведення вказаних Загальних зборів прийнято такі рішення: 1. Про обрання головою загальних зборів ОСОБА_3 , секретарем - ОСОБА_4 , а також уповноваження останніх на підписання протоколу; 2. Про обрання Лічильної комісії Загальних зборів членів Кооперативу у складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; 3. Про припинення неправомірного виконання обов`язків Голови правління Кооперативу ОСОБА_8 та виключення останнього з ЄДР як керівника Кооперативу та особи, що може діяти від імені відповідача без довіреності, у тому числі підписувати договори; 4. Про висловлення недовіри Ревізійній комісії Кооперативу; 5. Про припинення повноважень членів Правління та членів Ревізійної комісії Кооперативу; 6. Про обрання членів Правління Кооперативу - ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , обрання Головою Правління Кооперативу ОСОБА_3 з 27.05.2023; 7. Про обрання членами Ревізійної комісії Кооперативу: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 ; 8. Про затвердження кошторису Кооперативу; 9. Про затвердження правил внутрішнього розпорядку, розміру щомісячних членських внесків в сумі 140 гривень, окладів посадовим особам Кооперативу, що не повинен перевищувати 15 000,00 гривень, тарифів на оплату за спожиту електроенергію, необхідність членам Правління Кооперативу визначитись із штатним персоналом та їх окладами.

Рішення Загальних зборів членів Кооперативу від 27.05.2023, оформлені протоколом №2 (т.1, а.с. 70-75) та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Богданом Петровичем, зареєстровані у реєстрі №№ 719, 720.

З протоколу №2 від 27.05.2023 вбачається, що проведення Загальних зборів відбулося за адресою: АДРЕСА_1 ; загальні збори скликані членами Кооперативу; загальна кількість членів Кооперативу станом на 27.05.2023 становить 39 осіб; на Загальних зборах членів Кооперативу присутні 21 член Кооперативу, що складає 53% усієї кількості членів Кооперативу. За прийняті 27.05.2023 на спірних Загальних зборах членів Кооперативу рішення проголосувало «за» - 21 голос (100% присутніх).

26.03.2024 на підставі спірного рішення державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації Іванишиною Л.І. проведено відповідні реєстраційні дії № 1000681070028014700 «Державна реєстрація змін відомостей про юридичну особу. Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо».

Згідно відомостей з ЄДР станом на 26.03.2024 11:54:39 (т.1, а.с. 23-32) керівником Кооперативу значиться ОСОБА_3 .

Спір виник через незгоду позивачів 1 та 2 із прийнятими 27.05.2023 рішеннями Загальних зборів членів Кооперативу, оскільки вони вважають такі рішення прийнятими з порушенням вимог Закону №1087-IV та Статуту Кооперативу, Загальні збори членів Кооперативу проведені неуповноваженою особою, з порушенням порядку скликання членів Кооперативу, рішення прийняті за відсутності кворуму, рішення оформлені протоколом, який є сфальсифікованим та містить недостовірні дані.

Стаття 55 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (пункт 1 частини 2).

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 ГК України).

Стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу - до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Частиною 5 статті 63 ГК України встановлено, що корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Крім того, глава 10 «Підприємства колективної власності» розділу ІІ «Суб`єкти господарювання» ГК України визначає особливості діяльності виробничих кооперативів, підприємств споживчої кооперації, підприємств громадських та релігійних організацій. Натомість ГК України не містить положень, якими регулюється господарська діяльність інших кооперативів (у тому числі гаражно-будівельних).

У частині 1 статті 94 ГК України зазначено, що кооперативи можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). При цьому діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Таким спеціальним законом, зокрема, є Закон №1087-IV.

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону №1087-IV кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування (стаття 23 Закону № 1087-IV).

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону № 1087-IV).

Таким чином обслуговуючий (гаражний, гаражно-будівельний) кооператив є юридичною особою та здійснює некомерційну господарську діяльність, яка полягає у наданні послуг її членам, з моменту його державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24.04.2019 у справі №509/577/18 та від 05.11.2019 у справі № 922/80/18 виснувала, що члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

За змістом положень статей 2, 6 Закону № 1087-IV кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними.

Згідно із положеннями статті 12 Закону № 1087-IV основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Статтею 15 Закону № 1087-IV визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

За статтею 16 Закону №1087-IV виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.

Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Правління кооперативу може наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу. Виконавчий директор не може бути членом кооперативу.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги Статут Кооперативу станом на 2020, затверджений Позачерговими загальними зборами членів Кооперативу - протоком №1 від 06.09.2020, оскільки рішення Позачергових Загальних зборів членів Кооперативу з 26.08.2020 по 06.09.2020, оформлені протоколом №1 від 06.09.2020, визнані недійсними рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №910/11512/21.

Статутом Кооперативу, у редакції 2002, прийнятим рішенням зборів членів Кооперативу б/н від 28.03.2002, визначено, що членами Кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 18-ти річного віку, мають транспортні засоби, що є їх власністю та зареєстровані в органах державної інспекції Міністерства внутрішніх справи України, були прийняті до нього Загальними зборами Кооперативу (пункт 15 розділу 3).

Член Кооперативу може бути виключений з Кооперативу рішенням Загальних зборів Кооперативу/зборами уповноважених/у випадках: систематичного порушення Статуту Кооперативу та Правил внутрішнього розпорядку, невиконання рішень, прийнятих зборами членів Кооперативу, Правлінням Кооперативу; руйнування та псування споруд чи обладнання Кооперативу; несплати податків, експлуатаційних та інших внесків на протязі 1 року (пункт 17 розділу 3 Статуту).

Згідно з пунктом 27.4 розділу 6 Статуту член Кооперативу має право брати участь в діяльності Кооперативу, в управлінні його справами. Обирати та бути обраним в керівні органи Кооперативу. Вносити пропозиції про покрашення діяльності Кооперативу, усунення недоліків у його роботі.

Відповідно до пункту 28 розділу 7 Статуту члени Кооперативу зобов`язані дотримуватись Статуту Кооперативу, виконувати рішення Загальних зборів та Правління Кооперативу, що приймаються в межах їх компетенції, а також Правил внутрішнього розпорядку Кооперативу.

Управління Кооперативом здійснюється на засадах самоуправління, демократії, прозорості, активної участі його членів у вирішенні питань діяльності Кооперативу. Вищим органом управління Кооперативу є загальні збори/збори уповноважених/членів кооперативу (пункт 33 розділу 8 Статуту).

Збори скликаються Правлінням кооперативу як правило один раз на рік. Позачергові збори членів Кооперативу скликаються в 14-ти денний строк на вимогу не менше третини членів Кооперативу (пункт 34.10 розділу 8 Статуту).

Згідно з пунктом 34.11 розділу 8 Статуту збори членів Кооперативу визнаються дійсними при участі в них не менш 50 % від загальної кількості членів Кооперативу, або 2/3 уповноважених. Рішення зборів приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах. Вибори Голови Правління, складу Правління та ревізійної комісії також проводяться відкритим голосуванням.

Правління Кооперативу обирається з членів Кооперативу зборами і кількості не менш 11-х осіб. Правління Кооперативу є виконавчих органом і підзвітне зборам кооперативу (пункт 37 розділу 9 Статуту).

Отже, Головою Правління Кооперативу може бути лише член Кооперативу.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

При цьому безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції зі спірного рішення Загальних зборів членів Кооперативу від 27.05.2023 встановлено, що на Загальних зборах членів Кооперативу 27.05.2023 вирішувалось питання про припинення обов`язків Голови Правління Кооперативу ОСОБА_1., виключення його з ЄДР, як керівника Кооперативу та особи, яка може діяти від імені Кооперативу без довіреності, в т.ч. підписувати договори.

Враховуючи положення Статуту Головою та членами Правління Кооперативу може бути лише член Кооперативу, обрані Загальними зборами членів Кооперативу.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №927/645/19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 21.12.2020 у справі №16/401/17, від 16.02.2021 у справі №927/645/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 був найманий Правлінням Кооперативу для оперативного управління діяльності Кооперативу на посаду виконавчого директора.

Таким чином, позивач 1, як Голова Правління Кооперативу зазначений в ЄДР та в оспорюваному рішенні Загальних зборів членів Кооперативу, яким припинено виконання ОСОБА_1 обов`язків Голови Правління Кооперативу з його виключенням з ЄДР як керівника Кооперативу, є членом Кооперативу, оскільки надані позивачем 1 на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на її спростування. Крім того, доказів припинення його членства рішенням Правлінням Кооперативу, затвердженим Загальними зборами членів Кооперативу, у порядку визначеному Законом №1087-IV та Статутом матеріали даної справи не містять.

Таким чином, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем 1 не наведено та на доведено суду з наданням відповідних доказів його членства у Кооперативі.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Отже, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач 1 посилається на порушення порядку скликання Загальних зборів членів Кооперативу, неповідомлення його, як члена Кооперативу про час та місце проведення Загальних зборів членів Кооперативу, прийняття рішень за відсутності кворуму.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів даної справи встановлено, що позивача 1 про час та місце проведення оспорюваних Загальних зборів як члена та Голову Правління Кооперативу у встановленому статтею 15 Закону №1087-IV порядку не було повідомлено.

За приписами статей 10, 11 Закону №1087-IV членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 2 не було доведено суду належними та допустимими доказами членства у Кооперативі (а саме: не надано рішення Правління Кооперативу про прийняття до Кооперативу, затвердженого Загальними зборами його членів, посвідчення про членство), тому оспорюваним рішенням Загальних зборів членів Кооперативу його права та охоронювані законом інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, як члена Кооперативу, не були порушені.

Посилання позивача 2 на банківську виписку, як доказ на підтвердження сплати членських внесків не може безумовно свідчити про його членство у Кооперативі за відсутності заяви про вступ до Кооперативу, рішення Загальних зборів членів Кооперативу про затвердження рішення Правління про набуття ним членства у Кооперативі та посвідчення про членство.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту численних судових рішень у господарських справах (справи №910/16643/18, №910/15906/19, №910/650/20, №910/12889/20, №910/11512/21, №910/10891/21) слідує, що відповідачем у 2018-2020 роках проводились позачергові загальні збори, за наслідками яких складено протоколи:

- протокол №1 від 30.08.2018, за яким загальна кількість членів Кооперативу 1917 осіб;

- протокол №1 від 02.09.2018, за яким загальна кількість членів кооперативу складає 1960 осіб;

- протокол №1 від 24.09.2018, за яким загальна кількість членів кооперативу складає 1917 осіб;

- протокол №4 від 27.09.2018, за яким загальна кількість членів кооперативу складає 1970 осіб;

- протокол №4 від 03.07.2019, за яким загальна кількість членів кооперативу складає 82 особи;

- протокол № 1 від 06.09.2020, за яким загальна кількість членів кооперативу складає 790 осіб.

- протоколом №1 від 24.10.2020, за яким загальна кількість членів кооперативу становить 1241 особи.

Усі рішення загальних зборів, оформлені вказаними протоколами від 30.08.2018, від 02.09.2018, від 24.09.2018, від 27.09.2018, від 03.07.2019, від 06.09.2020 визнано недійсними в судовому порядку, в тому числі і з підстав відсутності кворуму на зборах (справи №910/16643/18, №910/15906/19, №910/650/20, №910/12889/20, №910/11512/21, №910/10891/21).

Судом апеляційної інстанції у даній справі встановлено, що 14.01.2023 проведено Позачергові Загальні збори членів Кооперативу. За результатами яких прийнято рішення, оформлене протоколом №1 (т.1, а.с. 223), та вирішено, зокрема, затвердити список членів Кооперативу станом на 14.01.2023, який включає 41 особу.

Вказане рішення Позачергових Загальних зборів членів Кооперативу у встановленому законодавством порядку не оскаржено, доказів визнання його недійсним у судовому порядку суду не надано. Отже, суд апеляційної інстанції приймає список членів Кооперативу, затверджений рішенням Позачергових Загальних зборів членів Кооперативу від 14.01.2023 до уваги.

Доводи позивача 1 про те, що вказане рішення Позачергових загальних зборів членів Кооперативу є нікчемними в силу приписів частини 3 статті 6 Закону №1087-IV, за якою права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, з огляду на таке.

В силу частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Загальні збори учасників товариства не є суб`єктом цивільних правовідносин, їх рішення не є правочинами в розумінні статті 202 ЦК України. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №916/379/23.

З огляду на наведене вище, рішення Загальних зборів членів Кооперативу від 14.01.2023, оформлені протоколом №1, не є нікчемними в силу Закону, оскільки не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.

Проаналізувавши список членів Кооперативу, який складається з 41 члена Кооперативу, затверджений Позачерговими Загальними зборами членів Кооперативу від 14.01.2023, за яким судом апеляційної інстанції встановлено, що до списку не було включено позивача 1, як члена Кооперативу. Позивач 1 також не був зазначений у списку членів Кооперативу, присутніх на зборах 27.05.2023, який надано відповідачем та долучено до матеріалів даної справ та містить відомості про 41 член Кооперативу, тоді як у протоколі №2 від 27.05.2023, яким оформлені оспорювані рішення, міститься інформація про 39 членів Кооперативу, всупереч списку членів Кооперативу, наданого відповідачем станом на 27.05.2023.

Відповідачем не надано суду рішення Правління, затверджене загальними зборами членів Кооперативу, про припинення членства 2 членів Кооперативу, зазначених у списку членів Кооперативу, присутніх на зборах 27.05.2023.

Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені обставини, дійшов висновку про те, що загальна кількість членів Кооперативу станом на дату приймання спірного рішення становить 42 особи (41 член Кооперативу згідно списку від 27.05.2023 та позивач 1).

Згідно з пунктом 34.11 розділу 8 Статуту збори членів Кооперативу визнаються дійсними при участі в них не менш 50 % від загальної кількості членів Кооперативу, або 2/3 уповноважених. Рішення зборів приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах. Вибори Голови Правління, складу Правління та ревізійної комісії також проводяться відкритим голосуванням.

Частиною 6 статті 7 Закону №1087-IV передбачено, що при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Згідно статей 10, 11 Закону №1087-IV членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Частиною 1 статті 8 Закону №1087-IV визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут містить відомості про порядок скликання загальних зборів, порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.

Водночас статут є локальним нормативним актом, тоді як закон має більшу юридичну силу, тому у разі, якщо положення статуту суперечать закону, судам слід керуватися саме нормами закону (вказана правова позиція Верховного Суду є послідовною та сталою, постанови від 16.12.2020 у справі №910/10463/19, від 10.12.2024 у справі № 916/726/24, 01.06.2023 у справі № 914/596/22, від 18.04.2023 у справі № 916/3278/21 та інші).

Відповідачем не надано суду доказів звернення не менше третини членів Кооперативу до Правління, Головою якого був ОСОБА_1 , з вимогою про скликання оспорюваних позачергових Загальних зборів членів Кооперативу та відмову, або незабезпечення Правлінням Кооперативу скликання оспорюваних позачергових Загальних зборів членів Кооперативу, та, як наслідок, їх скликання особами, які вимагали у Правління Кооперативу скликання таких зборів.

Загальні збори членів кооперативу за положеннями статті 15 Закону №1087-IV правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Враховуючи положення статті 15 Закону №1087-IV, список членів Кооперативу, затверджений рішенням Позачергових Загальних зборів членів Кооперативу, оформлений протоколом №1 від 14.01.2023, список членів Кооперативу від 27.05.2023, наданий відповідачем, за якими чисельність членів Кооперативу складає 41 особу, а також висновок суду апеляційної інстанції щодо членства позивача 1, не зазначеного у списку членів Кооперативу, Загальні збори членів Кооперативу можна вважати правомочними вирішувати питання, якщо на них були присутні більше 21 особи (тобто більше половини членів Кооперативу).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 4 особи, зазначені у списку членів Кооперативу як такі, що були присутні на Загальних зборах 27.05.2023, померли на дату проведення оспорюваних Загальних зборів, що підтверджується Свідоцтвами про смерть, копії яких подані позивачем 1 до суду першої інстанції. Господарський суд міста Києва протокольною ухвалою від 30.01.2025 у справі №910/9396/24 відмовив у задоволенні клопотання позивача 1 про поновлення строку на подання додаткових доказів, водночас встановив позивачу 1 додатковий строк на подання доказів. Таким чином, надані позивачем 1 до клопотання від 29.01.2025 докази прийняті судом першої інстанції та враховуються судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду у даній справі.

З наданих позивачем 1 копій Свідоцтв про смерть та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т.3, а.с. 102-105) вбачається, що ОСОБА_13 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_14 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_15 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_16 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) як станом на 14.01.2023, так і станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 померли, тоді як вказані особи зазначені у списку членів Кооперативу, які були присутні та голосували на Загальних зборах 27.05.2023 (т.3 а.с. 11).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на Загальних зборах членів Кооперативу 27.05.2023 були присутніми 17 осіб - членів Кооперативу, оскільки зі списку членів Кооперативу від 27.05.2023 (т. 3 а.с. 11) вбачається, що на оспорюваних Загальних зборах членів Кооперативу були присутні 21 особа, підписи яких містяться напроти ПІБ. Тоді як, у цьому списку присутніх на оспорюваних зборах зазначено ПІБ 4 померлих осіб - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Щодо наданих позивачем 1 копій протоколів опитування адвокатом особи за її згоди, то слід зазначити таке.

За приписами пунктів 4, 7 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

Тоді як статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Показання свідка відповідно до частини 1 статті 87 ГПК України - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно із статтею 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Таким чином, надані позивачем 1 протоколи опитування адвокатом особи за її згодою, датовані 29.01.2025, 26.01.2025, 25.01.2025 не є заявами свідків, отже не можуть бути оцінені судом як докази в порядку статті 73 ГПК України.

Доводи відповідача про неналежність наданих позивачем 1 доказів не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відповідач у суді першої інстанції не заперечував щодо достовірності наданих позивачем 1 доказів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 15 Закону №1087-IV, встановивши порушення порядку скликання та проведення позачергових оспорюваних Загальних зборів членів Кооперативу, неповідомлення позивача 1, як члена та Голову Правління Кооперативу, про проведення вказаних зборів, що позбавило його можливості взяти участь у цих Зборах, а також те, що Загальні збори членів Кооперативу 27.05.2023 не були правомочними вирішувати питання, дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними рішень Загальних зборів членів Кооперативу від 27.05.2023, оформлених протоколом №2.

Твердження відповідача про не доведення позивачем 1 порушення оспорюваних рішенням Загальних зборів членів Кооперативу його прав та законних інтересів не заслуговує на увагу, оскільки оспорюваними рішеннями припинено обов`язки позивача 1, як Голови Правління Кооперативу, тоді як він не був повідомлений про час та місце проведення цих зборів та не приймав на них участь, як член Кооперативу, про що він зазначив позові.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи наявність підстав для визнання недійсним рішень Загальних зборів членів Кооперативу, оформлених протоколом Загальних зборів членів Кооперативу від 27.05.2023 № 2, позовна вимога про скасування реєстраційної дії №1000681070028014700, проведеної 26.03.2024 державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації Іванишиною Л.І. щодо Кооперативу також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, позовні вимоги позивача 1 підлягають задоволенню повністю, у задоволенні позовних вимог позивача 2 слід відмовити.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді на доводи учасників справи із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову позивачу 1 у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24 підлягає задоволенню в частині апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Розподіл судових витрат (судового збору) здійснюється у порядку визначеному статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24 задовольнити в частині ОСОБА_1 .

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційної дії задовольнити. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційної дії відмовити.

3. Визнати недійсним рішення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» (вул. Покільська, буд. 4, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22921752) від 27.05.2023, оформлені протоколом № 2 загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський», підписаний ОСОБА_3 , як головою зборів та ОСОБА_4 , як секретарем зборів, справжність підписів яких засвідчена нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Богданом Петровичем, зареєстровано в реєстрі 19.03.2024 за № 719,720.

4. Скасувати реєстраційну дію 26.03.2024 о 09:48:54, № 1000681070028014700, проведену державним реєстратором Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Іванишиною Л.І. щодо юридичної особи ГБК «Печерський» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22921752), а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 26.03.2024 09:48:54, 1000681070028014700, Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо., Іванишина Л.І. , Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація».

5. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» (вул. Покільська, буд. 4, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22921752) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 6 056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) судового збору.

6. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9396/24 в частині ОСОБА_2 залишити без задоволення.

7. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» (вул. Покільська, буд. 4, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22921752) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 7 267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи №910/9396/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 27.06.2025. .

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова