Рішення від 26.06.2025 по справі 145/1204/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2025 р. с-ще Тиврів Справа № 145/1204/20

Провадження №2-др/145/1/25

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванця В. Д. ,

за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача Піпки Андрія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Гніванський професійний ліцей" про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тиврівського районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Гніванський професійний ліцей" про стягнення моральної шкоди, за наслідками розгляду якої рішенням суду від 10.02.2025 позов задоволено частково. Стягнуто із закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Гніванський професійний ліцей" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.

Питання про судові витрати судом не вирішено.

17.02.2025 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення у справі № 145/1204/20 за позовом ОСОБА_1 до закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Гніванський професійний ліцей" про стягнення моральної шкоди, оскільки основним рішенням суду не вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач. Просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу адвоката, понесені в суді першої інстанції в розмірі 26905,60 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2025, визначено головуючого суддю ОСОБА_3 .

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 16 від 30.04.2025 суддю Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" з дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади суддя автоматично відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати.

Зазначена обставина призвела до неможливості розгляду суддею Ратушняком І.О. заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі.

18.06.2025 після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду від 18.06.2025 № 32/25 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", на виконання рішення зборів суддів Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.06.2025 №2, дану заяву передано на розгляд судді Іванцю В.Д.

Ухвалою суду від 19.06.2025 справу прийнято до свого провадження суддею Іванцем В.Д., розгляд призначено на 26.06.2025, в судове засідання викликано сторони по справі.

Представник позивача Семенчук О.А. в судове засідання не з`явилась, подала заяву, у якій просить розглянути заяву за її відсутності, при розгляді заяви врахувати заперечення подані 26.02.2025.

Представник відповідача Піпко А.М. у судове засідання не з`явився, хоча про дату і час судового засідання повідомлений у порядку, встановленому законом, заяв про відкладення розгляду заяви чи розгляду за його відсутності суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З цих причин суд вважає можливим розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін, які були належним чином повідомлені, на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши доводи заяви, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 137 ЦПК України, визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено .

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача під час розгляду справи у Тиврівському районному суді представляв адвокат Піпко А.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.09.2020 № 1.

Про намір стягнення судових витрат на правничу допомогу адвокат Піпко А.М. заявляв під час розгляду справи по суті, при цьому 07.12.2020 надав суду заяву про розподіл судових витрат (т. 1 а.с. 159-165) з відповідним розрахунком, тобто до судових дебатів та до прийняття рішення. Водночас питання про судові витрати суд не вирішив.

Рішення суду ухвалене 10.02.2025, надіслано сторонам - 14.02.2025, а заява про винесення додаткового рішення надійшла до суду 17.02.2025, отже у визначені ЦПК України строки.

Крім того, судом установлено, що 01.09.2020 між Адвокатським бюро "Піпко і Партнери" та відповідачем було укладено договір № 1 про надання правничої допомоги (т.1 а.с.109-114), відповідно до п. 3.1. умов якого клієнт сплачує за надання правової допомоги гонорар в розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у судовому засіданні, під час проведення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Загальна вартість гонорару складає 26905,60 грн, з яких 13452,80 грн сплачується протягом п`яти днів з часу складання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, пред`явлення Адвокатським бюро клієнту рахунку.

08.09.2020 Адвокатським бюро "Піпко і Партнери" та відповідачем підписано акт №1 приймання-передачі послуг, у якому сторони погодили, що за надання правової (правничої) допомоги протягом 16 год 00 хв сплачується гонорар в розмірі 13452,80 (т.1 а.с.135). Цього ж дня видано рахунок на оплату № 08/0920/1 від 08.09.2020 (т. 1 а.с.136), який сплачено відповідачем, що стверджується платіжним дорученням № 333 від 28.09.2020 (т. 1 а.с.137).

07.12.2020 представником відповідача Піпко А.М. подано до суду заяву про розподіл судових витрат, яка містить розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги станом на 04.12.2020 (т. 1 а.с.166), а саме: консультації у справі 01.09.2020 - 2 год, заява про відвід судді від 03.09.2020 - 1 год 30 хв, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 11.09.2020 - 30 хв, відзив проти позову від 11.09.2020 -10 год, заява про виклик свідків від 11.09.2020 - 1 год, заява про надання позивачем відповідей на запитання (письмове опитування) від 11.09.2020 - 1 год, клопотання про відкладення розгляду справи від 23.09.2020 - 15 хв, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 23.10.2020 - 15 хв, додаткові пояснення від 25.11.2020 - 8 год, заява про розподіл судових витрат від 04.12.2020 - 7 год, участь у судових засіданнях в 2020 році - 30 хв, всього 32 год.

Відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня встановлено у розмірі 2102 грн в місяць, тому на підставі п.3.1 договору гонорар за надання правової (правничої) допомоги у справі станом на 04.12.2020 складає 26905,60 грн і обраховується - 32х(2102х40%).

25.11.2020 Адвокатським бюро "Піпко і Партнери" та відповідачем було підписано акт №2 приймання-передачі наданих послуг, у якому сторони погодили, що за надання правової (правничої) допомоги протягом 16 год 00 хв сплачується гонорар в розмірі 13452,80 (т. 1 а.с.167). Цього ж дня видано рахунок на оплату № 25/11/20/1 від 25.11.2020 (т. 1 а.с.168), який сплачено відповідачем, що стверджується платіжним дорученням №473 від 27.11.2020 (т. 1 а.с.169).

Отже, витрати на правничу допомогу понесені відповідачем становлять 26905,60 грн.

26.02.2025 представником позивача Семенчук О.А. подано до суду заперечення на заяву про розподіл судових витрат (т. 2 а.с. 87), у якій остання зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, що обґрунтовується наступним. Так, дана справа не є складною, оскільки містить мало фактичних та правових підстав. Справа не містить великого обсягу документів (матеріалів/доказів), які б потребували значного часу на їх дослідження та вивчення. Також, порядок стягнення моральної шкоди фактично встановлено лише декількома статтями ЦК України, що вказує на відсутність значного обсягу правових норм та законодавчого регулювання, що також вказує, що дана справа не є складною і не потребує значних обсягів правничої допомоги адвоката. На думку позивача, вказані адвокатом витрати часу є очевидно завищеними, особливо в частині додаткових пояснень та заяви про розподіл судових витрат. Так на дослідження справи і підготовку основного документу по суті спору адвокатом відповідача витрачено 10 год, а на підготовку заяви про стягнення судових витрат 7 год, хоча підготовка процесуальної заяви очевидно займає менше часу, ніж повноцінна підготовка відзиву на позовну заяву. Щодо додаткових пояснень, зазначає, що їх підготовка і подання є правом сторони, однак не обов`язком. При цьому, на підготовку таких додаткових пояснень адвокатом витрачену майже стільки ж часу, як і на відзив на позовну заяву, що очевидно вказує на завищені обсяги часу, витраченого на надання правової допомоги. Зазначає, що стягнення з позивача судових витрат у сумі 26905,60 грн майже відповідає розміру задоволених судом позовних вимог, що також вказує на не співмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020у справі № 755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.200 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши доказина підтвердженнявитрат направничу допомогу,суд дійшоввисновку,що заявленийрозмір витратна оплатупослуг адвокатане відповідаєкритерію співмірностізі складністюсправи тавиконаних адвокатомробіт (наданихпослуг);часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг);обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт;ціною позову,зокрема,в частині: витраченого часу на додаткові пояснення у справі від 25.11.2020 - 8 год (т. 1 а.с.149-156), суд вважає, що надання послуг з підготовки таких пояснень не потребувало від професійного адвоката таких витрат часу, які вказані ним, а достатнім для підготовки цього документа є 4 години; водночас підготовка заяви про розподіл судових витрат не відноситься до розгляду справи по суті, тому суд не враховує час витрачений на її підготовку. З урахуванням викладеного загальний час витрачений адвокатом складає 21 год, а гонорар згідно з п. 3.1 договору про надання правової допомоги у справі станом на 04.12.2020 складає 17658,80 грн (21х(2102х40%).

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Отже, суд дійшов висновку про зменшення судових витрат, а саме на професійну правничу допомогу, які представник відповідача просить стягнути з позивача та які підлягають розподілу за результатами розгляду справи до 17658,80 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.02.2025 позовні вимоги позивача задоволено частково (17,6%), суд стягує витрати на професійну правничу допомогу, які суд визначив до розподілу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14550 грн 19 коп. (82,4 % від 17658,80 грн).

Враховуючи викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України є всі підстави для ухвалення додаткового рішення щодо вказаних судових витрат відповідача.

Керуючись ст. 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача Закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Гніванський професійний ліцей" адвоката Піпки Андрія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 145/1204/20 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Гніванський професійний ліцей" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14550 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 19 копійок.

Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання додаткового рішення в повному обсязі, тобто з 26 червня 2025 року.

Учасник справи, якому повне судове додаткове рішення не було вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на додаткове рішення буде подано протягом тридцяти днів з дня отримання повної копії додаткового судового рішення.

Суддя Іванець В. Д.