Ухвала від 27.06.2025 по справі 947/26680/23

Номер провадження: 22-з/813/283/25

Справа № 947/26680/23

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

27.06.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про зустрічне забезпечення позову у справі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна»

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку,

встановив:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом до ТОВ «БІІР Україна», у якому, з урахуванням уточнень,просив стягнути з відповідача ТОВ «БІІР Україна» на його користь: заборгованість по заробітній платі за квітень-червень 2020 року в сумі 253 339,15 грн; середній заробіток за весь період затримки розрахунку, починаючи з 06.06.2020 р. по день ухвалення судового рішення, який за період з 06.06.2020 р. до 23.08.2023 р. складає 4 898 447,58 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати за квітень-червень 2020 року у зв`язку з порушенням строків її виплати, розраховану за весь період затримки по день ухвалення судового рішення, яка станом на час звернення до суду з цим позовом склала 125 137,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01.11.2019 року по 04.06.2020 року ОСОБА_1 працював на посаді виконавчого директора у ТОВ «БІІР Україна».

В день звільнення позивач отримав виплату у розмірі 21 284,55 грн, але не отримав письмового повідомлення про належні суми виплати, а також сум, розрахунок яких вказав у позові.

08 червня 2023 року у справі №947/17092/23 Київським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ про стягнення з ТОВ «БІІР Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 253 339,15 грн та судового збору у дохід держави у розмірі 268,40 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2023 року вказаний судовий наказ скасовано та роз`яснено стягувачу ОСОБА_1 , що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року вказаний вище позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі за квітень-червень 2020 року в розмірі 253339,15 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 16292,25 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішення суду, відповідач ТОВ «БІІР Україна» звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 , накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках ТОВ «БІІР Україна» в межах задоволених рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року позовних вимог на загальну суму 269 631,40 грн.

17 червня 2025 року через систему Електронний суд ТОВ «БІІР Україна» направило заяву про зустрічне забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 269 631,40 грн. Надати ОСОБА_1 строк п`ять банківських днів з дня постановлення ухвали про зустрічне забезпечення на внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду та зобов`язати ОСОБА_1 надати суду документи на підтвердження надання зустрічного забезпечення негайно після внесення грошових коштів на рахунок.

В обґрунтування заяви скаржник зазначає, що вжиття заходів зустрічного забезпечення є не диспозитивним правом суду, а його обов`язком.

Перевіривши матеріали справи, обґрунтування поданої ТОВ «БІІР Україна» заяви про зустрічне забезпечення позову, колегія суддів виснує про відсутність підстав для задоволення вимог цієї заяви, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст.154ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову (ч. 4 ст. 154 ЦПК України).

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (ч. 5 ст. 154 ЦПК України).

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. (ч. 6 ст. 154 ЦПК України).

В ухвалі про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення (ч. 7 ст. 154 ЦПК України).

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення (ч. 8 ст. 154 ЦПК України).

Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення (ч. 9 ст. 154 ЦПК України).

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення (ч. 10 ст. 154 ЦПК України).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі N 487/4873/20, виходячи із системного тлумачення норм частин першої і третьої статті 154 ЦПК України, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України.

Отже, зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, а невжиття заходів як забезпечення позову, так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, в контексті вказаних положень закону, особа, звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення, повинна аргументувати та довести відповідними доказами в порядку ст. ст.76-81ЦПК Українинаявність можливості заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12ЦПК Українивстановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і вст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про зустрічне забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про зустрічне забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу для зустрічного забезпечення позову. У вирішенні питання про зустрічне забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Однак, заява ТОВ «БІІР Україна» про зустрічне забезпечення позову, не містить ані обґрунтувань можливості заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі та їх розміру, ані підстав, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Водночас апеляційний суд зауважує про нерелевантність наведеної у заяви правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 753/2380/18-ц, оскільки на відміну від обставин цієї справи, у справі № 753/2380/18-ц існували обставини,які зумовлюють обов`язкове застосування зустрічногозабезпеченняпозову, визначених положеннями ч. 3ст. 154ЦПК України, про які зазначав заявник.

Керуючись ст. ст. 149, 151, 154 ЦПК України

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про зустрічне забезпечення позову у справі апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова