Постанова від 24.06.2025 по справі 499/1196/20

Номер провадження: 22-ц/813/2516/25

Справа № 499/1196/20

Головуючий у першій інстанції Кравчук О. О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Громовенко А.Г.,

учасники справи:

скаржник Мале приватне підприємство «Фірма «Одеса-Бласко»

представник скаржника Врона Андрій Валентинович

заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгій Володимирович

стягувач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Врона Андрія Валентиновича, який діє в інтересах МПП «Фірма «Одеса-Бласко» на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року, ухвалену у складі судді Кравчука О.О., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за скаргою представника МПП «Фірма «Одеса-Бласко» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фірми «ОДЕСА-БЛАСКО» Мале приватне підприємство про стягнення збитків,-

встановив:

Короткий зміст скарги.

21 травня 2024 року адвокат Врона Андрій Валентинович в інтересах ФІРМИ «ОДЕСА-БЛАСКО» МАЛЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО (далі також МП «Одеса-Бласко», скаржник, боржник) подав до суду скаргу від на дії виконавця, в якій просив: визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимирович (далі також приватний виконавець), у зведеному виконавчому провадженні №70917066 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке здійснене на підставі звіту про оцінку майна, який складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» щодо нерухомого майна боржника, а саме майнового комплексу «Іванівський вино-консервний завод» розташований за адресою будинок АДРЕСА_1 ; визнати недійсною оцінку нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 , проведену суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» у зведеному виконавчому провадженні №70917066 (далі також скарга від 17 травня 2024 року, скарга).

У скарзі представник скаржника зазначає таке:

- в провадженні приватного виконавця перебували: виконавче провадження № 70916643 відкрите 02 лютого 2023 року на підставі виконавчого листа № 2-4645/11, який 05 березня 2012 року видав Приморський районний суд м. Одеси про стягнення з МП «Одеса-Бласко» на користь ОСОБА_2 основного боргу в сумі 532876 гривень 70 копійок, втрати від інфляції за період з 01 березня 2006 року по 01 жовтня 2010 року в сумі 459872 гривні, 59 копійок, 3 відсотків річних від суми основного боргу за період з 15 жовтня 2005 року по 01 січня 2011 року в сумі 78145 гривень 29 копійок, сплачені судові витрати в сумі 1730 грн., а всього - 1072624 гривні 58 копійок; виконавче провадження № 70917464 відкрите 02 лютого 2023 року на підставі виконавчого листа № 499/648/13-ц, який 23 березня 2016 року видав Іванівський районний суд Одеської області про стягнення з МП «Одеса-Бласко» мале приватне підприємство на користь ОСОБА_1 збитки за період з 22 листопада 2011 року по 22 березня 2013 року заподіяні несплатою боргу, які складаються з інфляційний втрат на суму 16089 гривень 36 копійок, трьох відсотків річних на суму 47166 гривень 09 копійок, всього в розмірі 63255 гривень 45 копійок; виконавче провадження № 70595451 на підставі виконавчого листа № 499/1196/20, який видав Іванівський районний суд Одеської області 05 грудня 2022 року про стягнення з МП «Одеса-Бласко» на користь ОСОБА_1 збитки за період з 23 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року заподіяні несплатою боргу, які складаються з інфляційних втрат на суму 210956 гривень 32 копійки, трьох процентів річних на суму 98646 гривень, у загальному розмірі 309602 гривні, 32 копійки, а також судовий збір у розмірі 1635 гривень 36 копійок;

- у виконавчому провадженні № 70595451 приватний виконавець прийняв постанову від 21 грудня 2022 року про арешт майна боржника та накладено арешт на все майно, що належне боржнику;

- виконавчі провадження №70916643, № 70917464, № 70595451 об`єднані в зведене виконавче провадження № 70917066;

- у зведеному виконавчому провадженні № 70917066 приватний виконавець 01 березня 2023 року прийняв постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника;

- приватний виконавець встановив, що за боржником зареєстроване нерухоме майно на яке необхідно звернути стягнення, а саме: майновий комплекс «Іванівський вино-консервний завод» розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 кадастровий номер 5121585100:02:001:0007, площею 0,9710 га, цільове призначення для обслуговування виробничих будівель вино-консервного заводу (далі також майно, підприємство);

- опис майна проведено за відсутності боржника та без безпосереднього входу на територію підприємства, що підтверджується фотографіями, наявними в матеріалах виконавчого провадження;

- приватний виконавець постановою від 07 березня 2023 року призначив ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» задля визначення ринкової вартості майна;

- ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» виготовило Звіт про незалежну оцінку майна від 15 березня 2023 року з датою оцінки 07 березня 2023 року (далі також Звіт);

- у Звіті, оцінювач не зазначив документи на підставі яких було проведено оцінку, однак додатки долучені до Звіту свідчать, що оцінку проведено на підставі: фотографій зовнішнього вигляду підприємства; постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження, об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 грудня 2010 року; Державного акта про право власності на земельну ділянку; витягу про державну реєстрацію прав від 24.10.2010; копії технічного паспорта на комплекс будівель;

- оцінка визначення ринкової вартості підприємства оцінювачем проведено без безпосереднього дослідження об`єкта оцінки, а лише за наявними документами;

- оцінювач не зазначив відповідних пояснень та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, через не здійснення особистого огляду підприємства;

- матеріали зведеного виконавчого провадження містять супровідні листи щодо направлення боржнику постанов приватного виконавця та інших документів, зокрема Звіту. Однак, такі документи МП ««Одеса-Бласко» направлені не були.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року у задоволенні скарги представника МПП «Фірма «Одеса-Бласко» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фірми «ОДЕСА-БЛАСКО» Мале приватне підприємство про стягнення збитків відмовлено.

Суд першоїінстанції вобґрунтування свогорішення зазначає,щовідповідно до вимог частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець 19 квітня 2023 року направив сторонам виконавчого провадження копію Звіту. Тому приватний виконавець виконав приписи цієї статті, що підтверджується Повідомленням, Списком.

Виглядає непереконливим та сумнівним, що боржник починаючи з дати накладення 21 грудня 2022 року арешту на майно до дати закінчення 29 квітня 2024 року виконавчого провадження, не мав можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, й не був обізнаний щодо виконання Звіту, складання акта про реалізацію арештованого майна від 07 червня 2023 року, постанови від 22 січня 2024 року про скасування арешту на майно, а також не цікавився обставинами виконавчого провадження.

Суд наголошує, що скаржник, після складання Звіту не був позбавлений можливості замовити незалежну оцінку, подати приватному виконавцю заяву про рецензуваня звіту, в разі порушення приватним виконавцем процедури визначення вартості майна та його оцінки, або надання належних доказів заниження такої оцінки чи порушення методики її проведення.

Проте, скаржник не навів доводів на підтвердження заниження вартості майна боржника, порушення методики її проведення та не надав доказів на підтвердження звернення до приватного виконавця з заявою про рецензування Звіту. Одночасно матеріали виконавчого провадження свідчать, що боржник не подавав жодних заяв, клопотань.

Відтак боржник був обізнаний про наявність виконавчого провадження, ініціативи щодо визначення вартості майна не проявив, а тому залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості арештованого майна відповідає вимогам закону і меті виконавчого провадження, встановленого законом.

Себто скаржник не довів належними та допустимими доказами те, що вартість майна, визначена у Звіті є заниженою порівняно із ринковою.

Водночас суд зауважує, що, з огляду на приписи частини 6 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», на час закінчення виконавчого провадження та подання скарги вже сплив шестимісячний строк дійсності Звіту, а майно було реалізоване, після чого повторна його оцінка не могла бути проведена.

Суд вважає, що твердження представника скаржника про те, що проведення оцінки без огляду майна є неможливим, не є тією достатньою підставою, яка за викладених у підпунктах 6.1-6.3 пункту 6 цієї ухвали обставин (не подання доказів на підтвердження заниження вартості майна боржника, порушення методики її проведення, звернення з заявою про рецензування Звіту) може бути причиною для обов`язкового скасування Звіту.

Тож, суд не встановив достатніх підстав для визнання дій приватного виконавця неправомірними та визнання недійсною оцінку майна.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Врона А.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 19.09.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Малого приватного підприємства «Фірма «Одеса-Бласко» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 19.09.2024 не згодний, вважає її незаконною та необґрунтованою, з огляду на те, що судом першої інстанції не було дотримано норм матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим суд дійшов до помилкових висновків щодо доведення особою, дії якої оскаржуються обставин, що мають важливе значення для справи.

Вказує, що оцінку визначення ринкової вартості об`єкту майнового комплексу «Іванівський вино-консервний завод» розташований за адресою: АДРЕСА_1 оцінювачем було проведено без безпосереднього дослідження об`єкта оцінки, а лише за наявними документами від 2010 року, фотографіями зовнішнього вигляду та описом вчиненим ПВ ВО Одеської області ОСОБА_3 на підставі тих ж даних від 2010 року.

Окрім того, оцінювачем не зазначено відповідних пояснень та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки через не здійснення особистого огляду об`єкту оцінки.

Зазначає, що експертна оцінка нерухомого майна буде проведена з порушенням норм чинного законодавства, якщо суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною, що в свою чергу, є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.

Матеріали зведеного виконавчого провадження містять супровідні листи щодо направлення боржнику постанов приватного виконавця та інших документів, зокрема Звіту про оцінку майна від 15.04.2023 року. Однак, дані документи МПП «Фірма «Одеса-Бласко» направлені не були, жоден з них, що підтверджується відсутністю в матеріалах виконавчого провадження підтвердження направлення хоч одного повідомлення або документа боржникові та як наслідок неотримання таких листів боржником.

В додатках до письмових пояснень на скаргу на дії приватного виконавця від 20.06.2024, поданих ОСОБА_4 представником ОСОБА_5 наявний список згрупованих відправлень від 19 квітня 2023 року за трек номером 0504560576500, що на їхню думку, та на думку суду першої інстанції підтверджує, що приватний виконавець направив Звіт боржнику.

Натомість, виходячи з вищезазначеного списку, маса відправлення дорівнює 26 г., що спростовує доводи представника ОСОБА_5 , адже даний Звіт містить в собі 50 сторінок, що підтверджує факт неотримання Звіту скаржником, адже конверт з 7-8 аркушами всередині має масу приблизно 38 гр. згідно квитанцій АТ «УкрПошти», отже, Звіт має вагу 1,5 2 кг, що як, наслідок, позбавило МПП «Одеса-Бласко» права рецензування.

Представником скаржника ОСОБА_6 неодноразово зверталася увага на це під час судових засідань, натомість всі ці доводи було проігноровано та не взято до уваги судом першої інстанції.

Звертає увагу суду, що в ухвалі про відмову встановлено, що «Список згрупованих відправлень від 19 квітня 2023 року за трек номером 0504560576500 підтверджує, що приватний виконавець направив Звіт боржнику», але, з вищенаведеного, цей Список не було досліджено в повному обсязі при надання йому оцінки.

Боржник, у зв`язку з неповідомленням його щодо проведення відповідної оцінки та виготовлення Звіту за результатами її проведення, був позбавлений права подати письмовий запит про рецензування звіту про оцінку майна.

Щодо явки сторін.

Сторони зявились до суду та надали суду свої пояснення.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватний виконавець постановою від 20 грудня 2022 року відкрив виконавче провадження №70595451 щодо стягнення з МП «Одеса-Бласко» на користь ОСОБА_1 збитків за період з 23 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року заподіяні несплатою боргу, які складаються з інфляційних втрат на суму 210956 гривень 32 копійки, трьох процентів річних на суму 98646 гривень, у загальному розмірі 309602 гривень 32 копійки, а також судовий збір у розмірі 1635 гривень 36 копійок ( далі також виконавче провадження 70595451).

Приватний виконавець постановою від 21 грудня 2022 року наклав арешт на майно, яке належить МП «Одеса-Бласко» (том 1, а.с. 15-16).

Приватний виконавець постановою від 02 лютого 2023 року відкрив виконавче провадження №70916643 щодо стягнення з МП «Одеса-Бласко» на користь ОСОБА_1 основного боргу у сумі 532876 гривень 70 копійок, втрати від інфляції за період з 01 березня 2006 року по 01 жовтня 2010 року в розмірі 459872 гривні 9 копійок, трьох відсотків річних від суми основного боргу за період з 15 жовтня 2005 року по 01 січня 2011 року у сумі 78145 гривень 29 копійок, сплачені судові витрати у сумі 1730 гривень, а всього 1072624 гривені 58 копійок (далі виконавче провадження 70916643).

Приватний виконавець постановою від 02 лютого 2023 року відкрив виконавче провадження №70917464 щодо стягнення з МП «Одеса-Бласко» на користь ОСОБА_1 збитків за період з листопада 2011 року по 22 березня 22013 року заподіяних несплатою боргу які складаються з інфляційних втрат на суму 16089 гривень 36 копійок, трьох відсотків річних на суму 447166 гривень 09 копійок, а сього на загальну суму в розмірі 63255 гривень 45 копійок (далі виконавче провадження 70917464).

Приватний виконавець постановою від 02 березня 2023 року об`єднав виконавчі провадження 70595451, 70916643, 70917464 у зведене виконавче провадження (далі також виконавче провадження).

02 березня 2023 року стягувач подав клопотання, яким повідомив, що між ним та МП «Одеса-Бласко» не досягнута згода стосовно визначення вартості майна (том 1, а.с. 22-23).

Приватний виконавець постановою від 07 березня 2023 року призначив ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» для визначення ринкової вартості майна (том 1, а.с. 22-23).

ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» виконало 15 березня 2023 року Звіт, який діє до 07 вересня 2023 року, відповідно до якого загальна вартість майна становить 1697864 гривні (том 1, а.с. 25-90).

19 квітня 2023 року приватний виконавець супровідним листом направив МП «Одеса-Бласко» копію Звіту (далі Повідомлення, том 1, а.с. 91).

Список згрупованих відправлень від 19 квітня 2023 року за трек номером 0504560576500 підтверджує, що приватний виконавець направив Звіт боржнику (далі Список, том 1, а.с. 150).

07 червня 2023 року приватний виконавець склав акт про реалізацію арештованого майна (том 2, а.с. 62-63).

22 січня 2024 року приватний виконавець скасував арешт накладений на майно (том 2, а.с. 64-65).

Приватний виконавець постановою від 29 квітня 2024 року закінчив виконавче провадження (том 2, а.с. 71-72).

Матеріали виконавчого провадження не містять відомостей, що боржник подавав будь-які заяви, клопотання.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, далі ЦПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 1, 5, 6 статті 81 ЦПК).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина 1 статті 447 ЦПК).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина 1, 2 статті 451 ЦПК).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження (частина 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника (частина 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна (абзац 1 частини 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна (частина 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться (частина 6 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону (частина 3 статті Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (частина 1 статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» (пункту 18 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, далі Інструкція № 512/5).

У разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт. У випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, без урахування податку на додану вартість, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна виконавець може в установленому порядку залучати до процесу опису майна експертів чи спеціалістів (пункту 19 розділу VIII Інструкції № 512/5).

Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби) (пункт 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі Національний стандарт № 1).

Звіт про оцінку майна складається в електронній та паперовій формі, якщо складання звіту про оцінку майна в паперовій формі передбачено нормативно-правовими актами з оцінки майна або договором на проведення оцінки майна, та може складатися в повній або стислій формі (пункт 56 Національного стандарту № 1).

Системний аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження свідчить, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома способами: - за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; - в разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення або залучає для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.

Заразом залежно від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов`язком виконавця.

Так, абзацом другий частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, яка зобов`язує виконавця у визначених випадках залучити до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності.

На відміну від цього частина четверта статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право виконавця залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) йому складно.

Виконавець зобов`язаний повідомити сторони про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника.

Водночас Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Колегія суддів зазначає, що, відповідно до вимог частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець 19 квітня 2023 року направив сторонам виконавчого провадження копію Звіту. Тому приватний виконавець виконав приписи цієї статті, що підтверджується Повідомленням, Списком.

У контексті цього суд зауважує, що на учасника виконавчого провадження обґрунтовано покладається обов`язок на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак, таке очікування не може бути надто тривалим. У разі неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.

Отже боржник повинен був з розумним інтервалом цікавитися ходом виконавчого провадження та отримувати від приватного виконавця відповідні документи відомості протягом розумного строку, а в разі неотримання жодних документів протягом тривалого часу не був позбавлений права подавати заяви, клопотання для отримання документів виконавчого провадження.

Тож виглядає непереконливим та сумнівним, що боржник починаючи з дати накладення 21 грудня 2022 року арешту на майно до дати закінчення 29 квітня 2024 року виконавчого провадження, не мав можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, й не був обізнаний щодо виконання Звіту, складання акта про реалізацію арештованого майна від 07 червня 2023 року, постанови від 22 січня 2024 року про скасування арешту на майно, а також не цікавився обставинами виконавчого провадження.

Суд наголошує, що скаржник, після складання Звіту не був позбавлений можливості замовити незалежну оцінку, подати приватному виконавцю заяву про рецензуваня звіту, в разі порушення приватним виконавцем процедури визначення вартості майна та його оцінки, або надання належних доказів заниження такої оцінки чи порушення методики її проведення.

Проте, скаржник не навів доводів на підтвердження заниження вартості майна боржника, порушення методики її проведення та не надав доказів на підтвердження звернення до приватного виконавця з заявою про рецензування Звіту. Одночасно матеріали виконавчого провадження свідчать, що боржник не подавав жодних заяв, клопотань.

Відтак боржник був обізнаний про наявність виконавчого провадження, ініціативи щодо визначення вартості майна не проявив, а тому залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості арештованого майна відповідає вимогам закону і меті виконавчого провадження, встановленого законом.

Тобто скаржник не довів належними та допустимими доказами те, що вартість майна, визначена у Звіті є заниженою порівняно із ринковою.

Водночас суд зауважує, що, з огляду на приписи частини 6 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», на час закінчення виконавчого провадження та подання скарги вже сплив шестимісячний строк дійсності Звіту, а майно було реалізоване, після чого повторна його оцінка не могла бути проведена.

Суд вважає, що твердження представника скаржника про те, що проведення оцінки без огляду майна є неможливим, не є тією достатньою підставою, яка за викладених у підпунктах 6.1-6.3 пункту 6 цієї ухвали обставин (не подання доказів на підтвердження заниження вартості майна боржника, порушення методики її проведення, звернення з заявою про рецензування Звіту) може бути причиною для обов`язкового скасування Звіту.

Тож, суд не встановив достатніх підстав для визнання дій приватного виконавця неправомірними та визнання недійсною оцінку майна.

Такі висновки, узгоджуються з правовою позицією, яку виклав Верховний Суд у постановах: від 29 квітня 2020 року в справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року в справі № 2-1160/11; від 10 серпня 2022 року в справі № 2-2262/12; від 27 серпня 2020 року в справі № 295/11078/14-ц; від 08 грудня 2022 року в справі № 360/694/21; від 07 лютого 2024 року в справі № 755/17143/21.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні скарги.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Твердження апелянта що боржнику звіт не направлявся є недоречним, оскільки як вірно було встановлено судом першої інстанції, що в матеріалах справи міститься повідомленням, список, які підтверджують направлення спірного звіту боржнику, як того вимагає чинне законодавство.

На спростування вказаних обставин апелянтом не надано будь яких доказів, тому колегія суддів розцінює це як припущення.

Доводи апеляційної скарги, що боржник у зв`язку з неповідомленням його щодо проведення відповідної оцінки та виготовлення Звіту за результатми її проведення, був позбалений права подати письмовий запит про резензування звіту про оцінку майна є необгрунтованим, оскільки як вбачається з матеріалів справи звіт направлявся на адресу боржника (а.с.150), що не спростовано апелянтом, жодних доказів протилежного стороною апелянта не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що боржником рішення суду не виконувалось, боржник був обізнаний про наявність виконавчого провадження, ініціативи щодо визначення вартості майна не проявив, з матеріалами виконавчого провадження не знайомився.

Будь яких доказів на підтвердження вказаних апелянтом обставин апеляційна скарга не містить.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаної скарги та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Врона Андрія Валентиновича, який діє в інтересах МПП «Фірма «Одеса-Бласко» - залишити без задоволення.

Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 червня 2025 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко