Постанова від 26.06.2025 по справі 756/59/20

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 756/59/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

відповідача 3 - не з`явився

третьої особи 1 - не з`явився

третьої особи 2 - не з`явився

третьої особи 3 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 756/59/20

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Приватне акціонерне товариство "Аудиторська фірма "Аналітик", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Магістр", 3) Публічне акціонерне товариства "Національний депозитарій України"

про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (відповідач 1), ОСОБА_3 (відповідач 2), ОСОБА_4 (відповідач 3) про:

- визнання недійсним правочину з відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 64 900 простих бездокументарних іменних акцій, що становить 44% статутного капіталу приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Аудиторська фірма (далі - АФ) "Аналітик" загальною вартістю 64 900,00 грн;

- визнання недійсним правочину з відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 14 750 простих бездокументарних іменних акцій, що становить 10% статутного капіталу ПрАТ "АФ "Аналітик" загальною вартістю 14 750,00 грн;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Магістр", як депозитарної установи, здійснити списання з рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 64 900 простих бездокументарних іменних акцій, які обліковуються на рахунку НОМЕР_1 , та надати відповідне розпорядження Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України" з метою зарахування на рахунок в цінних паперах ОСОБА_2 , відкритого в системі реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ "АФ "Аналітик" 64 900 простих іменних акцій ПрАТ "АФ "Аналітик";

- зобов`язання ТОВ "НВП "Магістр", як депозитарної установи, здійснити списання з рахунку в цінних паперах ОСОБА_4 14 750 простих бездокументарних іменних акцій, які обліковуються на рахунку НОМЕР_2 , та надати відповідне розпорядження ПАТ "Національний депозитарій України" з метою зарахування на рахунок в цінних паперах ОСОБА_2 , відкритого в системі реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ "АФ "Аналітик" 14 750 простих іменних акцій ПрАТ "АФ "Аналітик".

Хід розгляду справи

2. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.08.2022 у справі № 756/59/20 позов задоволено.

3. Постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2023 у справі № 756/59/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02.08.2022 в частині зобов`язання ТОВ "НВП "Магістр" щодо вчинення певних дій скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

4. Постановою Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 756/59/20 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 . Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02.08.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 30.01.2023 скасовано та закрито провадження у справі. Повідомлено позивача про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 про направлення справи № 756/59/20 за встановленою юрисдикцією та передано справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів, укладений 15.05.2019 між ОСОБА_2 , як продавцем, ТОВ "НВП "Магістр", як повіреним, та ОСОБА_3 , як покупцем, щодо відчуження 64 900 простих іменних акцій ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик". Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів, укладений 15.05.2019 між ОСОБА_2 , як продавцем, ТОВ "НВП "Магістр", як повіреним, та ОСОБА_4 , як покупцем, щодо відчуження 14 750 простих іменних акцій ПрАТ "АФ "Аналітик". Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ТОВ "НВП "Магістр" в частині зобов`язання вчинення певних дій.

7. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8. Постановою Верховного Суду від 12.06.2025 у справі № 756/59/20 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 756/59/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 756/59/20 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 756/59/20 залишено без змін.

Стислий виклад вимог заяви та аргументи учасників справи

9. ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 756/59/20 у якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь заявника 17000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

10. 20.06.2025 від ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо необхідності подання позивачем прибуткових касових ордерів, оскільки відповідачем було передано позивачеві грошові кошти на оплату правничої допомоги.

11. 25.06.2025 від ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 8 500 грн, яка обґрунтована тим, що заявлена позивачем вартість правничої допомоги у розмірі 17 000 грн не відповідають складності справи та об`єму наданих послуг, а відповідно є завищеною.

Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткового рішення

12. За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

13. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

14. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

15. Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

16. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

17. Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

18. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

19. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

20. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

21. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

22. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

23. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

24. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

25. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

26. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

27. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

28. Так, з матеріалів справи вбачається, що 16.05.2025 між Адвокатом Відановою О. В. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати правничу допомогу клієнту, а саме: захист, представництво інтересів клієнта в судових справах за позовами фізичних осіб, юридичних осіб, будь-яких інших учасників (суб`єктів) правовідносин до клієнта, а також за позовами клієнта до фізичних, юридичних осіб.

29. Пунктом 3.1. Договору визначено, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у фіксованій сумі, при цьому участь в судових засіданнях сплачується додатково, з розрахунку 1 судове засідання (в тому числі в режимі відеоконференції) становить 2000 грн.

30. Гонорар адвоката за даним договором зазначається в додатках до даного договору (пункт 3.2 Договору).

31. Відповідно до пункту 5.1 Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (у разі наявності печаток) та діє до моменту набрання рішенням суду законної сили по справі або інших обставин за домовленістю між сторонами.

32. Додатком № 4 від 16.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 16.05.2025 сторони погодили, що розмір гонорару за надання правничої допомоги у справі № 756/59/20 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 т та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 є фіксованим та становить:

- 5000 грн - консультування з приводу поданої касаційної скарги та будь-яких інших питань щодо подальшого ведення справи;

- 10000 грн - складання відзиву на касаційну скаргу;

- 2000 грн - за участь адвоката в 1 судовому засіданні.

12.06.2024 між Відановою О. В. та ОСОБА_1 складено Акт наданих послуг в якому сторони визначили, що виконавець надав, а замовник отримав послуги з консультування з приводу поданої касаційної скарги та будь-яких інших питань щодо подальшого ведення справи вартістю 5000 грн, складання відзиву на касаційну скаргу вартістю 10000 грн та участі в судовому засіданні 12.06.2025 вартістю 2000 грн. Загальна вартість 17000 грн. Роботи виконано в повному обсязі, претензій на момент складання Акта з боку замовника немає.

33. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, Суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.

34. Разом з цим, як вже було зазначено вище, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Такий же правовий висновок викладено і в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

35. Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

36. У постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 Верховний Суд викладав такий правовий висновок:

"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".

37. У контексті оцінки доказів, поданих відповідачем на обґрунтування заяви, Суд також зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наведені такі висновки:

"…учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права".

"…У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

38. Водночас згідно з приписами частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

39. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

40. Таким чином, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

41. Як вже було зазначено вище, ОСОБА_2 подано до Верховного Суду заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій відповідач 1 заперечує проти задоволення заяви позивача про стягнення судових витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в повному обсязі та просить зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції до 8 500 грн.

42. Заперечення щодо зменшення обґрунтовані тим, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Відповідач зазначає, зокрема, що: позивачем завищено розмір послуг адвоката у цій справі; матеріали справи містили усі необхідні докази, що виключало необхідність для представника позивача вчиняти дії для доведення своїх вимог і збирання доказів; правова позиція позивача у справі не змінювалась з 2020 року під час перебування цієї справи в суді загальної юрисдикції; також відповідач просить врахувати його пенсійний вік та добросовісне ставлення до своїх вимог, прав та обов`язків.

43. У пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено таке:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)…

129. Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".

44. Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наведено такі висновки:

"… У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".

"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

"У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

45. Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

46. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

47. У справі, що розглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, їх обсягом та значенням справи для сторони), дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

48. Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (зокрема і під час розгляду цієї справи в судах цивільної юрисдикції); чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

49. З огляду на викладене, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, Суд враховує, що під час розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій позиція позивача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом.

50. Відтак, правова позиція позивача вже була сформована до касаційного розгляду цієї справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді касаційної інстанції (17 000 грн).

51. Ураховуючи заперечення відповідача 1 щодо часу витраченого адвокатом, обсягом робіт, їх співмірністю та за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, Суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача 1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 8 500 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 756/59/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 8 500 грн (вісім тисяч п`ятсот грн) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. О. Мамалуй

В. І. Студенець