Постанова

від 14.01.2025 по справі 756/59/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа№ 756/59/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Богдан О.О., ордер АА № 0048409 від 02.12.2024;

від відповідача-2: Богдан О.О., ордер АА № 0048427 від 02.12.2024;

від відповідача-3: Туманян А.О.;

від третіх осіб-1, 2, 3: не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 756/59/20 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом ОСОБА_2

до

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) приватне акціонерне товариство "Аудиторська фірма "Аналітик"

2) товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Магістр"

3) публічне акціонерне товариства "Національний депозитарій України"

про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про:

- визнання недійсним правочину з відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 64 900 простих бездокументарних іменних акцій, що становить 44 % статутного капіталу приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Аудиторська фірма (далі - АФ) "Аналітик" загальною вартістю 64 900,00 грн;

- визнання недійсним правочину з відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 14 750 простих бездокументарних іменних акцій, що становить 10 % статутного капіталу ПрАТ "АФ "Аналітик" загальною вартістю 14 750,00 грн;

- зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "НВП "Магістр", як депозитарну установу, здійснити списання з рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 64 900 простих бездокументарних іменних акцій, які обліковуються на рахунку НОМЕР_1 , та надати відповідне розпорядження публічному акціонерному товариству (далі - ПАТ) "Національний депозитарій України" з метою зарахування на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритого в системі реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ "АФ "Аналітик" 64 900 простих іменних акцій ПрАТ "АФ "Аналітик";

- зобов`язання ТОВ "НВП "Магістр", як депозитарну установу, здійснити списання з рахунку в цінних паперах ОСОБА_4 14 750 простих бездокументарних іменних акцій, які обліковуються на рахунку НОМЕР_2 , та надати відповідне розпорядження ПАТ "Національний депозитарій України" з метою зарахування на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритого в системі реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ "АФ "Аналітик" 14 750 простих іменних акцій ПрАТ "АФ "Аналітик".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25.08.1973 ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , який рішенням Оболонського районного суду міста Києві від 25.04.2019 був розірваний. За час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 придбав акції ПрАТ "АФ "Аналітик", а саме акції прості бездокументарні іменні кількістю 129 800 шт., що становило 80 % статутного капіталу цього акціонерного товариства (далі - АТ). У 2019 році вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, у якому, зокрема, просила суд розподілити між ними акції ПрАТ "АФ "Аналітик", однак ОСОБА_1 без її згоди, під час розгляду справи про поділ майна відчужив ОСОБА_3 акції цього товариства у кількості 64 900 шт., ОСОБА_4 - у кількості 14 750 шт. Оскільки ОСОБА_1 розпорядився акціями ПрАТ "АФ "Аналітик" без її згоди, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , набуваючи ці акції, не могли не знати про те, що ОСОБА_1 набув їх за час перебування у шлюбі з нею, адже перебували з ним у довірливих відносинах, позивачем заявлено даний позов.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.08.2022 у справі № 756/59/20 (а.с. 84-90 том 5) позов задоволено.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 набув право власності на прості іменні акції ПрАТ "АФ "Аналітик" за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , проте розпорядився ними на власний розсуд після розірвання шлюбу шляхом продажу за договорами купівлі-продажу цінних паперів без письмової згоди позивача, то наявні підстави для задоволення позову та визнання оспорюваних правочинів недійсними із застосуванням, у межах позовних вимог, наслідків їх недійсності шляхом зобов`язання депозитарної установи здійснити списання акцій з рахунків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із зарахуванням їх на рахунок ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2023 у справі № 756/59/20 (а.с. 169-176 том 5) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02.08.2022 в частині зобов`язання ТОВ "НВП "Магістр" щодо вчинення певних дій скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач-1 набув право власності на прості іменні акції ПрАТ "АФ "Аналітик" за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , тому така власність є спільною сумісною власністю подружжя та, відповідно, розпорядження ОСОБА_1 акціями на власний розсуд після розірвання шлюбу шляхом продажу за договорами купівлі-продажу цінних паперів без письмової згоди позивача суперечить вимогам частин 1, 2 ст. 369 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу (далі - СК) України, тому оспорювані правочини є недійсними. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог у частині зобов`язання ТОВ "НВП "Магістр", як депозитарну установу, здійснити списання з рахунку в цінних паперах, оскільки позивач не є стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу цінних паперів, а тому стаття 216 ЦК України (реституція) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.01.2024 у справі № 756/59/20 (а.с. 121-127 том 6) задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02.08.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 30.01.2023 скасовано та закрито провадження у справі. Повідомлено позивача про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки спір у цій справі виник щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій в юридичній особі, яким не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, тобто він не є правочином у сімейних правовідносинах, такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2024 задоволено заяву ОСОБА_2 про направлення справи № 756/59/20 за встановленою юрисдикцією та передано справу для продовження розгляду до господарського суду міста Києва. Також залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Залишаючи клопотання про розподіл судових витрат без задоволення Верховний Суд виходив з того, що оскільки постановою Верховного Суду від 17.01.2024 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку із тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тобто розгляд справи не закінчено, тож правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні. Колегія суддів також зазначила, що в даному випадку судове рішення, яким закінчено розгляд справи Верховним Судом не ухвалювалось та позивачем подано заяву про передачу справи для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 756/59/20 (а.с. 231-241 том 7) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів, укладений 15.05.2019 між ОСОБА_1 , як продавцем, ТОВ "НВП "Магістр", як повіреним, та ОСОБА_3 , як покупцем, щодо відчуження 64 900 простих іменних акцій ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик". Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів, укладений 15.05.2019 між ОСОБА_1 , як продавцем, ТОВ "НВП "Магістр", як повіреним, та ОСОБА_4 , як покупцем, щодо відчуження 14 750 простих іменних акцій ПрАТ "АФ "Аналітик". Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ТОВ "НВП "Магістр" в частині зобов`язання вчинення певних дій. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 684,00 грн судового збору.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не спростовано поширення презумпції спільності права власності подружжя на майно - прості іменні бездокументарної форми акції ПрАТ "АФ "Аналітик" у кількості 79 650 шт. на які він набув право власності під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , а тому така власність є спільною сумісною власністю подружжя та, відповідно, розпорядження відповідачем-1 такими акціями на власний розсуд після розірвання шлюбу без поділу майна і визначення шляхом продажу за договорами купівлі-продажу цінних паперів без письмової згоди ОСОБА_2 суперечить законодавчим вимогам, а відтак такі правочини підлягають визнанню судом недійсними.

В іншій частині вимог відмовлено, оскільки ОСОБА_2 не є стороною спірних договорів купівлі-продажу цінних паперів, а відтак положення ст. 216 ЦК України не підлягають застосуванню, оскільки не є належним способом захисту її прав.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 756/59/20 заяву ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 48 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За висновками господарського суду заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та підтверджується відповідними доказами. В той же час, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, які полягають у відчуженні майна, на яке поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя, суд дійшов висновку про покладення витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем в заявленому розмірі на відповідача-1.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, відмовити в частині задоволених позовних вимог та відмовити в частині задоволення заяви позивача щодо покладення на відповідача-1 понесених витрат на професійну правничу допомогу; задовольнити заяву відповідача-1 щодо покладення на позивача понесені витрати на правничу допомогу.

Наводячи підстави скасування судових рішень апелянт зазначав, що господарський суд вийшов за межі предметної юрисдикції визначеної п. 4 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України і розглянув спір щодо правочину у сімейних правовідносинах за наявності спору щодо розподілу спільного майна подружжя, зокрема, акцій ПрАТ "АФ "Аналітик" у справі № 756/2195/19. В той же час скаржник не погоджувався з висновками суду першої інстанції, що він при виході в 1996 році з числа засновників ТОВ "АФ "Аналітик" фактично не вчиняв такої дії, а передав в управління належну йому частку іншим особам, оскільки у 1996 році ОСОБА_1 вийшов зі складу засновників АФ "Аналітик", у зв`язку із державною службою; за період з 1996 по 2001 роки склад учасників АФ "Аналітик" змінювався і ніхто від імені відповідача-1 участі в управлінні товариством не здійснював; згідно із змінами до статуту від 11.03.1999 статутний фонд АФ "Аналітик" становив 56 739 грн та розподілявся наступним чином: ОСОБА_5 - 70 %; ОСОБА_6 (донька відповідача-1) - 10 %, "ГЗ Прага" - 20 %, а отже ОСОБА_1 акціями у цей період не володів. Окрім того, зборами засновників АФ "Аналітик" 07.12.2000 було прийнято рішення передати на безоплатній основі ОСОБА_1 частку у статутному фонді АФ "Аналітик" у розмірі 75 225 грн, тож з 1990 року до 2006 року спільні кошти подружжя на придбання акцій не використовувались, а вклад до статутного фонду господарського товариства не був об`єктом права спільної сумісної власності.

ОСОБА_1 також посилався на договори позики укладені - 03.10.2003 між ним, як позикодавцем, та ТОВ "Комплекс ОВВ", як позичальником, щодо надання позики на 60 000,00 грн до 03.10.2006; та 01.12.2003 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ "Колімфо", як позивальником, щодо надання позики в сумі 40 000,00 грн до 01.09.2006; протокол № 3 загальних зборів акціонерів ПрАТ АФ "Аналітик" від 07.04.2004, зокрема, щодо викупу ОСОБА_1 у ОСОБА_5 в повному обсязі за рахунок особистих коштів отриманих ним від продажу земельної ділянки; аудиторський висновок від 04.09.2002 незалежної приватної АФ "Надія" про достовірність фінансової звітності АФ у формі ЗАТ "Аналітик" станом на 31.12.2001 (а.с. 80-87 том 8), які не були надані суду першої інстанції з об`єктивних причин, оскільки клопотання про надання можливості провести інвентаризацію архівних матеріалів та допиту відповідача в якості свідка судом було відхилено.

На думку відповідача-1, навіть за відсутності таких договорів позики немає підстав для спростування факту придбання ним акцій ПрАТ АФ "Аналітик" у ОСОБА_5 за рахунок коштів від продажу земельної ділянки; сума продажу земельної ділянки є набагато більшою ніж сума придбання акцій; термін між цими подіями неможливо вважати значним; сума придбання акцій відповідачем є значною і явно перевищує доходи у вигляді його заробітної плати, тож придбані у ОСОБА_5 09.10.2006 акції вартістю 54 575,00 грн є особистою приватною власністю відповідача-1.

З зазначених підстав, ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить в ПрАТ "АФ "Аналітик" 88 % статутного капіталу, що становить 129 800 грн. простих іменних акцій, а отже він мав право без згоди ОСОБА_2 відчужувати акції ПрАТ "АФ "Аналітик" іншим особам.

ОСОБА_1 також не погодився з покладенням на нього понесеними позивачем витратами на правничу допомогу, оскільки Верховним Судом не було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу. В той же час судом першої інстанції було покладено заявлені позивачем витрати на правничу допомогу на відповідача-1 у повному обсязі та не було розглянуто подані відповідачем-1 заяви щодо покладення понесених ним витрат на правничу допомогу на позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., об`єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 03.12.2024.

18.11.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.

27.11.2024 до апеляційного суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відзив позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 розгляд справи відкладено на 14.01.2025.

08.01.2025 до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо долучення ухвали від 20.12.2024 Оболонського районного суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 757/53299/24-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на акції ПрАТ "АФ "Аналітик" загальною вартістю 129 800,00 грн у розмірі 88 % статутного капіталу, а також пояснення в яких він зазначав, що на теперішній час в Оболонському районному суді міста Києва розглядається окремий позов щодо визнання особистої приватної власності акцій ПрАТ "АФ "Аналітик", в той же час господарський суд невірно застосував норми матеріального права щодо встановлення обставин належності акцій до спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні, яке відбулось 14.01.2025, апелянт просив скасувати оскаржуване рішення в задоволеній частині вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у позові. Відповідачі 2 та 3 доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач та треті особи-1, 2, 3 у судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, і колегією суддів не встановлено обставин згідно яких цей спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні, тому відхилено усне клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

Клопотання (усне) відповідача-1 про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 757/53299/24-ц не підлягає задоволенню, оскільки згідно з п. 5 ч. 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, однак зібрані докази у справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, у зв`язку з чим колегією суддів не встановлено об`єктивної неможливості розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, що з`явились у судове засідання, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.1973 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 12 том 1).

Рішенням виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів № 864 від 26.11.1990 зареєстроване мале підприємство "Економіко-правова аудиторська фірма "Аналітик" (далі - МП "ЕП АФ "Аналітик") (а.с. 178 том 1).

Відповідно до засновницького договору від 19.10.1990, укладеного між Київським юридичним клубом в особі головуючого ОСОБА_1 та акціонерним економічним банком розвитку "Економбанк" створено МП "ЕП АФ "Аналітик" (а.с. 179-181 том 1).

Згідно зі статутом АФ у формі ТОВ "Аналітик", затвердженого зборами учасників, протокол № 1 від 01.10.1993 (а.с. 187-190 том 1), частка в статутному фонді фізичних осіб становить: ОСОБА_1 - 500 000 карбованців (50 %), ОСОБА_5 - 250 000 карбованців (25 %), ОСОБА_7 - 150 000 карбованців (15 %), ОСОБА_8 - 100 000 карбованців (10 %).

31.07.1996 ОСОБА_1 звернувся до АФ "Аналітик" із заявою про передання його частки в статутному фонді ОСОБА_5 , в зв`язку із призначенням на посаду заступника Міністра юстиції України (а.с. 26 том 3).

Протоколом загальних зборів ТОВ АФ "Аналітик" від 31.07.1996 частку ОСОБА_1 в статутному фонді фірми передано в розпорядження ОСОБА_5 (а.с. 21-22 том 3).

Відповідно до протоколу № 12 зборів учасників АФ у формі ТОВ "Аналітик" від 16.03.2001 вирішено реорганізувати ТОВ у закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) та прийняти нового учасника - ОСОБА_1 , в зв`язку з чим здійснити перерозподіл частки у статутному фонді, - частка ОСОБА_1 - 75 225 простих іменних акцій, або 51 % статутного фонду (а.с. 101-102 том 3).

09.10.2006 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу акцій, посвідчений 09.10.2006 та зареєстрований в реєстрі за № 6822 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Куликовською Т.В. (а.с. 222 том 3), відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбано прості іменні акції емітента - АФ у формі ЗАТ "Аналітик" номінальною вартістю 1 грн за 1 шт, у кількості 54 575 шт., що складає 37 % статутного фонду ЗАТ "Аналітик", загальною вартістю 54 575,00 грн.

За інформацією про випуски цінних паперів емітента, які перебувають в обігу АФ "Аналітік", ОСОБА_1 належить 129 800 простих іменних акцій цього товариства номінальною вартістю 129 800,00 грн, що становить 88 % акцій статутного капіталу (а.с. 219 том 3).

Як вбачається зі змісту протоколу загальних зборів акціонерів АФ у формі ЗАТ "Аналітик" від 22.01.2013 змінено найменування товариства на ПрАТ "АФ "Аналітик" (а.с. 112-114 том 4).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 13 том 1).

15.05.2019 між ОСОБА_1 , як продавцем, ТОВ "НВП "Магістр", як повіреним, та ОСОБА_3 , як покупцем, укладено договір № 10-БД/02-БВ купівлі-продажу цінних паперів за яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 64 900 шт. простих іменних акцій бездокументарної форми емітента - ПрАТ "АУ "Аналітик" (а.с. 139 том 1).

Розпорядженням ТОВ "НВП "Магістр" від 15.05.2019 списано з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 на рахунок в цінних паперах ОСОБА_3 64 900 шт. простих іменних акцій ПрАТ "АФ "Аналітик" на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 10-БД/02-БВ від 15.05.2019 (а.с. 136 том 1).

15.05.2019 між ОСОБА_1 , як продавцем, ТОВ "НВП "Магістр", як повіреним, і ОСОБА_4 , як покупцем, укладено договір № 10-БД/01-БВ купівлі-продажу цінних паперів за яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 14 750 шт. простих іменних акцій бездокументарної форми емітента - ПрАТ "АФ "Аналітик" (а.с. 140 том 1).

Розпорядженням ТОВ "НВП "Магістр" від 15.05.2019 списано з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 на рахунок в цінних паперах ОСОБА_4 14 750 шт. простих іменних акцій ПрАТ "АФ "Аналітик" на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 10-БД/01-БВ від 15.05.2019 (а.с. 137 том 1).

У 2019 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна (а.с. 18-23 том 1), у якому, зокрема, просила суд розподілити між ними акції ПрАТ "АФ "Аналітик", однак відповідач без її згоди, під час розгляду справи № 756/2195/19 про поділ майна подружжя відчужив ОСОБА_3 акції цього товариства у кількості 64 900 шт., а ОСОБА_4 - у кількості 14 750 шт.

Оскільки ОСОБА_1 розпорядився акціями ПрАТ "АФ "Аналітик" без згоди позивача, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , набуваючи ці акції, не могли не знати про те, що відповідач-1 набув їх за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , адже перебували з ним у довірливих відносинах, позивачем подано даний позовом до суду.

Задовольняючи вимоги позову в частині визнання договорів недійсними господарський суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не спростовано поширення презумпції спільності права власності подружжя на майно - прості іменні бездокументарної форми акції ПрАТ "АФ "Аналітик" у кількості 79 650 шт. на які він набув право власності під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , а тому така власність є спільною сумісною власністю подружжя та, відповідно, розпорядження відповідачем-1 такими акціями на власний розсуд після розірвання шлюбу без поділу майна і визначення шляхом продажу за договорами купівлі-продажу цінних паперів без письмової згоди ОСОБА_2 суперечить законодавчим вимогам.

Переглядаючи судове рішення в цій частині вимог колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Зі змісту статті 14 ГПК України випливає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Пунктом 4 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери. Бездокументарним цінним папером є обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери за формою випуску можуть бути на пред`явника, іменні або ордерні. Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують в бездокументарній формі, належать власникові рахунка в цінних паперах, відкритого в депозитарній установ.

За ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються АТ, включаючи право на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації, право на управління АТ, а також немайнові права, передбачені ЦК України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення АТ. Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення АТ.

За приписами ч. 2 ст. 20 Закону України "Про АТ" всі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Частинами 1, 4 ст. 24 Закону України "Про АТ" передбачено, що акції АТ можуть купуватися та продаватися на фондовій біржі. Правочини щодо акцій вчиняються в письмовій формі.

Поряд з цим, частинами 1, 2 ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

За ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 2, 3 ст. 65 СК України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Частиною 4 ст. 369 ЦК України установлено, що правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Системний аналіз указаних норм свідчить про те, що розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності. Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя - на розпорядження цінним майном, до якого в тому числі слід відносити цінні папери, є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Таке тлумачення узгоджується із правовим висновком застосування норм права, які поширюються на спірні правовідносини, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.

З матеріалів даної справи вбачається, що з 25.08.1973 ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 12 том 1), який був розірваний рішенням Оболонського районного суду міста Києві від 25.04.2019 (а.с. 13 том 1).

У 1990 році створено підприємство МП "ЕП АФ "Аналітик" та сформовано статутний фонд підприємства за рахунок внесків фізичних осіб (протокол № 1 від 01.10.1993). Так, за статутом АФ у формі ТОВ "Аналітик" у редакції від 01.10.1993 частка ОСОБА_1 становила 50 % статутного капіталу вартістю 500 000 карбованців (а.с. 179-181; 187-190 том 1).

З витягу б/н від 20.10.1995 з протоколу загальних зборів учасників ТОВ "АФ "Аналітик" (а.с. 19-20 том 3) вбачається, що станом на 20.10.1995 частка фізичних осіб в статутному капіталі товариства, зокрема, ОСОБА_1 становила 2 мільярди 250 мільйонів карбованців, що складає 50 % статутного капіталу.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 04.07.1996 та адресована загальним зборам засновників АФ у формі ТОВ "Аналітик" згідно з якою "у зв`язку з переходом на державну службу мною прийнято рішення про вихід зі складу засновників (учасників) АФ у формі ТОВ "Аналітик". Свою частку передаю АФ "Аналітик" для подальшого розподілу серед її учасників - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 " (а.с. 12 том 2).

Проте така заява відсутня у матеріалах реєстраційної справи ПрАТ "АФ "Аналітик", що зберігається у Печерській районній в м. Києві державній адміністрації.

Згідно протоколу № 2 від 17.07.1996 зборів засновників АФ у формі ТОВ "Аналітик" присутні на зборах ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вирішили задовольнити заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу засновників АФ "Аналітик", у зв`язку з поданою заявою; сплатити ОСОБА_1 вартість частки в сумі 500 000 карбованців; розподілити частку ОСОБА_1 серед учасників АФ "Аналітик" на наступних зборах (а.с. 13 том 2).

Відповідно до наявної у матеріалах судової справи довідки б/н від 10.10.1996 головного бухгалтера ОСОБА_9 , у зв`язку із виходом зі складу засновників АФ у формі ТОВ "Аналітик" ОСОБА_1 видано п`ять гривень (а.с. 11 том 2).

У матеріалах реєстраційної справи ПрАТ "АФ "Аналітик" (а.с. 15 том 3) наявна заява б/н від 31.07.1996 ОСОБА_1 , адресована АФ "Аналітик" наступного змісту: "в зв`язку з призначенням на посаду заступника Міністра юстиції України 31.08.1996 припиняю участь в діяльності в АФ "Аналітик". Свою частку в статутному фонді передаю ОСОБА_5 . Прошу внести відповідно зміни до установчих документів". Заяву зареєстровано першою Київською державною нотаріальною конторою 28.08.1996 за № 9-2196 (а.с. 26 том 3).

Протоколом № 1 від 07.12.2000 зборів засновників АФ вирішено передати на безоплатній основі ОСОБА_1 частку у статутному фонді у розмірі 75 225,00 грн за рахунок зменшення часток інших учасників. Залишити у власності ОСОБА_5 частку у статутному фонді у розмірі 54 575,00 грн та ОСОБА_6 частку у розмірі 2 950,00 грн (а.с. 191 том 1).

Відповідно до статті 86 ЦК України, чинного на момент виникнення правовідносин, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у зв`язку із виходом зі складу засновників АФ "Аналітик" ОСОБА_1 право власності на 50 % частки статутного капіталу - не передавав, а ним було передано лише право володіння.

Відповідно до протоколу № 12 учасників АФ у формі ТОВ "Аналітик" від 16.03.2001 вирішено реорганізувати товариство у ЗАТ та прийняти нового учасника - ОСОБА_1 , в зв`язку з чим перерозподілено частки у статутному фонді товариства, частка ОСОБА_1 - 75 255 простих іменних акцій, або 51 % статутного фонду (а.с. 101-102 том 3).

Отже статутний капітал ПрАТ "АФ "Аналітик" в частці відповідача 51 % (50 % при створенні підприємства + 1 % при перерозподілі часток, що становить 75 255 простих іменних акцій) сформований під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в шлюбі, а отже, на таку частку (акцію) поширюється правовий режим спільного сумісного майна.

Що стосується решти акцій у кількості 54 575 шт., що складає 37 % статутного фонду товариства, ОСОБА_1 вказував, що такі акції ним було придбано у ОСОБА_5 09.10.2006 за рахунок коштів отриманих від продажу земельної ділянки площею 10 соток, набутою особисто внаслідок безоплатної передачі із земель комунальної власності, на підставі рішення Київської міської ради № 206/1183 від 01.03.2001; земельна ділянка продана на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.09.2003 за 135 154,00 грн (а.с. 200-201 том 4).

Проте, враховуючи час, який минув від дати продажу земельної ділянки та придбання акцій, відповідачем-1 не доведено, що саме за отримані від продажу земельної ділянки кошти було придбано акції та не надано доказів внесення плати за придбання вказаних акцій за рахунок отриманих коштів від продажу земельної ділянки.

Тож, акції кількості 54 575 шт., що складає 37 % статутного фонду товариства відповідач-1 придбав 09.10.2006 на підставі договору купівлі-продажу акцій у ОСОБА_5 (а.с. 222 том 3), тобто, під час перебування у шлюбі з позивачем.

Враховуючи наведене, під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 набуто 129 830 простих іменних бездокументарних акцій (54 575 акцій за договором від 09.10.2006 та 75 255 акцій після перерозподілу часток у 2000 році), а за оскаржуваними правочинами відповідач-1 продав 79 650 простих іменних бездокументарних акцій ПрАТ "АФ "Аналітик" (64 900 за договором № 10-БД/02-БВ від 15.05.2019 та 14 750 за договором № 10-БД/01-БВ від 15.05.2019), які набув під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , а тому така власність є спільною сумісною власністю подружжя та, відповідно, розпорядження відповідачем-1 такими акціями на власний розсуд після розірвання шлюбу без поділу майна і визначення шляхом продажу за договорами купівлі-продажу цінних паперів без письмової згоди ОСОБА_2 суперечить вимогам ч.ч. 1 та 2 ст. 369 ЦК України та ч. 3 ст. 65 СК України.

Відтак, зважаючи на те, що правочини щодо розпорядження спільним майном, вчинені одним із співвласників з відсутністю у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, такі правочини правомірно визнані судом першої інстанції недійсними.

Відповідачем-1 встановлені судом першої інстанції обставини не заперечені документально, в той же час надані ним до матеріалів апеляційної скарги додаткові докази, а саме: договори позики від 03.10.2003, від 01.12.2003; протокол № 3 загальних зборів акціонерів ПрАТ АФ "Аналітик" від 07.04.2004; аудиторський висновок від 04.09.2002 незалежної приватної АФ "Надія" про достовірність фінансової звітності АФ у формі ЗАТ "Аналітик" станом на 31.12.2001, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки заявником не доведено винятковості випадку та причин, що об`єктивно не залежали від нього для надання таких доказів суду першої інстанції під час розгляду справи та у встановлений процесуальним законодавством строк.

Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Щодо покладення на відповідача-1 понесених позивачем витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

24.09.2024 ОСОБА_2 подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення (а.с. 1-3 том 8) про стягнення 48 000,00 грн витрат на правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи Оболонським районним судом міста Києва, Київським апеляційний судом, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду та господарським судом міста Києва.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У статті 123 ГПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

В якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги, у зв`язку з розглядом даної справи, на суму 48 000,00 грн позивачем до матеріалів справи додано (а.с. 5-8 том 8):

- договори про надання правничої допомоги від 16.12.2019, від 08.02.2024, укладені між Відановою О.В., як адвокатом, та Головач Т.Є., як клієнтом, за умовами яких клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати правничу допомогу клієнту, а саме: підготовку та направлення до Оболонського районного суду міста Києва позовної заяви, представництво інтересів клієнта в судових інстанціях (в Оболонському районному суді міста Києва, в апеляційній та касаційних інстанціях); направлення до Касаційного цивільного суду заяви про направлення справи за встановленою підсудністю та представництво інтересів клієнта в господарському суді міста Києва. За умовами пункту 3.1 договорів сторонами погоджено, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар, який становить: 5 000,00 грн - складання позовної заяви; 5 000,00 грн - складання будь-яких інших процесуальних документів; 2 000,00 грн - участь в одному судовому засіданні; 2 000,00 грн - складання заяви про направлення справи за встановленою підсудністю; 2 000,00 грн - участь в одному судовому засіданні (включаючи засідання по відеоконференції), якщо в цьому буде необхідність);

- акт наданих послуг від 17.01.2024 на суму 34 000,00 грн, згідно якого: підготовлено та подано позов до Оболонського районного суду міста Києва - січень 2020 року - 5 000,00 грн; участь у 7-ми судових засіданнях (22.07.2020; 01.09.2020; 07.10.2020; 27.01.2021; 11.03.2021; 16.11.2021; 02.08.2022) по 2 000,00 грн; складання та подання додаткових письмових пояснень від 09.02.2021 з направленням їх іншим учасникам справи - лютий 2021 року - 5 000,00 грн; відзив на апеляційну скаргу - листопад 2022 року - 5 000,00 грн; відзив на касаційну скаргу - квітень 2023 року - 5 000,00 грн;

- акт наданих послуг від 19.08.2024 на суму 14 000,00 грн, згідно якого: підготовлено заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією до господарського суду міста Києва - лютий 2024 - 2 000,00 грн; участь у 6-ти судових засіданнях (08.05.2024; 25.05.2024; 13.06.2024; 18.07.2024; 20.08.2024; 19.09.2024) - 2 000,00 грн.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

09.10.2024 до суду першої інстанції ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 18 000,00 грн (а.с. 26-28 том 8), оскільки при визначенні їх розміру наявне недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

В той же час відповідачем-1 не зазначено, в чому саме, на його думку, полягає необґрунтованість та невідповідність таких витрат.

Всупереч вимог частини 1 статті 74 ГПК України, частини 6 статті 126 ГПК України відповідачами не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, їх необхідності тощо.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджується відповідними доказами, відповідають реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, у зв`язку з чим правомірно покладені на відповідача-1 у заявленому обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, які полягають у відчуженні майна, на яке поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із рішенням та додатковим рішенням господарського суду і підстав для їх скасування або зміни не має.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 756/59/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 756/59/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 756/59/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.01.2025.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук