Ухвала від 30.06.2025 по справі 761/38036/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року

м. Київ

справа № 761/38036/23

провадження № 51-6330ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5

на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги останнього на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 ,

встановив:

Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року затверджена угода про визнання винуватості, укладена 18 березня 2025 року

між прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням на підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні по обвинуваченню останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28

ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України (далі - КК).

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК - на строк

3 роки; ч. 2 ст. 28 ст. 111-2 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 5 років; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено

від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року апеляційну скаргу,

у тому числі, адвоката ОСОБА_4 на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 повернуто особі, яка її подала.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що адвокат ОСОБА_4 не погоджується

із зазначеною ухвалою апеляційного суду та порушує питання про її перегляд

в касаційному порядку.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову

у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 КПК.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди; 2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

Визначене цією нормою процесуального закону коло осіб, які можуть оскаржити обвинувальний вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим

про визнання винуватості перебуває у взаємозв`язку із ч. 1 ст. 393 КПК.

Як зазначив суд, вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року затверджено угоду від 18 березня 2025 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 ; з матеріалів кримінального провадження, що надійшли до суду апеляційної інстанції (справа № 761/38036/23), убачається, що у виділеному кримінальному провадженні захист обвинуваченого ОСОБА_6 здійснюють захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , якими вирок не оскаржено.

Водночас, як убачається зі змісту касаційної скарги та копії оскарженого судового рішення, адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 ,звернувся

до апеляційного суду із апеляційною скаргою на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 .

За положеннями п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом, за умови, що судове рішення стосується

їх прав, свобод та інтересів, що випливає за аналізом ст. 7, ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 24 КПК, які призначені гарантувати доступ до правосуддя особам, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Цей основоположний принцип верховенства права гарантується ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 3

ст. 129 Конституції України, що знайшло своє відображення і в постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 199/6365/18 (провадження № 51-1687км19),

від 10 червня 2021 року у справі № 640/106/18 (провадження № 51-4181км18),

від 10 вересня 2024 року у справі № 991/8444/23 (провадження № 51-910км24),

від 07 листопада 2024 року у справі № 991/8546/23 (провадження № 51-1627км24).

Об`єднана Палата ККС Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 654/1820/18 вказала, що при вирішенні питання, чи відноситься особа, яка подала скаргу, до суб`єктів апеляційного оскарження, визначених п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК, апеляційному суду необхідно встановити, чи може оскаржене судове рішення вплинути на обсяг прав і свобод або зачіпати інтереси особи, під якими слід розуміти не просто зацікавленість у рішенні суду, а такі істотні інтереси, які мають бути захищені шляхом перегляду вищим судом оскарженого судового рішення. Тобто належить визначитися, чи спроможна ця особа з урахуванням норм процесуального закону захистити свої права, свободи та інтереси в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку щодо іншої особи.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 (провадження № 51-5394кмо19), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження

за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що в тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на цю конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини,

які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з упевненістю ідентифікувати іншу особу.

Як убачається з оскарженої ухвали, апеляційний суд не погодився із посиланнями апелянта про те, що особу, яка фігурує у вироку суду щодо ОСОБА_6 , інтереси якої представляє він та адвокат ОСОБА_4 , можна ідентифікувати з інших підстав,

ніж вказівка його прізвища, ім`я та по-батькові.

Суд апеляційної інстанції, виходячи із правової позиції, сформульованої Верховним Судом у постанові від 30 липня 2024 року у справі № 552/6085/23, відповідно до якої вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з декількох осіб, не має преюдиціального (визначального) значення для кримінального провадження стосовно інших осіб та не є доказом винуватості цих осіб (також рішення у справах

№ 991/2288/21, № 554/8321/23, № 991/6004/21, № 686/26679/19), дійшов висновку,

що вирок щодо ОСОБА_6 не стосується прав, свобод та інтересів особи, представником якої є, зокрема, адвокат ОСОБА_4 .

Таким чином, особа, в інтересах якої адвокат подав апеляційну скаргу, не є стороною у вказаній справі; вирок суду не містить прізвища особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, її особу з тексту вироку неможливо ідентифікувати, оскаржуваний вирок не стосується її інтересів; питання її вини не розглядалось і не вирішувалось; крім того, особа, в інтересах якої подано апеляційну скаргу у цьому кримінальному провадженні, не є суб`єктом, визначеним ч. 4 ст. 394 КПК.

Отже, апеляційний суд, дійшовши висновку про відсутність у адвоката ОСОБА_4 права оскаржувати вирок щодо ОСОБА_6 ,обґрунтовано повернув апелянту

на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК його апеляційну скаргу.

З наведеними в оскарженій ухвалі висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Що стосується доводів адвоката ОСОБА_4 про постановлення оскарженої ухвали апеляційного суду одноособово, а отже незаконним складом суду, у чому він вбачає істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони є неспроможними та не ґрунтуються на положеннях КПК з огляду на стадію, на якій

в апеляційному суді вирішувалось питання щодо прийняття до розгляду поданої апеляційної скарги (до відкриття апеляційного провадження).

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що обґрунтування касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки

їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданої копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги останнього на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 20 березня

2025 року щодо ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3