Рішення від 30.06.2025 по справі 490/3905/22

Справа № 490/3905/22

н\п 2/490/108/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Шведюк Д.О.,

позивача за первинним позовом ОСОБА_1 ,

предстанвиків позивача за первинним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача за первинним позовом ОСОБА_4 ,

представника відповідача за первинним позовом ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом із батьком, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва 26 вересня 2022 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, у якому просить:

визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою її проживання;

відібрати дитину від батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та передати малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 його матері ОСОБА_1 за попереднім місцем його проживання;

стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2022 року частково задоволено заяву адвоката Мотельчук Ю.І., яка діє від імені ОСОБА_1 про забезпечення позову та зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкод та надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу із малолітнім сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі кожного місяця у тому числі і за місцем проживання матері.

До суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком.

До суду 21 лютого 2023 року надійшов висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради як органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Від ОСОБА_4 15 березня 2023 року до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , у якому він просить відмовити у задоволенні її позовних вимог.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2023 року частково задоволено заяву ОСОБА_4 та зобов`язано ОСОБА_1 повертати малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьку ОСОБА_4 не пізніше 07 год. 30 хв. кожного понеділка та не чинити йому перешкод у спілкуванні з малолітнім сином в тому числі і за місцем проживання батька (окрім кожної суботи та неділі кожного місяця).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2023 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2023 року скасовано на ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2023 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом із батьком та об`єднано з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визначення місця проживанні малолітньої дитини разом з матір`ю та стягнення аліментів.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2023 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03 квітня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн 00 коп. скасувати.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року, частково задоволено заяву ОСОБА_4 . Зобов`язано ОСОБА_1 повертати малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьку ОСОБА_4 не пізніше 07 год. 30 хв. кожного понеділка кожного місяця. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 20 квітня 2017 року, в тому числі і за місцем проживання батька з 07 год. 30 хв. кожного понеділка кожного місяця до 20 год. 00 хв кожної п`ятниці кожного місяця (окрім кожної суботи та неділі кожного місяця).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_1 та замінено захід забезпечення позову у справі №490/3905/22, застосований ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2022 року. Зобов`язано ОСОБА_4 повертати малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_1 не пізніше 20.00 години кожної п`ятниці кожного місяця за місцем її проживання по АДРЕСА_1 та не чинити їй перешкод у спілкуванні з малолітнім сином в тому числі і за місцем проживання матері з 20.00 години кожної п`ятниці кожного місяця до 07.30 годин кожного понеділка кожного місяця.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про зміну заходів забезпечення позову. Зобов`язано ОСОБА_4 повертати малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_1 не пізніше 07 год. 30 хв. кожного понеділка кожного місяця. Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 20 квітня 2017 року, в тому числі і за місцем проживання батька з 07 год. 30 хв. кожного понеділка кожного місяця до 20 год. 00 хв кожної п`ятниці кожного місяця (окрім кожної суботи та неділі кожного місяця). Зобов`язано ОСОБА_1 повертати малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьку ОСОБА_4 не пізніше 20.00 години кожної п`ятниці кожного місяця та не чинити йому перешкод у спілкуванні з малолітнім сином в тому числі і за місцем проживання матері з 20.00 години кожної п`ятниці кожного місяця до 07.30 годин кожного понеділка кожного місяця. Відкликано виконавчий лист Центрального районного суду м. Миколаєва №490/3905/22 про зобов`язання ОСОБА_4 повертати малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_1 не пізніше 20.00 години кожної п`ятниці кожного місяця за місцем її проживання по АДРЕСА_1 та не чинити їй перешкод у спілкуванні з малолітнім сином в тому числі і за місцем проживання матері з 20.00 години кожної п`ятниці кожного місяця до 07.30 годин кожного понеділка кожного місяця.

За результатами апеляційного провадження, постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2024 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2024 року скасовано у задоволенні заяви про зміну заходів забезпечення позову представника ОСОБА_3 відмовлено.

До суду 19 серпня 2024 року надійшов висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком ОСОБА_4 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, задоволено клопотання представників ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та призначено у справі судово-психологічну експертизу, виконання якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа, виданого 14 травня 2024 року Центральним районним судом м. Миколаєва №490/3905/22 про зобов`язання ОСОБА_4 повертати малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_1 не пізніше 20:00 год. кожної п`ятниці кожного місяця кожного місяця за місцем її проживання по АДРЕСА_1 та не чинити їй перешкод у спілкуванні з малолітнім сином, втому числі і за місцем проживання матері з 20:00 год. кожної п`ятниці кожного місяця до 07:30 год. кожного понеділка кожного місяця, таким, що не підлягає виконанню та зупинення стягнення на підставі цього виконавчого листа - відмовлено.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2024 року справу направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення експертизи.

За результатами апеляційного провадження постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ухвалу скасовано та ухвалено нове рішення про визнання виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 14 травня 2024 року таким, що не підлягає виконанню.

До суду 13 січня 2025 року надійшов висновок експерта № 24-4338 від 30 грудня 2024 року.

Ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2025 року задоволено клопотання представника ОСОБА_3 про приєднання доказів, виклик свідків.

Ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_5 про виклик та допит у судовому засіданні екперта та відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2025 року задоволено клопотання представника ОСОБА_5 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за первинним позовом ОСОБА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом ОСОБА_9 , будучи достеменно обізнаною про розгляд цієї справи та залучення її до участі у цій справі (через свого представника ОСОБА_10 , який має зареєстрований кабінет в підсистемі «Електронний суд») правом на подачу пояснень стосовно зустрічного позову не скористалася, у судових засіданнях особисто чи через представника жодного разу участі не брала. Суд дослідивши матеріали справи, відхиляє заяву її представника ОСОБА_10 від 07 квітня 2025 року про неможливість розгляду справи без участі третьої особи. На думку суду неявка третьої особи, яка не надала доказів поважності причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 про витребування доказів.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 про забезпечення доказів.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2025 року, занесеної до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі додаткової екпертизи.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2025 року, занесеної до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2025 року визнано заяву ОСОБА_4 про відвід судді Шолох Л.М. від розгляду справи необґрунтованою.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Шолох Л.М. від розгляду справи відмовлено.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які первинний позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі. Зустрічний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 первинний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Зустрічний позов просили задовольнити та визначити місце проживання дитини з батьком.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2022 року (справа № 490/1111/22).

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 подарувала своєму сину ОСОБА_6 житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0647 га за кадастровим номером 4810136900:03:027:0003, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 лютого 2023 року № 398/02.02.01-22/25/14/23 орган опіки та піклування дійшов всиновку про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 171 від 10 серпня 2023 року, виготовленого за заявою ОСОБА_4 , зроблено висновок про те, що дитина емоційно прив`язана до батька, між ними склалися стосунки емоційної підтримки, які характеризуються високим потенціалом довіри та психологічної підтримки. Контакт із матір`ю ОСОБА_1 є слабким.

Відповідно до рецензії на висновок екперта № 171 від 10 серпня 2023 року, складеного науковим керівником, екпертом, доктором філософії в галузі психології Журавльовою М. , означений висновок складений із суттєвими недоліками. Проведене дослідження є неповним (психологом не досліджувалися усі члени родини), пані ОСОБА_13 не аналізує: сім`ю, як цілісну систему, взаємини дитини з батьком та матір`ю, можливе втягнення дитини до конфлікту лояльності та відкидання дитиною матері під впливом батька. Фахівець не аналізує жодну об`єктивну психологічну інформацію, яка повинна надаватися замовником для проведення психологічної екпертизи, водночас вносить до свого висновку суперчливі дані, які не містять жодного психологічного обґрунтування. ОСОБА_14 була втрачена логіка наукового дослідження та формування обґрунтованих висновків.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 19 серпня 2024 року № 13911/02.02.01-22/06/14/24 орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_6 із його батьком ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку екперта № 24-4338 від 30 грудня 2024 року:

1. ОСОБА_6 з урахуванням його вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища не спроможний надавати оцінку ставленню кожного з батьків до нього, але спроможний виявляти прихильність до когось із батьків;

2. Ставлення ОСОБА_6 до батька: дитина виявляє ознаки любові та прихильності до пана ОСОБА_4 , прагне спілкування з ним, проводити спільно час, водночас встановлюється незадоволена потреба в емоційному контакті з батьком, встановлені довірливих взаємин з дорослим, відчутті захисту та розуміння від пана ОСОБА_4 . Ставлення якова до матері: дитина виявляє ознаки любові та прихильності до пані ОСОБА_1 , емоційної близькості та довірливого ставлення до матері. ОСОБА_6 транслює любов та прив`язаність до кожного з батьків, водночас більшу прихильність виявляє до матері. Прихильність до батька проявляється в бажанні проводити з ним час, взаємодіяти. Прихильність до батька проявляється в бажанні проводити з ним час, взаємодіяти;

3. Сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_6 негативно впливає на його емоційний стан, через конфлікт між батьками, до якого дитина залучена. Окремі психологічні особливості у вихованій концепції ОСОБА_4 можуть мати негативний вплив на дитину та потребують корекції з допомогою психолога. Недоліком може бути надлишкова авторитетна позиція батька (бажання підвищеної дисциплінованості сина, прояви суворості), психологічне «відкидання» дитини (не прийняття деяких особистісних якостей та поведінкових проявів сина, можливе відчуття роздратування, агресії до ОСОБА_6 ), авторитарна поведінка пана ОСОБА_4 (відповідно до результатів його діагностики за допомогою психодіагностичних методик). Відповідно до психологічного дослідження дитини вбачається, що ОСОБА_6 вказує на фізичні покарання з боку батька, у зв`язку із чим рекомендується детальне та цілеспрямоване вивчення визначеної інформації. ОСОБА_4 рекомендується звернення за психологічною допомогою для корекції дитячо-батьківських стосунків та попередження можливих наслідків авторитарного стилю виховання. Окремі психологічні особливості у вихованні концепції ОСОБА_1 можуть мати негативний вплив на дитину та потребують корекції з допомогою психолога. Недоліком може виявлені ознаки схильності відображувати власні переживання, бажання через призму почуттів сина, транслювання матір`ю особистого ставлення до батька та пані ОСОБА_9 , що впливає на взаємодію останніх з ОСОБА_6 . ОСОБА_1 рекомендується звернутися до психолога для опрацювання ситуації розлучення з ОСОБА_4 , покращення психологічного стану, корекції виховної концепції;

5. Оцінка дитиною сімейної ситуації не має залежності від впливу з боку батьків та (або) інших дорослих. Сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_6 негативно впливає на його емоційний стан та відчуття благополуччя через конфлікт між батьками, до якого ОСОБА_6 залучений;

6. Ставлення пані ОСОБА_9 (другої дружини ОСОБА_4 ) не вивчалося в межах зазначеної екпертизи, водночас з огляду на результати психологічного дослідження ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_6 позитивно ставиться до пані ОСОБА_9 , дитина відчуває любов та турботу з боку дружини батька. Водночас спостерігається, що ОСОБА_6 транслює ріне ставлення до пані ОСОБА_9 відповідно до умов, в яких перебуває: з батьком чи з матір`ю. Ставлення ОСОБА_6 до брата ОСОБА_19 позитивне, дитина виявляє прихильність до брата, бажання взаємодіяти та проводити з ним час. Водночас на стосунки між братами може негативно впливати схильність батька порівнювати дітей.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, яка в силу положень статті 9Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин 2, 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", статті 161СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин, відповідної сімейної ситуації в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).

При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Судом досліджено два висновки органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини як матір`ю так і з батьком.

Наявними у справі доказами підтверджується, що як батько дитини ОСОБА_4 так і мати ОСОБА_1 забезпечують дитину достатні умови для гармонійного розвитку та виховання дитини, мають постійних дохід та місце проживання. Дитина ОСОБА_6 проявляє прихильність як до батька так і до матері та прагне взаємодіяти з обома батьками. При цьому слід зазначити, що сімейна ситуація негативно впливає на емоційний стан, поведінку через конфлікт з батьками, до якого залучена дитина.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц вказала, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Об`єднана палата зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).

Оцінюючи наявний у матеріалах справи висновок судово-психологічної екпертизи №171 суд зазначає, що цей висновок складено без будь-якого спілкування з обома батьками та ґрунтуються на поясненнях батька дитини та окремих письмових документів (без дослідження будь-яких матеріалів щодо відносин з обома батьками, фотографій, відеозаписів, тощо). Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що експерт ОСОБА_14 не був повідомлених про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, суд дійшов висновку що означений висновок не є належним та допустимим доказом у справі.

У висновку експерта №24-4338 від 30 грудня 2024 року зроблено висновок про те, що дитина ОСОБА_6 бажає проживати з матір`ю в робочі дні а з батьком у вихідні. Дитина декларує бажання проживати разом із матір`ю.

Під час розгляду справи відповідач за первинним позовом ОСОБА_4 та його представник вказували на наявність недоліків та невірність висновків екперта.

Відповідно до частини другої статі 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Відповідачем за первинним позовом ОСОБА_4 та його представником ОСОБА_5 клопотання про призначення повторної екпертизи не заявлялось. Натомість за клопотання ОСОБА_4 екперта було допитано у судовому засіданні, де вона надала вичерпні відповіді на питання ОСОБА_4 та його представника.

ОСОБА_4 під час розгляду справи заявлено клопотання про призначення у справі додаткової екпертизи для детального з`ясування відносин дитини ОСОБА_6 та другої дружини відповідача ОСОБА_9 .

Як свідчать матеріали справи питання про те, як на дитину впливає сімейний стан батька, відношення (ставлення до дитини) другої дружини, та відношення дитини до появи новонародженої дитини батька, посталено перед екпертом за клопотання представника ОСОБА_1 .

Враховуючи думку представника ОСОБА_3 (яка зазначила, що екпертом на її питання надано відповідь на означене питання) та беручи до уваги, що сторонами не заперечувалося добре ставлення ОСОБА_9 до дитини ОСОБА_6 , судом було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі додаткової екпертизи.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що під час судового засідання експертом було надані відповіді на питання ОСОБА_4 , та відсутність клопотання ОСОБА_4 про призначення у справі повторної екпертизи, суд дійшов висновку, що висновок екперта №24-4338 від 30 грудня 2024 року є належним та допустими доказом у справі.

За такого, суд зазначає, що на виконання приписів статті 171 Сімейного кодексу України з`ясовано думку дитини ОСОБА_6 щодо визначення його місця проживання та дитина виявила бажання проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи судом вжито заходів забезпечення позову, за якими п`ять днів на тиждень дитини проживала з батьком ОСОБА_4 , а вихідні (субота, неділя) - з матір`ю.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , класний керівник дитини, пояснила, що їй відомо про спір батьків щодо місця проживання ОСОБА_6 . Свідок зазначила, що у робочі дні (навчальні дні) ОСОБА_6 виявляє агресію. Не хоче вчитися, запізнюється на уроки, втрачає інтерес до навчання. Під час онлайн зайнять порядок з дитиною не має дорослих, що унеможливлює контроль над тримання у руках ручки та відповідно вивчення письма. У дитини графіка письма, не розвинена, техніка читання не нормативна. Після днів проведених з мамою (після вихідних) ОСОБА_6 змінюється, поводиться спокійніше.

Як встановлено судом під час розгляду справи ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області, має визначений графік роботи. При цьому має можливість корегувати робочий час в залежності від своїх планів та потреб.

Батько дитини ОСОБА_4 є лікарем-ортопедом-травматологом, має місце роботи в Миколаївській філії ТОВ «Медікал Адванс», Комунальному некомерційному підприємству Миколаївської міської ради «Міська лікарня №1», Комунальному некомерційному підприємству «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської міської ради, що в свою чергу обумовлює значну витрату часу та передбачає нічні чергування. Отже поза розумним сумнівом більшість часу дитини буде проводити із ОСОБА_9 , яка не є його рідною матір`ю.

На момент розгляду справи, з огляду на встановлені судом обставини, вік дитини (8 років), думку дитини щодо визначення його місця проживання, необхідність тісного контакту з матір`ю, а також ураховуючи нездатність сторін знайти порозуміння у питаннях розподілу батьківського часу, визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 - проживання його разом з матір`ю забезпечить зростання дитини у сталому та спокійному середовищі.

Щодо доводів ОСОБА_4 про неможливість розлучити дітей ОСОБА_6 та його молодшого брата ОСОБА_19 суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 259 Сімейного кодексу України права та обов`язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри.

Відповідно до частини другої статті 259 Сімейного кодексу України брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування.

Отже, нормами Сімейного кодексу України визначено поняття повнорідних (які мають одних і тих же батьків) та неповнорідних братів та сестер (зокрема, які мають одного батька та різних матеріалів).

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_19 є неповнорідними братами (мають різних матерів). Їх право спілкуватися між собою є безумовним правом та необхідним для гармонійного розвитку обох дітей. Однак при цьому слід враховувати найкращі інтереси ОСОБА_6 та його безумовну необхідність отримувати турботу, любов та ласку рідної матері, що і є тою обставиною, яка відповідатиме найкращим інтересам дитини.

На думку суду неможливість роз`єднання двох рідних братів може бути застосоване у разі повнорідності цих осіб, у даному випадку підстав для застосування такого підходу для вирішення справи суд не вбачає.

За такого, суд дійшов висновку про необхідність визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, розвиток, проводити з сином необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким вона буде проживати більшість часу. Визначення місця проживання дітей з одним з батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків.

Більш того, суд наголошує, що батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку батьківської опіки щодо дитини, зокрема спільної батьківської опіки, про що неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі №465/6496/19).

Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , суд зазначає таке.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно із частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є особою працездатного віку, має постійний дохід, тому розмір, аліментів слід визначити у розмірі частину усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи дитина ОСОБА_6 п`ять днів на тиждень проживав разом із батьком ОСОБА_4 та перебував на його утриманні, аліменти слід стягнути з 30 червня 2025 року (з дня ухвалення судом рішення) і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини першої статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Частиною другою статті 170 Сімейного кодексу України визначено, що у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

За результатами розгляду справи судом не встановлено обставин, визначених статею 170 Сімейного кодексу України, які б були підставою для відібрання дитини у батька ОСОБА_4 , тому у задоволенні цієї позовної вимог слід відмовити. Також суд враховуює, що під час розгляду справи судом вирішено питання щодо забезпечення позову (із визначенням часу проживання дитини з матір`ю та з батьком), а відтак такі вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

За такого, у задоволенні позовних вимог про відібрання дитини у батька та передачі матері слід відмовити.

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що визначення місця проживання з матір`ю у повній мірі буде відповідати інтересам дитини та відсутності підстав для визначення місця проживання дитини з батьком, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини з батьком слід відмовити.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 992 грн 10 коп. Суму судових витрат у розмірі 992 грн 10 коп. віднести на рахунок ОСОБА_1 .

Також з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 992 грн 10 коп. судового збору за подачу позову в частині позовних вимог про стягнення аліментів.

Судові витрати понесені ОСОБА_4 зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову відповідно до статті 141 ЦПК України відносяться на його рахунок.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини з матір`ю задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частину усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 30 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 992 грн 10 коп. судового збору, сплаченого за подачу позову до суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 992 грн 10 коп. судового збору за подачу позову про стягнення аліментів.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2022 року, від 28 березня 2023 року, від 19 липня 2023 року, від 02 серпня 2023 року, від 27 травня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Інформація про сторони:

Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_5 , адреса місця проживання АДРЕСА_6 .

Суддя Л.М. Шолох