Рішення

від 08.12.2010 по справі 2/186-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/186-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 грудня 2010 р.           Справа 2/186-10

за позовом: ПАТ "Брокбізнесбанк" (м.Київ, пр.Перемоги, 41) в особі Вінницької філії  21009, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 1   

до: Приватного підприємства "Ас-БудВін" 21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, буд.117-А, кв.108  

про стягнення 489131,59 грн.

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

          позивача :   Ткачук В.В. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов "Брокбізнесбанк" в особі Вінницької філії до Приватного підприємства "Ас-БудВін" про стягнення 489 131,59 грн. заборгованості по кредиту, в т.ч.:  300000 грн. - сума основного боргу, 164 443,18 грн. - сума несплачених процентів, 5054,80 грн. - пеня за неповернення кредиту, 6069,23 грн.- пеня за несплату процентів, 13564,38 грн. - комісія за кредитне обслуговуввання.

Ухвалою суду від 26.10.10 року порушено провадження у справі 2/186-10 з призначенням судового засідання на  08.12.10 року.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, відзиву та витребуваних ухвалою суду документів не надав, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду, про що свідчить поштове повідомлення № 20338584 від 15.11.10 року.

З урахуванням цього, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З пояснень представника позивача та наданих матеріалів суд вбачає таке.

20.12.2006 року між Акціонерним Банком "Брокбізнесбанк" (з 22.05.2009 р. назву змінено на ПАТ "Брокбізнесбанк") (надалі-Банк) та ПП "АС-Будвін"  (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір №480 Ur 06 (надалі-Договір) .

Згідно п.2.1. Договору Банк відкрив Позичальнику відкличну кредитну лінію в сумі 300 000 грн. строком з 20 грудня 2006 року по 19 грудня 2009 року зі сплатою 20% річних для поповнення обігових коштів підприємства.

Відповідно до п.1 Додаткового договору №7 до кредитного договору №480 Ur 06 від 20.12.2006 року  з  01.11.2008 р. плата за користування кредитними коштами становить 26% річних.

На виконання своїх зобов"язань за Договором  в розрізі відкритої кредитної лінії згідно Додаткового договору №1 від 21.12.2006 року  до Договору №480 Ur 06 від 20.12.2006 року позивач надав відповідачу транш в розмірі 79 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №0321 від 21.12.2006 року, Додаткового договору №2 від 22.12.06р. транш в розмірі 79 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №0422 від 22.12.2006 року, Додаткового договору №3 від 28.12.06р. транш в розмірі 79 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №0428 від 28.12.2006 року, Додаткового договору №4 від 28.12.06р. транш в розмірі 79 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №0528 від 28.12.2006 року.

П.4.1. Договору передбачено, що Позичальник повертає Банку кредит на умовах п.2.1. Договору. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 7 числа місяця, наступного за мсяцем, в якому нараховані проценти, а також  в день повернення ( у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повній сумі та відповідно до п.2.2. здійснювати  часткове повернення кредиту .

Відповідно до п.7.1. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення кредиту та (або) процентів за його використання, Банк має право стягувати пеню, яка може нараховуватись виходячи з 0,1 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, видавши в межах  відкличної кредитної лінії кредитні кошти на умовах визначених вищезазначеним  Договором з усіма змінами та доповненнями до нього, що підтверджується меморіальними ордерами:

№0321 від 21.12.2006 року;

№0422 від 22.12.2006 року;

№0428 від 28.12.2006 року;

№0528 від 28.12.2006 року.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором, виконав частково, тобто, станом на день звернення з позовом до суду повернуто кредит в сумі 16 000грн. та проценти в сумі  100 544, 61 грн.

Крім сплати суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення 164 443,18 грн. - сума несплачених процентів, пені за прострочення виконання зобов"язання по поверненню кредиту за період з 01.12.2009 року по 19.06.2010 року в сумі 5054,80 грн., пені за несплату процентів за період з 08.11.2009 року по 11.10.2010 року в сумі 6069,23 грн., а також 13 564,38 грн. - комісія за кредитне обслуговування.

Станом на 11.10.2010 р. заборгованість відповідача перед  позивачем складає:

300 000 грн. (сума основного боргу) + 164 443,18 грн. (несплачені проценти )+ 5054,80 грн. (пеня за неповернення кредиту) + 6069,23 грн. (пеня за несплату процентів)+ 13 564,38 грн. (комісія за кредитне обслуговування) = 489 131,59 грн.

У зв"язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не здійснює повернення кредитних коштів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної оплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість перед Банком.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється  договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 489 131,59 грн. заборгованості по кредиту, в т.ч.: 300 000 грн. - сума основного боргу, 164 443,18 грн. - сума несплачених процентів, 5054,80 грн. - пеня за неповернення кредиту, 6069,23 грн.- пеня за несплату процентів, 13 564,38 грн. - комісія за кредитне обслуговуввання підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин,  суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

          Керуючись  ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 612, 1049, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 231, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 115, 116  ГПК України, суд -

                                                ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АС-БудВін" ( 21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, буд.117-А, кв.108  код ЄДРПОУ 34788164 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (м. Вінниця, вул. Червоноармійська,1 код ЄДРПОУ 33343209) 300 000 грн. - сума основного боргу, 164 443,18 грн. - сума несплачених процентів, 5054,80 грн. - пеня за неповернення кредиту, 6069,23 грн. - пеня за несплату процентів, 13 564,38 грн. - комісія за кредитне обслуговуввання, 4891,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.    

Суддя                                             Мельник П.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  09 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  21009, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 1

3 - відповідачу  21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, буд.117-А, кв.108