Рішення

від 07.12.2010 по справі 11/172-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/172-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 грудня 2010 р.           Справа 11/172-10

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистриб'юторські

                     системи», м. Київ

до                  товариства з обмеженою відповідальністю «КСК –Інтертрейд», м. Вінниця  

про                 стягнення 62 753,71 грн.

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача            -  Н. Бондаренко  за довіреністю № 38/20с-361 від 10.08.2010р.;

від  відповідача       -  не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю «КСК –Інтертрейд»50 668, 44 грн. основного боргу; 778, 32 грн.  збитків, що пов'язані з інфляцією; 938, 23 грн.  пені; 235, 03 грн.  три відсотка річних; 10 133, 69 грн.  штрафних санкцій.

В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, про що подав  заяву від 24.11.2010р., в якій просить стягнути з відповідача  50 668,44 грн. основного боргу; 778,32 грн.  збитків, що пов'язані з інфляцією; 1 228,02 грн. пені; 235,58 грн. три відсотка річних та 10 133,69 грн. штрафних санкцій.

Дана заява прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  у відповідності до умов договору поставки позивач за накладними поставив відповідачу напої на загальну суму 72 710,64 грн.. Відповідно до п. 2.4 договору відповідач зобов'язався оплачувати кожну придбану партію товару не пізніше 7 календарних днів з дати її отримання.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач провів часткові розрахунки за отриманий товар в результаті чого за ним рахується заборгованість в розмірі 50 668,44 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах  від 08.11.2010р. та 25.11.2010р.  щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.  Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить телеграма останнього від 24.11.2010р. про відкладення розгляду справи  на іншу дату.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, розгляд справи відкладено на 07.12.2010р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами не надавши визначених судом документів та не забезпечив явки свого представника.  

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  судом встановлено наступне.

29 вересня  2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистриб'юторські системи»(позивач, за договором Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «КСК-Інтертрейд»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки  № 38/09-44Сф/80-726  за умовами яких позивач передає у власність, а відповідач приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, в асортименті, партіями згідно накладних.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових № РН-55-042200 від 16.08.2010 р., №  РН-55-043833 від 31.08.2010 р.,  № РН-55-044931 від 10.09.2010 р., № РН-55-039543 від 21.07.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 72710,64 грн..

Відповідно до п. 2.4. договору Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану по даному договору партію продукції не пізніше 7-ми календарних днів з дати її отримання (дати відповідної накладної).

Як свідчать матеріали справи, зокрема платіжне доручення № 149 від 30.08.2010р.  та пояснення представника позивача, відповідачем проведено розрахунки за отриманий товар в сумі 22 042,20 грн..

Таким чином, неоплаченим залишився товар на загальну суму 50 668,44 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар  згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином. Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо розрахунку з позивачем за отриманий товар у встановлені договорами строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 50 668,44 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача  про стягнення 778,32 грн.  збитків, що пов'язані з інфляцією; 1 228,02 грн. пені; 235,58 грн. три відсотка річних та 10 133,69 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 3. договору визначено, що  у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних в п. 2.4 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорах,  він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції,  судом встановлено, що  вказані суми є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Пунктом п. 3 договору сторони визначили відповідальність за порушення строків оплати продукції більше 30-ти календарних днів у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якого прострочена.

Зважаючи, що відповідачем прострочено оплату товару на загальну суму 50  668,44 грн., більше як на 30 календарних днів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 10 133,69 грн. штрафу.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49  ГПК України.    

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КСК –Інтертрейд»21034, м. Вінниця, вул. А. Іванова, 11, код 34272574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистриб'юторські системи»(04053, м. Київ, вул. Боровського, 4, код 36411407) 50 668 (п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 44 коп. –боргу; 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 32 коп. –збитків від інфляції; 1 228 (одну тисячу двісті двадцять вісім) грн. 02 коп. –пені; 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 58 коп. –три відсотка річних; 10 133 (десять тисяч сто тридцять три) грн. 69 коп. –штрафу; 630 (шістсот тридцять) грн.  44 коп. -  витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.   

                                                                           Повне рішення складено 09.12.2010р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу  (вул. А. Іванова, 11, м. Вінниця, 21034)