Рішення від 08.12.2010 по справі 2/183-10

2/183-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 грудня 2010 р.           Справа 2/183-10

за позовом: ВАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком"  м. Вінниця, вул. Соборна, буд.8   

до: Вінницького обласного військового комісаріату  21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, буд.31

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Головне управління державного казначейства у Вінницькій області, 21018 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29  

про стягнення 15 917,47 грн. заборгованості

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

          позивача :   Матвєєва О.Ю.- за довіреністю;

          відповідача : Коваленко Р.А.- за довіреністю;

           третя особа : Боценко Д.І.- за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з  Вінницького обласного військового комісаріату на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" 15 917,47 грн. заборгованості, в тому рахунку 15 238,68 грн. - основного боргу, 343,02 грн. - пені, 145,29 грн. - індексу інфляції, 190,48 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору про надання послуг бізнес-мережі № 814-907 від 01.12.2009 року.   

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.10.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/183-10, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області та призначено до розгляду на 06.12.2010 року.

06.12.10 р. за клопотанням сторін  в судовому засіданні оголошено перерву до 08.12.10 р.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву від 06.12.10 р. про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 1,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому, частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Клопотання позивача про відмову від позову в в частині стягнення 342,02 грн. - пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України  позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи клопотання № б/н від 06.12.2010 року про відмову від позову в частині стягнення 342,02 грн. - пені суд враховує те, що воно підписане представником позивача - Матвєєвою О.Ю., у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається з довіреності № 2428 від 18.07.2008 року.

Представник відповідача в судовому засіданні та в направленому відзиві позов визнає, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв"язку із скрутним матеріальним становищем відповідача та недофінансуванням останнього з Державного бюджету України.

Представник Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області у наданих усних поясненнях навів порядок та обсяги фінансування відповідача в період  з 01.05.10 р. по 01.09.10 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.012.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі  Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (підприємство електрозв"язку) та Вінницьким обласним військовим комісаріатом (споживач) укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № 814-907, відповідно до умов якого підприємство електрозв"язку зобов"язалося організувати лінію зв'язку та забезпечувати безперебійне та якісне надання споживачу телекомунікаційних послуг, а споживач своєчасно вносити плату за надані послуги.

Так, позивачем за період з 01.05.2010 року по 01.09.2010 року було надано телекомунікаційні послуги  на загальну суму 15 238,68 грн. Підтвердженням цього є виставлені відповідачу рахунки по оплаті за телекомунікаційні послуги за вказаний період.

Не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно п.п. 4.3. Договору, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунки для оплати  вартості наданих послуг.

Бізнес-абонент повинен оплатити рахунки не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на р/р Оператора. (п. 4.4.1. Договору).

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки за отримані телекомунікаційні послуги оплату не здійснив, в результаті чого заборгованість відповідача становить 15 238,68 грн.

У зв"язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №814-907 від 01.12.2009 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню телекомуікаційних послуг належним чином, про що свідчать своєчасно виставлені та отримані відповідачем рахунки на оплату послуг електрозв"язку.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору №814-907 від 01.12.2009 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 15 238,68 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 15 238,68 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 343,02 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється  договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з матеріалів справи, враховуючи заявлене позивачем клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 1,00 грн., суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  пені заявлено правомірно, а тому  розмір пені слід зменшити до 1,00 грн., а в  частині задоволенні стягнення 342,02 грн. - пені  провадження слід припинити.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 145,29 грн. - індексу інфляції, 190,48 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних заявлені позивачем правомірно та підлягають стягненню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням заяви № б/н від 06.12.2010 р.) з припиненням провадження у справі в частині стягнення 342,02 грн. - пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на останнього в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232, 233 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

 1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 342,02 грн. - пені та припинити провадження у справі № 2/183-10 в цій частині по п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

 2. Позов задовільнити ( з урахуванням заяви від 06.12.10 р.)

 3. Стягнути з Вінницького обласного військового комісаріату, 21036, м. Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, б.31 (ідентифікаційний код - 08362793) на користь  Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії, 21001, м. Вінниця, вул.Соборна, б.8 (ідентифікаційний код - 2150766)  15 238,68 грн. - основного боргу, 1,00 грн. - пені, 145,29 грн. - індексу інфляції, 190,48 грн. - 3% річних, 159,18 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

  5. Копію рішення надіслати сторонам та третій особі по справі рекомендованим листом.

Суддя                                             Мельник П.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  09 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу   21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 8 , м. Київ 30, б-р Шевченка, 18

4 - відповідачу  21036, м. Вінниця, вул. 40-років Перемоги, 31  

5 - 3-й особі - Головному управлінню державного казначейства у Вінницькій області, 21018 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29.