Повістка від 01.07.2025 по справі 908/856/25

номер провадження справи 22/84/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2025 Справа № 908/856/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

розглянувши без виклику учасників справи заяву (вих. № б/н від 23.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЗБУТ-2018 про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/856/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЗБУТ-2018 (вул. Героїв Чорнобиля, буд. 31Д, м. Світловодськ, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27505)

до відповідача: Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (вул. Молодих Патріотів, буд. 10А, смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область, 72503; адреса для листування: вул. Сєдова, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 521 853,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.06.2025 у справі № 908/856/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЗБУТ-2018 521453 (п`ятсот двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн. 91 коп. заборгованості, 6257 (шість тисяч двісті п`ятдесят сім) грн. 45 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

23.06.2025 від позивача через систему Електронний суд надійшла заява (вих. № б/н від 23.06.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/856/25, згідно якої просив: долучити до матеріалів справи документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Поповим А.С.; постановити додаткове рішення у справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Поповим А.С., у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2025, заяву визначено для розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 24.06.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято заяву до розгляду. Встановлено відповідачу строк до 28.06.2025 для подання заперечення на заяву позивача з доказами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів позивачу.

24.06.2025 о 18:00 год. та о 18:25 год. ухвала доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, ухвала суду вручена сторонам 25.06.2025.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд зазначає, що справа № 908/856/25 розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Враховуючи, що сторони мали достатньо часу для надання своїх заяв, пояснень, заперечень щодо заяви позивача, враховуючи встановлений ст. 244 ГПК України строк розгляду заяви, заява (вих. № б/н від 23.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЗБУТ-2018 про ухвалення додаткового рішення розглянута судом по суті 01.07.2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Статтею 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З дотриманням вказаних приписів процесуального законодавства, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до якого входять витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Докази щодо понесення таких витрат подані позивачем після ухвалення судового рішення у цій справі протягом п`яти днів, тобто у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, долучені судом до матеріалів справи та прийняті до розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що у позовній заяві зазначено лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Остаточну суму судових витрат, які позивач поніс або має понести в зв`язку з розглядом цієї справи, позивачем буде визначено у встановленому законом порядку та строки.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач заявив про свій намір щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, докази щодо понесення таких витрат були подані в установлений законодавством строк. Судові дебати, враховуючи розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не проводились.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно європейських стандартів, зокрема, пункту 14 Рекомендацій № R(81)7 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також, у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.01.2019 у справі № 922/445/19).

Позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання професійної правничої допомоги від 01.11.2024 № 01/11/24 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЗБУТ-2018 (клієнт за договором) та Адвокатом Поповим А.С. (адвокат за договором), предметом якого є зобов`язання адвоката з надання клієнту правничої допомоги з метою захисту його інтересів у процедурі стягнення на користь клієнта у судовому порядку заборгованості за надані послуги з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (п. 1.1).

За умовами п. 1.2 цього договору, адвокат приймає на себе обов`язки скласти та подати до суду позовну заяву, представляти і захищати права і законні інтереси клієнта в межах наданих йому повноважень за цим договором, та має права, якими наділений клієнт чинним законодавством України.

Договір діє до 31.12.2026 (п. 2.1).

Відповідно п.п. 3.1-3.3 договору, на визначення розміру гонорару адвоката впливають складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконані роботи, та інші чинники. Розмір гонорару адвоката за виконання доручень, наданих у межах цього договору, встановлюється в актах наданих послуг, які складаються та надаються адвокатом клієнту по факту надання послуги. Вартість наданої правничої допомоги залежить від обсягу наданих клієнту послуг. Оплата здійснюється клієнтом протягом 5 робочих днів з моменту отримання від адвоката відповідного рахунку.

23.06.2025 року між Адвокатом Поповим А.С. та ТОВ ТЕПЛОЗБУТ-2018 підписано акт № 23/06 приймання-передачі наданих послуг за вказаним вище договором, згідно якого у період з 01.11.2024 по 23.06.2025 адвокат виконав та надав такі послуги:

1. Підготовка позовної заяви, яка включає: ознайомлення з документами клієнта; консультація клієнта, узгодження правової позиції; вивчення існуючої судової практики Верховного Суду; складання проєкту позовної заяви; подача позовної заяви до суду у встановленому законом порядку вартість послуги: 5000,00 грн., 7 сторінок у документі, 5 витрачених годин.

2. Підготовка та подача до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви у виконання ухвали суду від 07.04.2025 вартість послуги: 2000,00 грн., 5 сторінок у документі, 2 витрачені години.

3. Підготовка та подача до суду відповіді на відзив від 07.05.2025 вартість послуги: 3000,00 грн., 4 сторінки у документі, 3 витрачені години.

Згідно акту, клієнт прийняв вказані послуги по обсягу та якості без зауважень; вартість наданих послуг становить 10000,00 грн. без ПДВ.

Адвокат Попов А.С. виписав позивачу рахунок-фактуру № 23/06 від 23.06.2025 на суму 10000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги за договором № 01/11/24 від 01.11.2024.

У матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1207761 від 01.11.2024, виданого позивачу Адвокатом Поповим А.С., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Поповим А.С.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

30.06.2025 у встановлений судом строк через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 28.06.2025) від відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач зазначив, що позивач вже раніше подавав аналогічну позовну заяву з аналогічними доказами у межах справи № 908/3007/24. Крім того, у межах цієї справи розгляд було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Звернув увагу на те, що підготовка і подання заяви про усунення недоліків позовної заяви є наслідком невиконання стороною процесуальних вимог щодо оформлення заяви і вартість роботи за її підготовку врахована бути не може. Щодо відповіді на відзив, то вона фактично містить аналогічні доводи, які було викладено позивачем у позовній заяві. Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорара зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількості підготовлених процесуальних документів, порядком розгляду справи, пред`явлена сума витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірною і має бути зменшена до 1000 грн. 00 коп.

Дослідивши заяву відповідача суд зазначає, що у справі № 908/3007/24 ТОВ ТЕПЛОЗБУТ-2018 витрати на професійну правничу допомогу не заявлялися. Позовна заява, що надійшла до суду у цій справі № 908/856/25, так само як і заява про усунення недоліків та відповідь на відзив, складені від імені позивача його представником адвокатом Поповим А.С.

Разом з тим, слушним є заперечення відповідача щодо покладення на нього витрат позивача за складення останнім заяви про усунення недоліків позовної заяви, оскільки при складенні позовної заяви позивач не дотримався положень п.п. 2, 3, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, що стало підставою для залишення позовної заяви без руху. Відтак, за умови дотримання позивачем вказаних норм господарського процесуального законодавства, необхідності у виправленні недоліків позовної заяви не було б, та, відповідно понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. за складення заяви про усунення недоліків позовної заяви не було б необхідним.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованою, підтвердженою доказами та співмірною з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Суд зауважує відповідачу, що спір виник внаслідок дій відповідача, який допустив порушення грошового зобов`язання за укладеним договором від 10.01.2022 № 3 про постачання теплової енергії.

Оскільки позов був задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягується 7993,87 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимогу. В іншій частині сума витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Таким чином, заява (вих. № б/н від 23.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЗБУТ-2018 про ухвалення додаткового рішення задовольняється судом частково.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву (вих. № б/н від 23.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЗБУТ-2018 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (вул. Молодих Патріотів, буд. 10А, смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область, 72503; код ЄДРПОУ 41844274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЗБУТ-2018 (вул. Героїв Чорнобиля, буд. 31Д, м. Світловодськ, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27505; код ЄДРПОУ 42264992) 7993 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн. 87 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 01 липня 2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко