Ухвала від 25.06.2025 по справі 185/9984/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1265/25 Справа № 185/9984/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

представника потерпілих ОСОБА_7 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження№ 12023041370000176за апеляційноюскаргою захисника ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_9 на вирокПавлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від08січня 2025року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянин України, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі та в доповненні до апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати як незаконний та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що матеріали провадження не містять доказів вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, також не встановлено мотиву та умислу.

Зазначає, що цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих моральної шкоди необгрунтований, а тому судом безпідставно було задоволено позов в цій частині.

Стверджує, що суд першої інстанції, не змінивши кваліфікацію дій обвинуваченого, у вироку виклав фактичні обставини справи у зменшеному обсязі, що є істотним порушенням вимог КПК України.

Також судом у вироку не викладено позицію сторони захисту щодо недопустимості доказів.

Посилається на те, що судом у вироку неправильно викладено покази обвинуваченого.

Також зазначення суду на те, що свідок ОСОБА_10 спочатку почула вибух та бачила як обвинувачений щось кидав спростовується показами вказаного свідка, які нею були надані в судовому засіданні, відповідно до яких свідок не вказувала на те, що вона бачила як ОСОБА_9 щось кидав.

Окрім того, покази свідка ОСОБА_10 , надані в суді першої інстанції, не узгоджуються з показами, наданими нею під час слідчого експерименту, однак судом було відмовлено стороні захисту у задоволенні клопотання про оголошення показів ОСОБА_10 , наданих нею 02.02.2023 року.

Стверджує, що за висновком № СЕ-19/108-23/1664-БД від 30.06.2023 року встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з поверхні корпусів гранат є змішаними та походять більше ніж від двох осіб, та ідентифікації не підлягають. Таким чином, не встановлено осіб, місце і дату тримання цих гранат, що свідчить про неповноту судового слідства.

Також судом було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судово-дактилоскопічної експертизи та у допиті експертів, якими проводилися експертизи.

Зазначає, що покази свідків та висновки експертиз не доводять винуватості ОСОБА_9 в інкримінованих йому злочинах.

Посилається на те, що потерпілі, які є переселенцями з Луганської області, своїми агресивними діями провокували ОСОБА_9 , який є захисником Батьківщини.

Вказує на те, що на досудовому розслідуванні обшук будинку та подвір`я обвинуваченого був проведений з порушенням вимог КПК України, а саме без ухвали суду, також слідчі експерименти були проведені з особами, які не були свідками подій.

Стверджує, що за обвинуваченням за ст.296 КК України порушення громадського порядку нічим не підтверджено, окрім того, потерпілі з обвинуваченим в цей день не бачилися.

Вважає, що потерпілі та свідок ОСОБА_10 , яка працювала на потерпілих, є зацікавленими особами та надали неправдиві покази.

Зазначає, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про відвід прокурора ОСОБА_11 .

Посилається на те, що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки ОСОБА_9 не було роз`яснено, що він має право заявляти відвід експерту, ставити на вирішення експерта питання, висловлювати зауваження тощо. Окрім того, роз`яснення експерту прав та обов`язків, а також попередження про відповідальність покладено на слідчого, прокурора.

Вказує на те, що на досудовому розслідуванні не були проведені такі процесуальні дії як очна ставка, слідчий експеримент з обвинуваченим, також обвинувачений не був присутній під час слідчих експериментів за участю потерпілих та свідка.

Стверджує, що суд у вироку посилається на довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 03.02.2023 року та акти їх знищення від 21.02.2023 року, однак суд не звернув увагу на те, що ці документи складені особами, які не входили до слідчо-оперативної групи та не мають відношення до цього провадження.

Звертає увагу на те, що надані потерпілими медичні довідки, на підставі яких суд стягнув з обвинуваченого матеріальну та моральну шкоду, не є оригіналами. Окрім того, ніхто з потерпілих будь-яких ушкоджень не отримував.

Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_9 є захисником Батьківщини та особою з інвалідністю, має певні поранення, отримані під час проходження служби, також має нагороди, позитивно характеризується, ніколи не притягувався за будь-які правопорушення, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

Вважає, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання безпідставно проігнорував ч.1 ст.58 КК України.

Стверджує, що судом у вироку зазначено загальну вартість проведених експертиз, при тому що слідчим такі витрати не встановлювалися.

Посилається на те, що в обвинувальному акті зазначено, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, - відсутні, а у вироку зазначено, що такі обставини не встановлено, однак встановлення обставин, які пом`якшують покарання, є обов`язком сторони обвинувачення та суду.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: - за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; - за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Цим же вироком з ОСОБА_9 стягнуто: - на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 6720 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн; - на користь ОСОБА_13 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_9 , будучи призваним за мобілізацією під час особливого періоду, у військовому званні «старший сержант», проходячи військову службу на посаді заступника командира бойової машини - навідник - оператор 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в період часу з 06.07.2022 по 02.02.2023 (більш точної дати та часу не встановлено), під час несення служби на бойових позиціях у Донецькій області, реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, придбав шляхом привласнення знайдених дев`ятнадцять патронів калібру 5,45 мм, які є боєприпасами, п`ять патронів калібру 5,45 мм, які є боєприпасами, шість патронів калібру 7,62 мм, які є боєприпасами, два конструктивно оформлені корпуси ручної, осколкової, наступальної гранати РГД-5, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових речовин та придатні для здійснення вибуху, два уніфікованих запали ручних гранат модернізації типу УЗРГ-2, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових пристроїв та придатні для здійснення вибуху, наступальну ручну гранату типу GНО-1, яка відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатна для здійснення вибуху, вчинивши тим самим придбання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Далі, ОСОБА_9 , в період часу з 06.07.2022 по 02.02.2023 (більш точної дати та часу не встановлено), під час несення служби, реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання вказаних бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, перевіз їх з Донецької області до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де почав їх зберігати.

У подальшому 02.02.2023 року о 19.04 годині співробітниками поліції під час проведення огляду місця події, за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 , на території вказаного домоволодіння вилучено фрагменти від наступальної ручної гранати типу GНО-1 та ричаг запобіжника від неї, яку ОСОБА_9 використав для здійснення вибуху 02.02.2023 року близько 16.35 годині.

Після цього, 03.02.2023 року о 09.07 годині співробітниками поліції під час проведення обшуку домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено дев`ятнадцять патронів калібру 5,45 мм, які є боєприпасами, п`ять патронів калібру 5,45 мм, які є боєприпасами, шість патронів калібру 7,62 мм, які є боєприпасами, два конструктивно оформлені корпуси ручної, осколкової, наступальної гранати РГД-5, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових речовин та придатні для здійснення вибуху, два уніфікованих запали ручних гранат модернізації типу УЗРГ-2, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових пристроїв та придатні для здійснення вибуху, які ОСОБА_9 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу до моменту їх вилучення 03.02.2023 року, чим вчинив зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_9 , проживав у домоволодінні АДРЕСА_2 . У сусідньому домоволодінні АДРЕСА_3 , яка складається із ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та їх малолітньої дитини, ОСОБА_14 . Протягом тривалого часу між ОСОБА_9 та сім`єю ОСОБА_15 виникали побутові конфлікти щодо їх сусідського проживання, під час яких ОСОБА_9 висловлював погрози в їх бік.

В подальшому ОСОБА_9 , 02.02.2023 року близько 16.35 годині, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклого злочинного наміру на вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, у зв`язку з неприязними стосунками, які супроводжувались постійними сварками з сусідами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , реалізуючи задумане, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати своє явне нехтування до існуючих у суспільстві правил поведінки та норм моралі, проявляючи особливу зухвалість, демонструючи свою явну перевагу над громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , із застосуванням наступальної ручної гранати типу GНО-1, яка була заздалегідь заготовлена, створюючи реальну загрозу життю та здоров`ю оточуючих, підійшов справа до паркану домоволодіння АДРЕСА_2 та умисно кинув на територію зазначеного домоволодіння наступальну ручну гранату типу GНО-1, тим самим здійснивши вибух між житловим будинком та парканом вищевказаного домоволодіння, де в цей же час в житловому будинку знаходились ОСОБА_12 та малолітня ОСОБА_14 , 2018 року народження, а в гаражі на території вказаного домоволодіння знаходився ОСОБА_13 , при цьому пошкодивши шиферний паркан, альтанку та фасад будинку, що належить ОСОБА_13 , після чого ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги захисника, прокурора та представника потерпілих, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.263,ч.4ст.296 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом надано належну оцінку.

Доводи захисника про те, що матеріали провадження не містять доказів вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується такими доказами:

- показами потерпілої ОСОБА_12 , яка в суді першої інстанції пояснила, що 02.02.2023 року біля 16.30 години вона з дитиною повернулися із занять додому та зайшли в будинок, потім почули сильний вибух у дворі. Спочатку у них з обвинуваченим були нормальні відносини, погіршилися відносини десь з 2020 року, бо він став випивати. В той день вона ОСОБА_9 не бачила. Хто кидав гранату, - вона не бачила, бо була в будинку. Їй та дитині погроз від ОСОБА_9 не було. У неї з обвинуваченим неприязних стосунків не було;

- показами потерпілого ОСОБА_13 , який в суді першої інстанції пояснив, що 02.02.2023 року з 16.00 годин до 17.30 годин він перебував в гаражі за місцем проживання. В цей час почув вибух. Потім він підійшов до межі з будинком АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_9 , та почув, як той підійшов до хвіртки і закрив її, потім зайшов у будинок. Приблизно в 2019-2020 роках заїхав ОСОБА_9 , у них були нормальні відносини. А через деякий час відносини погіршилися. Особисто він не бачив, - хто кинув гранату. В той день обвинуваченого не бачив, а чув, як той ходив по своєму двору;

- показами свідка ОСОБА_16 , який в судовому засіданні пояснив, що він був понятим, коли у дворі і будинку ОСОБА_9 поліція знайшла патрони, гільзи, гранати, круглі з ручкою. Він чув вибух, але не бачив, щоб ОСОБА_9 кидав гранату. Поліція була у дворі і вони були з ними;

- показами свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні пояснив, що він був понятим на під час обшуку. Було знайдено 2 гранати, військові гільзи та патрони. Все було у його присутності. Він не бачив, щоб поліцейські щось підкидали обвинуваченому. Він не бачив, хто кидав гранату, а лише чув;

- показами свідка ОСОБА_10 , яка в суді першої інстанції пояснила, що близько 16 години вона перебувала на подвір`ї вдома, розмовляла по телефону. Вона почула вибух і побачила, як обвинувачений побіг у свій двір. Вона знаходилася на вулиці і побачила, як він щось кидав. Він був напроти хвіртки ОСОБА_18 .

Також вина обвинуваченого ОСОБА_9 підтверджується письмовими доказами та висновками експертів, а саме:

- протоколом огляду місця події від 02.02.2023 року та фототаблицю до нього, відповідно до якого місцем проведення огляду є територія домоволодіння за адресою АДРЕСА_4 . В ході огляду правої ділянки між будинком та господарською спорудою № 2 виявлено пошкодження шару ґрунту розміром 20x20 см круглої форми глибиною близько 2 сантиметрів, поряд на відстані 3 метрів в різних напрямах на підлозі було виявлено металеві фрагменти розміром близько 0,5 см, також при огляді правої частини подвір`я було виявлено на відстані 5 метрів від хвіртки металевий ричаг з цифрою «10» схожий на ричаг від гранати. Під час огляду було зроблено змив за допомогою марлевого тампону з ричага гранати та поміщено до паперового конверту. Проведеним оглядом було вилучено ричаг від запалу «АF-11», також було зроблено та вилучено металевий збір (т.1 а.м.к.п. 129-133);

- протоколом обшуку від 03.02.2023 року, відповідно до якого місцем обшуку є територія домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В ході обшуку було виявлено та вилучено: - предмети, схожі на ножі; - предмети, схожі на набої 19 шт., калібр 5х45; - заглушки транспортувальні для гранат у кількості 2 шт.; - предмет, схожий на гранатомет; - предмети, схожі на гільзи; - набої різних калібрів; - предмети, схожі на холості набої; - предмети, схожі на чеку від гранати; - предмети, схожі на страйкбольні чеки від гранат; - предмети, схожі на патрони; - предмет, схожий на глушник; - предмети, схожі на кулі; - предмет, схожий на набій; - предмети, схожі на гранату; - предмет (металевий), схожий на метальний сюрікен. Також в ході обшуку було вилучено змиви на марлевих тампонах з поверхні корпусу предметів, схожих на гранати та змиви на марлевих тампонах з предметів, схожих на запали від гранат (т.1 а.м.к.п. 134-140);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.04.2023 року, в ході якого свідок ОСОБА_10 вказала на обставини, які мали місце 02.02.2023 року приблизно о 16.30 годин, а саме показала, що в цей час вона знаходилася на території свого подвір`я, розмовляла по телефону та почула, як пролунав вибух. Вона піднялася та побачила через паркан, як сусід на ім`я ОСОБА_19 перебігав дорогу з протилежної сторони вулиці до свого будинку та забіг до себе в будинок (т.1 а.м.к.п. 241-246);

- висновком експерта № СЕ-19/104-23/5670-ВТХ від 06.03.2023 року, відповідно до якого надані на дослідження предмети, які були вилучені 03.02.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , являються:

- конструктивно оформленими зарядами вибухової речовини, а саме: двома спорядженими корпусами ручної, осколкової, наступальної гранат: РГД-5, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових речовин та придатні для здійснення вибуху;

- двома уніфікованими запалами ручних гранат модернізовані типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових пристроїв та придатні для здійснення вибуху (т.1 а.м.к.п. 181-198);

- висновком експерта № СЕ-19/108-23/1664-БД від 30.06.2023 року, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об`єкт № 1).

Встановлено генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з ричага ручної гранати (об`єкт № 2). Генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з ричага ручної гранати (об`єкт № 2) є змішаними, походять більше ніж від двох осіб, містять домінуючі генетичні ознаки, які належать особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки, які містяться у вказаному сліді в якості домішку, не підлягають ідентифікації.

Домінуючі генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з ричага ручної гранати (об`єкт № 2) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об`єкт № 1).

Встановлено генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з поверхні корпуса гранати з кухні (об`єкт № 5). Генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з поверхні корпуса гранати з кухні (об`єкт № 5) є змішаними, походять більше ніж від двох осіб, містять домінуючі генетичні ознаки, які належать особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки, які містяться у вказаному сліді в якості домішку, не підлягають ідентифікації.

Домінуючі генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з поверхні корпуса гранати з кухні (об`єкт № 5) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об`єкт № 1).

Встановлено генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з корпуса гранати з подвір`я (об`єкт № 7). Генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з корпуса гранати з подвір`я (об`єкт № 7) є змішаними, походять більше ніж від двох осіб, містять домінуючі генетичні ознаки, які належать особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки, які містяться у вказаному сліді в якості домішку, не підлягають ідентифікації.

Домінуючі генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з корпуса гранати з подвір`я (об`єкт №7) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об`єкт № 1) (т.1 а.м.к.п. 212-224);

- висновком експерта № СЕ-19/104-23/5669-ВТХ від 20.02.2023 року, відповідно до якого надані на дослідження предмети (в постанові слідчого «... що вилучені 02.02.2023 під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 ...») є: осколковими уламками промислово виготовленої ручної гранати GHO-1; важелем ударного механізму запалу типу AF11 (т.2 а.м.к.п. 245-249);

- іншими доказами, зазначеними у вироку, та взятими судом до уваги.

Підстав для того, щоб вважати зазначені докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Посилання захисника на те, що не було встановлено мотиву та умислу обвинуваченого на вчинення інкримінованих йому дій, спростовується вироком суду першої інстанції, у встановлених обставинах якого зазначено, що обвинувачений ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК України мав умисел на придбання, носіння, зберігання бойових припасів, вибухових пристороїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, а за ч. 4 ст. 296 КК України обвинувачений на ґрунті раптово виниклого злочинного наміру на вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, у зв`язку з неприязними стосунками, які супроводжувались постійними сварками з сусідами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , умисно кинув на територію подвір`я потерпілих наступальну ручну гранату. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Твердження захисника, що суд першої інстанції, не змінивши кваліфікацію дій обвинуваченого, у вироку виклав фактичні обставини справи у зменшеному обсязі, - є необгрунтованим, оскільки захисником в апеляційній скарзі не зазначено, які саме фактичні обставини не були викладені у вироку та яким чином це вплинуло на правильність ухваленого рішення. Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що викладене судом обвинувачення фактично відповідає обвинуваченню, яке викладене в обвинувальному акті, а тому колегія суддів не вбачає будь-яких порушень вимог КПК України в цьому випадку. Також слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке саме судом визнане доведеним.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом у вироку не викладено позицію сторони захисту щодо недопустимості доказів на думку колегії суддів не є підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до змісту вироку суд надав оцінку доводам сторони захисту.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)..

Посилання захисника на те, що судом у вироку неправильно викладено покази обвинуваченого, колегія суддів вважає таким, що не є підставою для скасування вироку суду, оскільки зазначені в апеляційній скарзі розбіжності не є суттєвими та жодним чином не впливають на ухвалене судом рішення, враховуючи невизнання обвинуваченим своєї вини, про що також зазначено у вироку. При цьому судом у вироку зазначено, що він критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_9 з посиланням на докази, якими ці покази спростовуються, таким чином, судом було надано оцінку показанням обвинуваченого.

Твердження захисника про те, що зазначення суду на те, що свідок ОСОБА_10 спочатку почула вибух та бачила як обвинувачений щось кидав, не відповідають показам вказаного свідка, які нею були надані в судовому засіданні, відповідно до яких свідок не вказувала на те, що вона бачила як ОСОБА_9 щось кидав, - є безпідставним, оскільки спростовується журналом та технічним записом судового засідання від 22.11.2024 року, відповідно до яких свідок ОСОБА_10 повідомила, що вона бачила як обвинувачений щось кинув, що саме вона не бачила.

Доводи апеляційної скарги про те, що покази свідка ОСОБА_10 , надані в суді першої інстанції, про те, що під час вибуху вона перебувала на подвір`ї свого дому, не узгоджуються з показами, наданими нею під час слідчого експерименту, де вона зазначала, що в цей момент вона була у своєму будинку, при цьому судом було відмовлено стороні захисту у задоволенні клопотання про оголошення показів ОСОБА_10 , наданих нею 02.02.2023 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до журналу та технічного запису судового засідання від 22.11.2024 року свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні наполягала на тому, що під час вибуху вона перебувала на подвір`ї свого дому, окрім того, свідок зазначила, що про це вона також під час слідчого експерименту говорила слідчому, що підтверджується протоколом слідчого експерименту від 20.04.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 під час вибуху знаходилася на території свого подвір`я, розмовляла по телефону. Тому, колегією суддів встановлено, що покази, надані свідком ОСОБА_10 , як в суді першої інстанції, так і під час проведення з нею слідчого експерименту, узгоджуються між собою. При цьому, матеріали провадження не містять даних про те, що зі свідком 02.02.2023 року, про що зазначає захисник в апеляційній скарзі, проводили таку слідчу дію як слідчий експеримент.

Посилання захисника на те, що за висновком № СЕ-19/108-23/1664-БД від 30.06.2023 року встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з поверхні корпусів гранат є змішаними та походять більше, ніж від двох осіб, та ідентифікації не підлягають, таким чином, не встановлено осіб, місце і дату тримання цих гранат, що свідчить про неповноту судового слідства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані гранати були виявлені та вилучені саме з території домоволодіння обвинуваченого ОСОБА_9 , окрім того, відповідно до цієї ж експертизи домінуючі генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з ричага ручної гранати (об`єкт № 2), який був вилучений під час огляду місця події, а саме домоволодіння потерпілих, збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об`єкт № 1), що, в свою чергу, доводить винуватість обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах, що також підтверджується показами свідка ОСОБА_10 , яка бачила обвинуваченого під час вибуху навпроти хвіртки потерпілих. Тому зазначене спростовує доводи захисника про те, що покази свідків та висновки експертиз не доводять винуватості ОСОБА_9 . Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно із положеннями кримінального процесуального закону, слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, та на власний розсуд визначає об`єм дій, спрямованих на перевірку наведених заявником обставин, достатній та необхідний, за переконанням слідчого чи прокурора.

Твердження захисника про те, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судово-дактилоскопічної експертизи та у допиті експертів, якими проводилися експертизи, - є безпідставним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що в ньому відсутнє письмове клопотання про проведення судово-дактилоскопічної експертизи, а також, що наявному в матеріалах провадження клопотанні про допит експерта ОСОБА_20 (а.п.113-114 т.2) не наведено, чому захисник вважає, що складений вказаним експертом висновок є неповним або неясним, та які обставини зумовлюють необхідність розширення експертного дослідження. Письмових клопотань щодо допиту інших експертів матеріали провадження також не містять.

Доводи захисника про те, що потерпілі, які є переселенцями з Луганської області, своїми агресивними діями провокували ОСОБА_9 , який є захисником Батьківщини, - не є слушними, оскільки жодним чином не впливають на встановлені судом обставини справи та не виправдовують хуліганських дій обвинуваченого, який, кидаючи у двір потерпілих гранату, створив реальну загрозу здоров`ю потерпілих.

Посилання на те, що на досудовому розслідуванні обшук будинку та подвір`я обвинуваченого був проведений з порушенням вимог КПК України, а саме без ухвали суду, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 233 КПК України визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

Згідно із ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Відповідно до матеріалів провадження 03.02.2023 року за місцем проживання обвинуваченого був проведений обшук, проти чого не заперечував обвинувачений ОСОБА_9 , що підтверджується відеозаписом до протоколу цього обшуку, в ході якого було вилучено бойові припаси, вибухові пристрої та вибухові речовини.

04.02.2023 року слідчий звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотаннями про надання дозволу на обшук за місцем проживання ОСОБА_9 .

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.02.2023 року було надано дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_9 , який був проведений 03.02.2023 року.

Таким чином, рішення слідчого про проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_2 було предметом оцінки слідчого судді у порядку судового контролю, який встановив наявність достатніх підстав для проведення невідкладного обшуку.

Окрім того, колегія суддів вважає, що за обставин цієї справи, на момент проведення обшуку домоволодіння існували такі обставини, які унеможливлювали отримання слідчим попередньо у порядку, передбаченому КПК України, відповідного дозволу слідчого судді до проведення слідчої дії, оскільки будь-яке зволікання із проведенням обшуку у той же день могло призвести до втрати важливих доказів у справі.

Отже, проведення обшуку до постановлення ухвали слідчого судді, не свідчить про його незаконність, оскільки надалі такий дозвіл було отримано у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.

Посилання сторони захисту, що під час обшуку було порушено право ОСОБА_9 на захист, оскільки під час цієї слідчої дії був відсутній захисник та йому не були роз`яснені права та обов`язки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з відеозапису обшуку вбачається, що ОСОБА_9 були роз`яснені його права та від участі захисника він відмовився, а тому порушень права на захист обвинуваченого в цьому випадку не вбачається.

Твердження захисника про те, що слідчі експерименти були проведені з особами, які не були свідками подій, є безпідставним, оскільки такі слідчі були проведенні із потерпілими, які показали, де вони були в момент події, та повідомили, що вони бачили і чули, а також вказана слідча дія була проведена із ОСОБА_10 , яка безпосередньо бачила обвинуваченого ОСОБА_9 під час вибуху та повідомила, де саме він був в момент події.

Доводи апеляційної скарги про те, що за обвинуваченням за ст.296 КК України порушення громадського порядку нічим не підтверджено, окрім того, потерпілі з обвинуваченим в цей день не бачилися, - є безпідставними з огляду на таке.

Так, безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані законом цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних чи громадських місцях, зазвичай із ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст. 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності від кримінальних правопорушень проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

Тобто, для правильної кваліфікації злочинних дій особи необхідно ретельно проаналізувати склад вчиненого злочину і виявити його елементи та всі обставини кримінального провадження.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклого злочинного наміру на вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, у зв`язку з неприязними стосунками, які супроводжувались постійними сварками з сусідами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , реалізуючи задумане, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати своє явне нехтування до існуючих у суспільстві правил поведінки та норм моралі, проявляючи особливу зухвалість, демонструючи свою явну перевагу над громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , умисно кинув на територію домоволодіння потерпілих наступальну ручну гранату.

Встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження вказують про наявність у ОСОБА_9 умислу на вчинення хуліганства, а його дії - про грубе порушення ним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, об`єктом є також здоров`я потерпілого, яке зазнає шкоди або ставиться в небезпеку заподіяння шкоди в усіх випадках застосування винуватою особою зброї чи іншого предмета спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Дії ОСОБА_9 , який умисно кинув на територію домоволодіння потерпілих наступальну ручну гранату вказують на те, що він ставив в небезпеку здоров`я потерпілих.

Твердження захисника, що потерпілі та свідок ОСОБА_10 , яка працювала на потерпілих, є зацікавленими особами та надали неправдиві покази, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки покази потерпілих та вказаного свідка узгоджуються між собою та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: протоколом обшуку за місцем проживання обвинуваченого та висновками експертів.

Також слід зазначити, що відповідно до технічних записів та журналів судових засідань від 21.02.2024, 13.03.2024 та 22.11.2024 потерпілі та свідок ОСОБА_10 перед їх допитом судом були попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Посилання захисникана те,що судомбезпідставно буловідмовлено узадоволенні клопотаннясторони захиступро відвідпрокурора ОСОБА_11 ,колегія суддіввважає безпідставним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про відвід прокурора ОСОБА_11 , оскільки вказаний прокурор приєднала вибіркові матеріали письмових доказів, не долучивши матеріали відносно обвинуваченого ОСОБА_9 на 34 арк., які характеризують особу обвинуваченого, а тому є зацікавленою та упередженою особою, судом першої інстанції було розглянуто вказане клопотання відповідно до вимог ст.350 КПК України, про що було постановлено відповідну ухвалу з належним її обгрунтуванням та вмотивуванням, а саме зазначено, що захисником у клопотанні конкретно не зазначені обставини, в чому саме полягає упередженість прокурора у цьому кримінальному провадженні та їх обґрунтованість, так як посилання на не долучення прокурором матеріалів, які характеризують обвинуваченого, не є підтвердженням упередженості прокурора відповідно до ст. 77 КПК України. Також в ухвалі зазначено, що матеріали, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_9 , були долучені судом до матеріалів кримінального провадження, а тому підстав для відводу прокурора ОСОБА_11 не має (а.п. 144 т.2), а тому у суду апеляційної інстанції відсутні сумніви щодо законності цього судового рішення, оскільки вказана ухвала відповідає вимогам, передбаченим ч.1 ст.370, ст.372 КПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки ОСОБА_9 не було роз`яснено, що він має право заявляти відвід експерту, ставити на вирішення експерта питання, висловлювати зауваження тощо, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки захисник не вказує, яким чином зазначене перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, при цьому, слід зазначити, що експерти, які у цьому кримінальному провадженні проводили експертизи, попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків.

Також колегією суддів встановлено, що висновки наявних в матеріалах провадження експертиз містять опис проведених досліджень та мотивовану відповідь на поставлені запитання.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Згідно із ч.1 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Таким чином, якщо сторона захисту вважала, що висновки експертів є неповними, то вони мали змогу заявити клопотання про призначення повторної експертизи, однак таких клопотань заявлено не було. Також таке клопотання не було заявлено в суді апеляційної інстанції.

Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що експертизи були проведені з дотриманням вимог ст. 242, 243 КПК України, а висновки експертів № СЕ-19/104-23/5670-ВТХ від 06.03.2023 року, № СЕ-19/108-23/1664-БД від 30.06.2023 року та № СЕ-19/104-23/5669-ВТХ від 20.02.2023 року відповідають вимогам ст. 101, 102 КПК України, тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку вказані докази.

Твердження захисника, що на досудовому розслідуванні не були проведені такі процесуальні дії як очна ставка, слідчий експеримент з обвинуваченим, також обвинувачений не був присутній під час слідчих експериментів за участю потерпілих та свідка, - не є слушними з огляду на таке.

Слідчий експеримент був проведений за участю потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_10 , які на місці вчинення кримінального правопорушення детально розповіли про обставини події, а саме вибуху, який мав місце 02.02.2023 року на території домоволодіння потерпілих, при цьому свідок ОСОБА_10 показала, що на місці події бачила обвинуваченого ОСОБА_9 , який щось кинув, після чого був вибух, у колегії суддів відсутні підстави вважати ці докази недопустимими. Окрім того, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_9 на досудовому розслідуванні в повному обсязі ознайомився з матеріалами провадження, при цьому матеріали провадження не містять будь-яких зауважень і доповнень обвинуваченого з приводу не проведення з ним очної ставки та слідчого експеримента, також під час розгляду цього провадження в суді першої інстанції сторона захисту не заявляла клопотання про проведення очної ставки та слідчого експерименту з обвинуваченим.

Також слід зазначити, що ч.3 ст.240 КПК України не передбачає обов`язкової участі обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту з потерпілими та свідками.

Посилання сторони захисту на те, що суд у вироку посилається на довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 03.02.2023 року та акти їх знищення від 21.02.2023 року, однак ці документи складені особами, які не входили до слідчо-оперативної групи та не мають відношення до цього провадження, - не є слушним, оскільки КПК України не передбачає, що вказані довідки та акти повинні бути складені саме слідчими, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні, окрім того, захисник в апеляційній скарзі не вказує, як зазначене перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином,колегія суддіввважає,що доказивинуватості ОСОБА_9 за пред`явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 263, ч.4ст.296 КК України перевірені судом та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень: - за ч. 1 ст. 263 КК України, за ознаками придбання, носіння, зберігання, бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу; - ч. 4 ст. 296 КК України, за ознаками грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Що ж стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання, служби та реабілітації характеризується позитивно, будучи військовослужбовцем за мобілізацією під час воєнного стану, приймав участь у проведенні антитерористичної операції та має за це відзнаки Президента України, нагрудні знаки та нагороди: ордени та медалі, є учасником бойових дій, має поранення під час виконання зазначених військових дій, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також відношення обвинуваченого до вчиненого, який вину не визнав; обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, - не встановлено.

У сукупності наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Посилання захисника на те, що обвинувачений ОСОБА_9 є захисником Батьківщини та особою з інвалідністю, має певні поранення, отримані під час проходження служби, також має нагороди, позитивно характеризується, ніколи не притягувався за будь-які правопорушення, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, а також, що судом проігноровано ч.1 ст.58 КК України, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставами для призначення йому більш м`якого покарання, враховуючи обставини вчиненого ним злочину, а саме, він кинув на територію домоволодіння потерпілих наступальну ручну гранату, у зв`язку з чим поставив в небезпеку здоров`я потерпілих, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Твердження захисника, що в обвинувальному акті зазначено, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, - відсутні, а у вироку зазначено, що такі обставини не встановлено, однак встановлення обставин, які пом`якшують покарання, є обов`язком сторони обвинувачення та суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановлення таких обставин є дискреційними повноваженнями суду.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_9 , дотримався вимог статей 50, 6567 КК України.

Отже, з урахуванням викладеного, призначене обвинуваченому ОСОБА_9 покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до вимог абзацу 7 п. 2 ч. 3 та абзацу 6 п. 2 ч. 4 ст.374КПК України у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову та рішення про цивільній позов.

Тобто, відповідно до вимог вказаних вище статей кримінального процесуального закону суд повинен навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, які підлягають стягненню, вказавши матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

З матеріалів провадження вбачається, що потерпілими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було подано цивільний позов, в якому ставилась вимога про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 36 720,90 грн та моральної шкоди в сумі 150 000 грн на кожного потерпілого, та який судом першої інстанції був задоволений частково.

Як правильно встановив суд першої інстанції, що відшкодуванню підлягає спричинена майнова шкода, а саме, витрати на лікування в розмірі 6720 грн, що підтверджується наданими до цивільного позову квитанціями та видатковими накладними на ліки.

Згідно ізвимогами ст.1167ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи цивільний позов потерпілих,всебічно з`ясувавусі обставинипри йоговирішенні,оскільки врахував обставини провадження, характер, глибину та тривалість фізичних, душевних, емоційних та моральних страждань потерпілих, перенесених ними у результаті обставин події, у зв`язку з чим суд обгрунтовано стягнув з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн кожному.

Враховуючи наведене,колегія суддіввважає,що стягнутийсудом розмірморальної шкодивідповідає характеру,обсягу татривалості моральнихстраждань,що понеслипотерпілі,а такожвимушених змін,що сталисяу їхжитті,а тому доводи захисника про те, що цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих моральної шкоди необгрунтований та, що ніхто з потерпілих будь-яких ушкоджень не отримував, колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання сторони захисту на те, що надані потерпілими медичні довідки, на підставі яких суд стягнув з обвинуваченого матеріальну та моральну шкоду, не є оригіналами, є безпідставним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що додані до цивільного позову додатки були належним чином завірені.

Доводи захисника про те, що судом у вироку зазначено загальну вартість проведених експертиз, при тому що слідчим такі витрати не встановлювалися, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання розміру витрат, які підлягають відшкодуванню врахував, що у цьому кримінальному провадженні маються процесуальні витрати за проведення експертиз зброї в сумі 755,12 грн (т.1 а.к.п. 146) та в сумі 1510,24 грн (т.1 а.к.п. 151), судової вибухово-технічної експертизи в сумі 755,12 грн (т.1 а.к.п. 180), біологічної експертизи в сумі 27 461,12 грн (т.1 а.к.п. 211), судової вибухово-технічної експертизи в сумі 943,90 грн (т.2 а.к.п. 244), всього на загальну суму 31 425,50 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом обгрунтовано стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні в сумі 31 425,50 грн.

Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_9 на вирокПавлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від08січня 2025року - залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від08січня 2025року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4