Ухвала від 01.07.2025 по справі 906/51/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"01" липня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/51/25

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

за участю секретаря судового засідання Васильєвої Т.О.,

розглянувши заяву від 26.06.2025 про забезпечення доказів у справі за позовом

за позовом: 1. Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет" (м.Київ);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська асоціація народної медицини" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирм`ясопродукт" (с.Василівка Житомирського району Житомирської області)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та скасування державної реєстрації права власності на нього,

за участю представників сторін:

від позивача 1, 2: Короєд С.О., ордер серія АА №1523692 від 30.12.2024; ордер серія АА№1523574 від 30.12.2024;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ПВНЗ "Київський медичний університет" та ТОВ "Українська асоціація народної медицини" звернулись до Господарського суду Житомирської області з позовом до "Житомирм`ясопродукт" про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 13.12.2002, укладеного між АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" (як продавцем) та ТОВ "Житомирм`ясопродукт", та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Горая Олега Станіславовича індексний номер: 32588952 від 28.11.2016 (№ запису про право власності 17703623) про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Житомирм`ясопродукт" на об`єкти нерухомого майна - "спальний корпус" та "каналізаційно-насосну станцію" (літера Б) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1097808718101).

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що ПВНЗ "Київський медичний університет" з 2000 року є власником об`єкта незавершеного будівництва - спального корпусу, що знаходиться у м.Житомирі, провулок Оздоровчий, 7, а ТОВ "Українська асоціація народної медицини" з 2005 року є власником майнового комплексу санаторію-профілакторію "Синтетик", разом із каналізаційно-насосною станцією. Натомість 24.11.2016 відповідач зареєстрував за собою право власності на спальний корпус та каналізаційно-насосну станцію на підставі договору купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 13.12.2002 року. Однак, позивач 1 не укладав з відповідачем жодного договору купівлі-продажу від 13.12.2002, тобто оспорюваний договір є підробленим та підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України. Позивачі звертають увагу, що відповідач протягом 14 років не вчиняв жодних дій або ініціатив щодо цього майна, що свідчить про відсутність його істинного інтересу та намірів власника. При цьому, позивач 2 починаючи з моменту придбання каналізаційно-насосної станції в 2005 році безперервно фактично користується об`єктом та здійснює його утримання.

Ухвалою суду від 23.06.2025, зокрема, відкладено підготовче засідання на 11.06.2025.

26.06.2025 року до суду від представника ПВНЗ "Київський медичний університет" надійшла заява про забезпечення доказів, в якій заявник просить суд:

1. Заборонити відповідачу - ТОВ "Житомирм`ясопродукт" або будь-якій іншій особі за його дорученням чи в його інтересах вчиняти будь-якідії щодо замовлення/призначення, організації та/або проведення експертизи оригіналів:

- договору купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 13.12.2002, укладенийміж АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини", як продавцем та ТОВ "Житомирм`ясопродукт",як покупцем;

- акта приймання-передачі об`єкта громадської будівлі таканалізаційно-насосної станції від 16.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичнийінститут Української асоціації народної медицини та ТОВ "Житомирм`ясопродукт" до вирішенням судом питання про призначення відповідної судової експертизи у цій справі за відповідним клопотанням позивачів.

2. Заборонити експертним установам проводити технічну експертизу документів (договору купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 13.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини", як продавцем та ТОВ "Житомирм`ясопродукт", як покупцем; акта приймання-передачі об`єкта громадської будівлі таканалізаційно-насосної станції від 16.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичнийінститут Української асоціації народної медицини та ТОВ "Житомирм`ясопродукт") на замовлення ТОВ "Житомирм`ясопродукт" або іншої особи за його дорученням чи в його інтересах та зобов`язати передати суду оригінали вказаних документів.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.06.2025 розгляд заяви ПВНЗ "Київський медичний університет" призначено на 01.07.2025.

01.07.2025 від представника ТОВ "Житомирм`ясопродукт" надійшло клопотання про відкладення засідання з розгляду заяви про забезпечення доказів на іншу дату, з посиланням на те, що відповідачу потрібен додатковий строк для підготовки правової позиції по суті заяви, поданої позивачем.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду заяви про забезпечення доказів, суд зазначає наступне.

Так, представником відповідача у клопотанні від 01.07.2025 викладено свою позицію щодо поданої заяви про забезпечення доказів, а неявка сторін у судове засідання не перешкоджає її розгляду.

Також враховуючи, що заява про забезпечення доказів розглядається судом в стислі терміни з метою запобігання втраті або ускладненню доступу до доказів, необхідних для розгляду справи, при цьому суддя Соловей Л.А. у період з 03.07.2025 перебуватиме у відпустці, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду заяви про забезпечення доказів.

Представник ПВНЗ "Київський медичний університет" заяву про забезпечення доказів підтримав у повному обсязі.

Розглянувши заяву ПВНЗ "Київський медичний університет" про забезпечення доказів, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення доказів заявник вказує, що предметом даного спору є два об`єкти нерухомого майна: спальний корпус та каналізаційно - насосна станція, які були зареєстровані за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2002 та акта приймання-передачі від 16.12.2002 дійсність (справжність) яких оспорюється позивачами у зв`язку з наявністю обґрунтованих підстав вважати вказаний договір і акт підробленими.

Позивачами разом з позовною заявою було подано клопотання про витребування у відповідача оригіналів вищезазначених документів - договору купівлі-продажу від 13.12.2002 та акта приймання-передачі від 16.12.2002, а також клопотання про призначення судової експертизи зазначених документів.

Ухвалами господарського суду у відповідача було витребувано оригінали зазначених документів. Однак відповідач ухвали суду не виконав - витребувані у нього оригінали договору і акта до суду не надав.

Також заявник зазначає, що у судовому засіданні, яке відбулось 23.06.2025 представник відповідача повідомив, що відповідач самостійно звернувся додержавної експертної установи з метою проведення експертизи оригіналів договору купівлі-продажу від 13.12.2002 та акта приймання-передачі від 16.12.2002 - тобто саме тих документів, які позивачі просили витребувати у відповідача в рамках цієї справи з метоюпризначення судової експертизи цих документів у встановленому процесуальному порядку.

Звертає увагу суду, що відповідач ані в своєму відзиві напозовну заяву, ані в поданих суду клопотаннях не зазначав про те, що він буде доводити свої заперечення протипозову за допомогою висновку експерта. Тому самостійне звернення відповідача до експертної установи з метоюотримання висновку експерта в межах цієї справи суперечить положенням ГПК України, а підготовлений на замовлення відповідача майбутній висновок експерта не може бути допустимим доказом.

А відтак на думку заявника, відповідач своїми діями допускає процесуальне порушення, не виконуючи ухвалу суду про витребування вказаних оригіналів документів, що створює реальні ризики втрати або знищення цих доказів.

Відповідно до ч.1-2 ст.110 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Згідно ч.3-4 ст.110 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку.

Процесуальним законом (ст.111 ГПК України) унормовано, що в заяві про забезпечення доказів зазначається обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі стверджують, що вищевказаний договір купівлі-продажу та акт є підробленими. Довести зазначений факт, на думку позивачів, можливо виключно висновком експерта за результатами проведення судової технічноїекспертизи документів.

Відповідно до положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5), окремі методикипроведення технічної експертизи документів можуть передбачати часткове або повне пошкодження чи навіть знищення досліджуваного об`єкта (документа), що унеможливить подальше проведення судовоїекспертизи.

Тобто, у випадку проведення подібної експертизиоригіналів вказанихдокументів саме на замовлення відповідача, є обґрунтовані підстави вважати, що вказані оригінали будуть знищені чи пошкоджені, що унеможливить проведенняповторної судової експертизи вказаних документів на підставі клопотання позивачів,яке було подано разом з позовною заявою.

З огляду на викладене існує об`єктивна необхідність у збереженні оригіналів зазначених документів у незмінному вигляді та недопущенні проведення будь - яких неузгоджених експертиз поза межами цього судового процесу.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Із заяви про забезпечення доказів вбачається, що вона за своєю правовою природою має характер забезпечення певного доказу з метою унеможливлення його втрати або уникнення ситуації, коли згодом подання такого доказу буде утруднене чи унеможливлене, що узгоджується зі змістом ст.110 ГПК України та відповідає способам забезпечення доказів, визначеним частиною другою вказаної статті.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення заяви ПВНЗ "Київський медичний університет" в частині заборони відповідачу - ТОВ "Житомирм`ясопродукт" або будь-якій іншій особі за його дорученням чи в його інтересах вчиняти будь-якідії щодо замовлення/призначення, організації та/або проведення експертизи оригіналів договору купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 13.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини", як продавцем та ТОВ "Житомирм`ясопродукт",як покупцем; акта приймання-передачі об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 16.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини та ТОВ "Житомирм`ясопродукт" до вирішенням судом питання про призначення відповідної судової експертизи у цій справі за відповідним клопотанням позивачів.

В іншій частині щодо заборонити експертним установам проводити технічну експертизу документів (договору купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 13.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини", як продавцем та ТОВ "Житомирм`ясопродукт", як покупцем; акта приймання-передачі об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 16.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичнийінститут Української асоціації народної медицини та ТОВ "Житомирм`ясопродукт") на замовлення ТОВ "Житомирм`ясопродукт" або іншої особи за його дорученням чи в його інтересах та зобов`язання передати суду оригінали вказаних документів, заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.101 ГПК України, сторона має право подати до суду висновок експерта, складений на її замовлення.

Тобто, сторонам справи може самостійно звернутися до експертної установи з метою проведення експертизи та подати отриманий висновок до суду як доказ.

Відповідно до частини 1 статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу" підставою проведення судової експертизи є договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Разом з тим вимога щодо заборонити експертним установам проводити технічну експертизу документів є передчасною, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Житомирм`ясопродукт" уклало з експертом чи експертною установою відповідний договір на проведення технічної експертизи документів, а саме: договору купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 13.12.2002, укладеного між АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини", як продавцем та ТОВ "Житомирм`ясопродукт", як покупцем; акта приймання-передачі об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 16.12.2002, укладеного між АТЗТ "Медичнийінститут Української асоціації народної медицини та ТОВ "Житомирм`ясопродукт".

Суд роз`яснює, що відповідно до ч.4 ч.101 ГПК України висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, д о р о з г л я д у с у д о м н е п р и й м а є т ь с я, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви ПВНЗ "Київський медичний університет" про вжиття заходів забезпечення доказів шляхом заборонити експертним установам проводити технічну експертизу документів (договору купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 13.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини", як продавцем та ТОВ "Житомирм`ясопродукт", як покупцем; акта приймання-передачі об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 16.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичнийінститут Української асоціації народної медицини та ТОВ "Житомирм`ясопродукт") на замовлення ТОВ "Житомирм`ясопродукт" або іншої особи за його дорученням чи в його інтересах та зобов`язання передати суду оригінали вказаних документів.

Частиною 5 статті 112 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч.10 ст.112 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що заява ПВНЗ "Київський медичний університет" про забезпечення доказів підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.110-112, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет" про забезпечення доказів задовольнити частково.

2. Забезпечити докази за заявою ПВНЗ "Київський медичний університет" у наступний спосіб:

- заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирм`ясопродукт" (пров.Парковий, 8, с.Василівка, Житомирський район, Житомирська область, 12413, код ЄДРПОУ 31521731) або будь-якій іншій особі за його дорученням чи в його інтересах вчиняти будь-які дії щодо замовлення/призначення, організації та/або проведення експертизи оригіналів договору купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 13.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини", як продавцем та ТОВ "Житомирм`ясопродукт", як покупцем; акта приймання-передачі об`єкта громадської будівлі та каналізаційно-насосної станції від 16.12.2002, укладений між АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини та ТОВ "Житомирм`ясопродукт" до вирішенням судом питання про призначення відповідної судової експертизи у цій справі за відповідним клопотанням позивачів.

Стягувач: Приватний вищий навчальний заклад "Київський медичний університет" (вул.Велика Васильківська, 17А, м.Київ, 01004, код ЄДРПОУ 16478809).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирм`ясопродукт" (пров.Парковий, 8, с.Василівка, Житомирський район, Житомирська область, 12413, код ЄДРПОУ 31521731).

3. Відмовити у задоволенні заяви ПВНЗ "Київський медичний університет" про вжиття заходів забезпечення доказів шляхом заборонити експертним установам проводити технічну експертизу документів.

Ухвала про вжиття заходів забезпечення доказів відповідно до ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 01.07.2028.

Ухвала набрала законної сили 01.07.2025, підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Соловей Л.А.

Друк: 1 - у справу; 2- Приватний вищий навчальний заклад "Київський медичний університет" (Оригінальний примірник ухвали, скріплений гербовою печаткою суду, направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення) код ЄДРПОУ 16478809;

3- позивачу 2 та відповідачу через систему "Електронний суд"