Ухвала від 02.07.2025 по справі 910/17727/23

УХВАЛА

02 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17727/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 310 383 727,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) про стягнення 310 383 727,93 грн заборгованості за продану електричну енергію за "зеленим" тарифом, з яких: 248 961 470,82 грн основного боргу, 36 021 559,49 грн пені, 15 123 494,52 грн штрафу, 4 635 882,71 грн 3% річних та 5 641 320,39 інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором від 02.08.2018 № 15398/0 в частині здійснення розрахунків за електричну енергію, поставлену за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року, січні-березні 2022 року та серпні 2022 року-вересні 2023 року, у зв`язку з чим у Підприємства утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

Господарський суд міста Києва рішенням від 26.02.2024 закрив провадження у справі в частині стягнення 46 353 210,82 грн боргу та відмовив у позові в частині стягнення 264 030 517,11 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Товариства 202 608 260 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн 3% річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залишив без змін.

Верховний Суд у постанові від 04.03.2025 задовольнив частково касаційну скаргу Підприємства, скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а справу в скасованій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Північний апеляційний господарський суд за результатами нового розгляду справи постановою від 05.06.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 16.06.2025) рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 202 608 260,00 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн 3% річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат, та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив частково; закрив провадження в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 128 561 423,92 грн; стягнув з відповідача 74 046 836,08 грн основного боргу, 1 132 372,10 грн 3% річних, 2 221 260,61 грн інфляційних втрат; у стягненні 3% річних у розмірі 3 503 510,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 420 059,78 грн відмовив. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залишив без змін.

Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову постанову про залишення без змін у відповідній частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024. Крім того, скаржник просить зупинити виконання постанови суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі підставами для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 05.06.2025 скаржник зазначив неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Водночас скаржник зазначив про те, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судового рішення у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що Північний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові застосував:

- статтю 530 Цивільного кодексу України, частину п`яту статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункт 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641, без урахування висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21, від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 (щодо строків виконання спірних зобов`язань за розрахунковий період жовтень 2021 року, січень-березень та серпень 2022 року);

- статті 80, 269 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 13.01.2021 у справі № 264/949/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 19.10.2021 у справі № 9036/533/21, від 09.05.2023 у справі № 910/2500/22, від 25.05.2022 у справі № 905/638/21, від 17.04.2024 у справі №916/3309/23 (щодо меж апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції);

- статті 13, 79, 86 ГПК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.12.2024 у справі № 910/20091/23, від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23 (щодо необхідності дослідження доказів про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за помилковим розрахунком позивача).

На думку скаржника, також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 щодо строків виконання спірних зобов`язань за розрахунковий період вересень 2022 року-вересень 2023 року (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Водночас колегія судів зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, Підприємство вказало, що апеляційним судом не було виконано вказівки Верховного Суду щодо необхідності з`ясування обставин, пов`язаних з правильністю здійснення позивачем розрахунку 3% річних, а також щодо необхідності дослідження зібраних у справі доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується (у тому числі вихідні дані, періоди, методику розрахунку).

Проте, на переконання Верховного Суду, касаційна скарга не містить зазначення того, які саме зібрані у справі докази не дослідив суд апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України, пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та обґрунтувати підставу касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, частини третьої статті 310 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі № 910/17727/23 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 910/17727/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач