Постанова від 03.07.2025 по справі 910/17727/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2025 р. Справа№ 910/17727/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у справі №910/17727/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 310 383 727,93 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17727/23 закрито провадження у справі в частині стягнення 46 353 210,82 грн боргу. Повернуто ТОВ «Овід Вінд» з Державного бюджету України 140 291,52 грн судового збору. Відмовлено ТОВ «Овід Вінд» у позові до ДП «Гарантований покупець» в частині стягнення 264 030 517,11 грн. Покладено на ТОВ «Овід Вінд» 799 108,48 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17727/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17727/23 скасовано, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» 202 608 260,00 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн трьох процентів річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» 202 608 260,00 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн трьох процентів річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат, а також 799 108,48 грн судового збору. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17727/23 залишено без змін. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» 1 136 144,83 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/17727/23 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2025 касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат скасовано. Справу № 910/17727/23 в скасованій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2025 касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» задоволено частково. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/17727/23 скасовано.

При новому розгляді справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025, враховуючи ухвалу суду від 16.06.2025 про виправлення описки, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17727/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17727/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» 202 608 260,00 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн трьох процентів річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Закрито провадження в частині позовних вимог у справі № 910/17727/23 щодо стягнення основного боргу у розмірі 128 561 423,92 грн. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» 74 046 836,08 грн основного боргу, 1 132 372,10 грн трьох процентів річних, 2 221 260,61 грн інфляційних втрат. В стягненні 3 % річних у розмірі 3 503 510,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 420 059,78 грн відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17727/23 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» 70 375,35 грн судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» з Державного бюджету України 389 099,48 грн судового збору.

11.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» надійшло клопотання про розподіл судових витрат від 10.06.2025, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 885 661,87 грн, за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 855 038,06 грн та 78 835,82 грн за новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді заяву про розподіл судових витрат у справі №910/17727/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 призначено судове засідання для ухвалення додаткової постанови у справі №910/17727/23 на 03.07.2025.

03.07.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло заперечення на заяву про прийняття додаткової постанови від 02.07.2025, у якому останній просив відмовити у стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а у разі наявності підстав для задоволення вказаної заяви - зменшити розмір витрат до 1000,00 грн з підстав зазначених у запереченні.

Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2025 просив задовольнити заяву про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

У судовому засіданні 03.07.2025 представник відповідача заперечував щодо задоволення заяви про розподіл судових витрат, просив суд відмовити або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Так, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат при розгляді справи у суді першої інстанції, позивачем визначено у позовній заяві у розмірі 590 000,00 грн, а при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, визначено у апеляційні скарзі у розмірі 300 000,00 грн.

Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи у судовому засіданні 05.06.2025 представником позивача повідомлено про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що постанова апеляційного суду у справі №910/17727/23 була ухвалена 05.06.2025, заява про прийняття додаткової постанови подана 10.06.2025, крім того колегією суддів враховано, що позивачем також подавалася заява про ухвалення додаткової постанови при першому розгляді справи у суді апеляційної інстанції, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 1 819 535,75 грн (885 661,87 грн + 855038,06 грн + 780835,82 грн) позивачем подано копії:

- договору про надання правової допомоги №0126-2018 від 03.08.2018;

- рахунків-фактури з додатковою інформацією від 09.11.2023 №22789, від 06.12.2023 №22933, від 12.01.2024 №23106, від 14.02.2024 №23252, від 08.03.2024 №23401, від 15.05.2024 №23692, від 06.06.2024 №23773, від 09.07.2024 №23977, від 12.08.2024 №24194, від 13.09.2024 №24434, від 18.10.2024 №24699, від 13.11.2024 №24944;

- платіжних інструкцій від 28.11.2023 №797 на суму 170 864,41 грн, від 26.12.2023 №843 на суму 299 762,11 грн, від 26.01.2024 №882 на суму 207 140,06 грн, від 27.02.2024 №924 на суму 58 302,67 грн, від 26.03.2024 №956 на суму 149 592,62 грн, від 28.05.2024 №178 на суму 257 869,60 грн, від 26.06.2024 №253 на суму 231 973,69 грн, від 26.07.2024 №326 на суму 115 268,11 грн, від 26.08.2024 №377 на суму 101 404,06 грн, від 26.09.2024 №434 на суму 43 278,02 грн, від 28.10.2024 №522 на суму 69 810,07 грн, від 26.11.2024 №596 на суму 35 434,51 грн;

- договору про правову допомогу та юридичні послуги № NBLA-0006-25 від 28.04.2025;

- рахунку-фактури від 06.06.2025 № 0625-03.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Екво" (фірма) укладено договір про надання правової допомоги №0126-2018 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого, фірма надає клієнту послуги щодо проекту та/або згідно з інструкціями клієнта, які надаються час від часу та прийняті до виконання фірмою, а клієнт оплачує гонорари та відшкодовує фірмі витрати.

Відповідно до розділу 1 "Визначення термінів та тлумачень" договору, проект або справа: предмет послуг, що мають бути надані, або судова справа, яку має вести фірма, відповідно до домовленості сторін. Сторони можуть визначити проект чи справу у спеціальних умовах (якщо погоджені між сторонами). Відповідно до контексту, термін "Проект" також означає "справа" і навпаки.

Відповідно до пункту 3.1 договору, вартість послуг, що має бути сплачена клієнтом фірмі, визначається як загальна сума гонорарів та витрат. Якщо інше не зазначено у спеціальних умовах, гонорари розраховуються шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатами/юристами та іншим юридичним персоналом фірми на надання послуг, на відповідні ставки, відповідно до процедури, що визначена цим договором.

Згідно з пунктом 3.2 договору, для визначення суми гонорару, фірма веде облік часу, витраченого її адвокатами та юристами на надання послуг. Облік часу ведеться у часових сегментах по 1/10 години. Мінімальною одиницею оплачуваного часу вважається 1/10 години. Фірма нараховує гонорари за будь-яку роботу, що виконується в інтересах клієнта у зв`язку з наданням послуг, включаючи, але не обмежуючись, наступним: вивчення та аналіз документів; підготовка документів; дослідження юридичних питань; проведення зустрічей та участь в переговорах; візити в суди та інші державні органи, підготовка та участь у судових засіданнях та слуханнях інших органів; відрядження; телефонні переговори, включаючи (без обмежень) переговори з клієнтом та/чи його вповноваженими працівниками, директорами, агентами, підрядниками та ін.; наради між співробітниками фірми стосовно питань щодо надання послуг.

Відповідно до п. 5.1 договору, кожний адвокат/юрист веде облік часу, витраченого у зв`язку з кожним проектом, а також облік витрат пов`язаних з таким проектом. До рахунку, який виставляється клієнту, додається опис наданих послуг.

На виконання умов договору позивачу виставлено рахунки-фактури на загальну суму 1 740 699,93 грн, з яких:

- 885 661,87 грн за розгляд справи у суді першої інстанції (рахунки-фактури від 09.11.2023 №22789, від 06.12.2023 №22933, від 12.01.2024 №23106, від 14.02.2024 №23252 та від 08.03.2024 №23401);

- 855 038,06 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції (рахунки-фактури від 15.05.2024 №23692, від 06.06.2024 №23773, від 09.07.2024 №23977, від 12.08.2024 №24194, від 13.09.2024 №24434, від 18.10.2024 №24699 та від 13.11.2024 №24944).

Відповідні послуги оплачені позивачем у розмірі 1 740 699,93 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.11.2023 №797 на суму 170 864,41 грн, від 26.12.2023 №843 на суму 299 762,11 грн, від 26.01.2024 №882 на суму 207 140,06 грн, від 27.02.2024 №924 на суму 58 302,67 грн, від 26.03.2024 №956 на суму 149 592,62 грн, від 28.05.2024 №178 на суму 257 869,60 грн, від 26.06.2024 №253 на суму 231 973,69 грн, від 26.07.2024 №326 на суму 115 268,11 грн, від 26.08.2024 №377 на суму 101 404,06 грн, від 26.09.2024 №434 на суму 43 278,02 грн, від 28.10.2024 №522 на суму 69 810,07 грн, від 26.11.2024 №596 на суму 35 434,51 грн.

Крім того, 28.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Боно Лігал» (Адвокатське об`єднання) укладено договір про правову допомогу та юридичні послуги №NBLA-0006-25 (далі договір від 28.04.2025), відповідно до п. 4 якого Адвокатське об`єднання надає правову допомогу та юридичні послуги, а також представляє клієнта в судових провадженнях у справі №910/17727/23 за позовом ТОВ «Овід Вінд» до ДП «Гарантований покупець» щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.

Підпунктом 4.1 договору від 28.04.2025 передбачено, що у Північному апеляційному господарському суді надаються такі послуги: підготовка та подача в суд усіх необхідних процесуальних документів, а також ведення листування з процесуальних питань; представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді й моніторинг перебігу провадження.

Згідно з п. 6 договору від 28.04.2025, гонорар за правову допомогу/ юридичні послуги розраховується як витрачений фірмою час на ведення проекту/справи за погодинними ставками: партнери 400 євро, радники 300-350 євро, старші юристи 240-290 євро, юристи 110-230 євро.

На виконання зазначеного договору позивачу виставлено рахунок №0625-03 від 06.06.2025 на загальну суму 202 206,32 грн, з яких 78 835,82 грн за надання професійної правничої допомоги у даній справі №910/17727/23.

Судова колегія зазначає, що до кожного рахунку-фактури позивачем додано детальний опис виконаних фірмою робіт/наданих послуг у справі №910/17727/23, в яких окремо зазначено кожну послугу, надану адвокатами, кількість витраченого часу та вартість однієї години.

Положення ст. 60 ГПК України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» у справі №910/17727/23 здійснювали адвокати:

- Волкова Ю.В., яка діяла на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1493545 від 13.11.2023, виданого Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Екво», ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1603679 від 02.05.2025, виданого Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Екво»;

- Бєлоусов П.І., який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1647877 від 02.07.2024, виданого Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Екво»;

- Отенко П.В., який діяв на підставі довіреності від 06.06.2024, виданої ТОВ «Овід Вінд».

Вищенаведені документи у сукупності підтверджують факт понесення позивачем при розгляді даної справи судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 885 661,87 грн, у суді апеляційної інстанції на суму 855 038,06 грн та 78 835,82 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 20.03.2025 у справі № 910/1486/24 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Заперечуючи проти заяви позивача про стягнення втрат на професійну правничу допомогу, ДП «Гарантований покупець» зазначив, що позивачем, в порушення ч. 8 ст. 129 ГПК України, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, подані з порушенням строку, встановленого у вказаній статті, а тому заява позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в частині стягнення 885 661,87 грн за розгляд справи у суду першої інстанції, підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів відхиляє зазначені твердження відповідача як необґрунтовані, оскільки як вбачається з матеріалів та встановлено судом раніше, у позовній заяві позивачем зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані ним після ухвалення судового рішення, при цьому рішенням суду першої інстанції було відмовлено у позові, а судові витрати покладено на позивача. За результатами апеляційного розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 позов задоволено частково.

Відтак, за викладених обставин очевидно, що позивач не реалізував намір подати такі докази, оскільки в задоволенні його позову було відмовлено. Водночас відповідні докази були подані до суду апеляційної інстанції після ухвалення постанови, ураховуючи результати апеляційного перегляду.

За твердженнями відповідача, ще однією підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу є, відсутність акту приймання-передачі виконаних робіт, підписаного позивачем та Адвокатськими об`єднаннями.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів відповідача, оскільки умовами договорів №0126-2018 від 03.08.2018 та №NBLA-0006-25 від 28.04.2025, не передбачено підписання акту приймання-передачі наданих послуг, а перелік наданих послуг підтверджується додатковою інформацією до рахунка-фактури.

Відповідач також посилається на те, що позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/17727/23 у розмірі 590 000,00 грн у суді першої інстанції та 300 000,00 грн у суді апеляційної інстанції. У той же час, заява про ухвалення додаткового рішення від 10.06.2025 містить вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 885 661,87 грн у суді першої інстанції та 933 873,88 грн (855 038,06 грн + 78835,82 грн) за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, що значно перевищує розмір, заявлений позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 129 ГПК України, позивач при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення, повинен був навести суду належне обґрунтування та відповідно, довести обставини того, що станом на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу разом з позовною заявою щодо витрат за розгляд справи у суді першої інстанції, та щодо витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не міг передбачити істотного перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Однак, заяви ТОВ «Овід Вінд» про ухвалення додаткового рішення взагалі не містять будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення, у зв`язку з чим, позивачем не доведено суду обставин того, що останньому про таке перевищення не було відомо та він не міг передбачити вказаних обставин.

Враховуючи, що сторона у справі не довела, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, колегія суддів вважає за необхідне відмовити заявнику у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, а саме у розмірі 295 661,87 грн (885 661,87 грн - 590 000,00 грн) за розгляд справи у суді першої інстанції та у розмірі 633 873,88 грн (933 873,88 грн - 300 000,00 грн) за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

ДП «Гарантований покупець» також зазначає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності та є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Як встановлено судом раніше, звертаючись із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, позивач визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 890 000,00 грн та як вбачається з наданих документів на підтвердження таких витрат - розмір витрат на правничу допомогу погоджено між позивачем та його адвокатом у формі погодинної оплати.

Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Матеріали справи свідчать про те, що правова позиція позивача була сталою, нормативно-правове регулювання спірного питання розподілу судових витрат не змінювалося, а правова допомога позивачу у суді апеляційної інстанції, як при першому так і при новому розгляді, надавалася адвокатами, які представляли позивача у суді першої інстанції та були обізнані з усіма обставинами цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на предмет і підстави позову, категорія даної справи не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебували аналогічні справи за позовами виробників за «зеленим» тарифом до ДП «Гарантованого покупця» про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Тобто правова позиція щодо розгляду зазначеної категорії справ вже була сформованою до пред`явлення позовних вимог у цій справі.

Апеляційним господарським судом враховано, що у цій справі для адвокатів більш складним було надання позивачу послуг у суді першої інстанції, коли ними з клієнтом формувалася позиція та напрацьовувалася лінія захисту, яка виявилася ефективною, і у суді апеляційної інстанції позивач лише притримувався раніше обраної позиції.

Колегія суддів погоджується з доводами ДП «Гарантований покупець» про те, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом робіт, виконаних адвокатами, а тому вимоги заявника про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1 819 535,75 грн за результатами розгляду справи за позовом ТОВ «Овід Вінд» до ДП «Гарантований покупець» не відповідають критеріям співмірності та розумності.

Одночасно, суд зазначає, що позивачем при визначенні витрат на правничу допомогу враховано витрати, понесені на представництво Калиновською Мирославою Михайлівною, ОСОБА_1 та Россохою Андрієм Віталійовичем, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що останні брали участь у судових засіданнях від імені позивача, зазначені особи не подавали документів від імені позивача, матеріали справи не містять документального підтвердження того, що вказані особи є адвокатами, в свою чергу, процесуальним законодавством не передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виконану помічником адвоката.

Судом також враховано, що у розгляді справи брали участь адвокати Волкова Ю.В., Отенок П.В. та Бєлоусов П.І.

Аналізуючи надані адвокатами позивача послуги, колегія суддів вважає безпідставним включення до складу правничих послуг: оновлення статусу справи та апеляційної скарги; вивчення судової практики судді Ковтуна С.А.; правки до оновленої версії проекту позовної заяви; фіналізування позовної заяви, апеляційної скарги та письмових заперечень; проведення нарад; транспортні та поштові витрати; витрати на друк та переклад відзиву ДП «Гарантований покупець» з української мови на англійську мову; електронне листування, телефонні розмови та інше, оскільки вони неповною мірою узгоджуються з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та дійсності відповідних витрат.

Колегія суддів відзначає, що транспортні та поштові витрати, витрати на друк та переклад відзиву ДП «Гарантований покупець» з української мови на англійську мову відносяться до витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а не як зазначено позивачем до витрат на професійну правничу допомогу.

Надання таких послуги, як правки до оновленої версії проекту позовної заяви; вивчення проекту позовної заяви, перевірка точності розрахунків на онлайн-калькуляторі ЛігаЗакон; оновлення розрахунку пені, фіналізування позовної заяви, апеляційної скарги та письмових заперечень, на переконання колегії суддів не були неминучими та необхідними, оскільки охоплюються такими послугами як підготовка позовної заяви та апеляційної скарги.

Такі послуги як оновлення статусу справи та апеляційної скарги; вивчення судової практики судді Ковтуна С.А. не передбачають додаткового самостійного правового результату при розгляді спору по суті.

Отже розмір гонорару є неспівмірним, непропорційним, та не у повній мірі відповідає принципам справедливості, розумності, реальності.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).

Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі №906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовної заяви та апеляційної скарги, фактичний обсяг послуг, наданих Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Екво» в суді першої та апеляційної інстанцій та Адвокатським об`єднанням «Боно Лігал» при новому розгляді справи у суді апеляційної інстанції, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів, а також враховуючи доводи ДП «Гарантований покупець», викладені в клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, господарський суд апеляційної інстанції із урахуванням вимог статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ «Овід Вінд» про ухвалення додаткової постанови у справі № 910/17727/23 та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 50 000,00 грн, за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 7000,00 грн. В іншій частині заяви ТОВ «Овід Вінд» про ухвалення додаткової постанови у справі №910/17727/23 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» про ухвалення додаткової постанови у справі №910/17727/23 про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги задовольнити частково.

2. Судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» покласти на Державне підприємство «Гарантований покупець» в сумі 50 000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 7 000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» (67801, Одеська область, Одеський район, селище міського типу Овідіополь, вулиця Дальницька, будинок 1; ідентифікаційний код 36851672) судові витрати, понесені у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. у суді першої інстанції та 7 000 (сім тисячі) грн 00 коп. у суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови у справі №910/17727/23 доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/17727/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 09.07.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська