Постанова від 01.07.2025 по справі 317/7021/23

Дата документу 01.07.2025 Справа № 317/7021/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/7021/23 Головуючий у 1 інстанції Сакоян Д.І.

Провадження № 22-ц/807/1179/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої суддів: секретар Кочеткова І.В., Трофимової Д.А., Кухаря С.В., Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування про визнання права власності, виділ частки майна в натурі, звільнення майна з-під арешту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Шкабуро Олександр Віталійович, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності, виділ частки майна в натурі, звільнення майна з-під арешту.

Зазначала, що 27 листопада 1999 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

22 червня 2006 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Банковською Ю.В., було придбано житловий будинок незавершене будівництво, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, після добудови і закінчення будівництва на підставі рішення Виконавчого комітету Володимирівської сільської ради №413 від 08 листопада 2007 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 26 листопада 2007 року на ім`я ОСОБА_4 , а саме: на закінчений будівництвом об`єкт: загальна площа 278,3 кв.м.; житловий будинок літ. А-2; гараж Б; навіс В; баня Г; навіс Д; погріб ПГ; ворота 1; паркан 2; хвіртки 3; ворота 4; паркан 5; замощення І; замощення II.

Окрім того згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД №996224 право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: територія Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на будинок та на земельну ділянку кадастровий номер 2322181600:05:001:0145 площею 0,15 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4

06 липня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. в рамках ЗВП № 59661891, до складу якого входять ВП № 70848919, ВП №63469034, ВП № 61132685, ВП № 59659416, ВП № 59654359 виніс постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 , згідно з якою постановив накласти арешт на майно: тип об`єкта житловий будинок літ. А-2; опис об`єкта загальна площа (кв.м) 278,3; житлова площа (кв.м) 139,6, адреса: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_4 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження (додаткових) 6312478,03 грн.

Вказує, що приватним виконавцем вчиняються активні дії, направлені саме на реалізацію спірного будинку в межах виконавчого провадження, без врахування наявності права власності позивачки на частину даного будинку, що призведе до втрати нею такого права власності.

ОСОБА_1 вважає, що приватний виконавець не дотримався вимог ст. 443 ЦПК України та не звернувся до суду із поданням про виділ частки у майні боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, в результаті чого арешт накладено і на частку позивачки, а тому відбудеться реалізація на електронних торгах всього будинку, і частки позивачки також. Крім того, даний будинок є єдиним житлом позивачки та житлом трьох її дітей, відповідно, накладення арешту на весь будинок, подальша реалізація на прилюдних торгах всього будинку (без виділення частки боржника зі спільного сумісного майна подружжя) призведе до порушення права власності позивачки та порушення житлових прав трьох дітей.

Враховуючи, що спірний будинок було придбано в період шлюбу, вказаний об`єкт нерухомого майна є не особистою власністю боржника ОСОБА_4 , а спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , позивачка є співвласником даного будинку, відповідно, звернення стягнення на такий будинок, його арешт, вилучення, майбутня реалізація призведуть до порушення права власності позивачки.

Крім того, даний будинок є єдиним житлом позивачки та трьох її дітей.

У зв`язку із розірванням шлюбу рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25 жовтня 2023 року у справі № 333/6965/23 позивачка вимушена заявляти позовні вимоги про виділ їй зі спільної сумісної власності частки належного їй майна.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції, установивши, що позивачка не є солідарним боржником перед ОСОБА_5 , а також, що спірне майно було придбано у шлюбі, не вирішив питання статусу спірного будинку, а відмовивши в задоволенні позову, діяв виключно в інтересах кредитора.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначив, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим. Вказує, що боржник ОСОБА_4 ухиляється від виконання судових рішень про стягнення заборгованості за договорами позики. Метою звернення ОСОБА_1 до суду є унеможливлення виконання судових рішень, перешкоджання їх виконання у примусовому порядку.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 листопада 1999 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2023 року у справі № 333/6965/23 шлюб розірвано.

У період шлюбу за договором купівлі-продажу від 22 червня 2006 року ОСОБА_4 був придбаний будинок, житловий, незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №11234968 від 14 липня 2006 року, право власності на житловий будинок, незавершене будівництво, зареєстровано за ОСОБА_4 у ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.43, 44 т. 1).

Рішенням Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 413 від 08 листопада 2007 року ОСОБА_4 оформлено право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 26 листопада 2007 року на ім`я ОСОБА_4 , а саме на закінчений будівництвом об`єкт, опис об`єкта: загальна площа 278,3 кв.м.; житловий будинок літ. А-2; гараж Б; навіс В; баня Г; навіс Д; погріб ПГ; ворота 1; паркан 2; хвіртки 3; ворота 4; паркан 5; замощення І; замощення II (а.с. 47, 51 т. 1).

Рішенням Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 414 від 08 листопада 2007 року ОСОБА_4 затверджено акт закінченого будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 278,3 кв. м, житлова площа 139,6 кв.м. (а.с. 48 т. 1).

Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №16882429 від 03 грудня 2007 року, право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_4 у ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.52 т. 1).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 996224 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 2322181600:05:001:0145, з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.49-50 т. 1).

Окрім того встановлено, що протягом 2012-2013 років між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори позики: договір позики б/н від 07 жовтня 2012 року на суму 8 600 доларів США зі строком повернення до 31 жовтня 2012 року, договір позики б/н від 01 грудня 2012 року на суму 19 000 доларів США зі строком повернення до 31 грудня 2012 року, договір позики б/н від 07 березня 2013 року на суму 30 000 доларів США зі строком повернення до 31 грудня 2013 року, договір позики б/н від 11 березня 2013 року на суму 20 000 доларів США зі строком повернення до 31 травня 2013 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов`язань щодо повернення отриманих у позику коштів, ОСОБА_5 звернувся до суду з відповідними позовами. Судовими рішеннями у справах № 317/2973/17, № 317/2973/17, № 317/35/16-ц, № 317/3680/19, № 317/2608/19 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 6312 478,03 грн. Виконання вказаних рішень здійснюється в рамках зведеного виконавчого провадження № 59654359, до складу якого входять ВП № 70848919, ВП 63469034, ВП61132685, ВП 59659416, ВП 59654359.

06 липня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. постановлено Постанову про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 59661891, якою накладено арешт на майно ОСОБА_4 , а саме житловий будинок літ. А-2 загальною площею 278,3 кв.м., житловою площею 139,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 6312 478,03 грн. (а.с. 53-54А, т. 1).

Вказане також підтверджується інформацією, що міститься у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 348807050 від 02.10.2023, та інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 356971079 від 04 грудня 2023 року (а.с 55-59, 158-163 т. 1).

Так, у даних інформаційних довідках містяться відомості про наявні обтяження:

номер запису про обтяження 32515461 (арешт нерухомого майна ОСОБА_4 , постанова про арешт майна боржника від 22 липня 2019 року, обтяжувач Запорізький РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, об`єкт речових прав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 );

номер запису про обтяження 32517660 (арешт нерухомого майна ОСОБА_4 , постанова про арешт майна боржника від 22 липня 2019 року, обтяжувач Запорізький РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, об`єкт речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 2322181600:05:001:0145, розташована за адресою: АДРЕСА_1 );

номер запису про обтяження 32517787 (арешт нерухомого майна ОСОБА_4 , постанова про арешт майна боржника від 22 липня 2019 року, обтяжувач Запорізький РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, об`єкт речових прав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 );

номер запису про обтяження 50898836 (арешт нерухомого майна ОСОБА_4 , рішення приватного виконавця Сколибога О.С. у ЗВП № 59661891 від 06 липня 2023 року, об`єкт речових прав закінчений будівництвом житловий будинок літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у разі задоволення позову будуть порушені права та інтереси кредитора, оскільки це ускладнить виконання судових рішень про стягнення грошових коштів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 .

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Судовими рішеннями у справах № 317/2973/17, № 317/35/16-ц, № 317/3680/19, № 317/2608/19 встановлено наявність заборгованості ОСОБА_4 за договорами позики, та стягнуто на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 6312 478,03 грн.

Колегія не бере до уваги довід апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не є солідарним боржником перед ОСОБА_5 , у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачці у поділі майна подружжя.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року, ухваленій у справі № 638/18231/15-ц зазначила, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Таким чином, за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Отже, усуваючи наведений законодавчий недолік, Велика Палата Верховного Суду погоджується з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.

Враховуючи викладене, та виходячи з аналізу вищевказаних норм вбачається, що боргові зобов`язання ОСОБА_4 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак, звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_1 не ставить питання щодо поділу зобов`язань, проте просить поділити лише права колишнього подружжя на нерухоме майно. Окрім того, позивачка не надає суду доказів того, що нею виконано зобов`язання з повернення боргу або сплачено ОСОБА_4 відповідну частину суми зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, зроблено висновок, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що могли бути підставою для скасування рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що спірний будинок є єдиним постійним місцем проживання її неповнолітніх дітей, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Законом України «Про виконавче провадження» визначено порядок реалізації нерухомого майна, в якому проживають неповнолітні діти, який унеможливлює порушення житлових прав останніх. Крім того, питання щодо виселення позивачки і її неповнолітніх дітей наразі ні стягувачем, ні виконавчою службою не порушується.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що приватним виконавцем порушено порядок звернення стягнення на нерухоме майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки предметом судового розгляду є не скарга на дії приватного виконавця, а наявність підстав для звільнення майна з-під арешту.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення місцевого суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Шкабуро Олександр Віталійович залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 квітня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 липня 2025 року.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді: Д.А. Трофимова

С.В.Кухар