Постанова від 01.07.2025 по справі 695/2501/14-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1331/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №695/2501/14-ц Категорія: на ухвалу Середа Л.В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.,

секретар: Широкова Г.К.,

учасники справи:

заявник Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

боржник ОСОБА_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30травня 2025 року (у складі судді Середи Л.В.) у справі за поданням державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ЩербатюкЛ.О. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року головний державний виконавець Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Л.О. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження гр. ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування вказано, що на виконанні у державного виконавця Щербатюк Л.О. перебуває виконавче провадження № 48526390 з примусового виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області № 695/2501/14-ц від 03.04.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 025-491-07 у сумі 352435.99 грн.

У ході виконання рішення суду державним виконавцем вчинялись дії з пошуку джерел доходів боржника та майна, на яке можливо здійснити стягнення. Крім того, на адресу боржника неодноразово надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, які ОСОБА_1 залишились проігнорованими.

ОСОБА_1 одержує доходи в ГУ ПФУ, однак на час військового стану примусове стягнення з пенсії не проводиться, інші доходи боржник не отримує, майна на яке можливо здійснити стягнення не має, добровільно судове рішення не виконує.

За повідомленням Державної міграційної служби Лозінський Ю.Б. має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Оскільки боржник ухиляється від виконання судового рішення, не вживає заходів щодо його виконання та може виїхати за межі країни, що унеможливить примусове виконання судового рішення, державний виконавець звернувся до суду з вказаним поданням.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.05.2025 подання державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено.

Тимчасово обмежено право виїзду за межі України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції, врахувавши, що дії державного виконавця спрямовані на реальне та своєчасне виконання рішення суду, бездіяльність боржника та невжиття ним будь?яких заходів щодо виконання свого обов`язку, дійшов висновку про задоволення подання державного виконавця.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.05.2025 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження гр. ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування скарги зазначає, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Скаржник звертає увагу суду на те, що невиконання ним судового рішення зумовлене об`єктивною неможливістю, а не умислом, оскільки єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності.

Також зазначає, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 04.06.2025 відмовлено у задоволенні подання державного виконавця про оголошення ОСОБА_1 у розшук. В даній ухвалі суд встановив, що державним виконавцем не здійснено всіх можливих заходів щодо встановлення фактичного місця проживання боржника.

Разом з тим, ОСОБА_1 зазначає, що був неналежним чином повідомлений про розгляд подання державного виконавця.

Вказує, що такий захід як обмеження у праві виїзду за кордон є непропорційним та не сприятиме реальному виконанню судового рішення, а лише створить для боржника необґрунтовані обтяження.

23.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» адвоката Стеценка М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

У відзиві представник стягувача зазначає, що з матеріалів цивільної справи №695/2501/14-ц вбачається, що боржник визнає факт ухиляння від виконання судового рішення та приховує від суду фактичну адресу проживання.

Також вказує, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження №48526390 вчинені всі необхідні дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, тому стягувач вважає про доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов`язань за виконавчим документом, у зв`язку з чим тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання боржником зобов`язань за виконавчим документом буде мати легітимну мету.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 33 Конституції України передбачає право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

У статті 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Вирішення судами питання про тимчасове обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 377-1 ЦПК України (яка діяла на момент винесення ухвали) та за поданням державного виконавця на підставі п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на момент винесення ухвали), а також п. 5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Це питання вирішується у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, а також рішенням іншого органу (посадової особи), яке перебуває на виконанні органів Державної виконавчої служби.

Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст. 377-1 ЦПК України з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яка також визначає, що суб`єктом звернення до суду є державний виконавець.

Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, з яким звертається до суду державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України має погоджуватися з начальником відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (суб`єкт подання).

До подання державного виконавця додаються належним чином завірені копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов`язань боржником, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд зобов`язаний негайно розглянути подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (в редакції, чинній на момент винесення ухвали) передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов`язань.

Дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Також Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17 вказав, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою саме невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином: «У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів».

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду у справі «Луордо проти Італії» № 32190/96), рішення Європейського Суду у справі «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» № 41463/02).

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду у справі «Рінер проти Болгарії»). Така перевірка має, як правило, проводитися судами, оскільки вони забезпечують гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).

Із долучених до подання державного виконавця матеріалів вбачається, що на виконанні відділу ДВС перебуває виконавче провадження № 48526390 від 18.08.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором в розмірі 352435,99 грн.

В межах даного виконавчого провадження було винесено постанови про арешт коштів боржника, постанови про арешт майна боржника, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Під час виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що згідно з інформації, наданої на запити ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, НБУ, Національної комісії з цінних паперів, ГУ ДПС у Черкаській області, ДБІ України, Державної служби морського внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» майно належне боржнику на праві приватної власності відсутнє.

Згідно з отриманих даних боржник не отримує інших доходів, на які можливо здійснити стягнення, що підтверджується доказами, які додані до матеріалів клопотання.

З відповіді Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби № 3501.3.1-3083/35/.1-25 від 23.04.2025 ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон у 2018 році.

Державним виконавцем неодноразово здійснювались виклики боржника по даному виконавчому провадженні, що підтверджується доданими до матеріалів подання копіями викликів. Відповідно до актів державного виконавця Лозінський Ю.Б. за вказаними викликами не з`являється.

Із змісту викликів державного виконавця вбачається, що виклик боржника здійснювався як за адресою, яка вказана у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1 , так і за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, відповідно до акта від 07.04.2025 при виїзді за адресою: АДРЕСА_1 , державним виконавцем не виявлено присутності людей.

Згідно з актом державного виконавця від 14.04.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , майна, належного боржнику та на яке можна було б звернути стягнення, не виявлено.

Матеріалами справипідтверджується обізнаність ОСОБА_1 щодо наявності заборгованості, відкритого виконавчого провадження та подання державного виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України.

Судом було встановлено, що станом на час розгляду подання рішення суду не виконане, боржником після відкриття виконавчого провадження на користь стягувача сплачено дуже незначну суму, що вказує на ухилення боржника від виконання рішення суду. Скаржник всупереч свого процесуального обов`язку не довів належними доказами іншого та не спростував цей висновок суду.

Оскільки, боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов`язання, а саме: не прибув до виконавця; не надав у встановлений виконавцем строк достовірні відомості про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та пояснень стосовно причин невиконання рішення, а виконавець вчинив всі дії, передбачені законом, у такому разі обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку задоволення подання державного виконавця призведе до безпідставного обмеження фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки виконавцем були здійснені всі заходи по виконанню рішення суду, а тому тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України залишилося єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення та впливу на боржника для виконання ним обов`язків.

Таке обмеження не є порушенням права на свободу пересування, гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки є тимчасовим заходом, передбаченим законом (тобто легітимним обмеженням), переслідує легітимну мету гарантування повернення боржником боргу на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що добровільно боржником не виконується, та з примусового виконання якого існує відкрите виконавче провадження.

Обмеження у праві виїзду за межі України спонукатиме боржника ОСОБА_1 до виконання боргових зобов`язань за рішенням суду, що в свою чергу захистить права стягувача на отримання належних коштів. Також, в процесі виконання рішення суду боржник вправі порушити перед судом питання про скасування відповідних обмежень у разі зміни обставин, що були підставою для їх вжиття.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі як на підставу скасування судового рішення, що розгляд справи відбувся за його відсутністю, є помилковими. Оскільки, згідно з ч. 11 ст. 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

У постанові від 01.07.2020 у справі № 488/3753/17-ц Верховний Суд зазначив, що заява (подання державного/приватного виконавця) з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, зокрема, про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, підлягає негайному розгляду без відкриття провадження у справі.

Крім того, боржник був обізнаний про розгляд подання державного виконавця, оскільки в матеріалах справи наявні клопотання та заперечення ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30травня 2025року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

Н.І. Гончар