Герб України

Ухвала від 03.07.2025 по справі 910/4552/23

Касаційний господарський суд верховного суду

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

УХВАЛА

03 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/4552/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі

за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви

до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

на стороні позивача - Київська Митрополія Української Православної Церкви;

на стороні відповідача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України,

про визнання недійсним правочину,

особи, які не брали участі у справі та вважають, що порушені їх права, інтереси та (або) обов`язки - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді подана касаційна скарга Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 (повний текст складено 20.05.2025) про закриття апеляційного провадження у справі № 910/4552/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (особи, які не брали участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви, колегією суддів встановлено, що вона підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною другою цієї статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 43 ГПК України).

Постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 та 24.05.2024 розглянуто касаційні скарги ченців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвали Північного апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження у справі № 910/4552/23 за їх апеляційними скаргами (осіб, які не брали участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023, які мають однакові мотиви та підстави оскарження з поданою касаційною скаргою Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 про закриття апеляційного провадження у справі № 910/4552/23 за апеляційними скаргами інших ченців ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (особи, які не брали участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023.

Підставами оскарження є те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема пункт 3 частини першої статті 264 ГПК України, а оскаржувані ухвали суперечать висновкам Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі № 910/20604/20 щодо алгоритму дій суду апеляційної інстанції в разі надходження апеляційної скарги від особи, яка не брала участі у справі, однак вважає, що суд в оскаржуваному рішенні вирішив питання про її права та інтереси. Скаржники вважають, що апеляційний суд застосував інший порядок процесуальних дій, ніж визначено Верховним Судом у постанові від 08.09.2021 у справі № 910/20604/20, а саме: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі та вважає порушеними свої права та інтереси, на рішення суду по суті спору в цій справі не вирішив питання про його залучення до участі у справі як третьої особи в порядку статті 50 ГПК України.

Скаржники зауважили, що в рішенні суду першої інстанції містяться судження про права, інтереси та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, оскільки факт проживання у приміщеннях будівель і споруд державної власності, що були предметом спірного договору, осіб, зокрема, ченців Монастиря, визнано судом обставиною, що стала підставою для розірвання Заповідником в односторонньому порядку договору, укладеного із Монастирем. А також доводами скарг є те, що суд апеляційної інстанції обмежив доступ до суду задля захисту порушених оскаржуваним судовим рішенням у цій справі прав скаржника на житло (проживання у келії) та на свободу світогляду і віросповідання, що не відповідає основним засадам судочинства, визначеним статтею 129 Конституції України, і становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "право на справедливий суд".

За результатами перегляду вказаних рішень апеляційного суду Верховним Судом касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін з мотивів, викладених в тексті рішень касаційного суду.

Проте, Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української православної церкви подано касаційну скаргу на аналогічне судове рішення апеляційної інстанції відносно інших ченців монастиря, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з тих самих підстав оскарження. Фактично за змістом касаційна скарга Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української православної церкви ідентична скаргам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Верховний Суд, зважаючи на те, що завдання господарського судочинства превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, зауважує, що жодне з положень Господарського процесуального кодексу України, в тому числі, яке надає право особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, подати апеляційну чи касаційну скаргу, не може тлумачитись як таке, що дозволяє подавати аналогічні скарги з тих самих підстав, які вже розглянуті судом та залишені без задоволення. Тим більше це стосується випадків, коли внаслідок подання таких скарг тривалість основного провадження буде несумісне з вимогою "розумного строку" відповідно до статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює таке: "Кожен при визначенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків ... має право на ... судовий розгляд упродовж розумного строку...".

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення у справах "Скордіно проти Італії (№1)" (Scordino v. Italy (no. 1)) [Велика Палата], заява № 36813/97, п. 183, і "Сюрмелі проти Німеччини" (Sьrmeli v. Germany) [Велика Палата], № 75529/01, п.129).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи за практикою ЄСПЛ є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (справа "Смірнова проти України", заява N 36655/02, рішення від 08.11.2005, пункти 66, 69). Нездатність суду ефективно протидіяти зловживанням особи, яка взагалі не є учасником справи, тим більше може призвести до порушення частини 1 статті 6 даної Конвенції.

Отже подання заявником аналогічних скарг почергово від різних осіб з тих самих підстав має очевидно штучний характер та не є забезпеченням права на касаційний перегляд справи.

Метою вчинення таких дій є явне затягування перегляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки розгляд таких скарг щодо порушення права осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, зокрема того, що суть судового рішення першої інстанції зачіпає інтереси усіх ченців монастиря, зацікавлених у результаті розгляду справи, передбачає надсилання матеріалів справи до суду касаційної інстанції та неможливість своєчасного здійснення судового провадження.

Суд не може допускати, щоб формальне право на касаційний розгляд завідомо безпідставних скарг на судові рішення апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за скаргами ченців монастиря, які не є учасниками справи, переважало над правом сторін щодо своєчасного розгляду справи.

Отже, такі дії скаржника очевидно є зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 43 ГПК України.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України від 02 грудня 2010 року № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 10 січня 2011 року № 26976/06).

За змістом частини четвертої статті 43 ГПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі, якщо будь-які зловживання продовжаться, судом будуть застосовані заходи процесуального примусу, що передбачені процесуальним законом за такі дії.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 про закриття апеляційного провадження у справі № 910/4552/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (особи, які не брали участі у справі) без розгляду.

Керуючись статтями 43, 234 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати зловживанням процесуальними правами подання Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української православної церкви касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі № 910/4552/23.

2. Касаційну скаргу Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 про закриття апеляційного провадження у справі № 910/4552/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (особи, які не брали участі у справі) залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення03.07.2025
Оприлюднено04.07.2025
Номер документу128594617
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі

Судовий реєстр по справі —910/4552/23

Ухвала від 03.07.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 02.07.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 26.06.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 01.05.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 01.05.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 01.05.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 01.05.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 15.04.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 15.04.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 10.04.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні