Герб України

Постанова від 02.07.2025 по справі 753/15553/23

Касаційний цивільний суд верховного суду

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 753/15553/23

провадження № 61-1194 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І.,Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради (далі - КНП «Міська лікарня № 2») про стягнення заборгованості з вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням голови Краматорської міської ради від 08 вересня 2021 року її призначено на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради (далі - КНП «Стоматологічна поліклініка № 2»). Того ж дня між нею та Краматорською міською радою укладено трудовий контракт строком до 07 вересня 2024 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації від 22 лютого 2023 року вирішено реорганізувати КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» шляхом його приєднання до КМП «Міська лікарня № 2», у результаті чого останнє стало правонаступником майна, прав та обов`язків КНП «Стоматологічна поліклініка № 2».

Повідомленням про зміну в організації виробництва та істотних умов праці від 12 травня 2023 року КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» повідомило її про те, що штатним розписом на 25 червня 2023 року передбачена зміна посади генерального директора стоматологічної поліклініки, яку вона обіймала, на посаду завідувача стоматологічного відділення КНП «Міська лікарня № 2».

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації від 26 червня 2023 року достроково припинено дію трудового контракту, укладеного з нею 08 серпня 2021 року, а з 27 червня 2023 року - звільнено з посади директора КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням її повноважень, з виплатою вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Під час остаточного розрахунку у червні 2023 року їй було нараховано: заробітну плату за фактично відпрацьований час - 27 725, 23 грн; доплату за керівництво інтернами - 16 096, 08 грн; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки - 69 288, 77 грн; вихідну допомогу - 557 108, 64 грн; премію до свята медичного працівника - 32 102, 90 грн.

Стверджувала, що вихідна допомога нарахована у меншій сумі, ніж передбачено діючим законодавством.

Вказувала, що у січні 2023 року на підставі розпорядження голови Краматорської міської ради від 23 грудня 2022 року їй була нарахована премія за результатами роботи у 2022 році в сумі 176 956, 14 грн, частина якої, що приходиться на квітень-травень 2023 року у розмірі 28 312, 98 грн та 32 559, 93 грн відповідно, мала враховуватися до розрахунку середнього заробітку для розрахунку вихідної допомоги.

Крім того, на підставі розпорядження начальника Краматорської міської ради від 27 березня 2023 року їй була нарахована премія за висновками роботи за І квартал 2023 року двома частинами: у березні 2023 року - 102 283, 26 грн, у квітні 2023 року - 15 342, 48 грн. Вважала, що частина премії, що нарахована у березні, мала враховуватися до розрахунку середнього заробітку, починаючи з березня протягом березня-травня 2023 року, а частина премії, що нарахована у квітні 2023 року, мала враховуватися, починаючи з квітня протягом квітня-червня 2023 року. Отже, при обчисленні розміру середньомісячної заробітної плати мали враховуватися такі платежі: у квітні 2023 року - заробітна плата - 32 399, 84 грн, доплата за практику інтернів - 15 852, 20 грн, премія квартальна - 37 943, 79 грн, премія річна - 28 312, 98 грн; у травні 2023 року - заробітна плата - 31 741, 96 грн, доплата за практику інтернів - 18 230, 03 грн, премія квартальна - 43 635, 36 грн, премія річна - 32 559, 93 грн, всього 240 676, 09 грн. Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати становить 240 676, 09 грн / 43 дні = 5 597, 12 грн, а сума вихідної допомоги складає 722 028, 48 грн, виходячи з розрахунку: розмір середньоденної заробітної плати 5 597, 12 грн * середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді 21, 5 * 6. Отже недонарахована сума вихідної допомоги складає 164 919, 84 грн (722 028, 48 грн - 557 108, 64 грн).

Окремо зазначала, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 30 серпня 2023 року становить 358 215, 68 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з КНП «Міська лікарня № 2» на свою користь заборгованість із вихідної допомоги у розмірі 164 919, 84 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 30 серпня 2023 року у розмірі 358 215, 68 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що премія, яка була виплачена ОСОБА_1 у розмірі 176 956, 14 грн на підставі розпорядження голови Краматорської міської ради від 23 грудня 2022 року № 382-о/с «Про надання преміювання керівників закладів охорони здоров`я Краматорської міської ради за 2022 рік», а також премія за І квартал 2023 року, яка була виплачена ОСОБА_1 у розмірі 117 625, 74 грн на підставі розпорядження голови Краматорської міської ради від 27 березня 2023 року № 93-о/с «Про преміювання керівників закладів охорони здоров`я Краматорської міської ради за І квартал 2023 року», не можуть бути включені до розрахунку середнього заробітку для обрахунку вихідної допомоги, оскільки нараховані за попередній період та виплачені позивачці у січні 2023 року та березні-квітні 2023 року відповідно, отже ці виплати не увійшли у розрахунковий період квітня-травня 2023 року для визначення розміру середньомісячної заробітної плати.

Таким чином, позивачкою неправильно розраховано суму середнього заробітку для обрахунку вихідної допомоги, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із вихідної допомоги у розмірі 164 919, 84 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позивачці відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості із вихідної допомоги, похідні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 358 215, 68 грн задоволенню також не підлягають.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що включення до загальної суми заробітку при обчисленні розміру середньомісячної заробітної плати частини річної премії за результатами роботи за 2022 рік у сумі 28 312, 98 грн (за квітень 2023 року) та у сумі 32 559, 93 грн (за травень 2023 року), а також премії за І квартал 2023 року у сумі 117 625, 74 грн, є безпідставним, оскільки зазначені суми нараховані за попередній період та не можуть бути включені у розрахунковий період квітня-травня 2023 року.

Також апеляційний суд зауважив, що премія за І квартал 2023 року була помилково нарахована і виплачена позивачці у меншому, ніж регламентовано розпорядженням розмірі, а саме в сумі 102 282, 26 грн. Після виявлення помилки залишок цієї премії донараховано і виплачено ОСОБА_1 у квітні 2023 року в сумі 15 342, 48 грн.

Отже при обчисленні середньої заробітної плати ОСОБА_1 мали враховуються такі суми нарахованої заробітної плати, а саме: за квітень 2023 року: заробітна плата - 32 399, 84 грн, доплата за практику інтернів - 15 852, 20 грн; за травень 2023 року: заробітна плата - 31 741, 96 грн, доплата за практику інтернів - 18 230, 03 грн, а всього 98 224, 03 грн.

Згідно з розрахунком апеляційного суду, розмір середньоденної заробітної плати позивачки становить: 98 224, 03 грн/43 дні = 2 284, 28 грн, а сума вихідної допомоги - 294 672, 12 грн (розмір середньоденної заробітної плати 2 284, 28 грн * середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді 21, 5 * 6).

Оскільки під час остаточного розрахунку у червні 2023 року позивачці була нарахована та виплачена вихідна допомога у розмірі 557 108, 64 грн, тобто у більшому розмірі, ніж встановлено апеляційним судом, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вихідної допомоги у розмірі 164 919, 84 грн та задоволення похідних позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 358 215, 68 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак не мотивував належним чином рішення щодо доводів про наявність/відсутність підстав для включення доплати за практику інтернів при обчисленні середньої заробітної плати ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 185/2109/18-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 753/15508/20, від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/15553/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2025 року матеріали цивільної справи № 753/15553/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21, щодо застосування абзацу 3 пункту 3 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що абзацом 3 пункту 3 розділу III Порядку N? 100 передбачено, що премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, припадає на розрахунковий період.

Тобто премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються до заробітку у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді та пропорційно до відпрацьованого часу.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі N? 753/15508/20 (провадження N? 61-9255св22).

Таким чином, до розрахунку середнього заробітку може потрапити не тільки премія, яка нарахована у розрахунковому періоді, а й частина премії, нарахована у місяці за межами такого періоду.

Тобто премія, нарахована за попередні місяці (періоди), включається до розрахунку середнього заробітку з місяця нарахування та відноситься до заробітку місяців, кількість яких відповідає кількості місяців, за які така премія нарахована. Відлік таких місяців ведеться вперед від місяця нарахування премії.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, залишили поза увагою, що розрахунок вихідної допомоги при звільненні здійснено відповідачем з порушенням вимог абзацу 3 пункту 3 розділу III Порядку N? 100, без урахування виплат річної премії за 2022 рік та премії за І квартал 2023 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив від КНП «Міська лікарня № 2», у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Також у відзиві заявник виклав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи його необхідністю відступити від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21 (провадження № 61-1798св23) щодо застосування абзацу 3 пункту 3 розділу III Порядку N? 100 у подібних правовідносинах.

На думку заявника, висновок Верховного Суду року у справі № 209/2875/21 (провадження № 61-1798св23) про те, що премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються до заробітку у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді та пропорційно до відпрацьованого часу, - не узгоджується з іншими нормативно-правовими актами, зокрема Законами України «Про оплату праці», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють правовідносини, пов`язані з виплатою заробітної плати та застосуванням її розміру в різних соціальних сферах життя.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Краматорської міської ради від 08 вересня 2021 року № 460-о/с ОСОБА_1 з 08 вересня 2021 року призначена на посаду генерального директора КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 26-33, т. 1).

Того ж дня, 08 вересня 2021 року, між Краматорською міською радою та ОСОБА_1 , як з керівником КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради, укладено трудовий контракт строком до 07 вересня 2024 року (а. с. 34-39, т. 1).

Додатковою угодою № 2 до трудового контракту з керівником КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради від 01 листопада 2022 року пункт І розділу ІІІ викладено в наступній редакції: «встановити керівнику посадовий оклад у розмірі середньої заробітної плати медичних працівників за місяць, що передує розрахунковому місяцю із підвищенням на 60 відсотків» (а. с. 43-44, т. 1).

Згідно з розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації Гончаренка О. від 23 грудня 2022 року № 382-о/с «Про надання преміювання керівників закладів охорони здоров`я Краматорської міської ради за 2022 рік» вирішено преміювати за висновками роботи за 2022 рік у розмірі шести посадових окладів в межах фонду оплати праці та за рахунок економії коштів, передбачених на оплату праці, генеральних директорів закладів охорони здоров`я, зокрема генерального директора КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради ОСОБА_1. (а. с. 68, т. 1).

Розмір премії за висновками роботи за 2022 рік у розмірі шести посадових окладів становить 176 956, 14 грн та розрахований як добуток посадового окладу за грудень 2022 року у розмірі 29 492, 69 грн * 6 = 176 956, 14 грн (а. с. 63, т. 1).

Зі змісту табуляграми вбачається, що у січні 2023 року ОСОБА_1 виплачена премія за висновками роботи за 2022 рік у розмірі шести посадових окладів в сумі 176 956, 14 грн (а. с. 63, т. 1).

Згідно з розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації Гончаренка О. від 27 березня 2023 року № 93-о/с «Про преміювання керівників закладів охорони здоров`я Краматорської міської ради за І квартал 2023 року» вирішено преміювати за висновками роботи за І квартал 2023 року у розмірі трьох посадових окладів в межах фонду оплати праці та за рахунок економії коштів, передбачених на оплату праці, генеральних директорів закладів охорони здоров`я, зокрема генерального директора КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради ОСОБА_1. (а. с. 83, т. 1).

Розмір премії за висновками роботи за І квартал 2023 року у розмірі трьох посадових окладів становить 102 282, 26 грн та розрахований як добуток посадового окладу за березень 2023 року у розмірі 34 094, 42 грн * 3 = 102 282, 26 грн (а. с. 63, т. 1).

Зі змісту табуляграми вбачається, що у березні 2023 року ОСОБА_1 виплачена премія за висновками роботи за І квартал 2023 року у розмірі трьох посадових окладів в сумі 102 282, 26 грн.

Також зі змісту табуляграми вбачається, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 виплачена квартальна премія у розмірі 15 342, 48 грн (а. с. 63, т. 1).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 (бухгалтер КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради), повідомила, що у березні 2023 року ОСОБА_1 була призначена премія за І квартал 2023 року, яку було нараховано та виплачено двома частинами: у березні 2023 року у розмірі 102 282, 26 грн, у квітні 2023 року у розмірі 15 342, 48 грн.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації від 22 лютого 2023 року № 135-р вирішено реорганізувати КНП «Стоматологічна поліклініка № 1» Краматорської міської ради та КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради шляхом їх приєднання до КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради. Визнано КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради правонаступником майна, прав та обов`язків КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради (а. с. 45-48, т. 1).

Повідомленням про зміну в організації виробництва та істотних умов праці КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що штатним розписом на 25 червня 2023 року передбачена зміна посади генерального директора стоматологічної поліклініки, яку вона обіймала, на посаду завідувача стоматологічного відділення КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради (а. с. 76-78, т. 1).

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації від 26 червня 2023 року достроково припинено дію трудового контракту, укладеного 08 серпня 2021 року з генеральним директором КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради ОСОБА_1., а 27 червня 2023 року звільнено ОСОБА_1 з займаної посади директора КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням її повноважень, з виплатою вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку (а. с. 60, т. 1).

Під час остаточного розрахунку у червні 2023 року ОСОБА_1 було нараховано: зарплату за фактично відпрацьований час - 27 725, 23 грн; доплату за керівництво інтернами - 16 096, 08 грн; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки - 69 288, 77 грн; вихідну допомогу - 557 108, 64 грн; премію до свята медичного працівника - 32 102, 90 грн (а. с. 65 т. 1) та виплачено вказані суми (а. с. 66-67, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Чинне національне законодавство закріплює правові гарантії дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему установлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, спрямованих на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з не залежних від працівника обставин.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачуються працівникові при звільненні, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Тобто основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2024 року у справі № 640/22254/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 640/14858/21, від 29 листопада 2022 року у справі № 200/4481/21, від 27 березня 2024 року у справі № 202/3322/22.

Отже, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, передбачає таку додаткову підставу розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників за певних умов, як припинення повноважень посадових осіб. Водночас норми статті 44 КЗпП України визначають, що в разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, Закон покладає на роботодавця провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У цій справі встановлено, що розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації від 26 червня 2023 року достроково припинено дію трудового контракту, укладеного 08 серпня 2021 року з генеральним директором КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради ОСОБА_1., а 27 червня 2023 року звільнено ОСОБА_1 з займаної посади директора КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням її повноважень, з виплатою вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

При звільненні ОСОБА_1 було нараховано та виплачено вихідну допомогу у розмірі 557 108, 64 грн.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала, що всупереч приписам статті 116 КЗпП України у день звільнення 27 червня 2023 року відповідачем не було здійснено повний розрахунок, а саме не в повному розмірі виплачено суму вихідної допомоги. При обчисленні розрахунку середньої заробітної плати для нарахування вихідної допомоги відповідачем не враховано частину премії за висновками роботи за 2022 рік, виплаченої у січні 2023 року, та частину премії за І квартал 2023 року, виплаченої у березні-травні 2023 року. Недоплата вихідної допомоги, в свою чергу, зумовлює стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку відповідно до частини першою статті 117 КЗпП України.

Умови нарахування та виплати позивачці премій встановлені трудовим контрактом, укладеним 08 вересня 2021 року між Краматорською міською радою та ОСОБА_1 як з керівником КНП «Стоматологічна поліклініка № 2».

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ трудового контракту за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівнику нараховується заробітна плата в межах фонду оплати праці, виходячи з установлених: посадового окладу; премії, розміри якої залежать від особистого внеску в загальні результати роботи підприємства; інші виплати, передбачені законодавством України. Передбачені законодавством України премії та їх розмір встановлюються органом управління із погодженням заступником міського голови за розподілом обов`язків.

Преміювання керівника, надання матеріальної допомоги здійснюється у разі відсутності заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства, за спожиті комунальні послуги та з платежів до державного і місцевого бюджетів у - фонду оплати праці із вимогами КЗпП України (пункт 2 розділу ІІІ трудового контракту).

У разі неналежного виконання умов цього контракту розмір премій зменшується або вони не виплачуються (пункт 3 розділу ІІІ трудового контракту).

Отже умовами контракту передбачено, що розмір премії керівника залежать від особистого внеску в загальні результати роботи підприємства та виплачується у межах фонду оплати праці.

Судами встановлено, що на підставі розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації Гончаренка О. від 23 грудня 2022 року № 382-о/с «Про надання преміювання керівників закладів охорони здоров`я Краматорської міської ради за 2022 рік» у січні 2023 року ОСОБА_1 була виплачена премія за висновками роботи за 2022 рік у розмірі шести посадових окладів в сумі 176 956, 14 грн.

Крім того, на підставі розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації Гончаренка О. від 27 березня 2023 року № 93-о/с «Про преміювання керівників закладів охорони здоров`я Краматорської міської ради за І квартал 2023 року» ОСОБА_1 була нарахована премія за І квартал 2023 року у розмірі 117 625, 74 грн, яка була виплачена позивачці двома частинами - у березні 2023 року у розмірі 102 282, 26 грн та у квітні 2023 року у розмірі 15 342, 48 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості із вихідної допомоги, суди виходили з того, що при обчисленні розрахунку середньої заробітної плати для нарахування вихідної допомоги не можуть бути включені частини премії за висновками роботи за 2022 рік та за І квартал 2023 року, оскільки вказані премії нараховані за попередній період та виплачені позивачці у січні 2023 року та березні-квітні 2023 року відповідно, а отже не увійшли у розрахунковий період квітня-травня 2023 року для визначення розміру середньомісячної заробітної плати.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правильно вказали про те, що за квітень-травень 2023 року, які є розрахунковим періодом, премія позивачці не нараховувалась та не виплачувалась. Тому при обчисленні середньої заробітної плати мали враховуються такі суми нарахованої заробітної плати, а саме: за квітень 2023 року: заробітна плата - 32 399, 84 грн, доплата за практику інтернів - 15 852, 20 грн; за травень 2023 року: заробітна плата - 31 741, 96 грн, доплата за практику інтернів - 18 230, 03 грн, а всього 98 224, 03 грн.

ОСОБА_1 відпрацювала у квітні 2023 року 160 годин при нормі 160 годин (20 днів), у травні 2023 року - 184 години при нормі 184 години (23 дні). Отже, середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді складає 21, 5 (20+23)/2), розмір середньоденної заробітної плати становить 98 224, 03 грн/43 дні = 2 284, 28грн. Таким чином сума вихідної допомоги становить 294 672, 12 грн (розмір середньомісячної заробітної плати 2 284, 28 грн * середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді 21, 5 * 6).

Встановивши, що під час остаточного розрахунку у червні 2023 року позивачці була нарахована та виплачена вихідна допомога у розмірі 557 108, 64 грн, тобто у більшому розмірі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вихідної допомоги у розмірі 164 919, 84 грн та задоволення похідних позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 358 215, 68 грн.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до незгоди з ними, необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України) та тлумачення норм права на власний розсуд.

Посилання в касаційній сказі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 753/15508/20, помилковими, оскільки у цій справі, порівняно зі справою, яка переглядається, є різним предмети та підстави позовів, відповідно й встановлені інші фактичні обставини.

Так, у справі № 753/15508/20 позивач, який працював на підставі безстрокового трудового договору та був звільнений згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За обставинами справи № 753/15553/23, яка переглядається Верховним Судом, позивачка працювала на підставі трудового контракту, яким передбачені певні умови нарахування та виплата премій, була звільнена згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням її повноважень. Предметом позову є стягнення заборгованості з вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Отже зазначені висновки Верховного Суду є нерелевантними до обставин справи, що переглядається.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 185/2109/18-ц, від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21 є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Отже, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У відзиві на касаційну скаргу представник КНП «Міська лікарня № 2» заявило клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, посилаючись на те, що ця справа містить виключну правову проблему.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

В заявленому клопотанні відсутні посилання на обставини справи, які по-різному тлумачяться судами у справах з подібними фактичними обставинами та правовідносинами, що свідчило б про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання КНП «Міська лікарня № 2» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені у клопотанні аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення02.07.2025
Оприлюднено04.07.2025
Номер документу128595366
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —753/15553/23

Постанова від 02.07.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Ухвала від 25.06.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Ухвала від 22.05.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Ухвала від 07.02.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Постанова від 30.10.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мостова Галина Іванівна

Ухвала від 29.10.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мостова Галина Іванівна

Ухвала від 07.06.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мостова Галина Іванівна

Ухвала від 07.06.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мостова Галина Іванівна

Рішення від 18.03.2024

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Лужецька О. Р.

Ухвала від 02.02.2024

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Лужецька О. Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні