Постанова від 03.07.2025 по справі 910/5288/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2025 р. Справа№ 910/5288/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс «Анастасія»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025

про повернення позовної заяви

у справі № 910/5288/25 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс «Анастасія»

до 1) Державної казначейської служби України

2) Головного управління Національної поліції в Київській області

3) Київської обласної прокуратури

про стягнення 13 912 045,30 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс «Анастасія» звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області, Київської обласної прокуратури відповідно до якого просять:

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «АК-Газпрогрес» матеріальну шкоду в сумі 1 564 077,02 грн та моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автокомплекс «Анастасія» матеріальну шкоду в сумі 1 536 768,07 грн, упущену (втрачену) вигоду в сумі 8 811 200,25 грн та моральну шкоду в сумі 1 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25 позовну заяву та додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокомлекс «Анастасія».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс «Анастасія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти зазначену апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 про повернення позовної заяви у справі № 910/5288/25, а також направити відповідну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Розглянути вказану апеляційну скаргу без участі апелянта та його представника.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що усі обставини виникнення та тривалості спірних правовідносин, доказова база та нормативно-правове обґрунтування є абсолютно ідентичними та підтверджується єдиними доказами, а також в даному випадку мають місце одні й ті самі учасники справи, отже, суду першої інстанції в жодному випадку не доведеться встановлювати та досліджувати якісь додаткові обставини та фактичні дані при розгляді спільної позовної заяви позивача 1 та позивача 2.

На думку скаржника, при розгляді двох окремих спорів у різних справах як для Господарського суду міста Києва так й для усіх учасників справ буде недоцільне подвійне витрачання часу внаслідок участі у вказаних судових засіданнях 6 учасників справи, тобто в даному випадку фактично буде дублюванням судового процесу, що негативним чином відобразиться на судовій та правоохоронній системах.

Скаржник вказує на те, що вказаний спільний позов ТОВ «Автокомплекс «Анастасія» та ТОВ «АК-Газпрогрес» про відшкодування шкоди відповідно до вимог статей 1173, 1174, 1176 ЦК України подано до Держави Україна, тобто відповідачем в даному випадку є виключно держава як учасник цивільних відносин, а не Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Київській області, Київська обласна прокуратура, таким чином, висновок суду першої інстанції про недотримання вимог п. 3 ч. 3 ст. 162, п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України є помилковим та необґрунтованим. Порушене право особи має бути захищене, у іншому випадку нівелюється функція суду.

На думку скаржника, судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства відмовлено у доступі до правосуддя ТОВ «Автокомплекс «Анастасія» при винесенні ухвали Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25 про повернення відповідної позовної заяви. Зазначене у свою чергу стало наслідком порушення прав та законних інтересів ТОВ «Автокомплекс «Анастасія», оскільки в даному випадку вказаний позивач безпідставно позбавлений можливості захистити своє порушено право у судовому порядку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Головне управління Національної поліції в Київській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначило про те, що суд дійшов вірного висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачами вимог значно утруднить та спричинить затягування учасниками судового процесу вирішення спору по суті. Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено. Вимоги ТОВ «АК-Газпрогрес» та ТОВ «Автокомплекс «Анастасія» про стягнення з Державного бюджету коштів слід розглядати окремо.

Київська обласна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти доводів апеляційної скарги, вказала про те, що встановлення умов для притягнення до відповідальності органів державної влади для кожної з позовних вимог не є та не може бути взаємопов`язаними, оскільки факт заподіяння такої шкоди має встановлюватись судом щодо кожного з позивачів окремо, тому об`єднання у даній справі позовних вимог двох позивачів (з різними підставами виникнення спірних правовідносин, доказами належності спірного вилученого майна та відмінним обсягом прав щодо претендування на відшкодування шкоди) не сприятиме забезпеченню ефективності розгляду даної справи, а лише ускладнить процес встановлення судом фактичних обставин справи та оцінки доказів, якими вони будуть підтверджені, що в силу вимог ст. 238 ГПК України є обов`язковими умовами для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

На думку Київської обласної прокуратури, сумісний розгляд заявлених позовних вимог у цій справі перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки в даному випадку під час розгляду справи суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов`язаних із встановленням обставин, на які посилаються позивачі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс «Анастасія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс «Анастасія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення повітряної тривоги, тимчасову непрацездатність судді Ткаченка Б.О. з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/5288/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомлекс «Анастасія» звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області, Київської обласної прокуратури відповідно до якого просять:

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «АК-Газпрогрес» матеріальну шкоду в сумі 1 564 077,02 грн та моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автокомлекс «Анастасія» матеріальну шкоду в сумі 1 536 768,07 грн, упущену (втрачену) вигоду в сумі 8 811 200,25 грн та моральну шкоду в сумі 1 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25 позовну заяву та додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокомлекс «Анастасія».

Ухвала мотивована тим, що за поданою позивачами позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів, оскільки об`єднання таких вимог в одному провадженні може призвести до накопичення великої кількості фактичних даних, які необхідно буде встановити та дослідити, що, у свою чергу може зумовити затягування вирішення спору. Отже, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачами вимог значно утруднить та спричинить затягування учасниками судового процесу вирішення спору по суті. Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено. Вимоги ТОВ «АК-Газпрогрес» та ТОВ «Автокомплекс «Анастасія» про стягнення з Державного бюджету коштів слід розглядати окремо. Крім того, за наслідками розгляду позовної заяви судом встановлено, що позивачі не дотрималися вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України та не навели зміст позовних вимог щодо кожного з трьох відповідачів. Як наслідок, в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 162 відсутній також обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (з кожного з відповідачів).

Дослідивши матеріали заяви, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25, враховуючи наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

При цьому об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд першої інстанції повертаючи без розгляду позовну заяву зазначив, що об`єднання вимог позивачів в одному провадженні може призвести до накопичення великої кількості фактичних даних, які необхідно буде встановити та дослідити, що, у свою чергу може зумовити затягування вирішення спору, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачами вимог значно утруднить та спричинить затягування учасниками судового процесу вирішення спору по суті, підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, оскільки позивачі у позовній заяві зазначають, що права та обов`язки останніх виникли з однієї підстави (вилучення за адміністративною процедурою та неповернення майна позивачам), а предметом спору в даному випадку є однорідні права і обов`язки, тобто спільний матеріально-правовий об`єкт з приводу якого виник конфлікт між позивачами та Державою Україна, який у свою чергу підтверджено єдиними доказами за ідентичними обставинами, якими позивачами обґрунтовано свої правові позиції, що зібрано у період 2017 2025 років в межах одного спірного правовідношення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки об`єднання таких вимог в одному провадженні може призвести до накопичення великої кількості фактичних даних, які необхідно буде встановити та дослідити, що, у свою чергу може зумовити затягування вирішення спору, як на підставу для повернення позовної заяви, враховуючи викладене та наступне.

За змістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Частиною 6 статті 173 ГПК України регламентовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

За спеціальним правилом, викладеним у пункті 2 частини 5 статті 174 ГПК України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, у системному співвідношенні з приписами частини 6 статті 173 цього Кодексу, свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.

Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, наведених саме в частинах 4, 5 статті 173 ГПК України.

Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2025 у справі № 910/10759/24.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у cправі № 910/21280/21 зауважено, що позовна заява підлягає залишенню судом без розгляду лише за тих виявлених судом після відкриття провадження у справі порушень правил об`єднання позовних вимог, що передбачені нормами частин 4 та 5 статті 173 ГПК України. В інших випадках порушення правил об`єднання позовних вимог, виявлених та встановлених судом у підготовчому провадженні, суддя за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи приймає рішення про роз`єднання позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на усталені правові висновки щодо застосування норм статей 173, 174 ГПК України, вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції про повернення без розгляду позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, з тих підстав, що об`єднання вимог позивачів в одному провадженні може призвести до накопичення великої кількості фактичних даних, які необхідно буде встановити та дослідити, що, у свою чергу може зумовити затягування вирішення спору, а сумісний розгляд об`єднаних позивачами вимог значно утруднить та спричинить затягування учасниками судового процесу вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що з метою забезпечення позивачу гарантованого Конвенцією права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, ухвала Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25 підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до місцевого господарського суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, у справі № 910/5288/25, в результаті чого апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс «Анастасія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25 підлягає скасуванню, справа № 910/5288/25 підлягає направленню для розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 234, 235, 271, 275, 277, 280, 281 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс «Анастасія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/5288/25 скасувати, а справу повернути до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

3. Матеріали справи № 910/5288/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена.

Головуючий суддяО.М. Гаврилюк

СуддіА.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко