Постанова від 04.07.2025 по справі 902/884/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/884/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" (далі Товариство)

на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.11.2024 (суддя Матвійчук В.В.) та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді: Петухов М.Г. і Мельник О.В.)

за скаргою Товариства

на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. (далі Приватний виконавець)

у справі № 902/884/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Механізована Компанія" (далі Компанія)

до державного підприємства "Мурафський кар`єр" (далі Підприємство; правонаступником якого є Товариство)

про стягнення 174 937, 29 грн та

за зустріним позовом Підприємства

до Компанії

про визнання договору недійсним,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом Фонд державного майна України.

Розпорядженням заступника керівника Апарату керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.06.2025 № 32.2-01/1062 у зв`язку із обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 902/884/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Колос І.Б.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду зі скаргою на дії Приватного виконавця, в якій скаржник просить суд:

визнати неправомірною та скасувати постанову Приватного виконавця (посвідчення № 0466 від 20.02.2020; вул. Соборна, 8, офіс 301, м. Вінниця, 21050) від 08.10.2024 про відкриття виконавчого провадження № 76250424;

визнати неправомірними дії Приватного виконавця (посвідчення № 0466 від 20.02.2020; вул. Соборна, 8, офіс 301, м. Вінниця, 21050) щодо списання коштів з рахунку Товариства у сумі 204 264,71 грн;

зобов`язати Приватного виконавця повернути на рахунок Товариства неправомірно списані кошти з його рахунку у сумі 204 264,71 грн.

Скаргу обґрунтовано тим, що виконавче провадження № 76250424 з виконання судового наказу від 21.06.2022 у справі № 902/884/21 було протиправно відкрито, замість вже існуючого виконавчого провадження № 69559003 по виконанню цього ж наказу. До заяви про відкриття виконавчого провадження № 76250424 було додано роздруківку ухвали суду від 03.09.2024 у справі № 902/884/21 з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка не засвідчена відповідальною особою апарату суду та без печатки суду, що не відповідає вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 року № 814. Крім того, Приватний виконавець своєю постановою від 08.10.2024 розпочав примусове виконання наказу від 21.06.2022 про стягнення з Товариства, а не з Підприємства заборгованості, незважаючи на те, що саме цей боржник був зазначений у наказі. Оскільки в межах виконавчого провадження № 72672671 Приватний виконавець списав з рахунку скаржника кошти у розмірі 204 264,71 грн, такі дії Приватного виконавця також підлягають визнанню неправомірними, а Приватного виконавця має бути зобов`язано повернути на рахунок Товариства неправомірно списані кошти з його рахунку у сумі 204 264,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.11.2024, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, у задоволенні скарги відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 76250424 Приватним виконавцем не порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", а його дії щодо стягнення в межах зазначеного виконавчого провадження заборгованості з боржника за виконавчим документом були правомірними, тому відсутні підстави для задоволення скарги Товариства.

Не погоджуючись із ухвалою і постановою судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на підставу касаційного оскарження, визначену абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), зазначає про неврахування судами попередніх інстанції того, що:

ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 у справі № 902/884/21 замінено сторону боржника у судовому наказі від 21.06.2022 у справі № 902/884/22. У той же час, частиною п`ятою статті 334 ГПК України передбачено можливість заміни боржника або стягувача у виконавчому документі лише до відкриття виконавчого провадження. В даному ж випадку виконавче провадження № 69559003 за наказом суду від 21.06.2022, виданим на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.05.2022 у справі № 902/884/21, було відкрито 16.09.2022 і станом на момент постановлення ухвали Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 у справі № 902/884/21 не було завершено, а тому заміна боржника у виконавчому документі є протиправною;

постановою Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 902/884/21 ухвала Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 про заміну боржника у судовому наказі від 21.06.2022 № 902/884/22, яка була підставою для відкриття Приватним виконавцем виконавчого провадження № 76250424, була змінена, а саме викладено резолютивну частину ухвали в новій редакції, якою замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні № 69559003 з виконання наказу суду від 21.06.2022 у справі № 902/884/21 Підприємство на Товариство і ця обставина є важливою для правильного розгляду заявленої скарги;

Приватний виконавець не повинен був відкривати нове виконавче провадження № 76250424 по виконанню наказу суду від 21.06.2022, виданого на виконання рішення суду від 19.05.2022 у справі № 902/884/21. При цьому виконавчого провадження № 76250424 про стягнення з Товариства грошових коштів взагалі не повинно існувати, оскільки здійснюватися повинно виключно виконавче провадження № 69559003. Скарга на рішення та дії Приватного виконавця у цій справі підлягає задоволенню, а постанова приватного виконавця від 08.10.2024 про відкриття виконавчого провадження № 76250424 в будь-якому разі підлягає скасуванню судом;

Приватний виконавець зобов`язаний повернути на рахунок Товариства принаймні списані з рахунку скаржника кошти, як суму винагороди Приватного виконавця в розмірі 18 526,88 грн (враховуючи те, що кошти, які складали суму боргу за виконавчим документом, стягнуті з Товариства, вже перераховані стягувачу і на депозитному рахунку виконавця станом на сьогодні відсутні).

Просить скасувати оскаржувані ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про часткове задоволення скарги Товариства, яким:

скасувати постанову Приватного виконавця (посвідчення № 0466 від 20.02.2020; вул. Соборна, 8, офіс 301, м. Вінниця, 21050) від 08.10.2024 про відкриття виконавчого провадження № 76250424;

зобов`язати Приватного виконавця повернути на рахунок Товариства IBAN UA 313001190000026007059722001 списані кошти з його рахунку у сумі винагороди Приватного виконавця в розмірі 18 526,88 грн.

Приватний виконавець подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правомірність своїх дій у виконавчому провадженні № 76250424, законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

Від Компанії 02.06.2025 також надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, який поданий поза межами встановленого процесуального строку на його подання (до 30.05.2025), у зв`язку з чим він долучається до матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024, однак не враховується Верховним Судом у розгляді касаційної скарги. При цьому колегією суддів відхиляються посилання Компанії на те, що 30.05.2025 припадало на вихідний день, а тому строк на подання відзиву дотримано внаслідок його направлення у перший робочий день 02.06.2025, оскільки 30.05.2025 (п`ятниця) не було вихідним днем.

Від третьої особи відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин виконання судового рішення у цій справі, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У розгляді заявленої Товариством скарги на дії Приватного виконавця судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.05.2022 у справі № 902/884/21 стягнуто з Підприємства на користь Компанії: 168 481,57 грн боргу, 168,48 грн інфляційних збитків, 969,34 грн 3% річних, 2 546,82 грн витрат зі сплати судового збору та 13 102,62 грн витрат на професійну правничу допомогу.

21.06.2022 на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.05.2022 у справі № 902/884/21 видано наказ, який надіслано на адресу стягувача. За змістом наказу, сторонами у ньому є: стягувач Компанія і боржник Підприємство.

Постановою старшого державного виконавця Шаргородського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.08.2022 відкрито виконавче провадження № 69559003 з примусового виконання судового наказу від 21.06.2022 у справі № 902/884/21.

Від Компанії 17.07.2024 до суду першої інстанції надійшла заява про заміну сторони боржника Підприємства, на його правонаступника Товариство, з виконання рішення суду від 19.05.2022 за судовим наказом від 21.06.2022 у справі № 902/884/21.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, замінено сторону боржника у наказі Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022, виданого на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.05.2022 у справі № 902/884/22, Підприємство на його правонаступника Товариство.

Компанія 05.09.2024 звернулася до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Державний виконавець) 18.09.2024 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу Компанії на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (надходження письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання), що свідчить про те, що виконавче провадження № 69559003 було завершено 18.09.2024. Зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено для виконання в строк до 18.09.2027.

Компанія 03.10.2024 звернулася до Приватного виконавця із заявою № 03-10-4/24, в якій просила відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022, виданого на виконання рішення суду від 19.05.2022 у справі № 902/884/21 та, окрім іншого, накласти арешт на банківські рахунки Товариства.

Приватним виконавцем 08.10.2024 відкрито виконавче провадження № 76250424 з виконання судового наказу від 21.06.2022 у справі № 902/884/21, з урахуванням ухвали від 03.09.2024 про заміну сторони боржника в наказі щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 185 268,83 грн.

09.10.2024 Приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 76250424, якою наклав арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Товариству, у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 204 264,71 грн.

Згідно з розпорядженням № 76250424 з грошових коштів в сумі 204 264, 71 грн, що надійшли 09.10.2024 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконані виконавчого документа № 902/884/21, виданого 21.06.2022, за рахунок списання коштів з рахунку Товариства, Приватним виконавцем перераховано 185 268,83 грн на користь Компанії та 18 995,88 грн на користь Приватного виконавця.

09.10.2024 Приватний виконавець на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено про те, що рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах виконавчого провадження. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом складає 0 грн, сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 18 526,88 грн.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 902/884/21 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024, залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 902/884/21 змінено; викладено пункти 1, 2 її резолютивної частини в такій редакції: "Заяву ТОВ "Будівельна Механізована Компанія" від 17.07.2024 задовольнити частково. Замінити сторону (боржника) у виконавчому провадженні № 69559003 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022 у справі № 902/884/21 ДП "Мурафський кар`єр" на його правонаступника ТОВ "БК "Нові мінерали".

Верховний Суд у постанові від 15.01.2025 зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили факт правонаступництва Товариства прав та обов`язків щодо єдиного майнового комплексу Підприємства в силу частини першої статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та положень договору, зокрема пункту 3.1, що узгоджується з правовими висновками щодо застосування зазначеної норми права, викладеними у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 908/1260/20, відповідно до яких передбачене цієї нормою правонаступництво стосується саме осіб, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, тобто стосується саме покупця (власника) об`єкта приватизації, який в порядку правонаступництва і набуває майнових прав приватизованого підприємства. При цьому передбачене цією нормою правонаступництво хоча і є частковим, оскільки, обмежується правом постійного користування земельною ділянкою, проте усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі. Крім того, Верховний Суд погодився, що про завершення приватизації Підприємства свідчить також і наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 05.10.2023 № 674. Наведеним спростовуються доводи позивача у касаційній скарзі про те, що правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Підприємства переходить правонаступнику Товариству лише з моменту затвердження передавального акта.

Водночас, Верховний Суд звернув увагу на те, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що оскаржуваною ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 замінено сторону боржника у наказі Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022 у справі № 902/884/22. Однак частиною п`ятою статті 334 ГПК України передбачає можливість заміни боржника або стягувача у виконавчому документі лише до відкриття виконавчого провадження. У даному ж випадку виконавче провадження № 69559003 за наказом Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022, виданим на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.05.2022 у справі № 902/884/21, вже відкрито, тому суд був лише вправі заміняти сторону боржника у виконавчому провадженні, а не у виконавчому документі. У зв`язку із цим суд першої інстанції в порушення норми процесуального права, замінив сторону боржника у наказі Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022 у справі № 902/884/22, а суд апеляційної інстанції даного порушення не виправив.

У постанові від 15.01.2025 Верховний Суд також зазначив, що суд не може з формальних міркувань відмовляти у задоволенні заяви заявника, якщо розуміє суть його заяви, тому вбачає за можливе на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження заміну сторони виконавчого провадження правонаступником, що відповідає приписам статей 52, 334 ГПК України, без втручання у наказ Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022, виданий на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.05.2022 у справі № 902/884/21. Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, а також те, що суд першої інстанції, невірно застосував норму процесуального права, що призвело до помилкового рішення про заміну сторони у наказі Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022, а дана помилка не була виправлена судом апеляційної інстанції, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні.

За результатами розгляду заявленої Товариством скарги, суди попередніх інстанцій виснували відсутність підстав для її задоволення, оскільки у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 76250424 Приватним виконавцем не порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", а його дії щодо стягнення в межах зазначеного виконавчого провадження заборгованості з боржника за виконавчим документом були правомірними.

Верховний Суд, перевіривши доводи Товариства щодо неправомірності рішень та дій Приватного виконавця у виконавчому провадженні № 76250424, викладені у касаційній скарзі, відхиляє їх з огляду на таке.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, звертаючись як до Державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу, так і (у подальшому) до Приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022, Компанія реалізовувала свої права, надані їй Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням норм пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу, в даному випадку, не позбавляє останнього права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання у межах строку, встановленого статтею 12 Закону.

Судами з`ясовано, що до заяви про відкриття виконавчого провадження, Компанія, з поміж іншого, додала наказ від 21.06.2022 з підписом судді, який скріплений гербовою печаткою суду та роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали суду від 03.09.2024 про заміну боржника у судовому наказі від 21.06.2022 з Підприємства на його правонаступника Товариство.

Приватний виконавець відкрив виконавче провадження № 76250424 з виконання наказу суду від 21.06.2022 у справі № 902/884/21, з урахуванням ухвали від 03.09.2024 про заміну сторони боржника в наказі щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 185 268,83 грн і на момент винесення постанови від 08.10.2024 про відкриття виконавчого провадження № 76250424 та постанови про закінчення виконавчого провадження № 76250424 від 09.10.2024, ухвала Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 була чинна та не скасована (змінена).

Суди попередніх інстанцій виснували, що Приватний виконавець під час прийняття постанов 08.10.2024 та 09.10.2024 про відкриття та закінчення виконавчого провадження № 76250424 діяв на підставі виконавчого документу, який за формою та змістом відповідав приписам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", його дії не суперечили вимогам законодавства. Доводів та доказів про інше матеріали справи, скарга боржника та апеляційна скарга не містять. При цьому судами відхилено посилання Товариства щодо необхідності обов`язкового засвідчення ухвали Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 у відповідності до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 року № 814, та неправомірності врахування Приватним виконавцем зазначеної ухвали Господарського суду Вінницької області, роздрукованої Компанією з Єдиного державного реєстру судових рішень, з огляду на офіційність даних ЄДРСР як складової частини Єдиної судової інформаційної системи.

З урахуванням норм статей 4, 5, 37, 39 Закону України "Про виконавче провадження" Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у Приватного виконавця були відсутні підстави для повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022 у справі № 902/884/21. Приватний виконавець, із урахуванням вимог Закону, правомірно вчиняв виконавчі дії у виконавчому провадженні № 76250424 та в межах цього виконавчого провадження стягнув із боржника Товариства заборгованість за судовим наказом від 21.06.2022 у справі № 902/884/22.

Наведеним спростовуються доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, про те, що Приватний виконавець не повинен був відкривати нове виконавче провадження № 76250424; виконавчого провадження № 76250424 про стягнення з Товариства грошових коштів взагалі не повинно існувати, оскільки здійснюватися повинно виключно виконавче провадження № 69559003.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що переважна більшість доводів касаційної скарги стосуються обставин правомірності/неправомірності заміни боржника за рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.05.2022 у цій справі (ухвали Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 про заміну боржника у судовому наказі від 21.06.2022 № 902/884/22).

Однак, у межах заявленої товариством скарги предметом розгляду судів попередніх інстанцій та касаційного суду є саме правомірність рішень та дій Приватного виконавця у виконавчому провадженні № 76250424 і, як з`ясовано судами, з чим погоджується і Верховний Суд, останнім при виконанні наказу від 21.06.2022 № 902/884/22 у виконавчому провадженні № 76250424 не порушено вимог Закону України "Про виконавче провадження", а дії Приватного виконавця щодо стягнення в межах зазначеного виконавчого провадження заборгованості з боржника за виконавчим документом були правомірними.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.01.2025 (за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024, залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 902/884/21), щодо неврахування Господарським судом Вінницької області частини п`ятої статті 334 ГПК України (суд був вправі заміняти сторону боржника у виконавчому провадженні, а не у виконавчому документі), за встановлених обставин виконання судового рішення у цій справі, не можуть впливати на наведені висновки щодо правомірності рішень та дій Приватного виконавця у виконавчому провадженні № 76250424 внаслідок:

відсутності таких відомостей на момент звернення стягувача до Приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження (03.10.2024);

чинності судового рішення про заміну у наказі Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022 у справі № 902/884/21 первісного боржника (Підприємства) на його правонаступника Товариство на момент такого звернення;

відповідності зазначеного виконавчого документу, поданого Приватному виконавцю Компанією як стягувачем, вимогам Закону України "Про виконавче провадження";

наявності обумовленого Законом обов`язку Приватного виконавця щодо виконання належного виконавчого документа;

закінчення виконавчого провадження виконанням судового рішення в повному обсязі на момент ухвалення Верховним Судом постанови від 15.01.2025 у цій справі № 902/884/21.

Отже, оскаржувані судові рішення цілком правомірно ґрунтуються на тому, що скаржник не довів, які дії Приватним виконавцем у виконавчому проваджені № 76250424 вчинено з порушення положень Закону України "Про виконавче провадження". Оскільки на момент вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені № 76250424 ухвала Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 не була скасована чи змінена, а постанови Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 902/884/21 не існувало, дії Приватного виконавця відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з чим, відсутні підстави для задоволення скарги Товариства.

Верховний Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що викладені у постанові від 15.01.2025 висновки Верховного Суду не можуть слугувати підставою для повернення боржника і стягувача у виконавчому провадженні № 76250424, яке закінчено виконанням судового рішення, у попередній стан його невиконання, на що фактично спрямоване оскарження Товариством рішень та дій Приватного виконавця у заявленій скарзі.

У цьому контексті Верховний Суд враховує, що за приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Наведене також враховано судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень. Так, суди звернули окрему увагу на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та, з посиланням на висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду, зазначили, що:

виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);

невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 225.04.2012 № 11-рп/2012);

право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013);

принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки перешкоджає такому виконанню (постанова Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16).

Відповідно до статті 343 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги у разі якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за умови, що право заявника при цьому не було порушено. У разі ж якщо мало місце порушення прав заявника відсутні підстави постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлення у цій справі обставин відсутності порушень Приватним виконавцем законодавства у виконавчому провадження № 76250424 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 21.06.2022 у справі № 902/884/21, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування Верховним Судом не вбачається.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п`ята статті 236 ГПК України).

Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду наведеним вимогам відповідають, а доводи касаційної скарги Товариства не знайшли свого підтвердження за результатами їх перегляду в касаційному порядку.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтею 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 902/884/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос