Рішення від 10.06.2025 по справі 640/10025/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 рокуСправа №640/10025/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "7 днів" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "7 днів", звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якій просить:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20 лютого 2019 року № 0001761404, в частині взаємовідносин Позивача з ТОВ «АККОРДА» за період жовтень-грудень 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу 14060100) у сумі 188517,00 грн. (у тому числі за податковим зобов`язанням +125678,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) +62839,00 грн.)

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за результатами, якої складено акт № № 01952615140103 від 29.01.2019, на підставі якого 20 лютого 2019 року прийнято податкове повідомления-рішення № 0001761404. Позивач уважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 39424712, попередня назва ТОВ «АККОРДА»), необгрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству та порушують законні права та інтереси Позивача, оскільки висновки викладені в Акті перевірки є безпідставі на основані на припущеннях відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липень 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/10025/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

19 липня 2019 року до суду надйшов відзив Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому заперечували проти позовних вимог просили відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що відповідно до інформаційних баз даних ДФС встановлено, що керівником ТОВ «АККОРДА» (нова назва - ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ») за період з 02.03.2016 по 02.04.2017 була гр. ОСОБА_1 . На адресу ГУ ДФС у м. Києві листом Генеральної прокуратури України від 17.08.2018 №26/2-34252-18 надійшов вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 по справі № 363/4995/17, яким визнано винною ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України. Відтак, ОСОБА_1 надала пояснення, що вона погодилася на пропозицію невстановленої слідством особи про те, що директором ТОВ «АККОРДА» буде призначено її та вона в подальшому до діяльності ТОВ «АККОРДА» не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням реквізитів будуть займатись інші особи. Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205-1 КК України, як пособництво у підробці документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб підприємців, тобто внесенню в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості. Податкові накладні, складені ТОВ «АККОРДА» для ТОВ «7 ДНІВ», за електронним підписом ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «АККОРДА», особи яка діяльністю товариства не займалась і намірів займатися не мала (не здійснювала діяльність, яка пов`язана з виробництвом, продажом товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, наданням послуг тощо), свідчить про дефектність вказаних документів. Враховуючи вищезазначене, у зв`язку з дефектністю зазначених податкових накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства щодо складання первинних документів, такі документи не мають юридичної сили первинних документів. Таким чином, в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п. 201.1 ст.201 ПКУ, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ТОВ «7 ДНІВ» завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ за податковими числі по періодах, за жовтень 2016 року у сумі 40 322 грн., за листопад 2016 року у сумі 42 112 грн., за грудень 2016 року у сумі 43 244 грн. За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено ППР від 20.02.2019 № 01952615140103 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 131 675 грн., та штрафної санкції у сумі 65 838 грн.

31 липня 2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача доводи, якої відповідають доводам викладеним у позовній заяві (том 3 а.с. 9-23).

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності.

15 грудня 2022 року, відповідно до ст. 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/10025/19 передана на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

30 січня 2025 року протоколом автоматизованого розподілу справу між суддями, справу № 640/10025/19 передано на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кореневу А.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року прийнята справа до провадження та призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмових пояснень протягом 15 днів з дня вручення ухвали.

14 лютого 2025 року до суду надійшли письмові пояснення Головного управління ДПС у м. Києві, який є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, доводи яких повністю відповідають доводам викладеним у відзиві на позовну заяву від 19.07.2019 року.

Суд встановив, що Головне управління ДПС у м. Києві (код ВП: 44116011) є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві. Так, на виконання вимог наказу ДПС України №529 відповідно до наказу ДПС України від 12.11.2020 №643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» затверджене Положення про Головне управління ДПС у м.Києві (ЄДРПОУ ВП: 44116011). Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління ДПС у м.Києві, затвердженого наказом № 643 Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території м. Києва. Головне управління ДПС у м.Києві (код ВП: 44116011) є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до ч. 1 статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність заміни відповідача його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС - код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що Головне управління ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «7 ДНІВ», з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, валютного за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державнесоціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 29.01.2019 № 53/26-15-14-01-03/32423769.

За результатами вищезазначеної перевірки було складено Акт № 53/26-15-14-01-03/32423769 від 29.01.2019.

Відповідно до висновку викладеного в Акті перевірки, становлено такі порушення:

1) п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.140.4.2 п, 140.4 ст.140 Податкового кодексу України, п.7 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, п. 30, 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого Наказом Міністерств фінансів України № 559 від 30.11.2001, п. 11, 14 П(С) БО 28 «Зменшення корисності активі» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №817 від 24.12.2004, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток всього у загальній сумі 86 028 843 гри., в тому числі за 2016 рік у сумі 118 377 139 грн., за 1 квартал 2017 року у сумі 114 081 410 грн., за півріччя 2017 року у сумі 109 681 509 гри., за 3 квартали 2017 року у сумі 105 174 911 грн., за 2017 рік у сумі 100 559 027 грн., за 1 квартал 2018 року у сумі 95 831 209 грн., півріччя 2018 року у сумі 90 988 741 грн., за 3 квартали 2018 року у сумі 86 028 843 грн.;

2. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 131 675 грн., в тому числі за жовтень 2016 року у сумі 40322 грн., за листопад 2016 року у сумі 42 112 грн., за грудень 2016 року у сумі 43 244 грн., за квітень 2017 року у сумі 3 840 грн, за вересень 2017 року у сумі 736 грн., за квітень 2018 року у сумі 1022 грн., за червень 2018 року у сумі 399 грн.,

3. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРГШ за березень 2018 року, квітень 2018 року, травен - 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року на загальну суму ПДВ 5750 грн.;

4. п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, задекларовані ним в податковій звітності, наданої у жовтні 2016 року у загальній сумі 39 208,18 грн.;

4. п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (норми якого діяли у перевіряємому періоді), в частині неоприбуткування готівкових коштів в касовій книзі підприємства за травень 2017 року у сумі 731,00 грн.

На підставі даних Акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві 20.02.2019 прийняте податкове повідомлення-рішення № 01952615140103, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) у сумі 197 513,00 грн. (у тому числі за податковим зобов`язанням +131 675,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) + 65 838,00 грн.) (том . а.с. 87-88).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 01952615140103 в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (том 1 а.с. 89-95).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 19915/6/9999-11-04-01-25 від 26.04.2019 скаргу Позивача № 274 від 28.02.2019 залишено без вдоволення, а податкове повідомлення - рішення від 20.02.2019 № 01952615140103 - без змін.

Позивача не погодившись із вказаним податкове повідомлення - рішення, в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 39424712, попередня назва ТОВ «АККОРДА»), необгрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству та порушують законні права та інтереси Позивача.

Судом встановлено, що підставою для прийнннятя оскаржуваного повідомлення рішення стали Висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства грунтувалися на тому, що платником включено до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, які, думку контролюючого органу, не носять реального характеру з підстав того, що згідно вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17 засновника ТОВ «Аккорда» визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

У статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Судом встановлено, що між ТОВ «7 ДНІВ» та ТОВ «АККОРДА» було укладено Договір суборенди № ДС 1003 від 10.11.2015, строк якого закінчився 31 грудня 2016 року, що підтверджується Додатковою угодою №1 до Договору суборенди №ДС 1003 та актом приймання-передачі (повернення) приміщення від 31.12.2016. На виконання умов Договору суборенди, Орендар передав, а Суборендар - ТОВ «7 ДНІВ» 26.01.2016 прийняв по акту прийому-передачі нежитлове приміщення загальною площею 1210,70 кв. м, плюс фактор приміщень спільного користування в розмірі 10% - 121,07 кв. м, всього 1331,77 кв. м, яке розташоване на 5-му поверсі в будівлі за адресою: місто Київ, вул. Героїв Космосу, 4.

Крім того, між Позивачем та ТОВ «АККОРДА» було укладено Договір суборенди для розміщення реклами № ДСР 136 від 01.01.2015, відповідно до умов якого ТОВ АККОРДА» взяло на себе зобов`язання надавати ТОВ «7 ДНІВ» в тимчасове платне користування площу розміром 4,8520 кв. м на зовнішній поверхні стіни будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, для встановлення спеціальних інструкцій та/або рекламоносіїв.

Згідно п. 3.2 Договору суборенди № ДСР 136 строк суборенди починався 01.01.2015 та закінчився 31.12.2016, у відповідності до умов Додаткової угоди № 2 до Договору суборенди -ДРС 136. Згідно з п. 5.1. Договору суборенди № ДСР 136, орендна плата становить 1483,94 грн. - т.ч. ПДВ - 247,32 грн. за повний календарний місяць на підставі виставлених рахунків, яка збільшена Додатковою угодою № 2 до 1855,02 грн., в т.ч. ПДВ - 309,17 коп. Відповідно до п. 5.2. Договору суборенди № ДСР 136 орендна плата може коригуватись на індекс інфляції, офіційно встановлений Державним комітетом статистики/країни, у випадку його збільшення.

Крім того, при розміщенні світлової реклами Позивач додатково зобов`язаний відшкодувати ТОВ «АККОРДА» вартість спожитої електричної енергії (сервісні послуги). Для підтвердження місцезнаходження та фактичного використання приміщення, а також з метою отримання Позивачем додаткових послуг за адресою орендованого Приміщення, ним з ТОВ «НВФ «ВОЛЗ» укладений Договір про надання телекомунікаційних послуг №1332 від 24.06.2010 та з ТОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» Договір надання телекомунікаційних послуг №7704/13 від 30.05.2013, що діяли до кінця 2016 року.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду податкові накладні, акти наданих послуг, банківські виписки, податкові декларації, тощо.

Судом встановлено, та не заперечувалось Відповідачем, що протягом перевіряємого періоду та станом на день подання позову Позивач здійснював господарську діяльність за місцем своєї державної реєстрації, а саме: за адресою м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4.

Всі господарські операції, які мали місце з ТОВ «АККОРДА» відображені Позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, у тому числі у фінансовій та податковій звітності.

Отже, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону № 996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ «АККОРДА».

Контролюючим органом не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром, виконання певних робіт, з урахуванням того, що в даному випадку позивачем з ТОВ "Аккорда" були укладені Договір суборенди №ДС 1003 від 10.11.2015, Договір суборенди для розміщення реклами № ДРС 136 від 01.05.2015 і на факт використання позивачем переданими в суборенду приміщеннями не впливає особа, яка підписала вказаний договір від імені ТОВ "Аккорда", а також наявність щодо неї будь-яких судових рішень.

Аналогічні висновки, щодо вказаного контрагента позивача, викладенні у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 640/1129/19.

Отже, у ході розгляду справи встановлено використання позивачем у власній господарській діяльності орендованих примішень, що спричинило рух активів, а відтак доводи відповідача про відсутність доказів використання послуг у господарській діяльності та неправомірність формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями є безпідставні та спростовані матеріалами справи.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, контролюючий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти.

Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, і не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 01952615140103 тому останнє підлягають скасуванню. Водночас, суд зауважує, що предметом розгляду даної справи є саме податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 01952615140103, не як помилково зазначає позивач від 20 лютого 2019 року «№ 0001761404».

Враховуючи викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "7 ДНІВ" підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявна банківська квитанція, які свідчить про сплату позивачем судового збору у сумі 2830,18 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача (том 1 а.с. 19).

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "7 ДНІВ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20 лютого 2019 року № 01952615140103.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києв (ЄДРПОУ - 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "7 днів" (ЄДРПОУ - 32423769) судовий збір у розмірі 2830,18 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев