Постанова від 04.07.2025 по справі 335/4621/23

Дата документу 04.07.2025 Справа № 335/4621/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/4621/23 Пр. № 22-ц/807/1345/25Головуючий у 1-й інстанції: Гашук К.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ Мехальчука Владислава Петровича на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2025 року про відмовууприйняттідо розглядузаявипрозміну предметапозову у справі за позовом заступника керівника ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ Редька Миколи Валерійовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору оренди землі недійсними, визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року заступник керівника ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ звернувся до суду з позовом (т.с.1 а.с.1-15), який в подальшому уточнив (т.с.1 а.с. 210-241) та в якому просив:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на літній майданчик (павільйон), літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2106759423101, номер запису про право власності 37008292);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.12.2021 № 3139 щодо торгового павільйону, загальною площею 53,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2106759423101), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений та зареєстрований 16.12.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. (номер запису про право власності 45719712);

-визнати незаконнимтаскасувати рішення Запорізькоїміськоїрадивід 10.09.2021№69/110 «Про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування торгового павільйону»;

- визнати недійснимдоговір орендиземлі від 01.12.2021 № 202105000100128 на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:005:0281, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2525944023060), зареєстрований 03.12.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченко З.М.;

-зобов`язати ОСОБА_2 повернутитериторіальній громадімістаЗапоріжжяв особіЗапорізькоїміськоїради земельну ділянку площею 0,0078 га, вартістю 489091,20 грн., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:05:005:0281;

- стягнути на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя кошти витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 13420,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю Романько О.О. (т.с.1 а.с.242).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року (т.с.6 а.с.92-131) позовну заяву позивача у цій справі залишено без задоволення.

Постановою Запорізькогоапеляційного судувід 23квітня 2024року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Поляков О.З., судді Крилова О.В. та Кухар С.В. - т.с.6 а.с.234-275) апеляційну скаргу ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року у цій справі залишено без змін.

Постановою ВерховногоСуду від12березня 2025року (т.с.6 а.с.89-106) касаційну скаргу заступника керівника ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ задоволено частково, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю Гашук К.В. (т.с.6 а.с.114). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.6 а.с.115) дану справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28 квітня 2025 року.

Під час нового підготовчого судовогозасідання судупершої інстанціїу ційсправі 28квітня 2025року заступником керівника ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ Редька М.В. подано заяву прозміну предметапозову у цій справі (т.с.6 а.с.137-149), в якій прокурор просив суд:

-визнати незаконнимта скасувати рішення Запорізькоїміськоїрадивід 10.09.2021№69/110 «Про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування торгового павільйону»;

- визнати недійснимдоговір орендиземлі від 01.12.2021 № 202105000100128 на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:005:0281, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2525944023060), зареєстрований 03.12.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченко З.М.;

-зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальнійгромаді містаЗапоріжжя вособі Запорізькоїміської радиземельну ділянку площею 0,0078 га, вартістю 489091,20 грн., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:05:005:0281;

-зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна закінчений будівництвом об`єкт будівлю магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:005:0281;

- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єктнерухомого майна закінчений будівництвомоб`єкт будівлюзагальною площею69,7кв.м.,яка розташованапо АДРЕСА_1 ззакриттям розділу 2106759423101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- стягнути на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 12896,80 грн.

25квітня 2025року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам`янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районнийсуд м.Запоріжжя наВознесенівський районнийсуд м.Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30квітня 2025року (т.с. 7 а.с. 39).

Ухвалою Вознесенівськогорайонного судум.Запоріжжя від21травня 2025року (т.с.6 а.с.210-211) у прийнятті до розгляду вищезазначеної заяви заступника керівникаВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ОКРУЖНОЇПРОКУРАТУРИ МІСТАЗАПОРІЖЖЯ ЗАПОРІЗЬКОЇОБЛАСТІ РедькаМ.В. позміну предметапозову уцій справівідмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач виконувач обов`язківкерівника ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИМІСТА ЗАПОРІЖЖЯМехальчук В.П. у своїй апеляційній скарзі (т.с.7 а.с. 1-11) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити новерішення, яким прийняти до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову, матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

В автоматизованому порядку 05.06.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (т.с.7 а.с.18). Ухвалою апеляційного суду від 06.06.2025 року (т.с.7 а.с.24) витребувано справу у суду першої інстанції, остання надійшла 18.06.2025 року (т.с.7 а.с.27). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 19.06.2025 року (т.с.7 а.с.28), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадженнябез повідомленняучасників справита безпроведення судовогозасідання (т.с.7 а.с.29).

Оскільки, згідно зі ст. 353 ч. 1 п. 6 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо … повернення заяви позивачеві. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах … 6 … частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістомвимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцятиднів іздня постановленняухвали провідкриття апеляційногопровадження. Проте, у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно суддя доповідач буде перебувати у щорічній відпустці (довідка т.с. 7 а.с.39).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга виконувача обов`язківкерівника ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИМІСТА ЗАПОРІЖЖЯМехальчука В.П. у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силувимог ст.367ч.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024,який набравзаконної силиз 08.02.2025року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено,що судпершої інстанції,відмовляючи уприйомі вищезазначеної заяви позивача по зміну предмета позову у цій справі, керувався ст.ст. 49, 259-261 ЦПК України та виходив із такого.

Відповідно доч.ч.3,4ст.49ЦПК України,до закінченняпідготовчого засіданняпозивач маєправо змінитипредмет абопідстави позовушляхом поданняписьмової заяви.У справі,що розглядаєтьсяза правиламиспрощеного позовногопровадження,зміна предметаабо підставпозову допускаєтьсяне пізнішеніж зап`ять днівдо початкупершого судовогозасідання усправі. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Дана цивільна справа перебуває на розгляді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя після скасування Верховним Судом 12.03.2025 попереднього рішення суду, яким відмовлено прокурору у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 4 ст. 49 ЦПК України зміна предмета або підстав позову у даному випадку можлива лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталося після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи.

Судом першої інстанції встановлено,що прокуроромподано заявупро змінупредмета позовушляхом:

- виключеннячастини первіснихпозовних вимог,зокрема,про скасуванняреєстрації прававласності ОСОБА_1 на літніймайданчик (павільйон),розташований заадресою: АДРЕСА_1 ,та провизнання недійснимдоговору купівлі-продажувід 16.12.2021,який укладеноміж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

- доповненняпозовними вимогамипрозобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна закінчений будівництвом об`єкт будівлю магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та про скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомого майна.

За змістом заяви про зміну предмета позову та матеріалів справи, фактичні обставини у цій справі після закриття підготовчого судового засідання при попередньому розгляді цієї справи змінилися лише в частині визначення характеристик зареєстрованого за ОСОБА_2 об`єкту нерухомого майна після реконструкції торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснювалася у період з 15.02.2022 по 02.07.2024.

Між тим, при зверненні до суду першої інстанції із первісними позовними вимогами, прокурор не заявлявпозовних вимогпро скасуванняреєстрації за ОСОБА_2 права власності на торговий павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_1 від 16.12.2021, який прокурор просив визнати недійсним у своїх первісних позовних вимогах. Не було заявлено і прокурором вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно збудований об`єкт нерухомого майна торговий павільйон, який на час звернення прокурора до суду з цим позовом знаходився за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:005:0281. З оглядуна викладеніобставини,суд першої інстанції дійшов висновку,що заявленіпрокурором узаяві прозміну предметапозову вимогипро зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна закінчений будівництвом об`єкт будівлю магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та про скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомого майна, є новими позовними вимогами, пред`явлення яких у даному випадку не пов`язані із зміною фактичних обставин справи.

Реконструкцію об`єктанерухомого майна можна було би визнати зміною фактичнихобставин у цій справі, яка би давала прокурору право змінити предмет позову при новому розгляді справи, у тому разі, якщо б прокурор первісно заявив вимоги про скасування реєстрації за ОСОБА_2 права власності на торговий павільйон та про зобов`язання знести самовільно збудований об`єкт нерухомого майна, який був зареєстрований за ОСОБА_2 станом на час звернення прокурора до суду першої інстанції з позовом та існував до його реконструкції. При цьому, посилання прокурора у заяві про зміну предмета позову на ті обставини, що у первісному позові не було заявлено вимог про знесення самовільно збудованого об`єкта нерухомого майна, оскільки на земельній ділянці будь-які об`єкти були відсутні, суд першої інстанції вважав безпідставними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, які наявні в матеріалах вказаної справи. Враховуючи те, що вказана цивільна справа перебуває у провадженні суду першої інстанції після скасування Верховним Судом попереднього рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд, то зміна предмета позову шляхом виключення одних позовних вимог та заявлення нових позовних вимог, що не пов`язано із зміною фактичних обставин справи, прямо суперечить положенням ч. 4 ст. 49 ЦПК України. З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити прокурору у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову.

На думку суду першої інстанції, відмова у прийнятті заяви про зміну предмета позову не є перешкодою прокурору у доступі до правосуддя, оскільки він не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з новим позовом, заявивши позовні вимоги, викладені у заяві про зміну предмета позову.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

В силу вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розглядусправи.Апеляційним судомвстановлено,що увищезазначеній постановівід 12березня 2025року (т.с.6 а.с.89-106) Верховного Суду, як касаційного суду, підставою для скасування вищезазначених судових рішень першої та апеляційної інстанцій у тому числі було у тому числі те, що суди попередніхінстанцій незабезпечили повногота всебічногорозгляду цієїсправи. За змістом вимог ст. 12 ч. 5 п. 4 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 49 ЦПК України (Процесуальні права та обов`язки сторін):… 2. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:…2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінченняпідготовчого засідання … 3. До закінченняпідготовчого засідання позивач має право змінити предметабо підставипозову шляхомподання письмовоїзаяви… 4. У разінаправлення справина новийрозгляд досуду першоїінстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки,встановлені частиноютретьою цієїстатті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання….

Суд першої інстанції помилково не врахував у цій справі висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 31.01.2024 в іншій справі № 201/4160/19 при вирішенні аналогічного цивільного процесуального питання, на які посилався прокурор у цій справі. Так, у зазначеній справі після відкриття провадження представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву, де збільшив коло відповідачів та доповнив позовні вимоги, посилаючись на ті ж самі підстави, а також на те, що під час розгляду цієї справи спірне майно було відчужено однією особою іншій особі, у подальшому поділено та знову відчужено. При розгляді зазначеної заяви, суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, розцінив її як заяву про зміну предмета позову та прийняв її до розгляду. У касаційній скарзі одного з відповідачів ставилося питання про порушення процесуальних норм судами попередніх інстанцій під час прийняття до розгляду вищенаведеної заяви, з огляду на одночасну зміну позивачем предмету та підстав позову. Однак, Верховний Суд у зазначеній постанові від 31.01.2024 дійшов до висновку, що саме недобросовісні дії відповідача призвели до необхідності змінити предмет позову в цій справі, оскільки початкова вимога позивача не повною мірою забезпечувала захист його порушених прав та інтересів, тому доводи касаційної скарги про одночасну зміну предмета та підстав позову не підтвердилися.

Крім того, Верховним Судом при перегляді іншої справи № 201/4160/19 зазначено, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно - правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Зміна предметапозову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підставпозову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної змінипредмета іпідстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність узміні предметапозову можевиникати тоді,коли початковівимоги позивачане будутьзабезпечувати чине повноюмірою забезпечатьпозивачу захистйого порушенихправ таінтересів.Зміна предметапозову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічні висновки також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 в справі № 924/1473/15 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 13.07.2023 у справі № 5015/118/11, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22, від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22, які також не враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

Також Верховний Суд, переглядаючи іншу справу № 201/4160/19 у касаційному порядку, врахував, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У зв`язку з цим добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Недобросовісна поведінка особи, яка полягає в учиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання Верховного Суду, і мало місце у цій справі (№ 201/4160/19) - відповідач, будучи обізнаним про оскарження позивачем вибуття з його власності спірної квартири в судовому порядку та перебування справи на розгляді у суді, а також про відкриті кримінальні провадження щодо незаконного заволодіння спірним майном, відчужив квартиру, внаслідок чого було здійснено її поділ та подальше відчуження. Отже, Верховний Суд за результатом аналізу обставин справи № 01/4160/19 дійшов висновку, що саме недобросовісні дії відповідача призвели до необхідності змінити предмет позову в цій справі, оскільки початкова вимога позивача не повною мірою забезпечувала захист його порушених прав та інтересів.

Апеляційним судом встановлено, що постановою Верховного Суду, як касаційного суду, від 12 березня 2025 у цій справі (т.с. 6 а.с. 89-106), в порядку часткового задоволення касаційної скарги прокурора попередні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову прокурора у цій справі було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 03 квітня 2025 року Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, як судом першої інстанції, дану справу прийнято до провадження та призначено нове підготовче судове засідання на 28.04.2025.

Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що під час перегляду Верховним Судом справи у касаційному порядку та після скерування справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, змінились певніобставини справи,виникнення якихбезпосередньо пов`язаноіз недобросовіснимидіями ОСОБА_2 . Указані обставини фактично перешкоджають розгляду справи за первісними позовними вимогами, а їх задоволення не призведе до фактичного відновлення порушених інтересів держави.

Так, прокурор, як апелянт, наполягав на тому, що під час звернення прокурором до суду з вищезазначеним позовом к цій справі у травні 2023 року на спірній земельній ділянці були відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, що підтверджується протоколом огляду земельної ділянки від 25.11.2022 року, проведеного у кримінальному проваджені, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022082010000186 від 14.09.2022 (т.с. 1 а.с. 55-56). Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Тому, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвали про безпідставність таких висновків прокурора, ґрунтуються наприпущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Так, під час первинного розгляду справи Вознесенівською окружної прокуратурою міста Запоріжжя 12.06.2023 року було скеровано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заяву про вжиття заходів забезпечення позову (т.с. 1 а.с. 72-83). У заяві прокурор просив, зокрема, заборонити відповідачам та іншим особам вчиняти дії щодо забудови земельної ділянки. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2023року у справі № 335/4621/23 суд задовольнив заяву прокурора та вжив заходів забезпечення позову (т.с. 1 а.с. 143-247). Ухвалою суду першої інстанції від 17.05.2024року вказані заходи забезпечення прокурора у цій справі було скасовано (т.с. 6 а.с. 32-33).

Разом з тим, з`ясовано, що 24.07.2024року інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю Запорізької міської ради за заявою ОСОБА_2 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта (реєстраційний номер ЗП 101240723454). Вказане підтверджується інформацією публічних державних реєстрів.

Відповідно до вказаної декларації про готовність до експлуатації об`єкта у періодз 15.02.2022по 02.07.2024 замовником будівництва ОСОБА_2 здійснено реконструкцію торговогопавільйону за адресою АДРЕСА_1 під магазин.

В подальшому, приватним нотаріусом Запорізького міського округу Єдемською - Фастовець О.О. 16.09.2024року внесено зміни до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт речових прав із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2106759423101, а саме визначено, що об`єктом речових прав є закінчений будівництвом об`єкт, тип об`єкта з торгового павільйону змінено на - будівля, а також змінено загальну площу об`єкта на 69,7 кв. м.

Таким чином, прокурор, як апелянт, наполягав, що саме за час судового розгляду цієї справи № 335/4621/23, незважаючи, що судовим рішеннямбуло забороненовчиняти будь-якихдій щодозабудови земельноїділянки, відповідачем ОСОБА_2 під виглядом реконструкції неіснуючого торгового павільйону загальною площею 53,5 кв. м фактично здійснено нове будівництво будівлі магазину площею 69,7 кв. м, яка має ознаки самочинного будівництва.

За фактом невиконання ухвали Ордонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2023 у справі № 335/4621/23 ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42024082010000014 від 26.01.2024 за ч. 1 ст. 382 КК України.

Отже, прокурор, як апелянт, у цій справі наполягав, що будучи обізнаною про оскарження прокурором права ОСОБА_2 користуватися спірною земельною ділянкою, відсутності прийнятого судом остаточного рішення у спорі, останньою після відкриття Верховним Судом касаційного провадження, вчинено усіуказані дії,які спрямованіна перешкоджаннясудового розгляду. У свою чергу, в силу положень ст. 13 Цивільного кодексу України така поведінка відповідача ОСОБА_2 є недобросовісною.

Тому, саме з метою захисту інтересів держави, у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, які виникли внаслідок недобросовісних дій відповідача ОСОБА_2 , прокурором на підставі ч. 4 ст. 49 ЦПК України подано до суду першої інстанції вищезазначену заяву прозміну предмета позову (т.с. 6 а.с. 137-172) шляхом:

1) доповнення позовних вимог новими

На думку прокурора, ОСОБА_2 , будучи обізнаною про оскарження прокурором права користування земельною ділянкою у судовому порядку та перебування справи на розгляді, використовуючи видимість юридичної правильності дій землекористувача, збудувала та здійснила державну реєстрацію права власності на нову будівлю магазину площею 69,7 кв. м, що у свою чергу за первісними основними підставами позову є самочинним будівництвом і підлягає знесенню.

У зв`язку із чим, прокурор вважав за необхідне у цій справі доповнити свій вищезазначений позов новими вимогами такого змісту:

- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - закінчений будівництвом об`єкт будівлю загальною площею 69,7 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2106759423101, номер запису 45719712) з закриттям розділу 2106759423101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно»;

- зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - закінчений будівництвом об`єкт, будівля загальною площею 69,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:005:0281»;

2) вилучення вищезазначених позовних вимог

Первісний позов містить вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.12.2021 № 3139. Разом з цим, розгляд вказаної позовної вимоги наразі є неефективним способом захисту, оскільки не забезпечить повний захист порушених інтересів. Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/1785/22 (постанова від 18.09.2024) виснувала, що відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника спірних земельних ділянок, зокрема відчуження або передачі у користування цих земельних ділянок іншим особам, оскільки відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт. Якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачами, з якими позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18). Таким чином, саме позовна вимога проскасування державноїреєстрації прававласності наоб`єктнерухомості іззакриттям відповідногорозділу забезпечитьповне відновленняпорушених інтересівдержави - усуне перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою її власником. Крім того, первісний позов містив вимогупро скасуванняреєстрації прававласності проскасування державноїреєстрації прававласності за ОСОБА_1 на літній майданчик (павільйон) загальною площею 53,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2106759423101). Оскільки прокурором заявляється позовна вимога про закриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а право власності на вищевказаний об`єкт зареєстровано за ОСОБА_2 розгляд цієї позовної вимоги також є недоцільним.

При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах, суд першої інстанції, якій на виконання вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України належним чином не врахував вказівки Верховного Суду, як касаційного суду, викладені в його постанові від 12 березня 2025 року у цій справі (т.с.6 а.с.89-106) та не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, дійшов помилкового висновку, що вищезазначена заява прокурора про зміну предметапозову фактично є іншим позовом, оскільки містить у собі нові позовні вимоги немайнового характеру, до нового відповідача, позивач змінює і предмет і підставу позову, тобто виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами.

Разом з цим, у даному випадку наявний правовий зв`язок між первісними обставинами, якими прокурор обґрунтовував свої вимоги щодо захисту інтересів держави, та новими обставинами позову. Первісні основні підстави позову прокурор залишив незмінними та лише доповнив їх новими обставинам, які безпосередньо пов`язані з основними підставами позову, про що у заяві було детально зазначено.

Так, основні позовні вимоги - визнати незаконним та скасувати рішення Запорізької міської ради від 10.09.2021 № 69/110, визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2021 № 202105000100128, зобов`язання повернути земельну ділянку, а також їх нормативне обґрунтування - залишаються незмінними. У даному випадку має місце лише виключення деяких вимог та доповнення позову новими вимогами, які обумовлені недобросовісними діями відповідача ОСОБА_2 , з посиланням на норми матеріального права, які регулюють питання визнання недійсним правочинів, знесення самочинно збудованих будівель та порядок повернення земельних ділянок у спірних правовідносинах.

У спірних правовідносинах вимоги що стосуються земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані, є спорідненими способами захисту, відповідають змісту оспорюваного права чи інтересу та спрямовані на досягнення єдиної мети - повернення власнику (Запорізькій міській територіальній громаді) її майна (земельної ділянки).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 в справі № 914/2350/18 виснувала, що якщо особоюзаявляється належнапозовна вимога,яка можеїї ефективнозахистити,суди неповинні відмовлятиу їїзадоволенні виключноз формальнихміркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Разом із цим, поза межами компетенції апеляційного суду, передбаченої ЦПК України, знаходяться вимоги апелянта про ухвалення апеляційним судом у цій справі нового судового рішення про прийняттядо розгляду вищезазначеноїзаяви прокурорапро змінупредмету позову.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги виконувача обов`язків керівника ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ Мехальчука В.П. лише частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.

Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, встановлено, що виконувачем обов`язків керівника ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ Мехальчуком В.П. при подачі вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі сплачений судовий збір (квитанція т.с.7 а.с. 21).

Однак, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного із розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється у подальшому судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 141, 367, 369, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ Мехальчука Владислава Петровича задовольнити частково.

Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2025 року у цій справі скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова апеляційним судом складена 04.07.2025 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.