Ухвала від 07.07.2025 по справі 464/8399/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 464/8399/16-а пров. № А/857/16093/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гінді Оксані Миколаївні у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року з питань визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача на виконання рішення суду у справі № 464/8399/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної спеціалізованої Травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування рішення МСЕК,-

встановив:

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 464/8399/16-а між суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду, у цій справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Гінда О.М., судді Заверуха О.Б., Матковська З.М.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу у судове засідання.

Позивачем, 18.06.2025 подано заяву, яку передано головуючій судді, у зв`язку із відпусткою 01.07.2025, в якій просить здійснити відвід головуючій судді Гінді О.М. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Обґрунтовує вказану заяву тим, що із офіційних джерел у мережі інтернет довідався, що головуюча суддя Гінда О.М. перебуває у дружніх відносинах із сім`єю екс-голови Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_4, рішення якої оскаржувалися у цій справі.

Крім цього, зазначає, що наукова співпраця головуючої судді Гінди О.М. і ОСОБА_2., який є сином екс-голови Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, викликає сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заявленого відводу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 40 КАС України визначено порядок вирішення заявленого відводу.

Так, відповідно до ч. 3 цієї статті передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.

Згідно ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги вищенаведених процесуальних норм та те, що виклик сторін щодо вирішення питання про відвід є правом, а не обов`язком суду, відвід надійшов поза межами судового засідання, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розгляд заяви провести без виклику сторін у судове засідання, в порядку письмого провадження.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням приписів ч. 11 ст. 40 КАС України, клопотання про розгляд заяви про відвід у присутності ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 КАС України.

Так, зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 37 КАС України передбачені наступні підстави для відводу.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в заяві по відвід судді Гінді О.М, позивач покликається на те, що із офіційних джерел у мережі інтернет довідався, що головуюча суддя Гінда О.М. перебуває у дружніх відносинах із сім`єю екс-голови Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_4, рішення якої оскаржувалися у цій справі.

Також, вважає, що наукова співпраця головуючої судді Гінди О.М. і ОСОБА_2., який є сином екс-голови Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, викликає сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді.

На підтвердження своєї позиції позивачем до заяви про відвід подано витяги з офіційного сайту ЛНУ ім. Івана Франка, згідно яких ОСОБА_2 був науковим керівником дисертаційного дослідження Гінди О.М. та список співробітників кафедри адміністративного та фінансового права юридичного факультету ЛНУ ім. Франка. Також, подано витяги з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, зокрема декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Гінди О.М. та ОСОБА_2 .

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані витяги з інтернет ресурсів, жодним чином не підтверджують дружніх відносин судді Гінди О.М. із сім`єю екс-голови Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_4. Інших доказів, окрім як посилання на інтернет ресурси заявником не надано.

Крім цього, дружні відносини із сім`єю ОСОБА_4 головуюча суддя категорично заперечує та вважає надуманими, безпідставними, оскільки з ОСОБА_4 не знайома як і з членами його сім`ї.

Щодо наукової співпраці головуючої судді Гінди О.М. і ОСОБА_2., то суд апеляційної інстанції зазначає, що така наукова співпраця закінчилася у лютому 2024 року, після захисту дисертаційної роботи Гінди О.М.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що зміст заяви про відвід, наведені в їх обґрунтування обставини та подані докази, не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід. Також, заява про відвід не містить даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючої судді, вказували на її заінтересованість в результаті розгляду справи, при здійсненні правосуддя у цій справі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Зокрема, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14.05.2004, заява № 67208/01; «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04.02.2003, заяви № 61164/00 і № 18589/02; «Guntis Apinis проти Латвії» від 20.09.2011, заява № 46549/06).

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, взявши до уваги, також, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 14.03.2019 у справі № 9901/34/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що свобода вираження поглядів сторонами не є необмеженою і певні інтереси, такі як авторитет суду, є достатньо важливими для виправдання обмежень цього права (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маріапорі проти Фінляндії», заява № 37751/07, § 62, від 06.07.2010).

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волкова О. проти України» від 09.01.2013 (остаточне 27.05.2013), «Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (2) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності…».

На підставі вище викладеного, задля усунення сумнівів щодо безсторонності та неупередженості судді Гінди О.М., яка згідно протоколу автоматизованого розподілу визначена головуючою суддею для розгляду цієї справи, для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи доброчесним, безстороннім та неупередженим судом, а також заради уникнення в подальшому атмосфери конфліктності, не сприйняття, неспокою, надмірного хвилювання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку за необхідне частково задовольнити заяву про відвід, з урахуванням мотивів суду апеляційної інстанції викладених вище.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Отже, справу слід передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів.

Керуючись ст. ст. 37, 39, 40, 321, 325, 328, КАС України, суд -

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гінді Оксані Миколаївні задовольнити частково, з урахуванням мотивів викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Відвести суддю Гінду Оксану Миколаївну від розгляду справи № 464/8399/16-а (А/857/16093/25).

Адміністративну справу № 464/8399/16-а (А/857/16093/25) передати для повторного автоматичного розподілу в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська