Постанова від 12.08.2025 по справі 464/8399/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 рокуСправа № 464/8399/16-а пров. № А/857/16093/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної спеціалізованої Травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними та скасування рішення МСЕК, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2025 року (суддя Сподарик Н.І., м.Львів) -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжрайонної спеціалізованої Травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (далі також МСЕК, КЗ відповідно), Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 КЗ (далі Обласна МСЕК) в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення МСЕК від 27.08.2013 (далі Рішення) та рішення Обласної МСЕК від 16.09.2013 (далі Рішення-1) про невизнання його інвалідом у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП);

- зобов`язати МСЕК повторно провести медико-соціальну експертизу щодо нього на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, позов задоволено (далі Рішення суду).

Визнано протиправним та скасовано Рішення та Рішення-1.

Зобов`язано МСЕК повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП.

У червні 2022 року позивач звернувся до суді із заявою про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень - відповідачів на виконання Рішення суду та просив:

- визнати протиправними дії та рішення відповідачів у частині встановлення 3 групи інвалідності всупереч пункту 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови у повторному проведенні медико-соціальної експертизи щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП (далі Заява).

В обґрунтування поданої заяви, зазначив, що на виконання Рішення суду у даній справі, 31.07.2019 МСЕК визнала його особою з інвалідністю ІІІ групи у період з 23.08.2013 по 01.09.2014. 07.11.2019 Обласна МСЕК залишила без змін рішення МСЕК. Вважає, що Рішення суду виконано частково, всупереч нормам чинного законодавства, тому дії та рішення відповідачів щодо встановлення ІІІ групи інвалідності слід визнати протиправними, оскільки в матеріалах справи надавалися додаткові пояснення, щодо наявності ознак для встановлення ІІ групи інвалідності. Однак встановлення групи інвалідності за загальними ознаками захворювання є виключною компетенцією МСЕК, тому суд не міг перейняти повноваження владних суб`єктів та в резолютивній частині рішення визначити групу інвалідності. Однак, в межах виконання рішення має можливість проаналізувати дії та рішення, вчинені суб`єктами владних повноважень відповідачами на відповідність нормам чинного законодавства. Вважає, що мав підстави бути визнаний інвалідом ІІ групи за критерієм обмеження здатності до самостійного пересування ІІ ступеня здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2025 року Заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить таку скасувати та вимоги Заяви задовольнити.

В апеляційній скарзі покликається на доводи, що викладені у Заяві.

Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач помилково пов`язує встановлення йому ІІІ групи інвалідності замість ІІ групи інвалідності, з виконанням Рішення суду в цій справі. Окрім того незгода з рішенням суду першої інстанції (15.03.2019) не позбавляла права позивача на апеляційне оскарження. Таким чином, звернення позивача із заявою до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) є неналежно обраним способом захисту.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

За правилами статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу..

Таким чином правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Як видно з матеріалів справи, підставою подання розглядуваної Заяви є незгода позивача саме з встановленням йому ІІІ групи інвалідності за результатами проведеної медико-соціальної експертизи щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП.

Так, як уже вказано вище, Рішенням суду зобов`язано МСЕК повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП.

В свою чергу, як правильно вказано судом першої інстанції, судом в ході вирішення справи по суті за наслідками якої було ухвалено Рішення суду, не вирішувалось питання щодо встановлення позивачу конкретної групи інвалідності, оскільки вказане питання виходило за межі розгляду справи.

При цьому, подаючи Заяву, позивач вважає, що за результатами виконання Рішення суду у даній справі, йому повинна бути встановлена ІІ група інвалідності.

Проте, позивач помилково пов`язує встановлення йому ІІІ групи інвалідності замість ІІ групи інвалідності, з виконанням Рішення суду в цій справі. Незгода з Рішенням суду першої інстанції (15.03.2019) не позбавляла права позивача на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не навів обставин та не надав доказів, які б свідчили про протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача, вчинених на виконання Рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду.

В розглядуваному випадку Рішення суду виконано у спосіб, що наведений в резолютивній частині цього судового рішення.

При цьому, Рішенням суду, не зобов`язано відповідачів приймати позитивне рішення.

Поміж тим, суд не вправі за наявними у справі документами достовірно стверджувати про наявність підстав для встановлення тієї чи іншої групи інвалідності особі, так як такі повноваження належать виключно відповідним МСЕК. Суд лише перевіряє правильність дотримання МСЕК порядку проведення, розгляду поданих особою документів та оформлення результатів відповідних обстежень вимогам законодавства.

Таким чином, свою незгоду із рішенням МСЕК за наслідками повторної медико-соціальної експертизи, що проводилась на виконання Рішення суду, заявник міг реалізувати звернувшись до суду з позовом про оскарження рішення за результатами повторного медичного огляд, що він і зробив.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі №380/953/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, відмовлено в задоволення позову ОСОБА_1 до аналогічних відповідачів про визнати протиправним та скасувати рішення МСЕК у формі акту огляду МСЕК №1403/8 від 31.07.2019 та Обласної МСЕК у формі акту огляду МСЕК №1364/12 від 07.11.2019 і зобов`язати МСЕК встановити ІІ групу інвалідності.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги Заяви є безпідставними, а у її задоволенні необхідно відмовити з наведених вище підстав.

Доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі зводяться до доведення позивачем безпідставності встановлення ІІІ групи інвалідності за результатами повторної медико-соціальної експертизи, що не є предметом розгляду питання передбаченого нормами статті 383 КАС. Такі доводи можуть бути належним чином оцінені при судовому оскарженні відповідного рішення МСЕК.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 13.08.2025.