Окрема думка від 07.07.2025 по справі п/857/6/24

ОКРЕМА ДУМКА

07 липня 2025 року

м. Київ

справа №П/857/6/24

адміністративне провадження №А/990/14/24

cуддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. і Кашпур О.В. щодо постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2205 у справі № П/857/6/24,

за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Наш край», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Служби безпеки України - про заборону діяльності політичної партії, провадження в якій відкрито,

за апеляційною скаргою політичної партії «Наш край» на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, ухвалене у складі: судді-доповідача Гуляка В.В., суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1) Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог

У травні 2024 року Міністерство юстиції України (далі - позивач, Мін`юст) звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до політичної партії «Наш край» (далі - відповідач, ПП «Наш край», Партія), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Служби безпеки України (далі - СБУ, третя особа) - з вимогами:

- заборонити діяльність ПП «Наш край» (код ЄДРПОУ: 37724082, юридична адреса: вул. Велика Житомирська, 30, м. Київ);

- передати майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

На обґрунтування позову Мін`юст зазначив, що діяльність ПП «Наш край» загрожує територіальній цілісності та суверенітету України. Так, окремі представники регіональних осередків ПП «Наш край» після вторгнення російської федерації (далі - рф) перейшли на бік ворога, підтримали військову агресію рф на тимчасово окупованих рф територіях України, сприяють країні-агресору та брали участь у проведенні так званого «референдуму про приєднання до рф», зайняли адміністративно-розпорядчі посади в окупаційних адміністраціях. Мін`юст уважав, що вказані відомості є свідченням незаконної та антиукраїнської діяльності ПП «Наш край», спрямованої на співпрацю із країною-агресором на шкоду національним інтересам України, у зв`язку з чим просив її заборонити.

2) Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 позов задоволено:

- заборонено діяльність ПП «Наш край»;

- передано майно, кошти на інші активи ПП «Наш край», її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що діяльність ПП «Наш край» містить ознаки систематичної антиконституційної діяльності на шкоду державній безпеці України в інтересах рф.

Як зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що окремі діячі ПП «Наш край» підтримують військову агресію рф проти України, беруть участь у формуванні окупаційних адміністрацій і надавали ворогу інформацію оборонного характеру. Водночас Партія не відреагувала належним чином на протиправні дії її членів. За мовчазної згоди Партії її окремими діячами проводилася і продовжується проводитися антиукраїнська діяльність.

Зокрема, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), який був членом вищого керівного органу Партії - Політичної ради ПП, припинив членство у Партії через рік після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України й увесь час провадив відверто антиукраїнську та підривну діяльність. Ще у 2020 році США застосували до ОСОБА_1 санкції й визнали його агентом російської розвідки. В Україні санкції до ОСОБА_1 були застосовані у 2021 році. Попри наявність цих фактів, ОСОБА_1 залишався серед керівництва Партії аж до лютого 2023 року.

Судом першої інстанції також було встановлено, що Службою безпеки України задокументовано злочини проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, фігурантами яких є значна кількість депутатів районних, міських і селищних рад від ПП «Наш край», що активно співпрацюють з російськими загарбниками, добровільно займають посади в окупаційних органах влади та сприяють здійсненню збройної агресії проти України.

3) Короткий зміст апеляційної скарги

09.07.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ПП «Наш край» на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024.

В апеляційній скарзі Партія, серед іншого, наголошувала на тому, що необхідність заборони Партії суд першої інстанції обґрунтував окремими випадками протиправної діяльності осіб, раніше тим чи іншим чином причетних до Партії, та відсутністю реакції керівництва Партії щодо засудження протиправних дій таких осіб. На думку відповідача, суд першої інстанції протиправно пов`язав індивідуальну діяльність 14 фізичних осіб з діяльністю всієї Партії й проігнорував висловлювання її ідейних лідерів та / або вищого керівництва Партії, які послідовно публічно засуджували збройну агресію рф проти України та осіб, у тому числі з числа членів Партії, які перейшли на бік ворога.

ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.07.2025 апеляційну скаргу Партії задоволено, а рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 - скасовано, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що Статут і програма Партії не містять положень, які б були спрямовані на ліквідацію незалежності України; зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; порушення суверенітету і територіальної цілісності України; підрив безпеки держави тощо.

Водночас особи, з діяльністю яких позивач і третя особа пов`язують такі загрози, не вчиняли будь-яких дій від імені Партії, їхня діяльність не була санкціонована Партією.

Зрештою Верховний Суд зазначив, що ліквідація Партії тільки через окремі випадки співпраці деяких членів Партії на окупованих територіях з представниками держави-агресора є непропорційною цілям, на досягнення яких спрямований такий захід.

ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

З такою постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджуємося, тому, відповідно до частини третьої статті 34 КАС України, висловлюємо окрему думку.

Відповідно до частини першої статті 37 Конституції України забороняються утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення.

Частиною першою статті 5 Закону № 2365-ІІІ передбачено, що утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їхні програмні цілі або дії спрямовані на:

1) ліквідацію незалежності України;

2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

4) підрив безпеки держави;

5) незаконне захоплення державної влади;

6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;

7) посягання на права і свободи людини;

8) посягання на здоров`я населення;

9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

9-1) пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії рф як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну;

10) виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України;

11) глорифікацію, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань рф, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих рф, а також представників окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як "повстанці", "ополченці", "ввічливі люди" тощо".

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 2365-III у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, установлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

- ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;

- пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

- порушення рівноправності громадян залежно від їхньої раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

- поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Отже, порушення політичною партією вимог Конституції та законів України, у тому числі вчинення дій, заборонених частиною першою статті 37 Конституції України і частиною першою статті 5 Закону № 2365-III, є підставою для заборони її діяльності.

Не заперечуючи висновку про те, що індивідуальна поведінка членів партії, несанкціонована партією в межах політичної (публічної) чи партійної діяльності, не може бути свідченням участі Партії в антиукраїнській діяльності, все ж уважаємо, що в цій справі були наявні обставини, які свідчать про те, що діяльність партії, через призму дій та вчинків її членів і представників, становить загрозу незалежності, суверенітету і територіальній цілісності України.

У постановах від 06.09.2022 у справі №П/857/1/22, від 15.09.2022 у справі №П/857/8/22, від 23.09.2022 у справі №857/3/22, предметом розгляду яких також була заборона діяльності політичних партій в Україні, Верховний Суд сформував позицію, відповідно до якої членство в політичній партії не позбавляє громадянина права на приватне життя, як і гарантій щодо невтручання в нього. Особа, яка є членом політичної партії, може висловлюватися і поводитися відповідно до своїх уподобань, морально-етичних і культурних орієнтирів.

Проте публічна діяльність членів партії, особливо тих, які займають керівні, провідні позиції в партії або є її загальновизнаними ідейними лідерами, не тільки «звужує» їхній приватний простір, що закономірно, але й покладає додаткову відповідальність за свої вчинки, а особливо за свої ідеї та заклики, проголошені в публічному просторі.

Висловлювання членів політичної партії, їхня публічна діяльність, зокрема лідерів політичної партії, відображають не просто особисту думку (суб`єктивні, оціночні висловлювання) таких осіб, але й позицію політичної партії загалом. Адже партія - це не «фікція», як в доктрині цивільного права називають юридичну особу, а спільнота громадян-однодумців, прихильників певної загальнонаціональної програми, вчинки і публічні висловлювання яких і дають розуміння, в чому полягає діяльність утвореної ними політичної партії й на які реальні цілі вона спрямована. Верховний Суд у вказаних постановах звернув увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Партія добробуту, Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччини» [Refah Partisi (The Welfare Party) and Others v. Turkey], рішення від 13.02.2003; заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98] визнав висловлювання лідерів партії та осіб, яких партія висувала кандидатами на виборах, такими, що відображають реальну політичну позицію партії.

ЄСПЛ у рішенні від 30.01.1998 у справі «Об`єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини» [United Communist Party of Turkey and оthers v. Turkey], заява №133/1996/752/951; §58) зазначив, що статут і програма політичної партії не можуть бути прийняті до уваги як єдиний критерій для визначення цілей і намірів політичної партії. Зміст програми має бути порівняний з фактичними діями лідерів партії та її членів і позицією, яку вони захищають. Узяті разом ці дії і виголошені позиції можуть бути взяті до уваги під час слухань про розпуск чи заборону діяльності політичної партії за умови, що в цілому вони розкривають справжні її цілі і наміри.

У зв`язку з цим статутні та програмні цілі ПП «Наш край» Верховний Суд мав оцінити не ізольовано, а у зіставленні з публічною діяльністю і висловлюваннями лідерів політичної партії та ставленням до них самої Партії, адже тільки так можливо визначити справжню мету і суть діяльності політичної партії.

У контексті викладеного зазначаємо, що центральним керівним представницьким органом Партії, що здійснює загальне керівництво Партією в період між З`їздами, є Політична рада Партії, кількісний та персональний склад якої визначається З`їздом Партії.

Рішенням З`їзду ПП «Наш край» від 20.02.2021 було затверджено персональний склад Політичної ради ПП «Наш край» у кількості 20 осіб, до якої було включено (дообрано), зокрема, ОСОБА_1 .

Про те, що ОСОБА_1 є одним з регіональних лідерів ПП «Наш Край» було зазначено й на офіційному вебсайті ПП «Наш край» в мережі «Інтернет». У судових засіданнях ОСОБА_2 - співголова Партії та голова Центрального виконавчого комітету Партії - не заперечував щодо вагомої ролі ОСОБА_1 в Партії й бажання Партії асоціюватися з іменем ОСОБА_1 з огляду на його значний політичний вплив, зокрема в Сумській області.

Отже, висновок Верховного Суду про те, що ОСОБА_1 не мав лідерських позицій в Партії та/або не впливав на основні напрямки діяльності Партії не відповідає обставинам, установленим Верховним Судом.

Під час розгляду справи Верховним Судом безпосередньо були досліджені докази, які підтверджують статус ОСОБА_1 як агента спецслужб рф з понад десятирічним стажем, діяльність якого була зосереджена головним чином на зміну зовнішньо-політичного курсу США з метою послаблення підтримки України в її спротиві збройній агресії рф.

Так, в матеріалах справи наявний аналітичний звіт Розвідувального товариства США (National Intelligence Council) «Іноземні загрози федеральним виборам у США 2020 року» (Foreign Threats to the 2020 US Federal Elections; https://www.dni.gov/files/ODNI/documents/assessments/ICA-declass-16MAR21.pdf), опублікований 10.03.2021, відповідно до якого президент росії путін та російська держава провели операцію впливу на вибори США 2020 року, ключовою стратегією якої було використання проксі, пов`язаних з російською розвідкою, для просування наративів впливу. Президент путін та інші високопосадовці росії знали та, вочевидь, керували операціями впливу росії проти президентських виборів у США 2020 року. Наприклад, путін контролював діяльність ОСОБА_1 , українського законодавця, який відігравав важливу роль у діяльності рф щодо впливу на вибори. ОСОБА_1 має зв`язки з російськими чиновниками, а також з російськими спецслужбами.

Надаючи оцінку цьому звіту, Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 зазначив, що в ньому відсутня інформація щодо діяльності ОСОБА_1 на шкоду інтересам України.

Проте звіт Розвідувального товариства США вказує на безпосередній та понад десятирічний зв`язок ОСОБА_1 із спецслужбами рф, виконання ним під керівництвом уряду рф завдань в інтересах рф, у тому числі з метою припинення підтримки США України в її опорі російській агресії.

Загальновідомо, що стратегічною метою рф є повне поглинення України, а тому висновок про те, що агент російської розвідки може бути народним депутатом України, членом вищого керівного органу всеукраїнської політичної партії, й, без шкоди для національних інтересів України, вчиняти акції впливу на спрямовані на зміну політичного курсу союзника України шляхом втручання у вибори, є безпідставним.

Також не можна погодитися з висновком Верховного Суду про те, що вказаний звіт є «неналежним» доказом через вади оформлення його перекладу на українську мову (через незазначення особи, яка його виконала), адже КАС України не встановлює специфічних вимог до складання перекладу документів, викладених іншою мовою, зокрема необхідність зазначення безпосередньо в змісті перекладу документа відомостей про перекладача.

На противагу висновкам, зазначеним Верховним Судом у постанові від 01.07.2025 у цій частині, варто зауважити, що кожна сторінка перекладу звіту Розвідувального товариства США (National Intelligence Council) «Іноземні загрози федеральним виборам у США 2020 року» (Foreign Threats to the 2020 US Federal Elections) містить засвідчувальний напис «переклад вірний ОСОБА_3 », скріплений підписом. У матеріалах справи є також диплом ОСОБА_3 , який підтверджує здобуття нею вищої освіти за спеціальністю «Мова та література (англійська мова)». Наведені обставини в сукупності дозволяли ідентифікувати як особу, яка виконала переклад, так і перевірити наявність в неї відповідної кваліфікації.

Не відповідає фактичним обставинам справи й аргумент Верховного Суду про те, що звіт Розвідувального товариства США (National Intelligence Council) «Іноземні загрози федеральним виборам у США 2020 року» (Foreign Threats to the 2020 US Federal Elections) був створений після ухвалення рішення судом першої інстанції, адже його було опубліковано до звернення позивача з позовом про заборону Партії, а саме 10.03.2021.

Таким чином, висновок Верховного Суду про те, що вказаний доказ «не існував та/або не перебував» у розпорядженні сторони до звернення з позовом до суду є безпідставним.

Повертаючись до особи ОСОБА_1 як члена вищого керівного органу Партії, з діяльністю якого позивач пов`язував ініціювання питання про заборону Партії, необхідно зазначити, що матеріалами справи також підтверджується, що у 2020 році Уряд США вніс ОСОБА_1 до Списку спеціально визначених громадян та заблокованих осіб (Specially Designated Nationals and Blocked Persons list («SDN List»)), а 21.08.2021 Указом Президента України №378/2021 уведено в дію рішення РНБО від 20.08.2021 та застосовано до ОСОБА_1 персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на три роки.

З листа Департаменту захисту національної державності СБУ від 13.03.2024 №5/1/4-4247 та відкритих джерел відомо, що напередодні повномасштабного вторгнення ОСОБА_1 покинув територію України.

Відповідно до листа Департаменту захисту національної державності СБУ від 13.03.2024 №5/1/4-4247 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України («Державна зрада»).

Також Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 уведено в дію рішення РНБО від 12.05.2023 та застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, і до ОСОБА_1 строком на десять років.

12.09.2024 ОСОБА_1 було призначено на посаду сенатора ради федерації рф як представника від виконавчої влади Астраханської області.

Наведені докази в сукупності з біографією і діяльністю ОСОБА_1 та, зрештою, його втечею до рф із зайняттям там посади в органі державної влади рф дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 тісно співпрацював із спецслужбами росії, у тому числі з метою ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади.

У судових засіданнях представники Партії підтвердили, що Партії було відомо про санкції, накладені Урядом США та Україною на ОСОБА_1 до повномасштабного вторгнення рф. Проте до грудня 2022 року Партія ніяк не відмежовувалася від антиукраїнських дій ОСОБА_1 .

Навпаки, попри оприлюднення інформації щодо зв`язків ОСОБА_1 із російськими спецслужбами, очевидну пропаганду ним наративів кремля про Україну як неспроможну корупційну державу під «зовнішнім контролем», та відкриту діяльність, спрямовану на міжнародну ізоляцію України, Партія висунула ОСОБА_1 на чергові вибори депутатів Сумської обласної ради 25.10.2020 кандидатом у депутати, а потім - у лютому 2021 року - включила його до складу Політичної ради Партії.

Представники Партії в судових засіданнях підтверджували й те, що керівництву Партії було відомо й про зникнення ОСОБА_1 з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Проте лише 03.12.2022 - майже через пів року після оприлюднення СБУ інформації про викриття агентурної мережі Головного управління Генштабу рф, членом якої був і ОСОБА_1 , Партія вжила заходів щодо виключення ОСОБА_1 з числа її членів.

Виключивши ОСОБА_1 з числа членів ПП «Наш край», після того, як його зв`язок із спецслужбами рф неможливо було заперечувати, ані Партія , ані її лідери, попри задекларовані в програмі та Статуті цілі й мету, в публічній площині не комунікували з виборцями і суспільством щодо подій, які були підставою для такого рішення, і не виступили із засудженням дій ОСОБА_1 , який позиціонувався Партією як один з її лідерів.

Щодо аргументів Верховного Суду про те, що на час звернення з позовом до суду особи, які входили до керівних органів партії, були виключені з них, то варто наголосити, що такі дії Партія вчинила лише 03.12.2022, тобто через 10 місяців з початку повномасштабного вторгнення рф.

Відсутність реакції ПП «Наш край» на описані резонансні події, пов`язані з одним із її лідерів, ураховуючи реальну загрозу існуванню незалежної України, може свідчити про те, що керівництво Партії та її члени, незважаючи на формально задекларовані цілі Партії, поділяють погляди ОСОБА_1 , чим могли сприяти в його антиукраїнській діяльності.

У цьому контексті необхідно також врахувати, що СБУ задокументувало непоодинокі випадки переходу на бік ворога, колабораційної діяльності та вчинення інших дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України з боку членів ПП «Наш край» чи осіб, які були обрані до органів місцевого самоврядування від ПП «Наш край».

Так, у матеріалах справи містяться докази про понад 35 осіб - членів Партії/депутатів місцевих рад, обраних від ПП «Наш край», із осередків Партії на окупованій рф території України, які перейшли на бік окупантів чи співпрацювали з ними, обійнявши відповідні посади.

Аргументи Верховного Суду про відсутність вироків стосовно вказаних осіб та посилання на презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, є необгрунтованими, адже в цій справі не вирішується питання вини вказаних осіб у вчиненні кримінальних правопорушень.

Як на протидію антиконституційним діям окремих членів Партії та осіб, обраних до органів місцевого самоврядування від Партії, остання покладалася лише на формальне виключення її членів, стосовно яких СБУ чи іншими правоохоронними органами здійснюються кримінальне переслідування, і тільки після ініціювання Мін`юстом судового провадження щодо заборони Партії. Водночас заходів активної протидії таким явищам Партією не проводилося.

Перевіркою реєстру членів ПП «Наш край» було виявлено, що Партія не володіє інформацією щодо реальної кількості її членів, їхньої громадської позиції; контроль їхньої політичної та іншої діяльності, зокрема тих, хто був обраний до представницьких органів місцевого самоврядування, на предмет відповідності Статуту і програмі Партії, останньою не здійснюється.

Посилаючись на окупацію як на підставу неможливості контролю за осередками партії на території України, що тимчасово перебуває під контролем рф, Партія також не вживала передбачених Статутом заходів, спрямованих на їхню ліквідацію.

Підсумовуючи викладене, зазначаємо, що участь у вищому керівному органі Партії ОСОБА_1 , системна співпраця членів Партії чи осіб, висунутих Партією на місцевих виборах, з російськими окупантами, відсутність дієвого контролю за політичними поглядами та діяльністю членів Партії дають підстави для висновку, що діяльність ПП «Наш край» становить небезпідставну загрозу національній безпеці, незалежності і територіальній цілісності України, її демократичному конституційному ладу.

Пунктом 5 Керівних принципів установлено, що заборона чи розпуск політичних партій як дуже далекосяжний захід повинен застосовуватися з крайньою стриманістю. Перш ніж звертатися до компетентного судового органу щодо заборони чи розпуску партії, уряд чи інший орган влади повинні оцінити, беручи до уваги ситуацію в конкретній країні, чи ця партія дійсно становить небезпеку вільному і демократичному політичному порядку або правам окремих осіб і чи таку небезпеку не можна усунути іншими, менш радикальними заходами.

У прецедентній практиці ЄСПЛ виробив алгоритм, що покликаний визначити, чи не становить порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) втручання держави у права на свободу мирних зібрань і свободу об`єднань з іншими особами. Зокрема, втручання держави у реалізацію перелічених прав є виправданим та не є порушенням Конвенції у разі, якщо воно «передбачене законом» (prescribed by law), «переслідує правомірну мету» (pursues legitimate aim) та є «необхідним у демократичному суспільстві» (necessary in a democratic society) (справа «Еррі Батасуна і Батасуна проти Іспанії» [Herri Batasuna and Batasuna v. Spain], заяви № 25803/04 та № 25817/04, рішення від 30.06.2009, §53).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ демократія не може бути без плюралізму. ЄСПЛ уважає однією з головних характеристик демократії можливість диспуту щодо різних напрямів політичної думки через діалог без звернення до засобів насильства, навіть тоді, коли виголошені думки викликають тривогу та занепокоєння (справа «Еррі Батасуна і Батасуна проти Іспанії» [Herri Batasuna and Batasuna v. Spain] заяви № 25803/04 та № 25817/04, рішення від 30.06.2009, §76).

Так, ЄСПЛ наголошує, що політична партія може добиватися змін законодавства чи правового або конституційного ладу держави лише за дотримання двох умов: по-перше, засоби, що використовуються для цієї мети, повинні бути у всіх відношеннях правовими і демократичними; по-друге, зміна, запропонована політичною партією, має бути сумісною з основними демократичними принципами. Зважаючи на це, політична партія, лідери якої закликають до насильства чи формують політику, яка не поважає демократію або яка спрямована на її знищення і нехтування прав і свобод, визнаних в демократичному суспільстві, не може претендувати на захист Конвенції проти заходів держави, що були викликані діяльністю партії (справа «Еррі Батасуна і Батасуна проти Іспанії» [Herri Batasuna and Batasuna v. Spain], заяви № 25803/04 та № 25817/04, рішення від 30.06.2009, § 79).

ЄСПЛ підкреслює, що держава не може бути зобов`язана чекати перш ніж втручатися до того моменту, поки політична партія не захопить владу і почне вживати конкретних заходів щодо здійснення політики, несумісної з нормами Конвенції та демократичним устроєм. ЄСПЛ повторює, що у разі, коли присутність такої небезпеки встановлена національними судами за результатами ретельного вивчення обставин, що може бути перевірено суворим європейським контролем, держава може розумно запобігти впровадженню такої політики, що є несумісною з положеннями Конвенції, до того як буде вчинена спроба реалізувати її за допомогою конкретних кроків, які можуть нанести шкоду громадянському миру та демократичному режиму в країні (справа «Партія добробуту, Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччини» [Refah Partisi (The Welfare Party) and Others v. Turkey»], заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98, рішення від 13.02.2003, §102).

ЄСПЛ указує на те, що поняття «невідкладна соціальна потреба», що є необхідною для обґрунтування правомірності втручання держави в діяльність політичних партій, має тлумачитися у світлі двох моментів:

1) наявності переконливих доказів того, що існує достатній та загрозливий ризик для демократії у діяльності партії;

2) наявності риторики лідерів та членів партії (виступи та дії), що вказують на прагнення до моделі суспільства, що не є сумісною з концепцією демократії (справа «Еррі Батасуна і Батасуна проти Іспанії» [Herri Batasuna and Batasuna v. Spain], заяви № 25803/04 та № 25817/04, рішення від 30.06.2009, § 83).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують зв`язок ОСОБА_1 як представника вищого керівного органу Партії з рф та свідчать про його діяльність в інтересах Уряду рф. Матеріалами справи також підтверджується факти співпраці членів Партії з окупантами, адекватної протидії якій вищі керівні органи Партії не проводили.

Загальновідомим є і те, що з 2014 року рф грубо порушує норми міжнародного права, державний суверенітет і територіальну цілісність України, веде агресивну війну проти України.

Спираючись на принцип «демократії, здатної захистити себе», зважаючи на потребу забезпечення національної безпеки України в умовах викликів і загроз, що постають перед Україною як державою, що потерпає від агресивної державної політики рф, викладений Верховним Судом у постанові від 01.07.2025 висновок про те, що заборона ПП «Наш край» є непропорційним заходом - не відповідає встановленим у справі обставинам.

З урахуванням викладеного вважаємо, що в цій справі Верховний Суд мав постановити рішення про задоволення позову та заборону ПП «Наш край» із передачею її майна, коштів та інших активів у власність держави.

Судді О.Р. Радишевська

О.В. Кашпур