Постанова від 02.07.2025 по справі 760/15931/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 760/15931/23

провадження № 61-14558св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Девелопмент», ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Олена Олександрівна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Дубенко Катерина Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Девелопмент», в інтересах якого діє адвокат Вінокурова Руслана Олександрівна, на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва, в складі судді Коробенка С. В.,

від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М., від 26 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Девелопмент» (далі - ТОВ «СВ Девелопмент»),

ОСОБА_4 про визнання довіреності та вчинених на її підставі правочинів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна із чужого незаконного володіння.

2. Позов мотивований тим, що відповідно до заповіту від13 лютого

2018 року, складеного ОСОБА_6 , - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є спадкоємицями свого батька ОСОБА_6 , який був власником нежитлового приміщення - магазину непродовольчих товарів (в літ. «А»), що в будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору дарування нежитлового приміщення

від 15 травня 2014 року № 1151, укладеного між ОСОБА_6 та громадянином Республіки Кіпр ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу |

Матвеєвим В. А.

3. Позивачі вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їхній батько ОСОБА_6 помер, після чого вони звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забігайло Л. П. із заявами про прийняття спадщини.

4. Під час здійснення нотаріусом діловодства у спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_6 , стало відомо, що власником нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів (в літ. «А»), в будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , який зареєстрував право власності на вказане майно після смерті ОСОБА_6 на підставі правочинів, вчинених

ОСОБА_3 , який начебто діяв від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом Республіки Сейшельські острови Феліппе Боулле від 15 липня 2014 року, апостильованої 21 липня 2014 року за № 30917.

5. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зазначали, що з посиланням на вказану довіреність ОСОБА_3 підписав від імені ОСОБА_6 акт приймання-передачі нерухомого майна від 16 січня 2020 року до статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент» та рішення учасника ТОВ «СВ Девелопмент» від 16 січня 2020 року № 16-01/20. Вказані акт та рішення стали підставою для внесення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. О. 27 січня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 35269937 про право власності ТОВ «СВ Девелопмент» на приміщення.

6. 10 липня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко К. М. внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 37259738 про право власності

ОСОБА_4 на вказане приміщення на підставі договору купівлі-продажу

№ 865, укладеного між ТОВ «СВ Девелопмент» та ОСОБА_4 .

7. Позивачки стверджують, що їхній батько - громадянин Кіпру ОСОБА_6 не міг підписати та видати ОСОБА_3 довіреність, посвідчену нотаріусом Республіки Сейшельські острови Філіппе Боулле

від 15 липня 2014 року, апостильовану 21 липня 2014 року за № 30917, оскільки ніколи не перетинав кордон Республіки Сейшельські острови.

8. Дізнавшись про те, ОСОБА_3 розпорядився майном їхнього батька на підставі вказаної довіреності, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулись до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, яке відкрило кримінальне провадження № 12020100100006177 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, і в цьому провадженні їх визнано потерпілими.

9. Вважали, що оскільки ОСОБА_6 ніколи не підписував довіреність, що посвідчена нотаріусом Республіки Сейшельські острови Філіппе Боулле від 15 липня 2014 року, апостильована 21 липня 2014 року за № 30917, на підставі якої ОСОБА_3 від імені ОСОБА_6 підписав акт приймання-передачі нерухомого майна від 16 січня 2020 року до статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент», рішення учасника ТОВ «СВ Девелопмент» від 16 січня 2020 року № 16-01/20, то вказані довіреність, акт, рішення, а також рішення державних реєстраторів повинні бути визнані недійсними.

10. Посилаючись на викладене, просили суд:

- визнати недійсним правочин - довіреність, посвідчену Філіппе Боулле нотаріусом Республіки Сейшельські острови від 15 липня 2014 року, апостильовану 21 липня 2014 року за № 30917, на підставі якої

ОСОБА_3 діяв від імені ОСОБА_6 , та підписав від його імені акт приймання-передачі нерухомого майна від 16 січня 2020 року до статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент» та рішення учасника ТОВ «СВ Девелопмент» від 16 січня 2020 року № 16-01/20;

- визнати недійсним акт від 16 січня 2020 року оцінки та приймання-передачі майна, яке вноситься для збільшення статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент», укладеного між ОСОБА_6 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , та ТОВ «СВ Девелопмент», від імені якого діяв

Зейналов Е. Б. , на підставі рішення учасника ТОВ «СВ Девелопмент», справжність підписів на якому посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. О. 16 січня 2020 року;

- визнати недійсним та скасувати рішення учасника ТОВ «СВ Девелопмент» 16 січня 2020 року № 16-01/20 від ОСОБА_3 , підписаного ним від свого імені та від імені ОСОБА_6 , справжність підписів на якому посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. О. 16 січня 2020 року та зареєстровано в реєстрі за № 151, № 152;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50901720 від 30 січня 2020 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 35270218 у державному реєстрі речових прав) державного реєстратора Колесник О. О., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ, щодо реєстрації права власності на приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_1 за ТОВ «СВ Девелопмент»;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52694814 від 17 червня 2020 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 36916577 у державному реєстрі речових прав) державного реєстратора Дубенко К. М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ, щодо реєстрації права власності на приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_1 ;

- відновити становище, яке існувало до порушення прав позивачів шляхом відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису

№ 5665764 внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13071011 від 15 травня 2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_6 на об`єкт нерухомого майна - приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_11 , громадянкою Сполученого Королівства та Республіки Кіпр, в порядку спадкування права власності на 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_1 , яке належало на праві приватної власності її батьку - ОСОБА_6 ;

- визнати за ОСОБА_2 , громадянкою Республіки Кіпр, в порядку спадкування права власності на 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку

АДРЕСА_1 , яке належало на праві приватної власності її батьку - ОСОБА_6 ;

- визнати за ОСОБА_12 , громадянкою Сполученого Королівства та Республіки Кіпр, в порядку спадкування права власності на 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_1 , яке належало на праві приватної власності її батьку - ОСОБА_6 ;

- витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_13

1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку

АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Заочним рішенням Солом`янського районного суду від 29 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним правочин - довіреність, посвідчену Феліппе Боулле, нотаріусом Республіки Сейшельські острови від 15 липня 2014 року, апостильовану 21 липня 2014 року за № 30917, на вчинення

ОСОБА_3 юридично значущих дій від імені та в інтересах громадянина Великобританії ОСОБА_6 .

Визнано недійсним акт від 16 січня 2020 року оцінки та приймання-передачі майна, яке вноситься для збільшення статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент», складений між ОСОБА_6 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , та ТОВ «СВ Девелопмент», від імені якого діяв Зейналов Е. Б. , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. О. 16 січня 2020 року.

Визнано недійсним та скасовано рішення учасника ТОВ «СВ Девелопмент» від 16 січня 2020 року №16-01/20 ОСОБА_3 , підписане ним від свого імені та від імені ОСОБА_14 , посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. О. 16 січня 2020 року та зареєстроване в реєстрі за №№ 151, 152.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50901720 від 30 січня 2020 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 35270218 у державному реєстрі речових прав) державного реєстратора Колесник О. О., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ, щодо реєстрації права власності на приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку

АДРЕСА_1 за ТОВ «СВ Девелопмент».

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52694814 від 17 червня 2020 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 36916577 у державному реєстрі речових прав) державного реєстратора Дубенко К. М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ, щодо реєстрації права власності на приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку

АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_11 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А»), що в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 кв. м.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А»), що в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 кв. м.

Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А»), що в будинку

АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 кв. м.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 підписав від імені ОСОБА_6 акт приймання-передачі спірного нерухомого майна від 16 січня 2020 року до статутного капіталу

ТОВ «СВ Девелопмент» та рішення учасника ТОВ «СВ Девелопмент» від 16 січня 2020 року № 16-01/20 на підставі довіреності від 15 липня 2014 року, яка відповідно до статті 248 ЦК України припинила свою дію з огляду на смерть

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

13. Крім того, врахувавши висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні

№ 1202010010000617, а також висновок експерта від 14 липня 2022 року, складений за результатами проведення почеркознавчої експертизи, районний суд встановив, що ОСОБА_14 не підписував довіреність

від 15 липня 2014 року, на підставі якої діяв ОСОБА_3 .

14. Встановивши вказане, суд вважав, що односторонній правочин - довіреність від 15 липня 2014 року суперечить статті 3 ЦК України, оскільки не відповідає внутрішній волі заповідача, а тому підлягає визнанню недійсним.

15. Оскільки ОСОБА_6 не підписував довіреність

від 15 липня 2014 року, на підставі якої ОСОБА_3 від імені ОСОБА_6 підписав акт приймання-передачі нерухомого майна

від 16 січня 2020 року до статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент», рішення учасника ТОВ «СВ Девелопмент» від 16 січня 2020 року №16-01/20, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані акт, рішення, а також рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. О., яким до державного реєстру речових прав внесено запис про право власності ТОВ «СВ Девелопмент» на спірне приміщення, також слід визнати недійсними як такі, що укладені

ОСОБА_3 без необхідного обсягу цивільної дієздатності.

16. Суд зазначив, що задоволення вказаних вимог поновить реєстрацію права власності на спірне приміщення за ОСОБА_6 , у зв`язку з чим цей спосіб захисту порушених прав позивачів передбачає автоматичне відновлення становища, яке існувало до порушення прав власника об`єкту нерухомого майна, і задоволення вимоги про відновлення становища фактично дублює обов`язок державного реєстратора, передбачений законом. Крім того, автоматичне відновлення становища усуває необхідність задоволення вимог про витребування нерухомого майна із незаконного ОСОБА_4 з огляду на неефективний спосіб захисту прав позивачів, оскільки за умови відновлення чинності запису про реєстрацію права власності за спадкодавцем реалізація таких прав здійснюється шляхом визнання права власності за позивачами на спірне приміщення в порядку спадкування згідно з їх частками у спадковому майні, визначеними заповітом.

17. Встановивши, що у позивачів відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спірне приміщення, яке увійшло до складу спадщину, суд першої інстанції дійшов висновку, ОСОБА_19, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 позбавлені можливості реалізувати своє право на спадкування у встановленому порядку шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, а тому єдиним способом захисту прав цих осіб є визнання за ними права власності на спадкове майно у вигляді 1/3 частини в праві власності на приміщення магазину непродовольчих товарів (в літ. «А») в будинку

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

18. Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «СВ Девелопмент» задоволено частково, заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано за ОСОБА_11 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_14 право власності на 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А»), що в будинку

АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 кв. м.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А»), що в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 кв. м.

Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А»), що в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 кв. м.

Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_13 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_1 ;

Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_1 ;

Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1/3 приміщення, магазин непродовольчих товарів, (в літ. «А») в будинку

АДРЕСА_1

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

19. Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року № 145/2047/26-ц, апеляційний суд визнав помилковими висновки районного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання довіреності недійсною, оскільки у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

20. При цьому апеляційний суд врахував висновок експерта від 09 вересня 2022 року № 21488/21489/22-32 за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12020100100006177, відповідно до якого встановлено, що наданий на дослідження зразок підпису ОСОБА_20, який міститься у рядку «Signature» в фотокопії документа, який починається словами «POWER OF ATTORNEY…» та закінчується словами «… ОСОБА_20 Signature» на 2-х аркушах, не відповідає підпису, що міститься у рядку «ОСОБА_20» в документі, який починається словами «To whom it may concern…» та закінчується словами «…All my daughter`s expenses are paid by me. Kind Regards ОСОБА_20».

21. Водночас, встановивши, що передача спірного майна до статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент» була здійснена 16 січня 2020 року, тобто після смерті ОСОБА_6 , і ОСОБА_3 підписано документи на підставі довіреності, що припинила свою дію у зв`язку із смертю ОСОБА_6 , від імені якого вказана довіреність була видана (частина перша статті 248 ЦК України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_3 , як представником ОСОБА_6 , та від імені останнього передачі спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент» не створює правових наслідків для товариства в частині набуття права власності на спірне майно.

22. Позовні вимоги про визнання недійсними акта від 16 січня 2020 року оцінки та приймання-передачі майна, яке вноситься для збільшення статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент» та про визнання недійсним та скасування рішення учасника ТОВ «СВ Девелопмент» від 16 січня 2020 року

№ 16-01/20 апеляційний суд вважав неналежними способами захисту порушеного права позивачів, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

23. Апеляційний суд зазначив, що вимоги позивачок про скасування рішення державного реєстратора також є неналежним способом захисту, адже заявлені вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є належним та ефективним способом захисту права, яке позивачки вважають порушеним.

24. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що внаслідок незаконного заволодіння нежитловим приміщенням - магазином непродовольчих товарів (в літ. «А»), в будинку

АДРЕСА_1 у позивачок відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спірне приміщення, яке увійшло до складу спадщини, у зв`язку чим вважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачки позбавлені можливості реалізувати своє право на спадкування у встановленому порядку, тобто шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, а тому належним способом захисту їхніх прав є визнання за ними права власності на спадкове майно у вигляді 1/3 частини в праві власності на приміщення, магазин непродовольчих товарів (в літ. «А») в будинку

АДРЕСА_1 .

25. Крім того, оскільки 16 січня 2020 року ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_6 , тобто через один рік і п`ять місяців після смерті ОСОБА_6 (померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розпорядився від імені померлої особи нежитловим приміщенням - магазином непродовольчих товарів (в літ. «А»), що в будинку

АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне приміщення яке входить до спадщини, яку прийняли позивачі, і право власності на яке останніми набуто з часу її відкриття, вибуло з володіння власника поза його волею, а відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог про витребування спірної квартири від добросовісного набувача - ОСОБА_4 .

26. Надаючи оцінку обставинам вибуття спірного нерухомого майна з власності позивачів, як спадкоємців померлого, та набуття відповідачем ОСОБА_4 права власності, в контексті його добросовісності, суд апеляційної інстанції встановив, що спірне приміщення вибуло на підставі нікчемного одностороннього правочину (довіреності), тобто воля власника на відчуження нерухомого майна була відсутня.

27. ОСОБА_4 , проявивши розумну обачність, мав об`єктивну можливість звернути увагу, що спірне приміщення двічі відчужувалась протягом шести місяців - 16 січня 2020 року і 10 липня 2020 року. При цьому, згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу від 10 липня 2020 року зазначено, що нежитлове приміщення належить продавцю на підставі рішення № 16/01-20 учасника ТОВ «СВ Девелопмент», відповідно до якого ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_6 , передав, а єдиний учасник ТОВ «СВ Девелопмент» - ОСОБА_3 збільшив статутний капітал вказаного товариства за рахунок вказаного спірного нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28. У касаційній скарзі ТОВ «СВ Девелопмент», в інтересах якого діє адвокат Вінокурова Р. О., просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. У листопаді 2024 року ТОВ «СВ Девелопмент», в інтересах якого діє адвокат Вінокурова Р. О., подало касаційну скаргу на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року.

30. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у січні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

31. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

32. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, а також постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 185/8191/16, від 16 серпня 2023 року у справі № 757/15954/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

33. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 6 та 8 частини першої, пунктами 3 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

34. Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «СВ Девелопмент» не було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, що в свою чергу, унеможливило звернення відповідача до суду першої інстанції із заявою про непідсудність справи Солом`янському районному суду м. Києва.

35. Вказує, що предметом розглядуваного спору є не окреме визначене майно, а все спадкове майно ОСОБА_6 , основна частина якого знаходиться в Шевченківському районному суді м. Києва, на розгляд якого і підлягає передача справи за результатами вирішення касаційної скарги.

36. Звертає увагу, що з огляду на зміст наданих доказів почеркознавча експертиза в обох випадках проводилась за копіями документів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу та інформація про процесуальні звернення

37. У січні 2025 року представник ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - адвокат Курзін О. А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

38. Відзив мотивований тим, що правовідносини у постановах Верховного Суду, на які посилається ТОВ «СВ Девелопмент» в касаційній скарзі, не є подібними з правовідносинами у розглядуваній справі.

39. Вважає, що Київський апеляційний суд обґрунтовано відхилив посилання товариства на порушення правил підсудності.

40. У травні 2025 року представник ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - адвокат Курзін О. А. надіслав до Верховного Суду заяву, у якій інформував про те, що 30 квітня 2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами першою, другою статті 209 та частиною четвертою статті 358 КК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

41. На підставі договору дарування нежитлового приміщення від 15 травня 2014 року, укладеного між громадянином Республіки Кіпр ОСОБА_7 ( Дарувальник ), від імені якого діяв ОСОБА_17 на підставі довіреності, виданої 09 червня 2011 року, апостильованої 16 червня 2011 року Міністерством юстиції та правопорядку Кіпру за № 191255/11, та ОСОБА_6 (Обдарований), від імені якого діяла ОСОБА_18 на підставі довіреності, виданої 10 лютого 2014 року, апостильованої 18 лютого 2014 року Міністерством юстиції та правопорядку Кіпру за № 39588/14, ОСОБА_6 (Обдарований) набув у власність нежитлове приміщення - магазин непродовольчих товарів (в літ. «А»), загальною площею 52,9 кв. м, що в будинку АДРЕСА_1 . Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1151.

42. Право власності ОСОБА_6 на нежитлове приміщення - магазин непродовольчих товарів (в літ. «А»), загальною площею 52,9 кв. м, в будинку

АДРЕСА_1 зареєстровано 15 травня 2014 року за № 5665764 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В. А.

43. 13 лютого 2018 року громадянином Республіки Кіпр ОСОБА_6 був складений заповіт, згідно з яким все рухоме і нерухоме майно, що йому належало, після його смерті в рівних долях - по 1/3 частини - він заповідав своїм дочкам ОСОБА_19 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Вказаний заповіт був апостильований встановленим порядком.

44. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

45. Спадкоємиці ОСОБА_6 , звернулися із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забігайло Л. П., яка зареєструвала у Спадковому реєстрі спадкову справу № 63758102 ( №6/2019 у нотаріуса).

46. 16 січня 2020 року, тобто після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_6 , посвідченої Феліппе Боулле, нотаріусом Республіки Сейшельські острови від 15 липня 2014 року, апостильованої 21 липня 2014 за № 30917, підписав від імені ОСОБА_6 - акт приймання-передачі нерухомого майна від 16 січня 2020 року, яким до статутного капіталу

ТОВ «СВ Девелопмент» передав: нежитлове приміщення (в літ. «А»), загальною площею 52,9 кв. м, що в будинку

АДРЕСА_1 , вартістю 500 000 грн.; трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальної площею

64,40 кв. м, житловою площею 43,60 кв. м, вартістю 500 000 грн.; двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 38,80 кв. м, житловою площею 20,50 кв. м., вартістю 500 000 грн; двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 46 кв. м., житловою площею 29,90 кв. м, вартістю 500 000 грн, а всього погоджена та оцінена вартість майна, що внесена до статного капіталу товариства складає - 2 млн. грн., що становить 16,6 % часток статутного капіталу. Вказаний акт вчинений відповідно до рішення єдиного учасника ТОВ «СВ Девелопмент» від 16 січня 2020 року № 16-01/20, що володіє 100 % часток у статутному капіталі - ОСОБА_3 та запрошеної особи - ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності від 15 липня 2014 року.

47. 27 січня 2020 року на підставі вказаних документів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник О. О. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 35269937 про право власності ТОВ «СВ Девелопмент» на спірне приміщення.

48. 10 липня 2020 року між ТОВ «СВ Девелопмент», в особі директора ОСОБА_3 , (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав нежитлове приміщення № 1, магазин непродовольчих товарів (в літ. «А»), загальною площею 52,9 кв. м, що в будинку АДРЕСА_5 , за 942 550 грн. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. М., яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 37259738 про право власності ОСОБА_4 на спірне приміщення на підставі договору

купівлі-продажу серія та номер: 865.

49. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 16 серпня

2022 року вбачається, що власником нежитлового приміщення (в літ. «А»), що в будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .

50. Факт видачі довіреності від імені ОСОБА_6 та користування ОСОБА_3 нею стали підставою для звернення ОСОБА_19, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Шевченківського УП ГУНП у

м. Києві, яке відкрило кримінальне провадження № 12020100100006177 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України. Відповідно до постанови від 22 травня 2023 року позивачів визнано потерпілими у цьому провадженні.

51. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 12020100100006177 постановою слідчого від 04 серпня 2022 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу в Київському НДІ судових експертиз (КНДІСЕ) для ідентифікації підпису ОСОБА_6 .

52. Згідно з висновком експерта від 09 вересня 2022 року

№ 21488/21489/22-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12020100100006177, підписи у водійському посвідченні Республіки Кіпр № НОМЕР_1 , виданому на ім`я ОСОБА_20, у графі (10) паспорта Республіки Кіпр № НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_20 , у графі (12) паспорта Об`єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії № НОМЕР_3 виданого на ім`я ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (термін дії з 22.06.1992 по 22.06.2002) - відповідають підпису, що міститься у рядку «ОСОБА_20» в документі, який починається словами «To whom it may concern…» та закінчується словами «…All my daughter`s expenses are paid by me. Kind Regards ОСОБА_20».

Наданий на дослідження зразок підпису гр. ОСОБА_20, який міститься у рядку «Signature» в фотокопії документа, який починається словами «POWER OF ATTORNEY…» та закінчується словами «… ОСОБА_20 Signature» на 2-х аркушах, не відповідає підпису, що міститься у рядку «ОСОБА_20» в документі, який починаєтьтся словами «To whom it may concern…» та закінчується словами «…All my daughter`s expenses are paid by me. Kind Regards ОСОБА_20».

53. 27 червня 2022 року позивачі звернулись до ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» із запитом на проведення почеркознавчої експертизи підпису, що містився на технічній копії документа з назвою «POWER OF ATTORNEY», складеного від імені ОСОБА_20 та датованого « 15 th day of July 2014 ». Для проведення дослідження експерту також були надані оригінали документів зі зразками підписів ОСОБА_6 . При цьому експертом зазначено, що вказаний висновок виконаний по технічній копії документа.

На вирішення експерта поставлено наступне питання про те, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_20 (ОСОБА_20), зображення якого міститься у рядку «Signature» у технічній копії документа «POWER OF ATTORNEY» датованого «15th day of July 2014», - ОСОБА_20 (ОСОБА_20) або іншою особою.

54. Відповідно до висновку експерта від 14 липня 2022 року № 44/22 ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» Фраймович Л. В. , підпис від імені ОСОБА_20 (ОСОБА_20), зображення якого міститься у рядку «Signature» на останньому аркуші технічної копії документа «POWER OF ATTORNEY», складеного від імені ОСОБА_20 (ОСОБА_20), датованого «15th day of July 2014», виконаний не ОСОБА_20 (ОСОБА_20), а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_20 ( ОСОБА_20 ).

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

55. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

56. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

57. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

58. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

59. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

60. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

61. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частини перша, третя статті 202 ЦК України).

62. Частиною першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

63. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

64. Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання правочину - довіреності від 15 липня 2014 року, посвідченої Філіппе Боулле нотаріусом Республіки Сейшельські острови, апостильованої 21 липня 2014 року за № 30917, виданої від імені ОСОБА_6 на ОСОБА_3 , недійсним, позивачі вказували, що ОСОБА_6 не міг її підписати та видати, оскільки ніколи не перетинав кордон Республіки Сейшельські острови, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження № 12020100100006177 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті

190 КК України, і в цьому провадженні їх визнано потерпілими.

65. Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

66. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

67. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

68. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

69. Вирішуючи спір, апеляційний суд врахував, що згідно з висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12020100100006177, від 09 вересня 2022 року № 21488/21489/22-32, встановлено, що наданий на дослідження зразок підпису гр. ОСОБА_20, який міститься у рядку «Signature» в фотокопії документа, який починається словами «POWER OF ATTORNEY…» та закінчується словами «… ОСОБА_20 Signature» на 2-х аркушах, не відповідає підпису, що міститься у рядку «ОСОБА_20» в документі, який починаєтьтся словами «To whom it may concern…» та закінчується словами «…All my daughter`s expenses are paid by me. Kind Regards ОСОБА_20».

70. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц вказано, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

71. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

72. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження

№ 12-140гс19)).

73. Ураховуючи вказане, особа, звертаючись із позовом до суду, має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

74. Відмовляючи в задоволенні позову у вказаній частині, апеляційний суд правильно врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року № 145/2047/26-ц, та обґрунтовано виходив з того, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення

75. Крім того, ОСОБА_19, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 зазначали, що на підставі довіреності від 15 липня 2014 року ОСОБА_3 , через один рік і п`ять місяців після смерті ОСОБА_6 (померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 ), підписав від імені останнього акт приймання-передачі нерухомого майна від 16 січня 2020 року, відповідно якого до статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент» передав, зокрема, нежитлове приміщення (в літ. «А»), загальною площею 52,9 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 .

76. Рішенням учасника ТОВ «СВ Девелопмент» від 16 січня 2020 року

№ 16-01/20, що володіє 100 % часток у статутному капіталі -

ОСОБА_3 , та запрошеної особи - ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності

від 15 липня 2014 року, збільшено статутний капітал вказаного товариства за рахунок додаткового вкладу, здійсненого ОСОБА_6 , у вигляді, зокрема, нежитлового приміщення (в літ. «А»), загальною площею

52,9 кв. м, в будинку

АДРЕСА_1 .

77. Згідно із частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

78. Відповідно до частини першої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

79. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

80. Згідно із частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

81. Статтею 248 ЦК України передбачено, що представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

82. Вирішуючи спір, апеляційний суд правильно врахував, що

ОСОБА_3 передав спірне майно до статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент» 16 січня 2020 року, тобто після смерті ОСОБА_6 , використовуючи довіреність, яка, за умови її видачі ОСОБА_6 , припинила б свою дію відповідно до пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України, а спадкоємиці ОСОБА_6 не погоджують правочину передачі майна їх батька у статутний капітал товариства.

83. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що передача спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СВ Девелопмент» не створює правових наслідків для останнього в частині набуття права власності на спірне майно, проте оспорення та вимога визнання недійсними акта та рішення від 16 січня 2020 року не відновлять порушені права позивачів, оскільки якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

84. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17, пославшись на свою сталу та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

85. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114-116, 142-144), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17 (пункт 42), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц,від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

86. З огляду на вказане, апеляційний суд правильно відмовив в задоволенні позовним вимог про скасування рішень державного реєстратора з огляду на неманежний спосіб захисту порушеного права, зазначивши, що заявлені позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є належним та ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним.

87. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

88. У відповідності до частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

89. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

90. Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

91. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

92. Судами встановлено, що відповідно до заповіту від 13 лютого 2018 року, складеного ОСОБА_6 , його дочки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є спадкоємцями свого батька та після його смерті звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

93. Відповідно до статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

94. Згідно статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

95. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

96. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

97. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388

ЦК України, є неефективними.

98. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

99. Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів

у державних реєстрах.

100. Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_6 , розпорядився належним останньому нежитловим приміщенням - магазином непродовольчих товарів (в літ. «А»), в будинку АДРЕСА_1 , дійшов правильного висновку, що спірне приміщення входить до спадщини, яку прийняли позивачі, і яка належить їм з часу відкриття спадщини, вибуло з володіння власника поза його волею, а відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог про витребування спірного майна від добросовісного набувача.

101. Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статті 388 ЦК України, зокрема, у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

102. Позивачі у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті батька шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, отже, набули право захищати свої права на спадкове майно, в тому числі шляхом витребування цього майна із чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України, а відтак, звертаючись до суду з позовом про витребування майна, обрали ефективний спосіб захисту своїх прав.

103. Надаючи оцінку обставинам вибуття спірного нерухомого майна з власності позивачів, як спадкоємців померлого, та набуття відповідачем ОСОБА_4 права власності на вказане нерухоме майно в контексті його добросовісності, суд апеляційної інстанції встановив, що спірне приміщення вибуло із власності спадкодавця на підставі нікчемного одностороннього правочину (довіреності), тобто воля власника на відчуження нерухомого майна була відсутня.

104. ОСОБА_4 не позбавлений можливості звернутись до продавця у якого він придбав спірне майно із вимогами передбаченими, зокрема статтею 661 ЦК України (подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 569/9312/19).

105. Суд апеляційної інстанції також правильно вказав, що оскільки внаслідок незаконного заволодіння спірним нежитловим приміщенням у позивачів відсутній оригінал правовстановлюючого документа, за ними необхідно визнати право власності на спадкове майно у вигляді 1/3 частини (за кожною) на приміщення, магазин непродовольчих товарів (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_1 .

106. У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року

№ 761/45056/17 викладено висновок, що право власності спадкоємця на спадкове майно може підлягати захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

107. Враховуючи обставини справи, специфіку спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що в цьому випадку, визнання за спадкоємцями права власності на спірне нежитлове приміщення у порядку спадкування за заповітом слід визнати таким, що спрямоване на остаточне вирішення спору та ефективне поновлення прав позивачів.

108. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення ТОВ «СВ Девелопмент» про розгляд справи враховано апеляційним судом, як підстава для скасування заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року.

109. Повторне скасування рішення районного суду ще й Верховним Судом не вимагається.

110. Доводи заявника про те, що висновок експерта від 09 вересня 2022 року № 21488/21489/22-32 складено за копіями документів, на правильність вирішення апеляційним судом заявленого спору не впливають, з огляду на те, що спірне у цій справі майно, належне ОСОБА_6 , було відчужене після його смерті поза волею власника.

111. Посилання заявника на те, що позивачки не прийняли спадщину у встановлений законом строк спростовані апеляційним судом за результатами оцінки наявних у справі доказів.

112. Зокрема апеляційний суд витребував у нотаріуса та дослідив копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_14, Журналу реєстрації вхідних документів, Книги обліку та реєстрації спадкових справ.

113. Відомості щодо дати реєстрації спадкової справи (13 лютого 2019 року) зазначені у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ відповідають відомостям з електронного Спадкового реєстру.

114. Посилання заявника про те, що оскарженою постановою апеляційного суду вирішено питання про права та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у розглядуваній справі не підтверджені. Апеляційним судом витребувано у відповідача ОСОБА_4 конкретно визначене нерухоме майно та визнано право власності на це майно за позивачами. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

115. Будь-які інші особи окрім ТОВ «СВ Девелопмент» судові рішення у розглядуваній справі в апеляційному та касаційному порядку не оскаржували.

116. Доводи касаційної скарги про те що розглядувана справа підсудна Шевченківському районному суду м. Києва є помилковими та обґрунтовано відхилені апеляційним судом.

117. У розглядуваній справі заявлено вимоги про витребування та визнання права власності на нерухоме майно розташоване у Солом`янському районі

м. Києва. Наявність іншого спадкового майна, щодо якого спір у розглядуваній справі не вирішувався не є підставою для висновку про порушення правил територіальної підсудності.

118. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

119. З урахуванням встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, а також постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 185/8191/16, від 16 серпня 2023 року у справі

№ 757/15954/14, на які заявник посилається в касаційній скарзі.

120. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

121. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для скасування постанови апеляційного суду.

122. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Девелопмент», в інтересах якого діє адвокат Вінокурова Руслана Олександрівна, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович