Постанова від 26.06.2025 по справі 914/184/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2025 р. Справа №914/184/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 (повне рішення складено 03.04.2025., суддя Долінська О.З.)

у справі №914/184/23

за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів

до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт», с. Рясне-Руське Яворівського району Львівської області

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

за участю представників:

прокурор Максимовська С.С.

від відповідача-1 Бірюкова І.І.

від відповідача-2 Медвідь Ю.О.

Перший заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова (далі прокурор) звернувся в інтересах держави до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор покликався на те, що рішення Рясне-Руської сільської ради за №4406 від 22.10.2020 про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації. Водночас, прокурор зазначає, що документація із землеустрою, яка повинна містити в тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок (відповідної площі) відсутня, звернення кооперативу та оспорюване рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення трьох членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей, площею 2,5 га (по 0, 8333 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу, а з урахування інших 11 рішень Рясне-Руської сільської ради, якими передано у власність кооперативу загалом 6,8024 га, тобто по 2,2674 га на кожного члена кооперативу). Крім цього, звернення не містить прохання відведення земельної ділянки для здійснення гаражного будівництва. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення оспорюваним рішенням ради ст. 41 Земельного кодексу України, що слугувало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4406 від 22.10.2020 «Про передачу у власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки»; скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:016:0010, площею 2,5 га.

Господарський суд Львівської області, розглянувши вказані позовні вимоги прокурора, 25.03.2025 ухвалив рішення, яким відмовив в задоволенні таких, у зв`язку із обранням прокурором неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмовив в задоволенні позовних вимог.

Львівська обласна прокуратура не погодилась з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржила його в апеляційному порядку, позаяк вважає вказане рішення незаконним, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що згідно із ст.277 ГПК України є підставою для його скасування. Доводи апеляційної скарги прокурора, зводяться до такого:

- зміст норм цивільного та земельного законодавства (ст. 16, 21 ЦК та 152,155 ЗК України) в сукупності свідчить про те, що прокурор, захищаючи права та інтереси територіальної громади, скористався способом захисту, який прямо передбачено законом. Коли прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин, тобто є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних чи юридичних осіб, то у такому разі вимога про визнання рішення недійсним (стаття 152 ЗК України) може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Таким чином, спосіб судового захисту шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, про який заявлено у цій справі та який прямо передбачений законом, зокрема пунктом «г» частини третьої статті 152 ЗК України, є належним при оспорюванні в судовому порядку права власності особи, що виникло в результаті та після реалізації такого рішення суб`єкта владних повноважень. Задоволення цих вимог, які за своїм змістом є вимогами про визнання недійсним права власності відповідача на землю, може привести до поновлення порушеного права позивача як титульного володільця земельної ділянки і на захист якого він звернувся до суду, оскільки фактично спрямовано на відновлення становища, яке існувало до порушення;

-обрання того чи іншого способу захисту залежить від розсуду позивача. Наявність сумнівів щодо перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який передбачений законом та відповідає природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення, не може бути підставою для відмови від його використання, зокрема з тих міркувань, що спосіб захисту, про який просить позивач, є менш ефективним, ніж інший. Неналежність обраного позивачем способу захисту порушених прав може бути підставою для відмови у задоволенні пред`явлених вимог за умов, коли такий спосіб взагалі не передбачений законом або йому суперечить, не відповідає змісту порушеного права, на захист якого цей спосіб спрямовано, та не приводить до відновлення порушеного права тощо. Тобто, визнання незаконними (протиправними) рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якими порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, є належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів;

-з аналогічних підстав належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів, на переконання прокурора, є скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку;

-прокурор вважає, що коли позивач просив про спосіб захисту, який прямо передбачений законом, хоча є і не єдиним способом захисту таких прав, проте відновить порушене право на захист якого він спрямований, то наявність сумнівів щодо можливих перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є очевидно марним, не може бути підставою для відмови від його використання.

З огляду на вказані обставини, прокурор вважає, що обраний ним в цій справі спосіб захисту є ефективним та призведе до поновлення інтересів держави, відтак, просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а його позовні вимоги задоволити.

ОК «ГБК «Автосвіт» не погодившись з доводами прокурора, наведеними в апеляційній скарзі, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що в частині обрання прокурором способу захисту у цій справі суд застосував вже сформовану та сталу правозастосовну практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, відтак правомірно відмовив у задоволенні позову з цих підстав.

Щодо цільового використанні спірної земельної ділянки відповідач-2 зазначає, що цільове призначення спірної земельної ділянки встановлено технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Львова площею 209,0 га за адресою: м. Львів (території що межують із Рясне-Руською сільською радою), в подальшому затверджене ухвалою ЛМР від 14.02.2019 року №4647. Згодом, вказана земельна ділянка відповідно до розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 року №916/0/5-19 прийнята в державну власність ЛОДА, далі передана в комунальну власність Рясне-Руської сільської ради на підставі розпорядження ЛОДА від 13.12.2019 року №1483/0/5-19 та прийнята в комунальну власність Рясне-Руської сільської ради на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради від 18.12.2019 року. В усіх цих документах з моменту формування земельної ділянки з кадастровим №4610137500:12:005:0015 до утворення шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим №4610137500:12:005:0027 та передачі її у приватну власність відповідачу-2, цільове призначення такої земельної ділянки залишалося незмінним землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення), види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Отже, на переконання відповідача-2, цільове призначення земельної ділянки (категорія) із земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення на інше цільове призначення не змінювалося, код КВЦПЗ -12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства згідно із Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» знаходиться в межах секції J та належить до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Щодо умов передачі земельної ділянки гаражно-будівельному кооперативу, то відповідач-2, з покликанням на п. 2.2 статуту кооперативу, вказує, що основними видами діяльності кооперативу є: будівництво та експлуатація гаражних комплексів; будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж); будівництво, обладнання та експлуатація автостоянок сервісного обслуговування й автозаправок, доріг; будівництво інших будівель та споруд тощо. Таким чином, помилковим та таким, що суперечить вимогам законодавства та статутним документам кооперативу є твердження прокурора про те, що ОК ГБК «Автосвіт» створений не з метою гаражного будівництва, а з метою отримання прибутку. Крім цього, відповідач-2 зазначає, що чисельність ОК ГБК «Автосвіт» (кількість його членів) статутом кооперативу чи нормами законодавства не обмежено. Разом із позовною заявою позивачем не подано доказів, які б підтверджували порушення розмірів земельних ділянок, котрі можуть передаватися у власність обслуговуючому кооперативу.

Таким чином, відповідач-2 не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення та, відповідно, задоволення позовних вимог прокурора.

Львівська міська рада своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, не скористалась, відзиву на апеляційну скаргу не подала, однак її представниця в судовому засіданні підтримала доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули прокурор та представники відповідачів, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, наведені у їх процесуальних документах, поданих суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, судова колегія встановила таке:

Львівською міською радою, беручи до уваги ухвали міської ради від 16.11.2017 № 2588 «Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою» та від 07.12.2017 № 2677 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 №4968 та від 01.10.2015 № 5143», звернення Рясне- Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018 № 1132, 14.02.2019 прийнято ухвалу №4647 від «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова», згідно з якою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі земельної ділянки №1 площею 26, 5865 га (кадастровий номер №4610137500:11:016:0001), у тому числі площею 5, 5847 га у межах червоних ліній вулиці (код КВЦПЗ 16.00 землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п.1.1).

Пунктом 3 вказаної ухвали вирішено передати зазначену у пункті 1.1 цієї ухвали земельну ділянку №1 площею 26, 5865 га (кадастровий номер №4610137500:11:016:0001) комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності та пунктом 5 - рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації розглянути питання прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.03.2019 зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:016:0001.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 №916/0/5-19 «Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність», до земель державної власності із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято зокрема земельну ділянку площею 26, 5865 га (кадастровий номер 4610137500:11:016:0001, КВЦПЗ - 16.00).

Право державної власності на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:016:0001, за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.11.2019 зареєстровано за Львівською обласною державною адміністрацією.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2019 №1483/0/5-19 «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність», передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельні ділянки державної власності, серед яких, зокрема, земельна ділянка за кадастровим №4610137500:11:016:0001.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019 №3365 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» прийнято у комунальну власність зокрема земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:016:0001, 19.12.2019 зареєстровано право комунальної власності.

03.01.2020 Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області було прийнято рішення за №3432 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)», яким надано дозвіл зокрема на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим №4610137500:11:016:0001 площею 26,5865 га на 7 земельних ділянок, зокрема земельну ділянку №6 площею 8,0334 га.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3700 від 19.05.2020, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 26,5865 га, на 7 земельних ділянок, зокрема і на земельну ділянку №6 площею 8,0334 га (№4610137500:11:016:0006).

11.09.2020 Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області прийнято рішення за №4194 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)», яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу зокрема земельної ділянки за кадастровим №4610137500:11:016:0006, площею 8,0334 га.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області за №4376 від 19.10.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 8, 0334 га на 3 земельні ділянки, серед яких, зокрема, земельна ділянка площею 2,5 га (№4610137500:11:016:0010).

20.10.2020 за Рясне-Руською сільською радою було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:016:0010.

Наступного дня, 21.10.2020 до Рясне-Руської сільської ради надійшло звернення ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» про передачу у власність обслуговуючого кооперативу земельної ділянки за кадастровим №4610137500:11:016:0010, площею 2, 5 га.

22.10.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 4406 земельну ділянку площею 2, 5 га (кадастровий №4610137500:11:016:0010), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» для будівництва та обслуговування гаражів (КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

19.11.2020 Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:016:0010, що підтверджується, зокрема, інформацією Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області, наданою в листі за №0-13-0.91-2887/-22 від 22.11.2022.

Ухвалою Львівської міської ради за № 6 від 29.12.2020 вирішено визначити Львівську міську територіальну громаду правонаступником усього майна, прав та обов`язків, зокрема Рясне-Руської територіальної громади, територія якої включена до території Львівської міської територіальної громади.

Ухвалою Львівської міської ради за № 7 від 29.12.2020 ухвалено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради юридичні особи, зокрема Рясне-Руську сільську раду.

Вбачаючи невідповідність рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 4406 від 22.10.2020 «Про передачу у власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки» вимогам статей 41, 116, 134 Земельного кодексу України, прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 4406 від 22.10.2020 «Про передачу у власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» та скасування державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:016:0010, площею 2,5 га та припинити речове право приватної власності ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку з кадастровим номером №4610137500:11:016:0010, площею 2, 5 га.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на таке:

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді, у відповідності до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У встановлених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 3 ст. 4 ГПК України).

Передумовою участі органів та осіб в господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (п. 3 ч. 1 та 2 ст. 131-1 Конституції України).

За умовами процесуального закону (ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України «Про прокуратуру», ч. З ст. 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини ст. 23 цього закону.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ч.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.

З врахуванням наведеного, органом місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України, а відтак наділений повноваженнями на здійснення представництва інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, є Львівська міська рада. Однак, зі змісту спірних правовідносин вбачається, що, в даному випадку, позивач та відповідач збігаються в одній особі, що суперечить приписам процесуального закону, оскільки одна і та ж особа у господарському процесі може бути або позивачем, або відповідачем. Отож, враховуючи предмет цього спору, Львівська міська рада, в даному випадку, може бути виключно відповідачем у справі, відтак прокурор, звертаючись до суду з даним позовом та набуваючи статусу позивача, діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як було зазначено вище, прокурор, вбачаючи невідповідність рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району № 4406 від 22.10.2020 «Про передачу у власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки» вимогам статей 41, 116, 134 Земельного кодексу України звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Водночас, колегія суддів зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом яких звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2025 року у справі №922/985/24.

Згідно із частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 52 Земельного кодексу України).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області за №4376 від 19.10.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 8,0334 га на 3 земельні ділянки, серед яких, зокрема, земельна ділянка площею 2, 5 га (№4610137500:11:016:0010), яку згодом, за рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4406 від 22.10.2020 передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» для будівництва та обслуговування гаражів.

Таким чином, особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння. Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем такого нерухомого майна (принцип реєстраційного володіння). Отже, фактичним володільцем земельної ділянки з кадастровим №4610137500:11:016:0010 є ОК «ГБК «Автосвіт».

А тому, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Такий спосіб захисту є найбільш ефективним засобом (способом), про що неодноразово наголошував Верховний Суд.

Однак, у даній справі прокурором не заявлено позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки, натомість, прокурор у цій справі заявив позовну вимогу про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області за №4406 від 22.10.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки».

Оскільки на момент звернення прокурора з позовом до господарського суду рішення Рясне-Руської сільської ради від 22.10.2020 за № 4406 було реалізоване шляхом реєстрації за ОК «ГБК «Автосвіт» права власності на спірну земельну ділянку, то визнання незаконним і скасування зазначеного рішення саме по собі, без заявлення позовних вимог, спрямованих на відновлення володіння майном, не зможе забезпечити ефективного захисту прав та інтересів держави, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 18.02.2025 у справі № 914/1334/22.

Крім того, колегія суддів бере до уваги останню правову позицію в питанні визначення способу захисту у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, враховуючи мету позову про витребування та підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Водночас, Львівська міська рада попередньо не була власником спірної земельної ділянки, речові права на земельну ділянку з кадастровим №4610137500:11:016:0010 за нею не були зареєстровані, а тому скасування державної реєстрації прав власності за відповідачем-2 (припинення відповідних прав) не відновлює право власності Львівської міської ради на спірне майно.

Не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021

Велика Палата Верховного Суду у справі № 917/1212/21 від 03.04.2024 зазначила, що, враховуючи мету позову про витребування та підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Зважаючи на вказане, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 у справі № 914/184/25 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

повна постанова складена 08.07.2025

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік