Ухвала від 09.07.2025 по справі 357/10696/23

УХВАЛА

09 липня 2025 року

м. Київ

справа № 357/10696/23

провадження № 61-6632ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено.

Виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 .

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 14 685,46 грн та судові витрати по справі в сумі 5 368,00 грн, тобто по 2 684,00 грн з кожного відповідача.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року в частині задоволення позовних вимог про виселення скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення відмовлено.

23 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме заявникові необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Суд роз`яснив, особі, яка подала касаційну скаргу, строк та порядок виконання вимог ухвали та наслідки її невиконання.

06 червня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» на виконання ухвали Верховного Суду від 30 травня 2025 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква подав уточнену касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року та залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року.

Заявник посилається на те, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 910/6210/20, від 30 березня 2023 року у справі № 905/2307/21 (905/496/22), від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, від 12 липня 2023 року у справі № 910/5080/21).

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Разом з тим, зміст оскаржених судових рішень, обґрунтування та доводів касаційної скарги, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не дозволяють зробити висновок, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, і що такі правовідносини є подібні до правовідносин в цій справі.

Доводи касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження в цій частині зводяться до того, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Разом з тим, обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 183, 185, 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року вважати неподаною та повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков