Ухвала

від 21.06.2006 по справі 3/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ  С У Д

Кіровоградської області

У Х В А Л А

21.06.06 р.                                                                                          справа № 3/158

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 3/158

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Маловисківське хлібоприймальне підприємство"

до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції

про скасування постанови про арешт коштів боржника та заборони на його відчуження від 30.05.06,

за участю:

секретаря судового засідання Маринич Т.П.;

представників

від позивача - юриста Вороного М.І., довіреність № 18/11 від 18.11.05;

від відповідача - участі не брав.

Відкрите акціонерне товариство "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" (далі по тексту - ВАТ "Маловисківське ХПП") звернулося до господарського суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника та заборони на його відчуження, винесеної згідно наказу господарського суду Кіровоградської області у справі № 4/97 від 22.04.05 виконуючим обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції (далі по тексту - ВДВС Маловисківського РУЮ) Олексієм Сергійовичем Жирним.

Як на підставу подання позову заявник посилається на ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у засіданні наполягає на задоволенні вимог, вважаючи їх правомірними та обгрунтованими.

Постанова, про яку йдеться в адміністративному позові, винесена державним виконавцем Державної виконавчої служби у Маловисківському районі.

Державна виконавча служба у Маловисківському районі як юридична особа внесена до Єдиного Державного реєстру підприємств і організацій України за ідентифікаційним кодом  33578319.

Відділ державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції, який зазначений у позовній заяві відповідачем, внесений до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України як юридична особа за ідентифікаційним кодом 23902283.

Дані Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України повідомлені господарському суду Головним управлінням статистики у кіровоградській області листом за вих. № 15-2565від 13.06.06.

Ухвалою від 06.06.06 суддя, відкриваючи провадження у справі, звернув увагу ВАТ "Маловисківське ХПП" на ту обставину, що відповідачем зазначена не той орган Державної виконавчої служби, державним виконавцем якої здійснювалися виконавчі дії. Позивач залишив без належного реагування ухвалу і не надав згоди на допущення заміни первинного відповідача належним відповідачем згідно ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи у попередньому судовому засіданні, заслухавши пояснення   господарський суд прийшов до висновку про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з нижчевикладених підстав.

Посилаючись на  ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець державної виконавчої служби у Маловисківському районі (а не ДВС Маловисківського РУЮ як зазначено у позовній заяві) з метою забезпечення виконання наказу , виданого 22.04.05 господарським судом Кіровоградської області у справі № 4/97, та усунення можливостей здійснення відчуження коштів боржника, на які можливо звернути стягнення, постановою від 30.05.06 "про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження" наклав арешт на кошти, що належать ВАТ "Маловисківське ХПП" в сумі 41 794 грн. 56 коп., які обліковуються на  рахунку в АППБ "Аваль", м. Кіровоград.

ВАТ "Маловисківське ХПП" просить визнати таку постанову протиправною та скасувати її.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень. За визначенням, яке міститься у п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 3 названого Кодексу суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Виходячи із викладених норм, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про скасування постанови "про арешт коштів боржника та оголошення заборони на йоговідчуження" державного виконавця як рішення суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративний суд, як то встановлено п. 2 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Господарський суд не є адміністративним судом.

За п. 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів, справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційних інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Підвідомчість справ господарським судам визначена у розділі ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням ст. ст. 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевому господарському суду, до створення окружних адміністративних судів, підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим з приводу їхніх рішень як актів.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання ти чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним  чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акт ненормативного характеру (індивідуальної дії) породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ним певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Державна виконавча служба у районі входить до складу департаменту державної виконавчої служби, який є урядовим органом державного управління і діє у складі міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень. Таке положення закріплене у ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу".

Згідно с. ст. 1, 4, 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" Державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (рішень) відповідно до закону; здійснення примусового виконання таких рішень провадиться державним виконавцем - представником влади; дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання зазначених у Законі України "Про державну виконавчу службу" рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню уразі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження, за ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, вданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (рішення).

Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право на підставі ст. 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження.

Статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому провадженні дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу  державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Постанова державного виконавця про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження є дією державного виконавця по виконанню рішення, здійснення якої регламентується ст. ст. 50, 55 Закону України "Про виконавче провадження", яка може бути оскаржена.

У господарського суду відсутні підстави вважати названу постанову актом - юридичною формою рішення органу державної виконавчої служби, так як така постанова не породжує правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не є офіційним письмовим документом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить  загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово, не адресований конкретній особі - боржнику.

Постанова про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження не є рішенням ВДВС Маловисківського РУЮ, як і рішенням ДВС у Маловисківському районі.

Державний виконавець не є суб'єктом владних повноважень, так як ним не здійснюються управлінські функції, в тому числі і на виконання делегованих повноважень.

Дії щодо виконання виконавчого документа - наказу господарського суду за прийнятим рішенням по конкретній справі шляхом винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження, можуть бути оскаржені, в тому числі і боржником, як дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби на підставі названих вище ст. 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України  в порядку подання скарги до господарського суду.

Як встановлено у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлений інший порядок судового провадження.

З урахуванням викладеного дії  при винесенні державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження при виконанні наказу господарського суду, виданого 22.04.05, мають бути оскаржені в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України як дії ДВС у Маловисківському районі у справі № 4/97.     

Позов про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження не належить розглядати господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Господарський суд враховує також і ту обставину, що  ВДВС Маловисківського РУЮ не є належним відповідачем і згоди на його заміну ДВС у Маловисківському районі ВАТ "Маловисківське ХПП" не надавало.

Господарський суд закриває провадження в адміністративній справі на підстав п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 121, п. 1 ч. 1 ст. 157, п. 15 ч. 4 ст. 160, ст. 165, ч. 1 ст. 181, ч. ч. 1, 2, 3. 4 ст. 254, п. 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                               П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом п'яти днів з дня отримання особою, яка оскаржує ухвалу, копії ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.  

Суддя                                                                                Болгар Н.В.