Постанова від 19.06.2025 по справі 920/467/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2025 р. Справа № 920/467/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.06.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2024

повний текст рішення складено та підписано 01.10.2024

у справі № 920/467/24 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Т»

до Сумської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Масив 1ПАН»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Масив 1СТАН»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Масив 1МАК»

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Масив 1Р»

5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Масив 1пошта»

6) Товариства з обмеженою відповідальністю «Масив 1БАН»

7) Товариства з обмеженою відповідальністю «Масив 1АП»

8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Масив 2»

9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Масив 3»

10) Приватного підприємства «Чибіс»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради

2) Виконавчого комітету Сумської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди, визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІР-Т" (позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради (відповідач), в якому викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

(1) визнати укладеною, в редакції, що викладена в прохальній частині позовної заяви, додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, що укладений між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-Т", посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., р. н. 8671, номер запису про речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 3489194, щодо земельної ділянки за адресою: Сумська область, м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, площею 0,3144 га, кадастровий номер 5910136300:03:001:0026, на тих самих умовах, які були передбачені договором;

(2) визнати протиправним та скасувати рішення ХL VIII сесії Сумської міської ради VІІІ скликання «Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, площею 0,3144 га» від 17.11.2023 № 4329-МР.

Позовні вимоги мотивовано безпідставною відмовою Сумської міської ради у поновленні договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/467/24, залучено до участі у справі третіх осіб та призначено підготовче засідання.

20.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 у справі № 920/467/24 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 17.11.2023 № 4329-МР «Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, площею 0,3144 га». Визнано укладеною між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.11.2013. Стягнуто з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» 4844,80 грн. витрат по сплаті судового збору та 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що враховуючи дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-Т" визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядку реалізації права на укладення договору оренди на новий строк, наявність обставин, які свідчать про недобросовісну поведінку Сумської міської ради, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-Т" про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 17.11.2023 № 4329-МР про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.11.2013.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 у справі № 920/467/24, 10.10.2024 від Сумської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю та скасувати стягнення судових витрат з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) судом першої інстанції стягнуто судовий збір та витрати на правничу допомогу не зі сторони у справі; (2) заявлені позивачем позовні вимоги, як власником 3/100 частки нерухомого майна, виходять за межі його правосуб`єктності щодо захисту прав інших співвласників, які сукупно володіють більшою часткою у 97/100 нерухомого майна, тому право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, не порушено; (3) позивач як власник 3/100 частки нерухомого майна не має права укладати договір за інших співвласників, які сукупно володіють 97/100 частки нерухомого майна.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 матеріали апеляційної скарги Сумської міської ради у справі № 920/467/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Станік С.Р., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/467/24.

29.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/467/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/467/24 за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 та призначено розгляд справи на 08.01.2025.

04.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив 3" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

05.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив 2" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

06.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив 1Р" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

06.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив 1АП" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

06.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-Т" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

09.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив 1пошта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

10.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства «Чибіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

10.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив 1пан" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

10.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив 1бан" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Розпорядженням В.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 у зв`язку з перебуванням суддів Скрипки І.М. та Станіка С.Р. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/467/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 для розгляду справи № 920/467/24 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

07.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 920/467/24 за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 та призначено розгляд справи на 15.01.2025.

В судовому засіданні 15.01.2025 оголошувалася перерва до 10.02.2025.

10.02.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Суми та Сумській області, а також повідомленням про мінування приміщення Господарського суду Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 розгляд справи призначено на 05.03.2025.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у зв`язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Демидової А.М., які входять до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/467/24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 для розгляду справи № 920/467/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

10.03.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 920/467/24 за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 та призначено розгляд справи на 10.04.2025.

10.04.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 розгляд справи призначено на 22.05.2025.

22.05.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 21.05.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 розгляд справи призначено на 19.06.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Сумської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 у справі № 920/467/24 без змін з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом Сумської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 21.11.2013 між Сумською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. 21.11.2013, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8671, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 29 травня 2013 року №-2397 року «Про поновлення TOB «АІР-Т» договору оренди земельної ділянки площею 0,3144 га за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки (навпроти будинку природи)» та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 вересни 2013 року № 468 «Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в місті Суми» надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (об`єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 9.

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3144 га, кадастровий номер - 5910136300:03:001:0026.

Земельна ділянка вільна від забудови.

Категорія - землі житлової та громадської забудови (п. 1.3. договору).

За умовами п. 2.1. договору земельна ділянка надається в оренду під будівництво оздоровчого центру, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

Відповідно до п. 2.2. договору договір укладається строком до 29.05.2018.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Згідно з п. 4.2. договору орендар має право, зокрема, на поновлення договору після закінчення строку, на який його було укладено.

За актом приймання-передачі об`єкта оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,3144 га за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «АІР-Т» 21.11.2013, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

26.06.2018 між Сумською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21.11.2013, яким поновлено та продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026, площею 0,3144 га, з 29.05.2018 на 5 (п`ять) років.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 296420340 від 26.01.2022 вбачається, Товариство з обмеженою відповідальністю "АІР-Т" є власником 3/100 частки нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А.

06.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Масив 1АП» зареєстровано право приватної спільної власності на 2/100 частки об`єкта нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290164256 від 14.12.2021.

06.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Масив 1БАН» зареєстровано право приватної спільної власності на 3/100 частки об`єкта нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290130511 від 14.12.2021.

06.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Масив 1МАК» зареєстровано право приватної спільної власності на 10/100 частки об`єкта нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290208183 від 14.12.2021.

06.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Масив 1ПАН» зареєстровано право приватної спільної власності на 6/100 частки об`єкта нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290167619 від 14.12.2021.

06.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Масив 1пошта» зареєстровано право приватної спільної власності на 3/100 частки об`єкта нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290170364 від 14.12.2021.

06.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Масив 1Р» зареєстровано право приватної спільної власності на 2/100 частки об`єкта нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290203260 від 14.12.2021.

06.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Масив 1СТАН» зареєстровано право приватної спільної власності на 4/100 частки об`єкта нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290219202 від 14.12.2021.

06.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Масив 2» зареєстровано право приватної спільної власності на 41/100 частки об`єкта нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290214542 від 14.12.2021.

06.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Масив 3» зареєстровано право приватної спільної власності на 26/100 частки об`єкта нерухомого майна - оздоровчого центру з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290179272 від 14.12.2021.

15.12.2021 за Приватним підприємством «Чибіс» зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення площею 12 кв.м., розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9-А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290473702 від 15.12.2021.

16.12.2021 між ТОВ «АІР-Т» та ТОВ «Масив 1ПАН», ТОВ «Масив 1СТАН», ТОВ «Масив 1МАК», ТОВ «Масив 1Р», ТОВ» Масив 1пошта», ТОВ «Масив 1БАН», ТОВ «Масив 1АП», ТОВ «Масив 2», ТОВ «Масив 3», ПП «Чибіс» укладено договір про спільну діяльність (у редакції до додаткової угоди від 01.04.2023), за умовами п. 1.5. якого компенсація витрат ТОВ «АІР-Т» на плату за землю здійснюється іншими сторонами пропорційно до належної їм частки у праві спільної власності на будівлю. Термін дії договору про спільну діяльність до 31.12.2025.

18.04.2023 ТОВ «АІР-Т» звернулося до Сумської міської ради із заявою про поновлення дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9 терміном на п`ять років. До заяви додано проект додаткової угоди.

Листом № 06.01-18/2808 від 02.05.2023 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив ТОВ «АІР-Т», що співвласниками нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026, є декілька осіб, тому земельна ділянка повинна надаватися в користування відповідно до часток у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна, тому поновлення ТОВ «АІР-Т» договору оренди в подальшому буде порушувати права інших співвласників нерухомого майна. Дане питання буде винесене на засідання постійної депутатської комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради в редакції «Про відмову…».

05.05.2023 ТОВ «АІР-Т» та інші співвласники нерухомого майна листом повідомили Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, що питання спільного користування земельною ділянкою та порядок компенсації витрат позивача з внесення плати за землю врегульовано між співвласниками нерухомого майна договором про спільну діяльність від 16.12.2021. У листі просили врахувати, що ТОВ «Масив 1ПАН», ТОВ «Масив 1СТАН», ТОВ «Масив 1МАК», ТОВ «Масив 1Р», ТОВ» Масив 1пошта», ТОВ «Масив 1БАН», ТОВ «Масив 1АП», ТОВ «Масив 2», ТОВ «Масив 3», ПП «Чибіс» не бажають реалізовувати право на визначення їх співорендарями земельної ділянки. До листа додано копії договору про спільну діяльність від 16.12.2021 разом з додатковою угодою до нього.

Рішенням від 17.11.2023 № 4329-МР Сумської міської ради відмовлено ТОВ «АІР-Т» у поновленні договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026, площею 0,3144 га за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки та невідповідністю вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, а саме: об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 перебуває у власності декількох співвласників, що суперечить вимогам пунктів 4 та 6 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та абзацу четвертому статті 7 Закону України «Про оренду землі».

Позивач зазначає, що рішення Сумської міської ради від 17.11.2023 № 4329-МР є незаконним, не відповідає ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", прийняте поза межами строку встановленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній на момент укладення договору, відповідно, договір в силу положень зазначеної норми є поновленим та той самий строк (п`ять років, до 29.05.2028) та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вважаючи порушеним переважне право ТОВ «АІР-Т» на поновлення договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 17.11.2023 № 4329-МР про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.11.2013.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач з 01.12.2021 є власником лише 3/100 частки об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026, тому виключно власники 97/100 частки нерухомого майна мають право звертатись до Сумської міської ради з метою врегулювання питання оренди земельної ділянки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 17.11.2023 № 4329-МР про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.11.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 16.07.2020) мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 зазначеного Закону). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини 8 цієї статті Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а згідно з положеннями частини 11 вказаної статті відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ІХ (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - із 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції, та стосується лише переважного права орендаря (частини 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами 3 і 4 наступного змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Згідно з частиною 2 статті 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини 1 статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Отже, зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість, укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Таким чином, до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 16.07.2020).

За змістом частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент звернення з листом-повідомленням) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 виснував, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у контексті дій сторін договору виглядає, зокрема, наступним чином: якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

У постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 916/4208/23 викладено правовий висновок, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі").

І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, вирішуючи спір у даній справі, колегією суддів також враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою передбачені у ч.ч. 1-5 і 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" підстави для поновлення договору оренди землі не є такими, що не пов`язані між собою (постанова від 31.08.2021 у справі № 903/1030/21).

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Згідно з ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у ч.ч. 3, 5-8, 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

При цьому, у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Зокрема, Верховний Суд зауважував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, не розглянув протягом місяця лист-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря (постанова Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21).

Як встановлено судом, строк дії договору оренди земельної ділянки до 29.05.2023.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.04.2023 ТОВ «АІР-Т» звернулося до Сумської міської ради із заявою про поновлення дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9 терміном на п`ять років. До заяви додано проект додаткової угоди.

Судом встановлено, що Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради листом № 06.01-18/2808 від 02.05.2023 повідомив ТОВ «АІР-Т», що співвласниками нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026, є декілька осіб, тому земельна ділянка повинна надаватися в користування відповідно до часток у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна, тому поновлення ТОВ «АІР-Т» договору оренди в подальшому буде порушувати права інших співвласників нерухомого майна. Дане питання буде винесене на засідання постійної депутатської комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради в редакції «Про відмову…».

Суд зауважує, що лист від 02.05.2023 Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради не свідчить про виконання обов`язку, визначеного ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендодавцем за договором є Сумська міська рада і саме на Сумську міську раду покладено обов`язок орендодавця прийняти рішення про укладення договору чи за наявності заперечень щодо укладення договору оренди землі на новий строк направити орендарю лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Крім того, листом від 02.05.2023 ТОВ «АІР-Т» не було повідомлено про прийняте рішення, а лише вказано, що питання буде винесене на засідання постійної депутатської комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради в редакції «Про відмову…».

Після отримання листа Департаменту, ТОВ «АІР-Т» та інші співвласники нерухомого майна 05.05.2023 листом повідомили Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, що питання спільного користування земельною ділянкою та порядок компенсації витрат позивача з внесення плати за землю врегульовано між співвласниками нерухомого майна договором про спільну діяльність від 16.12.2021. У листі просили врахувати, що ТОВ «Масив 1ПАН», ТОВ «Масив 1СТАН», ТОВ «Масив 1МАК», ТОВ «Масив 1Р», ТОВ» Масив 1пошта», ТОВ «Масив 1БАН», ТОВ «Масив 1АП», ТОВ «Масив 2», ТОВ «Масив 3», ПП «Чибіс» не бажають реалізовувати право на визначення їх співорендарями земельної ділянки. До листа додано копії договору про спільну діяльність від 16.12.2021 разом з додатковою угодою до нього.

Жодної відповіді на цей лист ні Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, ні безпосередньо Сумською міською радою, як орендодавцем за договором оренди, позивачу надано не було, будь-яких пропозицій щодо зміни умов договору оренди орендодавцем не висловлено.

Рішенням від 17.11.2023 № 4329-МР Сумської міської ради відмовлено ТОВ «АІР-Т» у поновленні договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026, площею 0,3144 га за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, 9, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки та невідповідністю вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, а саме: об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:001:0026 перебуває у власності декількох співвласників, що суперечить вимогам пунктів 4 та 6 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та абзацу четвертому статті 7 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач прийняв рішення про відмову у поновленні договору тільки 17.11.2023, тобто більше ніж через півроку після звернення ТОВ «АІР-Т» із заявою про поновлення договору оренди, що є порушенням приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах Сумською міською радою було допущено порушення принципів добросовісності, справедливості та розумності, оскільки дії відповідача фактично були направлені на неможливість дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є ТОВ "АІР-Т".

Натомість, позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а, отже, позивача слід вважати таким, що набув право "правомірного очікування".

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

За змістом ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов`язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об`єкт. Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення зазначених змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію, договір про внесення таких змін визнається укладеним за рішенням суду за позовом набувача.

Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

Аналогічні положення закріплені у ст. 7 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем земельної ділянки, а до внесення змін до договору зобов`язаний відшкодовувати орендарю частину орендної плати відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об`єкт. Порядок користування декількома орендарями орендованою земельною ділянкою у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

Таким чином, положення ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про оренду землі» не передбачають автоматичного переходу права оренди земельної ділянки у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна, а передбачають право набувача вимагати внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки. Відповідно, набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна співвласниками, не позбавляє чинного орендаря, співвласника нерухомого майна, звернутися до орендодавця за реалізацією переважного права на укладення договору оренди на новий строк відповідно до умов договору та не є підставою для відмови орендодавця в укладенні договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до ст. 356, 358 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів; єдністю об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18)).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З системного аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним (протиправним) та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, в тому числі, обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Таким чином, рішення Сумської міської ради від 17.11.2023 № 4329-МР «Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, площею 0,3144 га» є таким, що не відповідає приписам ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі», прийняте поза межами строків, визначених ст. 33 Закону України «про оренду землі», тому вимоги позивача про визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, протиправно відмовив у поновленні договору оренди на підставі положень ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі», які не передбачають автоматичного переходу права оренди у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна співвласниками, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.11.2013 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем подано до суду: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.03.2024 № 24/03-01, додаток № 1 від 01.03.2024 до договору, акт виконаних робіт № 01 від 22.04.2024, ордер серії ВМ № 1047195 від 05.03.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, що в п. 2 додатку № 1 від 01.03.2024 гонорар адвоката визначено у фіксованому розмірі 20 000,00 грн.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись ч. 5 - 7, 9 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Дослідивши подані Товариством з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що розумним та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

При цьому, при розподілі судових витрат судом враховано, що Сумська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та немає власних рахунків.

Однак, у відповідності до Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (зі змінами у редакції згідно з рішенням Сумської міської ради «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 28 вересня 2016 року № 1128-МР «Про Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради» (зі змінами)») від 03.11.2022 № 3174-МР Департамент несе зобов`язання по сплаті коштів, стягнутих за судовими рішеннями з Сумської міської ради, Сумського міського голови по оплаті судового збору, виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів та інших зобов`язань, що виникають з діяльності Департаменту.

Згідно з п. 3.2.3., 3.2.13. Положення Департамент забезпечує підготовку та внесення на розгляд Сумської міської ради проектів рішень про надання земельних ділянок комунальної власності у власність та користування у встановленому законодавством порядку, а також інших проектів рішень, що стосуються врегулювання земельних питань; організовує роботу щодо підготовки, укладання, поновлення та припинення договорів оренди земельних ділянок, сервітутів, емфітевзису, суперфіцію.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу на відповідача шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Сумської міської ради слід відмовити, а рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 у справі № 920/467/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2024 у справі № 920/467/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 920/467/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 07.07.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко