Ухвала від 09.07.2025 по справі 140/10644/24

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

09 липня 2025 року

м. Київ

справа №140/10644/24

адміністративне провадження №К/990/27765/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Маневицької селищної ради

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року

у справі №140/10644/24

за позовом Маневицької селищної ради

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Волинська обласна державна адміністрація та Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Маневицька селищна рада звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Волинська обласна державна адміністрація та Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03 вересня 2024 року №2196/7 «Про залишення скарг без розгляду по суті», прийнятий на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скарги Маневицької селищної ради від 28 червня 2024 року №1914/01-12/2-24, №1913/01-12/2/4, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28 червня 2024 року №СК-3516-24, №СК-3517-24, №СК-3518-24, №СК-3519-24.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову.

Повний текст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року складений і підписаний суддями 02 червня 2025 року.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Маневицька селищна рада 27 червня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 10, пунктів 9, 10 частини першої статті 27, пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), абзац 2 частини другої статті 84, статей 117, 122, пункту «а» статті 140, пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 316, 317, 319, 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 квітня 2024 року у справі №916/4093/21, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 серпня 2021 року у справі №240/1127/20, від 02 серпня 2023 року у справі №320/7192/22.

Скаржник вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що права Маневицької селищної ради не порушені, оскільки на момент оскарження дій реєстратора, земельні ділянки були зареєстровані за Волинською обласною державною адміністрацією. Скаржник наголошує, що згідно з пунктом 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, спірні земельні ділянки, будучи сільськогосподарського призначення та розташовані за межами населених пунктів в межах громади, можуть перебувати виключно у комунальній власності Маневицької селищної ради.

Державна реєстрація права власності за Волинською обласною державною адміністрацією була здійснена на підставі ухвал суду, які не є судовими рішеннями, що набрали законної сили щодо набуття, зміни або припинення права власності, або ухвалами про затвердження мирової угоди, що суперечить пунктам 9 та 10 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV.

У даному випадку, позивач вважає, що Волинська обласна державна адміністрація не має повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, оскільки вони відносяться до комунальної власності, а відповідні рішення Маневицькою селищною радою щодо передачі їх у державну власність не приймалися.

Суди не надали належної правової оцінки діям державного реєстратора, який проігнорував вимоги Закону №1952-IV під час реєстрації.

Щодо помилкового віднесення справи до категорії справ незначної складності скаржник зазначає, що справа розглядалась у спрощеному провадженні, але термін її розгляду значно перевищив передбачені процесуальним законом 60 днів.

Суд не врахував думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами загального провадження, безпідставно відмовивши у клопотанні Міністерства юстиції України.

Крім того, апеляційний суд призначив справу до розгляду з викликом сторін та залучив третіх осіб, що, в тому числі, підтверджує доводи скаржника про складність справи та існування значного суспільного інтересу, а отже й суперечить ознакам справи незначної складності.

Також касаційна скарга містить доводи, що судами першої і апеляційної інстанцій не враховані висновки Верховного Суду:

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №916/4093/21 (пункти 78-79): Міністерство юстиції України оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, а не вирішує по суті спір про права сторін на майно. Суд апеляційної інстанції, підтверджуючи відмову Міністерства юстиції України, досліджував помилковість дій Маневицької селищної ради, тоді як мав оцінювати законність дій державного реєстратора.

Постанова Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі №240/1127/20 (пункт 33): Під час розгляду скарги по суті, комісія повинна встановлювати наявність обставин, що обґрунтовують вимоги скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, в тому числі перевіряти наявність оскаржуваної дії або бездіяльності суб`єкта оскарження. Скаржник стверджує, що Міністерство юстиції України цього не зробило, а суди не врахували цей висновок.

Постанова Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі №240/1127/20 (пункти 65-66): Суди повинні досліджувати, які саме документи були подані для підтвердження факту порушення прав скаржника та чи підтверджують ці документи такий факт. Скаржник зазначає, що суди не дослідили та не надали правової оцінки законності діям державного реєстратора.

Постанова Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі №320/7192/22 (пункти 42-43): При розгляді скарги на дії/бездіяльність державного реєстратора Міністерство юстиції України повинно оцінювати безпосередньо дії державного реєстратора, а не факт незаконних реєстраційних дій. Скаржник вважає, що суди не надали оцінки тому, що Міністерство юстиції України не дослідило дії державного реєстратора та обставини, якими обґрунтовано скаргу.

У касаційній скарзі Маневицька селищна рада вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо права органу місцевого самоврядування на земельні ділянки відповідно до вимог пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, зокрема щодо земель державної власності за межами населених пунктів; щодо здійснення державної реєстрації земельних ділянок сільськогосподарського призначення без зміни їх цільового призначення за державою в особі обласних державних адміністрацій за рішеннями судів; щодо права територіальних громад на добровільну відмову від права на земельну ділянку на підставі пункту «а» статті 140 ЗК України.

У прохальній частині касаційної скарги Маневицька селищна рада просить Верховний Суд скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 10, пунктів 9, 10 частини першої статті 27, пункту 4 частини шостої статті 37 Закону №1952-IV, абзац 2 частини другої статті 84, статей 117, 122, пункту «а» статті 140, пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, статей 316, 317, 319, 373 ЦК України, перевірки необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 квітня 2024 року у справі №916/4093/21, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 серпня 2021 року у справі №240/1127/20, від 02 серпня 2023 року у справі №320/7192/22, а також з метою формування відповідного правового висновку Верховним Судом.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Маневицької селищної ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі №140/10644/24 за позовом Маневицької селищної ради до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Волинська обласна державна адміністрація та Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду справу №140/10644/24.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа