Рішення

від 13.12.2010 по справі 20/150 (10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.10                                                                                           Справа№ 20/150 (10)

  За позовом:  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандр‘е Ентерпраізес Груп»,  м.Львів

про розірвання договору оренди, звільнення орендованих приміщень та стягнення  129 665, 50 грн.         

  Суддя Манюк П.Т.  

При секретарі Мільчук І.Л.

Представники:

від позивача : ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5 –представники

від відповідача : Галустін А.Е. –засновник

 Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз’яснено.

Суть спору.

Позов заявлено Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандр‘е Ентерпраізес Груп»про розірвання договору оренди, звільнення орендованих приміщень та стягнення  129 665, 50 грн.         

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.11.2010 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.12.2010 р.

В судовому засіданні 06.12.2010 р. оголошено перерву до 13.12.2010 р.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судових засіданнях, позовні вимоги  частково заперечив.

  Розглянувши матеріали справи, суд  встановив наступне:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандр‘е Ентерпраізес Груп»про розірвання договору оренди, звільнення орендованих приміщень та стягнення  129 665, 50 грн.         

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 05.08.2010 року між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1  (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандр‘е Ентерпраізес Груп»(відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (надалі –договір).

Відповідно до умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування  нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 129,7 м2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3. Факт передачі підтверджується актом здачі-приймання нежитлових приміщень від 05.08.2010 р.

Відповідно до п.3.1. договору, за користуванням майном орендар сплачує орендну плату, яка встановлюється у розмірі еквівалентному 2 400,00 Євро за кожен місяць оренди з урахуванням усіх податків з громадян, в гривнях за офіційним курсом НБУ на день оплати.

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що крім сплати орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю витрати за електропостачання, водопостачання, опалення (за показниками лічильника), послуг зв‘язку, охоронні послуги.

Згідно п. 3.3. договору, орендна плата за кожен місяць оренди сплачується орендарем орендодавцю не пізніше 5 числа поточного місяця.

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав, орендну плату не сплатив. З розрахунку заборгованості з орендної плати по договору вбачається, що відповідач не виконав умови договору в частині сплати орендної плати, починаючи з вересня по час подання позову, внаслідок чого допустив заборгованість по орендній платі та сплаті комунальних платежів, яка становить в перерахунку 77 450,40 грн

На підставі наведеного позивач просить суд постановити рішення, яким розірвати договір оренди і виселити відповідача із орендованих приміщень, стягнути суму основного боргу в розмірі 77 450,40 грн., а також, відповідно до п.3.3. договору пеню в розмірі 51 023,85 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 232,97 грн., інфляційні –958,28 грн. та судові витрати, в тому числі адвокатські послуги в розмірі  5 000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача –один із засновників ОСОБА_7, позовні вимоги щодо розміру заборгованості підтвердив, виникнення вказаної заборгованості пояснив наявністю розбіжностей із представниками позивача щодо можливості подальшого використання орендованих приміщень.

  Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі в їх сукупності суд вважає, що   позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до статті 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином  і  в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,  договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно  до вимог,  що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 05.08.2010 року між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандр‘е Ентерпраізес Груп»укладено договір оренди нерухомого майна.

Відповідно до п.1.1. договору позивач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування  нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 129,7 м2 (приміщення квартири № 3, площею 52,2 м2 та приміщення квартири № 4,  площею 77,5 м2) що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та перебувають у приватній власності позивача згідно витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.10.2003 р. № 1704140 та від 13.10.2003 р. № 1704038. Згідно рішення № 300 від 18.04.2003 року Львівської міської ради квартири використовуються під офіс.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

На виконання умов договору позивач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування  нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 129,7 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується актом здачі-приймання нежитлових приміщень від 05.08.2010 р.

Згідно п.2.2. договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар лише користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 2 ст.762 ЦК України, плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1. договору, за користуванням майном орендар сплачує орендну плату, яка встановлюється у розмірі еквівалентному 2 400,00 Євро за кожен місяць оренди з урахуванням усіх податків з громадян, в гривнях за офіційним курсом НБУ на день оплати, що відповідає приписам ст. 533 Цивільного кодексу України.

Згідно п.3.3. договору, орендна плата за кожен місяць оренди сплачується орендарем орендодавцю не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.6. договору, орендну плату за перший місяць оренди (серпень 2010 р.) орендар, згідно домовленості сторін, не сплачує.

Пунктом 9.1. договору цей договір діє з дня його підписання сторонами до 01.09.2013 р.

Відповідно до п.2 ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як встановлено судом, договір оренди нерухомого майна від 05.08.2010 р., укладений на строк понад три роки, а тому повинен бути посвідчений нотаріально, однак вказаної вимоги закону сторони не виконали.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки судом встановлено, що договір оренди нерухомого майна від 05.08.2010 р., укладений між сторонами, строк найму нерухомого майна відповідно до якого складає понад три роки, нотаріально не посвідчений, тому в силу приписів ст. 220 Цивільного кодексу України він є нікчемним. Нікчемний (недійсний) договір не бути розірваний, тому в частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди нерухомого майна від 05.08.2010р. слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов‘язані з його з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов‘язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч.5 ст. 216 ЦК України, суд наділений правом застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна «річ»безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо, а тому такий договір повинен визнаватися недійсним (нікчемним) і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Відповідно до ч.3 ст.207 Господарського кодексу України, у разі якщо за змістом зобов‘язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов‘язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов‘язання відповідача звільнити нежитлові приміщення загальною площею 129,7 м2, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Винниченка, 8 підлягають до задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача перед позивачем існує заборгованість з орендної плати згідно договору за період з 01.09.2010 р. по 30.11.2010 р. в розмірі 77 450,40 грн.

Представник відповідача в судове засідання з»явився, позовні вимоги в частині наявності основного боргу в розмірі 77 450,40 грн. не заперечив, доказів погашення вказаного боргу не подав, таким чином суд вважає обгрунтованими позовні вимоги про стягнення плати за фактичне користування майном у розмірі орендної плати, що погоджений сторонами, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення з відповідача пені, відповідно до умов договору в розмірі 51 023,85 грн., відповідно до ст.625 ЦК України інфляційних –958,28 грн. та 3 % річних в розмірі 232,97 грн., то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з того, що оскільки договір оренди нерухомого майна від 05.08.2010 р. є нікчемним, то недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Нормами ст. 49 ГПК України, передбачено, що при частковому задоволенні позову витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вказане положення стосується також витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката, оскільки вказані витрати відносяться до судових витрат.

Позивачем подано докази надання послуг адвокатом (договір про надання правової допомоги від 01.11.2010 року № 01/11-10 та квитанція від 03.12.2010 р. № ПН2841 про сплату вказаних послуг), однак зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на нього пропорційно до задоволених позовних вимог.

 На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 220, 215, 216, 220, 526, 759, 762, 793  Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

  В  И  Р  І  Ш  И  В :

1. Позов задоволити частково.     

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандр‘е Ентерпраізес Груп»(юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Винниченка, 8, код ЄДРПОУ 36929680; поштова адреса: 79007, м.Львів, вул.Шпитальна, 9,) з належних  Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_8 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) нежитлових приміщень загальною площею 129,7 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3

 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандр‘е Ентерпраізес Груп»(юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Винниченка, 8 код ЄДРПОУ 36929680; поштова адреса: 79007, м.Львів, вул.Шпитальна, 9,) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму у розмірі  81 489 грн. 82  коп. з них:

-  77 450,40 грн. плати за користування майном;

-          3 000,00 грн. витрат на допомогу адвоката;

-    900,18 грн. державного мита;

- 139,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

 4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя