Постанова від 08.07.2025 по справі 914/1491/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1491/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Бакуліної С. В., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,

за участю представників:

позивача - Павлічка О. О. (керівника), Купецької М. М. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Баумана Ю. Т. (адвоката),

третьої особи - Матросова О. О. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024

(суддя Щигельська О. І.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025

(головуюча Скрипчук О. С., судді: Кравчук Н. М., Матущак О. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів"

до Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

про стягнення заборгованості.

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - Санаторій) про стягнення 3 246 991,23 грн основного боргу, 133 309,51 грн пені та 3 % річних у сумі 14 530,40 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на несвоєчасну сплату Санаторієм боргу за надані йому у період з 01.02 по 31.03.2024 послуги з постачання теплової енергії згідно з договором від 15.12.2021 № 35/2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 15.12.2021 Товариство як виконавець і Санаторій як споживач уклали договір № 35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення та приготування гарячої води відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, які споживач зобов`язався своєчасно та повністю оплачувати у визначені цим договором строки. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал), ціна за 1 Гкал теплової енергії, яка поставляється споживачеві, складає 3 600 грн з ПДВ, що підтверджується калькуляцією як додатком 2 до цього договору.

4. 15.09.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 до цього договору, у якій домовилися про ціну за 1 Гкал теплової енергії у розмірі 6 000 грн з ПДВ, і склали нову калькуляцію.

5. 01.11.2022 сторони уклади додаткову угоду № 2 до цього договору, а 31.10.2023 - додаткову угоду № 4, згідно з якою змінили вартість теплової енергії і погодили її у сумі 3 870,72 грн за 1 Гкал з ПДВ згідно з калькуляцією від 17.10.2023. Термін дії додаткової угоди - з моменту її підписання по 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

6. На виконання цього договору Товариство у період з 01.02.2024 по 31.03.2024 надало Санаторію послуги з постачання теплової енергії, про що свідчать підписані обома сторонами і скріплені їх печатками акти здачі-приймання наданих послуг від 29.02.2024 № 39 на суму 1 780 028,01 грн та від 31.03.2024 № 76 на суму 1 466 693,22 грн, а всього на загальну суму 3 246 721,23 грн.

7. У пункті 32 договору сторони домовилися про те, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення, загальний її розмір не може перевищувати 100 % загальної суми боргу і нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

8. Згодом, виявивши розбіжності в об`ємах наданих послуг, Санаторій висловив Товариству свою незгоду із цими актами і 28.08.2024 направив повідомлення про розірвання цього договору з 27.11.2024.

9. 06.09.2024 Санаторій повідомив Товариство про відмову від надання цих послуг на початку опалювального періоду у 2024 році.

10. Оскільки заборгованість повністю не погашена, то Товариство звернулося до суду з цим позовом. Під час розгляду цієї справи Санаторій оплатив Товариству 103 100 грн боргу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. 27.11.2024 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025, про часткове задоволення позову, присудив до стягнення з Санаторію на користь Товариства 3 143 621,23 грн основного боргу, 132 840,44 грн пені та 3 % річних у сумі 14 489,86 грн, закрив провадження у справі у частині стягнення 103 100,00 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору, а у решті позову відмовив, залишив без задоволення також клопотання Санаторію про зменшення розміру штрафних санкцій.

12. Мотивували тим, що Товариство довело обставини постачання Санаторію теплової енергії за названим вище договором у спірний період на заявлену суму, про що свідчать погоджені сторонами акти здачі-приймання. Оскільки Санаторій своєчасно не оплатив її вартості, то притягнення його до відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання шляхом стягнення пені та 3 % річних обгрунтоване.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

13. Санаторій оскаржив ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду на новий розгляд.

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15. На переконання скаржника, вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанції не установили, чи обґрунтовано Товариство завищило вартість теплової енергії, і помилково не застосували до цих правовідносин приписи Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", "Про ціни і ціноутворення", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджене Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014, постанову від 25.06.2019 № 1174 "Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання", затверджену Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

16. Скаржник також наполягає на неправильному застосуванні судами статей 189, 191 Господарського кодексу України та статей 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", згідно з якими тарифи на послуги з транспортування теплової енергії не можуть установлюватися на розсуд сторін, позаяк вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є державною регульованою ціною.

17. Оскільки суди не застосували норму статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", що, на переконання скаржника, регулює спірні правовідносини, то просить сформулювати висновок щодо її застосування, адже вважає, що у додатковій угоді від 15.09.2022 № 1 до названого вище договору сторони незаконно домовилися про збільшення розміру вартості теплової енергії до 6 000 грн з ПДВ за 1 Гкал під час дії воєнного стану і відповідно споживачеві незаконно нарахована вартість послуг за цим тарифом.

18. До того ж Санаторій звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції помилився у застосуванні норм статей 275, 276 Господарського кодексу України, що регулюють відносини у сфері енергопостачання, неправильно застосував статті 174, 509, 526, 530, 714 Цивільного кодексу України, що регулюють відносини у сфері виконання зобов`язань, і не застосував норми матеріального права, що регулюють відносини у сфері теплопостачання. Відповідно стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у подібних правовідносинах у постановах від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21, від 03.07.2019 у справі № 917/2094/17, від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18.

19. З-поміж іншого, Санаторій зауважив на порушенні судом апеляційної інстанції частини одинадцятої статті 270 ГПК України, який у першому судовому засіданні оголосив про прийняття постанови і відхилив клопотання його представника, який брав участь у судовому засіданні в іншій справі, що розглядалася в Охтирському міськрайонному суді Сумської області, про відкладення розгляду справи, чим позбавив його можливості навести додаткові доводи, міркування та взяти участь у судових дебатах, що має наслідком скасування оскаржуваної постанови на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу.

20. Скаржник також заявив про те, що у суді касаційної інстанції поніс витрати на правничу допомогу й у передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України строк надасть про це докази.

21. Санаторій також надіслав пояснення, які просив долучити до цієї справи і врахувати при її розгляді, про те, що Західний апеляційний господарський суд не здійснив оцінку поважності чи неповажності явки у судове засідання його представника, не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи, подане 06.03.2025, не дотримався вимог частини одинадцятої статті 270 ГПК України та не відклав перше судове засідання у суді апеляційної інстанції, чим позбавив відповідача права брати участь у ньому. Пояснив також, що раніше під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій не заперечував проти вартості одиниці теплової енергії, що постачало Товариство, і частково оплатив борг перед ним. Зауважив на тому, що у відзиві на позов містяться посилання на норми права, які регулюють вплив держави на вартість теплової енергії, тоді як суди не встановили фактичних обставин справи щодо впливу держави на ціноутворення вартості теплової енергії і не застосували законодавство, яке регулює відносини у сфері теплопостачання. Директор Товариства, який також є адвокатом із зупиненим правом на заняття адвокатською діяльністю, порушив Правила адвокатської етики під час здійснення самопредставництва у цьому процесі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

22. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, заперечуючи повністю проти аргументів скаржника із посиланням на таке.

23. Зауважило на тому, що відкладення розгляду справи є правом і прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи. В ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася. Апеляційну скаргу подавало Товариство і у ній виклало свої доводи, тоді як його намір їх продублювати під час виступу у судовому засіданні не зумовлює необхідність відкладення розгляду справи. Норми ГПК України не передбачають обмежень щодо представників юридичної особи і за неможливості участі представника у судовому засіданні юридичну особу може представляти керівник або інша уповноважена особа. Суд апеляційної інстанції ухвалив постанову у судовому засіданні, у якому не брав участь представник Санаторію, позаяк матеріали справи містили достатній обсяг відомостей, необхідних для розгляду справи й ухвалення рішення.

24. Звернуло увагу на те, що під час вирішення цього спору у судах попередніх інстанцій Санаторій не піднімав питання стосовно ціни вартості теплової енергії, тоді як висловлював незгоду лише з обсягом та якістю наданих послуг і саме з цих підстав просив вважати відкликаними погоджені ним раніше акти здачі-приймання наданих послуг. Незгоду з вартістю спожитої теплової енергії скаржник висловив лише у касаційній скарзі і вона не була предметом розгляду місцевим й апеляційним господарськими судами, оскільки з цього приводу Санаторій не заперечував. Крім того, він частково погасив борг, що суди розцінили як його визнання.

25. Натомість у касаційній скарзі скаржник зауважив на незаконному установленні ціни за 1 Гкал теплової енергії у розмірі 6 000 грн з ПДВ і відповідно незаконного здійснення Товариством розрахунку за поставлену теплову енергію у період з 01.02. по 31.03.2024. Утім Товариство стверджує, що ці обставини не відповідають дійсності, оскільки в актах здачі-приймання наданих послуг від 29.02.2024 № 39 та від 31.03.2024 № 76 визначена ціна за одиницю теплової енергії у розмірі 3 870,72 грн з ПДВ. При цьому Товариство пояснило, що ціна у розмірі 6 000 грн з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії, погоджена сторонами у додатковій угоді від 15.09.2022 № 1 до договору від 15.12.2021 № 35/2021 та калькуляції від 15.09.2022, застосовувалася до 01.03.2023 і стосувалась іншого періоду заборгованості за грудень 2021 року - квітень 2023 року, за який вже відбулося стягнення у виконавчому провадженні на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі № 914/1860/23, у якій відповідач визнав борг на суму 11 040 945, 25 грн, у тому числі за теплову енергію за ціною 6 000 грн з ПДВ за 1 Гкал, встановленою додатковою угодою від 15.09.2022 № 1 до названого вище договору. Згодом ціна двічі змінювалася шляхом підписання сторонами калькуляцій від 01.03. та 17.10.2023. Згідно з останньою калькуляцією від 17.10.2023 ціна вартості теплової енергії склала 3 870,72 грн з ПДВ. Тому у цій справі стягнення з Санаторію заборгованості за теплову енергію за період з 01.02. по 31.03.2024 здійснюється за ціною 3 870,72 грн з ПДВ за 1 Гкал, передбаченою у калькуляції від 17.10.2023 як додатку № 2 до договору від 15.12.2021 № 35/2021.

26. До того ж, підписуючи названий вище договір, Санаторій погодився з його умовами і подальшими змінами до нього у додаткових угодах і калькуляціях до нього, а зміна вартості теплової енергії не є предметом оскарження у цій справі. Товариство повідомило, що Санаторій у справі № 914/13/24 оскаржував додаткову угоду від 15.09.2022 № 1 до названого договору і за його клопотанням позов залишений без розгляду.

27. Оскільки скаржник переконаний, що зміна тарифу на підставі додаткової угоди від 15.09.2022 № 1 до договору від 15.12.2021 № 35/2021 відбулася всупереч Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", то Товариство звернуло увагу на те, що предметом позову у цій справі є борг за поставлену теплову енергію за ціною, погодженою сторонами у калькуляції від 17.10.2023, тобто 3 870,72 грн з ПДВ за 1 Гкал. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" внесені зміни до статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" і скасовано дію цього мораторію для усіх споживачів, крім населення. Тому Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", щодо якого Санаторій просить надати висновок стосовно застосування статті 1, не розповсюджувався на ці правовідносини.

28. Товариство також зауважило, що правовідносини у справах, які скаржник навів у касаційній скарзі, неподібні до правовідносин у цій справі, а тому визначена ним підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтверджена. Адже відносини між суб`єктами господарювання, які є сторонами у справах, на які послався скаржник, стосувалися надання послуг з транспортування теплової енергії суб`єктом, який займає монопольне становище на відповідному ринку відносно споживача цих послуг, який не мав можливості відмовитися від таких послуг. Спір про ціну таких послуг виникав між сторонами у момент їх надання, а сторони, які з нею не погоджувалися, не підписували акти наданих послуг і заперечували щодо застосування цін, установлених суб`єктом, що займає монопольне становище. Водночас у справі, що розглядається, Товариство не займає монопольного становища на відповідному ринку, а Санаторій згідно з умовами названого вище договору мав право не погоджуватися з ціною на теплову енергію і не отримувати відповідні послуги.

29. Окрім згаданої справи № 914/1860/23, на розгляді судів перебувала аналогічна справа № 914/744/24 про стягнення із Санаторію боргу за цим же договором, але за інший період - листопад 2023 року-січень 2024 року, судові рішення у якій залишені без змін судом касаційної інстанції, про що ухвалена постанова від 17.04.2025.

Позиція Верховного Суду

30. У контексті підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що на обґрунтування оскаржуваних рішень суди послалися виключно на норми матеріального права, що регулюють відносини у сфері виконання зобов`язань, і статтю 276 Господарського кодексу України, що регулює відносини у сфері енергопостачання, однак не послалися на норми права, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання, не врахувавши таким чином специфіки регулювання у цій сфері у питанні ціноутворення (встановлення вартості теплової енергії).

31. Звернув також увагу на те, що за правовими висновками Верховного Суду, викладеними у наведених скаржником постановах, ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню і тарифи на послуги з транспортування теплової енергії не можуть встановлюватися на розсуд сторін, їх вартість не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є державною регульованою ціною.

32. Оскільки суди не застосували норму статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", що, на переконання скаржника, регулює спірні правовідносини, то він просить сформулювати висновок щодо її застосування, адже вважає, що у додатковій угоді від 15.09.2022 № 1 до названого вище договору сторони незаконно домовилися про збільшення розміру вартості теплової енергії до 6 000 грн з ПДВ за 1 Гкал під час дії воєнного стану і відповідно споживачеві незаконно нарахована вартість послуг за цим тарифом. З цього приводу зазначає, що Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" встановлено мораторій на підвищення цін (тарифів), зокрема у сфері теплопостачання, однак суди попередніх інстанцій не дослідили обґрунтованість/необґрунтованість підвищення вартості теплової енергії за договором для нього як споживача. Зокрема, суди не дослідили підстави встановлення вартості теплової енергії для Санаторію у розмірі 6 000 грн з ПДВ за 1 Гкал.

33. Проте колегія суддів відхиляє ці посилання Санаторію з огляду на таке.

34. За змістом частин першої та третьої статті 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин і правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, з посиланням на відповідні докази та норми права.

35. У касаційній скарзі Санаторій зазначає, що під час розгляду справи у суді першої й апеляційної інстанції він наголошував на наявності між сторонами спору щодо обсягу спожитої теплової енергії та безпідставного підвищення вартості теплової енергії за договором.

36. Але, як убачається з поданих Санаторієм у справі процесуальних документів, у тому числі відзиву на позовну заяву Товариства, апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, відповідач під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не заперечував проти вартості одиниці теплової енергії (Гкал), яку поставляло йому Товариство за договором у спірний період.

37. У відзиві на позовну заяву містяться посилання Санаторію на незгоду з обсягом та якістю наданих за договором послуг. Таку ж незгоду відповідач обґрунтовував також наявністю розбіжностей у показниках приладів обліку електричної енергії приміщення Товариства. У відповіді на цей відзив Товариство спростувало ці посилання Санаторію з тих мотивів, що розбіжності у показниках приладів обліку електричної енергії не мають відношення до обліку спожитої ним теплової енергії, а отже і до предмета спору у цій справі.

38. В апеляційній скарзі Санаторій також не стверджував про незгоду з ціною за одиницю теплової енергії у спірний період, заперечуючи лише обсяг та якість наданих за договором послуг.

39. Доводи щодо необґрунтованості вартості теплової енергії за договором у спірний період Санаторій вперше заявив лише при зверненні з цією касаційною скаргою до Верховного Суду як обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень.

40. Однак, відповідно до частини четвертої статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою з обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої з обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

41. Не наводячи жодних доводів щодо неможливості надання заперечень проти вартості теплової енергії за договором, скаржник безпідставно зазначає у касаційній скарзі про те, що він обґрунтовував свої заперечення проти позову цими обставинами, що, у тому числі, спростовується змістом оскаржуваних судових рішень.

42. У цьому контексті слід урахувати, що доводи скаржника про неправомірне встановлення у договорі вартості теплової енергії для Санаторію у розмірі 6 000 грн з ПДВ за 1 Гкал спростовуються встановленими судами обставинами справи, зокрема, тим, що за погодженням сторонами у додатковій угоді від 30.10.2023 № 4 до названого вище договору у спірний період ціна теплової енергії складала 3 870,72 грн за 1 Гкал з ПДВ згідно з калькуляцією від 17.10.2023, що (ціна) і відображена в актах здачі-приймання наданих послуг від 29.02.2024 № 39 на суму 1 780 028,01 грн та від 31.03.2024 № 76 на суму 1 466 693,22 грн, якими Товариство обґрунтовувало свої позовні вимоги у цій справі. Додаткові угоди до договору, якими сторони змінювали вартість теплової енергії, не є предметом оскарження у цій справі.

43. Отже, суди попередніх інстанцій розглянули позов у межах заявлених позовних вимог і з наведених позивачем підстав, а також з урахуванням наданих відповідачем заперечень, які оцінили з відповідним обґрунтуванням. Відповідач, зі свого боку, не скористався процесуальним правом заперечити проти заявлених позивачем вимог у передбаченому ГПК України порядку і не обрав підставою такої незгоди вартість теплової енергії за договором. Тому ці доводи скаржника, які він обґрунтував як підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не беруться до уваги у силу положень частини четвертої статті 165 цього ж Кодексу. адже касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень лише в межах тих правових питань, які були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

44. У контексті вищенаведеного доводи Санаторію, про які йдеться у пунктах 15-17 цієї постанови, колегія суддів не аналізує, оскільки поставлені останнім перед судом касаційної інстанції питання не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, відповідно відсутній предмет для їх оцінки через призму правильного застосування норм права.

45. Як ще одну підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі Санаторій також визначив те, що вони прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та підлягають скасуванню на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 3 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу, оскільки суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання Санаторію про відкладення розгляду справи, чим фактично позбавив останнього можливості навести додаткові доводи, міркування та взяти участь у судових дебатах.

46. Утім колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника з огляду на таке.

47. Так, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

48. Із наведених у касаційній скарзі доводів і постанови апеляційного господарського суду не вбачається, що цей суд необґрунтовано відхилив клопотання Санаторію про відкладення розгляду справи, адже відсутність у судовому засіданні його представника не призвело до неправильного вирішення спору, позаяк Санаторій був скаржником апеляційної скарги, у якій виклав свої аргументи.

49. До того ж у випадку, коли особа подала апеляційну скаргу, у якій виклала аргументи і підстави оскарження, а потім із посиланням на необхідність представлення її представником її інтересів в іншій справі, що розглядалася в Охтирському міськрайонному суді Сумської області, просить відкласти розгляд цієї справи, що не задоволено судом, це не є підставою касаційного оскарження, адже пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України установлює таки випадок лише за наявності унеможливлення встановлення фактичних обставин справи. Утім відсутність у судовому засіданні представника особи, яка подала апеляційну скаргу, не вплинуло на унеможливлення встановлення фактичних обставин справи, які встановив суд першої інстанції. Крім того, як правильно зауважив апеляційний господарський суд, положення ГПК України не передбачають обмежень щодо представників юридичної особи і за неможливості участі представника у судовому засіданні юридичну особу може представляти керівник або інша уповноважена особа, а бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

50. Додатково слід звернути увагу на те, що скаржник не визначив підставою касаційного оскарження пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України, згідно з яким обов`язкове скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд відбувається якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

51. Отже, із наведених доводів правових підстав для скасування судових рішень не вбачається.

52. З огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

53. З урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу Санаторію слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

55. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові витрати

56. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі № 914/1491/24 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі № 914/1491/24, зупинене відповідно до ухвали Верховного Суду від 16.05.2025.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко