Постанова від 10.07.2025 по справі 826/5108/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5108/17 Суддя (судді) першої інстанції: Т.О. Комшелюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Осоіл" до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Осоіл" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - апелянт), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП "Київблагоустрій") про визнання протиправними дій щодо видачі доручення від 31.03.2017 №064-3173, визнання протиправним та скасування такого доручення; визнання протиправними дій щодо виконання такого доручення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо видачі доручення №064-3173 від 31.03.2017. Визнано протиправним та скасовано таке доручення. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 змінено: доповнено абзаци 2 та 3 резолютивної частини постанови словами "в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Осоіл"". В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.12.2020 касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою та збереження природнього середовища Виконавчого органу Київської міської ради задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року скасовано. Справу № 826/5108/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду наступні.

Судами не надано оцінки щодо строку дії правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкти демонтажу.

Виходячи зі змісту спірних у цій справі правовідносин та ураховуючи законодавчі приписи, колегія суддів вважає, що такі обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а тому підлягали з`ясуванню у ході судового розгляду справи.

З листів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища від 16.03.2017 №064-2586, від 28.03.2017 №064-3244 та від 13.04.2017 №064-3704 вбачається, що в електронній базі даних КП «Київблагоустрій» контрольні картки на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення за вище зазначеними адресами не видавались, що не заперечується відповідачами.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо видачі доручення № 064-3173 від 31.03.2017 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Осоіл".

Визнано протиправним та скасовано доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №064-3173 від 31.03.2017, в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Осоіл".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Також апелянтом заявлено клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за його участю.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та від 19 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

05 червня 2025 року представником Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого підтримує апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та просить її задовольнити.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ «Осоіл» здійснює свою діяльність шляхом розповсюдження палива на заправних пунктах за наступними адресами в м. Києві: проспект Григоренка, 36-38; вул. Здолбунівська, 16; вул. Затишна, 7-Б та вул. Кайсарова, 9.

19.09.2016, інспектором КП «Київблагоустрій» проведені перевірки правомірності встановлення позивачем АГЗП у м. Києві по: вул. Здолбунівській, 16; по проспекту Григоренка, 36-38.

19.09.2016 КП «Київблагоустрій» було винесено приписи №1615604 (пр-т Григоренко, 36-38), №1615602 (вул. Здолбунівська, 16), від 09.11.2016 №1617386 (вул. Кайсарова, 9), від 10.11.2016р. №1616593 (вул. Затишна, 7-Б).

Вказані приписи отримані позивачем, що стверджується змістом долучених до матеріалів справи листів відповідача, в яких, зокрема, зазначається про те, що інспекторами КП «Київблагоустрій» виносились приписи з вимогою надання документів дозвільного характеру на розміщення паливо заправних пунктів у м. Києві за адресами: вул. Здолбунівській, 16, просп. Григоренка, 36-38, вул. Кайсарова, 9, вул. Затишна, 7-В, а також підтверджується факт надання документів на вимогу цих приписів, які, на думку позивача, є дозвільними документами та підтверджують правомірність розміщення паливозаправник пунктів.

ТОВ «Осоіл» на адресу КП «Київблагоустрій» листом від 19.09.2016 №09/19/1 надано пакет документів щодо правомірності використання паливозаправних пунктів. Зокрема, подано наступні документи: договори оренди та суборенди земельних ділянок, повідомлення про результати ідентифікації об`єкту Державною службою України з питань праці з висновком про те, що зазначені паливозаправні пункти не належать до об`єктів підвищеної небезпеки та не підлягають реєстрації у реєстрі об`єктів підвищеної небезпеки, дозвіл Державної служби України з питань праці щодо експлуатації паливозаправного пункту, сертифікат відповідності паливозаправного пункту, дозвіл Управління екології та природних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ТОВ «Осоіл» на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 08.12.2016 №8036300000-10123 з необмеженим терміном дії з 08.12.2016, декларацію Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки на територію та приміщення ТОВ «Осоіл».

Листом КП «Київблагоустрій» від 14.03.2017 №064/222-493 позивача повідомлено, що оскільки у складі наданих ТОВ «Осоіл» документів 19.09.2017 не містились договори оренди земельних ділянок, встановити їх чинність, а також наявність у орендодавця права передавати земельні ділянки в суборенду, неможливо.

Листом ТОВ «Осоіл» від 29.03.2017 (вх. №2176-с) надано додаткові документи:

- щодо заправного пункту по вул. Здолбунівська, 16: договір суборенди земельної ділянки №10/1-18 від 07.06.2016 р., між ТОВ «Фірма «Будбат» та ТОВ «Осоіл», відповідно до якого орендована земельна ділянка розміром 80кв.м.; акт прийому-передачі по договору суборенди земельної ділянки №10/1-18 від 07.06.2016 р. між ТОВ «Фірма «Будбат» та ТОВ «Осоіл»; договір оренди №1/2016 від 31.12.2015 р. між ПАТ «Будівельна фірма «Старатель» та ТОВ «Фірма «Будбат» відповідно до якого орендована земельна ділянка розміром 80 кв.м.; договір оренди земельної ділянки від 04.07.2011 р. між Київською міською радою та ТОВ «Будівельна фірма «Старатель», відповідно до якого орендована земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:63:246:0002; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:63:246:0002);

- щодо заправного пункту пр-т Григоренка, 36-38 (договір оренди №10/1-18 від 24.06.2016 між ТОВ «ЛОС-ЛТД» та ТОВ «Осоіл», відповідно до якого надано у оплатне користування паркомісце під розташування контейнерної (модульної) АЗС, згідно постанови КМ України від 20.12.1997р. №1442, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:011:0029, акт прийому-передачі від 01.07.2016 р. до договору оренди земельної ділянки №10/1-18 від 24.06.2016 р., договір оренди земельної ділянки від 06.10.2003 р. між Київською міською радою та ТОВ «ЛОС-ЛТД», інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:011:0029);

- щодо заправного пункту по вул. Затишна, 7-Б (договір користування земельної ділянкою від 16.02.2016 між членом ДТВГБ (кооперативу) «Славутич» ОСОБА_1 та ТОВ «Осоіл», відповідно до якого отримано в платне користування земельна ділянка площею 50кв.м. під розташування контейнерної (модульної) АЗС, згідно постанови КМ України від 20.12.1997 №1442, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:246:0007; протокол №373 від 15.02.2016 р. засідання правління кооперативу «Славутич»; договір оренди земельної ділянки від 06.10.2003 р. між Київською міською радою та ДТВГБ (кооперативу) «Славутич»;

- щодо заправного пункту по вул. Кайсарова, 9 (договір найму (користування) контейнерної АЗС дизельного палива від 25.05.2016, між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Осоіл», відповідно до якого отримано в тимчасове платне користування контейнера АЗС дизельного палива; договір оренди земельної ділянки від 24.12.2012 р. між Київською міською радою та ТОВ «Тера Плюс-1»).

Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 31.03.2017 видано доручення № 064-3173 на демонтаж силами КП «Київблагоустрій» самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме - паливо заправні пункти у м. Києві за адресами, зокрема, по: вул. Здолбунівській, 16, просп. Григоренка, 36-38, вул. Кайсарова, 9, вул. Затишна, 7-В, що належать ТОВ «Осоіл».

Підставою для видання вказаного доручення зазначено їх самовільне розміщення.

Вважаючи винесене відповідачем доручення від 31.03.2017 № 064-3173 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 цього Закону правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Рішенням Київською міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 затверджено Правила благоустрою м. Києва (далі - Правила).

Згідно п. 13.1.1 Правил, розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. N198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. N244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за N1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Правами визначено, що тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Пунктом 13.2.3 Правил передбачено, що самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об`єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об`єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.

Порядок демонтажу (переміщення) самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі.

Зазначеними Правилами передбачено, що у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об`єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементу об`єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII цих Правил.

Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Надаючи оцінку строку дії правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкти демонтажу, судова колегія враховує наступне.

19.09.2016, інспектором КП «Київблагоустрій» проведені перевірки правомірності встановлення позивачем АГЗП у м. Києві по: вул. Здолбунівській, 16; по проспекту Григоренка, 36-38.

За результатами перевірок внесені приписи від 19.09.2016 № 1615602, № 1615604, якими запропоновано позивачу надати проектно-дозвільну документацію на розміщення АГЗП (автомобільного газозаправного пункту), тимчасової споруди. В разі відсутності дозвільної документації - демонтувати власними силами.

09.11.2016, інспектором КП «Київблагоустрій» проведено перевірку правомірності встановлення позивачем АГЗП у м. Києві по вул. Кайсарова, 9.

За результатами перевірки внесений припис від 09.11.2017 № 1617386, яким запропоновано позивачу надати проектно-дозвільну документацію на розміщення АГЗП (автомобільного газозаправного пункту), тимчасової споруди. В разі відсутності дозвільної документації - будуть вжиті заходи згідно законодавства.

10.11.2016 інспектором КП «Київблагоустрій» проведено перевірку правомірності встановлення позивачем АГЗП у м. Києві по вул. Затишна, 7-В.

За результатами перевірки внесений припис від 10.11.2016 № 1616593, яким запропоновано позивачу надати проектно-дозвільну документацію на розміщення АГЗП (автомобільного газозаправного пункту), тимчасової споруди. В разі відсутності дозвільної документації - демонтувати власними силами.

ТОВ «Осоіл» на адресу КП «Київблагоустрій» листом від 19.09.2016р. № 09/19/1 подано пакет документів щодо правомірності використання паливо заправних пунктів.

Листом КП «Київблагоустрій» від 14.03.2017 р. № 064/222-493 повідомило позивача, що оскільки у складі наданих ТОВ «Осоіл» документів 19.09.2016 р. не містились договори оренди земельних ділянок, встановити їх чинність, а також наявність у орендодавця права передавати земельні ділянки в суборенду, неможливо.

Листом від 29.03.2017 р. (вх. №2176-с), ТОВ «Осоіл» надано додаткові наступні документи:

Щодо заправного пункту по вул. Здолбунівська, 16:

Договір оренди земельної ділянки від 04.07.2011 між Київською міською радою та «ТОВ «Будівельна фірма «Старатель», відповідно до якого орендована земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:63:246:0002; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:63:246:0002);

Договір оренди № 1/2016 від 31.12.2015, укладеного між ПАТ «Будівельна фірма «Старатель» та ТОВ «Фірма «Будбат» відповідно до якого орендована земельна ділянка розміром 80 кв. м;

Договір суборенди земельної ділянки № 10/1-18 від 07.06.2016, укладений між ТОВ «Фірма «Будбат» та ТОВ «Осоіл», відповідно до якого орендована земельна ділянка розміром 80 кв. м; акт прийому-передачі по договору суборенди земельної ділянки № 10/1-18 від 07.06.2016 між ТОВ «Фірма «Будбат» та ТОВ «Осоіл».

Відповідно до п. 3.1. Договору суборенди земельної ділянки № 10/1-18 від 07.06.2016, сторони дійшли згоди, що строк суборенди за цим договором обчислюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі № 1 об`єкта суборенди та діє до 31.12.2016.

Згідно п. 3.3 цього Договору, сторони домовились, що в разі продовження суборендарем користування об`єктом суборенди після закінчення строку дії договору та за відсутності за місяць до закінчення строку дії даного договору повідомлення від орендаря про намір не продовжувати дію договору на новий строк, договір вважається продовженим на строк 12 (дванадцять) місяців на тих самих умовах.

Отже, договір № 10/1-18 від 07.06.2016 був чинним до 31.12.2017.

Листом ТОВ «Фірма «Будбат» від 04.01.2017 підтверджено пролонгацію договору суборенди № 10/1-18 від 07.06.2016 до 31.12.2017.

Щодо заправного пункту пр-т Григоренка, 36-38:

Договір оренди земельної ділянки від 06.10.2003 р. між Київською міською радою та ТОВ «ЛОС-ЛТД», інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:011:0029;

Договір оренди № 10/1-18 від 24.06.2016, укладеного між ТОВ «ЛОС-ЛТД» та ТОВ «Осоіл», відповідно до якого надано у оплатне користування паркомісця під розташування контейнерної (модульної) АЗС, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.97 №1442, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:011:0029, акт прийому-передачі від 01.07.2016 р. до договору оренди земельної ділянки № 10/1-18 від 24.06.2016 р.;

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки № 10/1-18 від 24.06.2016, сторони дійшли згоди, що строк оренди за цим договором обчислюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі № 1 об`єкта оренди та діє до 31.12.2016.

Згідно п. 3.3 цього договору, сторони домовились, що в разі продовження орендарем користування об`єктом оренди після закінчення строку дії договору та за відсутності за місяць до закінчення строку дії даного договору повідомлення від орендаря про намір не продовжувати дію договору на новий строк, договір вважається продовженим на тих самих умовах на той же строк.

Отже, договір № 10/1-18 від 24.06.2016 вважається продовженим до 30.06.2017.

Листом ТОВ «ЛОС-ЛТД» від 04.01.2017 повідомлено, що дію договору оренди № 10/1-18 від 24.06.2016 пролонговано до 31.12.2017.

Щодо заправного пункту по вул. Затишна, 7Б:

Договір оренди земельної ділянки від 06.10.2003 р. між Київською міською радою та ДТВГБ (кооперативу) «Славутич»;

Договір користування земельною ділянкою від 16.02.2016 р. між членом ДТВГБ (кооперативу) «Славутич» ОСОБА_1 та ТОВ «Осоіл», відповідно до якого товариство отримало в платне користування земельну ділянку площею 50 кв.м під розташування контейнерної (модульної) АЗС, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.97 р. №1442, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:246:0007; протокол № 373 від 15.02.2016 р. засідання правління кооперативу «Славутич».

Відповідно до п. 2 Договору користування земельною ділянкою від 16.02.2016, цей Договір укладений строком на 1 рік. Договір є автоматично пролонгованим, якщо жодна сторона не повідомила про його розірвання за 1 місяць до його закінчення.

Отже, договір користування земельною ділянкою від 16.02.2016 з 16.02.2017 є автоматично пролонгованим до 16.02.2018.

Щодо заправного пункту по вул. Кайсарова, 9:

Договір оренди земельної ділянки від 24.12.2012 р. між Київською міською радою та ТОВ «Тера Плюс-1»), кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:437:0093. Строк дії договору 5 років.

Договір найму (оренди) користування контейнерної АЗС дизельного палива від 25.05.2016, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Осоіл», відповідно до якого отримано в тимчасове платне користування контейнера АЗС дизельного палива.

Отже, договір оренди земельної ділянки від 24.12.2012 р. чинний до 24.12.2017 р.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вказані договори оренди/суборенди є строковими та умовами вказаних договорів передбачена можливість їх пролонгації.

Таким чином, станом на момент винесення оскаржуваного доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №064-3173 від 31.03.2017 р. усі вищенаведені договори були чинними.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, згідно статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 8 даного Закону орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Аналіз вищевикладених норм чинного (на момент виникнення спірних правовідносин) законодавства свідчить про відсутність підстав стверджувати про користування позивачем земельними ділянками з порушенням Закону України «Про оренду землі» та інших нормативно-правових актів, оскільки укладені правочини (договори оренди та суборенди) не визнані недійсними судом, відсутні докази наявності заперечень від орендаря про передачу земельної ділянки в суборенду, що в силу положень статті 8 Закону України «Про оренду землі» вказує на правомірність таких договорів.

При цьому, доводи апелянта щодо підстав недійсності цих договорів оренди/суборенди вказують лише на їх оспорюваність, проте, доказів наявності судового рішення про визнання таких недійсними або доказів звернення з відповідним позовом суду не надано.

З аналогічних підстав судова колегія критично оцінює висновки апелянта щодо цільового призначення земельних ділянок.

Також Верховний Суд вказав, що з листів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища від 16.03.2017 №064-2586, від 28.03.2017 №064-3244 та від 13.04.2017 №064-3704 вбачається, що в електронній базі даних КП «Київблагоустрій» контрольні картки на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення за вище зазначеними адресами не видавались.

Надаючи оцінку наведеним обставинами, судова колегія враховує наступне.

Контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою - документ встановленої форми згідно з додатком до Правил, на підставі якого здійснюватиметься фіксація та контроль за порушення існуючого благоустрою та його відновлення при виконанні земельних і будівельних робіт та капітальних ремонтів на території міста Києва (в редакції рішення КМР від 22.09.2011р. № 35/6251).

Підпунктом 13.1.1 пункту 13.1 Правил благоустрою міста Києва передбачено, що порядок розміщення малих архітектурних, форм та тимчасових споруд визначений Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, Положенням про розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №57/657, Правилами забудови міста Києва, правилами (положеннями), встановленими Київською міською радою.

Єдиною підставою для проведення робіт з встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд є дозвіл (ордер) на право тимчасового порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку з виконанням відповідних робіт Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва, який видається за наявності дозволу на розміщення тимчасових споруд, виданого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), чинного договору про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, виданого Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та квитанції про сплату збору за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг.

Згідно із підпунктами 15.1.1, 15.3, 15.3.26 пункту 15 розділу ХV Правил благоустрою міста Києва підставою на порушення існуючого благоустрою та його відновлення у місті Києві є контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою. Контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення на період виконання земляних і монтажних робіт, пов`язаних з прокладанням, перекладанням, ремонтом, у тому числі ліквідацією аварій інженерних мереж і споруд, будівництвом і ремонтом будинків, транспортних магістралей, доріг, площ, інженерних вишукувань, благоустроєм та озелененням територій, надається на підставі письмового звернення замовника (забудовника), в якому повинні бути вказані адреса, назва та характеристика виконуваних робіт. До листа додається заявка встановленої форми (інформація про виконавця робіт і замовника).

Видача контрольних карток на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з розміщенням дизельного паливно заправного пункту не передбачена.

Для розміщення автомобільного газозаправного пункту необхідно: розпорядження районної у м. Києві державної адміністрації; договір оренди земельної ділянки; висновок: СЕС; Головного управління екологічної безпеки; Головного управління МНС; дозвіл держнаглядохоронпраці; генплан або схема розміщення; ліцензія підрядної організації; чинний договір про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, виданий Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Осоіл» на адресу КП «Київблагоустрій» листом від 19.09.2016р. № 09/19/1 подано пакет документів щодо правомірності використання паливо заправних пунктів, а саме: договори оренди та суборенди земельних ділянок; повідомлення про результати ідентифікації об`єкту Державною службою України з питань праці з висновком про те, що зазначені паливо заправні пункти не належать до об`єктів підвищеної небезпеки та не підлягають реєстрації у реєстрі об`єктів підвищеної небезпеки, дозвіл Державної служби України з питань праці щодо експлуатації паливо заправного пункту; сертифікат відповідності паливо заправного пункту; дозвіл Управління екології та природних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ТОВ «Осоіл» на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 08.12.2016р. № 8036300000-10123 з необмеженим терміном дії з 08.12.2016р; декларацію Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки на територію та приміщення ТОВ «Осоіл».

Отже, з переліку наведених документів та безпосередньо їх змісту вбачається, що жоден державний орган, до якого звертався позивач із запитами та заявами не відмовив йому у наданні можливості провадження господарської діяльності з експлуатації АГЗП та не заперечував проти такої діяльності.

З урахуванням означеного, твердження апелянта про ненадання позивачем проектно-дозвільної документації відповідно до вимог чинного законодавства, яка б давала право проводити господарську діяльність на вказаних земельних ділянках є безпідставними.

Щодо ненадання позивачем ліцензії, то слід зазначити, що статтею 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон № 222-VIII) визначено вичерпний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, і такий перелік не містить діяльності з роздрібної торгівлі газом скрапленим вуглеводневим. Тобто, позивачем не могла бути подана відповідачу ліцензія, оскільки товариство не має обов`язку щодо її отримання.

В частині доводів апелянта щодо порушення судом частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неврахування правових висновків Верховного суду у постанові у межах даної справи, колегія суддів зауважує, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що висновки і мотиви, з яких скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю враховані та застосовані судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97).

У п. 96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.

ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36).

На підставі вищенаведеного колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

А.Б. Парінов