Рішення від 04.07.2025 по справі 161/727/25

Справа № 161/727/25

Провадження № 2/161/1424/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Коржик Н.В.

за участі:

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників відповідача Манькута Т.В., Воробйова Є.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

14.01.2025 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, на обґрунтування якої зазначив, що відповідачем поширено щодо нього інформацію, яка не відповідає дійсності, принижує його честь та гідність, містить висловлювання, які є принизливими і зумовлюють негативну соціальну оцінку його особи, негативну суспільну думку щодо його діяльності та несуть негативний вплив на його ділову репутацію.

Вказує, що 15.01.2024 року в прямому ефірі Телеканалу «Аверс», а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (в період його роботи на посаді заступника голови Волинської обласної військової адміністрації з березня 2022 року по травень 2024 року) опубліковано відеосюжет під назвою «Безвісти пропавзаступник Погуляйка:куди подівся ОСОБА_4 » (далі відеосюжет №1) та 17.01.2024 року в прямому ефірі Телеканалу «Аверс», а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» опубліковано відеосюжет під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?» (далі відеосюжет №2).

Вважає, що інформація оголошена диктором телеканалу «Аверс» взагалі не відповідає дійсності, оскільки, у нього не проводились жодних обшуків ні в робочому кабінеті, ні за місцем його проживання, ні в інших приміщеннях, якими він міг користуватися у тому часовому проміжку та за обставин вказаних у відеосюжеті № 1, а також не допускав прогулів та жодного разу не була зафіксована його відсутність на роботі без поважних причин. Крім того, йому не було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, пов`язаних з отриманням неправомірної вигоди чи набуттям грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, як і відсутня жодна інформація про проведення правоохоронцями будь-яких слідчо-розшукових чи інших процесуальних дій, в яких би був зафіксований факт передачі громадянином ОСОБА_5 йому коштів, здобутих злочинним шляхом або оброблених спеціальною хімічною речовиною під час проведення слідчо-оперативних заходів, про що мова йде у відеосюжеті № 2, а також станом на день виходу зазначених публікацій та на день подання позовної заяви відсутні жодні вироки судів щодо таких обставин.

Поширення відповідачем недостовірної інформації щодо нього без отримання результатів перевірки цієї інформації компетентним органом, та доведення її до відома невизначеного кола осіб з власними коментарями та висновками, мають обвинувальний характер, порушують презумпцію невинуватості та формують в населення негативне ставлення до посадових осіб органів місцевого самоврядування, а тому не може вважатися оціночними судженнями на підставі ст. 30 Закону України «Про інформацію» та підлягає спростуванню.

Просить суд визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 », поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме такі висловлення: 0:09 (мовна партія диктора)…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки; 04:52 (мовна партія диктора)…однак, диму без вогню таки не буває, і вочевидь, є цілком логічні причини, чого посадовця, який кілька днів прогулює роботу, не шукають колеги; зобов`язати Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 », поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме такі висловлення: 0:09 (мовна партія диктора)…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки; 04:52 (мовна партія диктора)…однак, диму без вогню таки не буває, і вочевидь, є цілком логічні причини, чого посадовця, який кілька днів прогулює роботу, не шукають колеги, шляхом її видалення та оголошення диктором резолютивної частини судового рішення у черговому прямому ефірі телеканалу в сюжеті новин на власній сторінці відеохостингу «YouTube»; визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 інформацію, що міститься в публікації від 17 січня 2025 року під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?», поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а саме таке висловлення: 01:57 (мовна партія диктора) …Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронці кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців; зобов`язати Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, що міститься в публікації від 17 січня 2024 року під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?», поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме таке висловлення: 01:57 (мовна партія диктора) …Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронці кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців, шляхом її видалення та оголошення диктором резолютивної частини судового рішення у черговому прямому ефірі телеканалу в сюжеті новин на власній сторінці відеохостингу «YouTube» та стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою суду 16 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

03.02.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 41-53), в якому відповідач зазначає, що вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, вказує, що дійсно, зазначені позивачем відеосюжети в ефірі телеканалу «Аверс» мали місце, однак, створювалися лише після перевірки інформації у них оприлюдненій.

Зазначає, що інформація щодо позивача, поширена працівниками ДП ТРК «Аверс» у спірних відеосюжетах, перевірялась журналістами, підтверджувалась відповідними доказами та з посиланням на джерела, які відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про інформацію» журналіст має право не розкривати. Вважає, що дана інформація не є однозначним фактичним твердженням, а містить ознаки оціночних суджень та вираженням суб`єктивної думки і поглядів автора, оскільки інформація про ймовірне проведення у позивача обшуків, неодноразово поширювалась у інших засобах масової інформації, а більшість тверджень журналіста щодо позивача містять ввідні слова, такі як «злі язики кажуть», «нібито», «наші джерела повідомили», «вочевидь», «схоже», «буцімто», «як подейкують у правоохоронних колах», «стверджувати нічого не беремось» тощо.

Крім того, вказує, що журналістами перевірялася інформація у правоохоронних органах про що вказано в відеосюжетах, а також в Єдиному реєстрі судових рішень, де наявна ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук у службових кабінетах Волинської ОВА в рамках кримінального провадження та ухвала слідчого судді про арешт на майно, належне підозрюваному, а саме на 50% статутного капіталу товариства, 50% статутного капіталу якого володіє саме позивач, згідно даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також, вказує, що згідно з відомостями з веб-сайту Судова влада України та Єдиного реєстру судових рішень, ОСОБА_5 (бізнес партнер позивача) є обвинуваченим у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 332 КК України, та саме в рамках даного кримінального провадження були проведенні обшуки в службових приміщеннях Волинської ОВА. Тому вважає, що журналісти ДП ТРК «Аверс» діяли добросовісно, перевіряли поширену інформацію та були достатні підстави припускати можливість причетності позивача до інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

25.02.2025 року позивачем було подано відповідь на відзив (а.с. 84-87), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та вказує, що такі доводи спростовуються висновком лінгвістичної експертизи від 10.04.2024 року, доданої до позовної заяви. Також, щодо тверджень відповідача, що інші засоби масової інформації неодноразово поширювали інформацію щодо обшуків у позивача, то зазначає, що саме відповідач першим поширив недостовірну інформацію на теренах Інтернету, а відтак, була похідною для багатьох інших Інтернет видань.

03.03.2025 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с. 114-121), в яких відповідач, поставив під сумнів висновок лінгвістичної експертизи, проведеної на замовлення позивача, через ряд порушень при її проведенні, що на думку відповідача, є неналежним доказом у справі.

Представники позивача адвокат Шишута Ю.В. та адвокат Гринчук І.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив. Просили суд, з врахуванням висновку експерта, позов задовольнити. Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що негативна думка глядача щодо позивача, після перегляду спірних відеосюжетів відображення в коментарях, що містяться на сторінці відповідача під відео.

Представник відповідача адвокат Манькут Т.В. в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Просив суд відмовити в задоволенні позову. Крім того, суду пояснив, що вся інформація поширена у спірних сюжетах була перевірена, а ухвали слідчого судді дали підстави вважати позивача причетним до кримінального провадження.

Представник відповідача адвокат Воробйов Є.Л.,який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов також не визнав. Просив суд відмовити в задоволенні позову. Крім того, суду пояснив, що вважає висновок експерта неналежним доказом, оскільки, експертом не було застосовано методики дослідження усного мовлення, експертиза проводилась вибірково, а не по всьому сюжету, що викликає сумнів у достовірності висновків експерта. Також вказав, що журналісти намагалися з`ясувати обставини, у самого позивача, однак, останній відмовився від надання коментарів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові та електронні докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в прямому ефірі Телеканалу «Аверс», а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: https://www.youtube.com/watch?v=X927z2EdIbU) опубліковано відеосюжет під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 » (далі сюжет №1).

Також, ІНФОРМАЦІЯ_4 в прямому ефірі Телеканалу «Аверс», а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) опубліковано відеосюжет під назвою «Приніс касу», або Чому звільнився Гупало?» (далі сюжет №2).

Вищезазначені висловлювання у сюжетах №1, №2, на думку позивача, містять в собі фактичні твердження, оскільки, описують нібито факти причетності до незаконної діяльності та причетності до кримінальних діянь в період перебування його на посаді заступника голови Волинської обласної адміністрації чим порушують його честь, гідність та ділову репутацію.

Також, у судовому засіданні належним чином доведено факт поширення відповідачем інформації для широкого кола осіб, яка містилася у вищезазначених сюжетах №№ 1, 2. Зазначена обставину не заперечували представники відповідача у відзиві та своїх запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву позивача.

Разом з тим, заперечуючи позовні вимоги позивача, представники відповідача посилалися на те, що вся інформація висвітлена у спірних сюжетах отримана журналістами з інших надійних джерел з правом не розголошення таких джерел, достовірно перевірена та здебільшого виражена у формі оціночних суджень.

Однак, суд не погоджується з такими запереченнями сторони відповідача з огляду на таке.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Верховний Суд у справі № 761/32924/19 від 22.11.2021 року, зазначає, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

Згідно зі статтею 201 ЦК України, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30Закону України«Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне - 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 761/32924/19 від 22.11.2021 року.

Відтак, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися в процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Оцінюючи межі критики щодо позивача в даному випадку, суд зазначає наступне.

Стаття 12 Загальної декларації прав людини проголошує, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в його особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його життя, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань. Особисте життя будь-якої людини, навіть тісно пов`язане з громадським, усе ж у ньому не розчиняється і має свої межі.

Надаючи широкі можливості реалізації свободи слова і поширенню інформації, Конвенція закріпила положення про те, що свобода слова водночас передбачає відповідні обов`язки і відповідальність. Головним обмеженням у регулюванні цього питання виступає право на недоторканність приватного життя. У будь-якій державі особлива увага завжди приділяється приватному життю осіб, які перебувають на публічній службі.

У зв`язку із цим під час розгляду таких справ суди повинні брати до уваги положення Декларації про свободу політичної дискусії в засобах масової інформації, яка ухвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також важливі рекомендації Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

Зокрема, названа Резолюція зазначає, що публічними фігурами є ті особи, які обіймають державну посаду і/або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті: у політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі.

Це означає, що недоторканність приватного життя публічних осіб стосується як політиків, високопосадовців, так і публічних осіб у галузі спорту, мистецтва, культури, науки тощо.

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, утім її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї: громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, у якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Однак, необхідно зважати на те, що межа допустимої критики щодо публічної особи визначається з урахуванням конкретних обставин і може бути ширшою, ніж щодо приватної особи. Тому публічна особа має бути готовою виявляти більшу толерантність до висловлювань засобів масової інформації.

Однак, при цьому під час поширення інформації мають дотримуватися певні принципі та обмеження, в тому числі, презумпції невинуватості.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й установлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 09.03.2022 року, розпорядженням Волинської обласної військової адміністрації № 25-ос від 08.03.2022 року, призначений на посаду заступника голови обласної державної адміністрації на період воєнного стану (а.с. 90).

Відтак, з врахуванням вищевикладеного, межі критики щодо позивача у даному випадку, є ширшими, ніж щодо пересічного громадянина, однак, така критика у будь-якому випадку не повинна носити явно безпідставний характер і не порушувати презумпцію невинуватості особи щодо кримінальних правопорушень.

Оцінюючи вищезазначені судом сюжети №№ 1, 2 за посиланнями на відеохостинг «YouTube» на предмет наявності у них оціночних суджень чи тверджень щодо позивача, а також щодо балансу між правом позивача на захист честі, гідності, ділової репутації та права відповідача на свободу слова на необхідність втручання з боку держави у ці права, суд зазначає наступне.

Щодо відеосюжету № 1 (18 тис. переглядів на «YouTube»).

На думку суду, висловлювання у зазначеному сюжеті журналіста на 0:09 хв. (мовна партія диктора)…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки, виражені у формі твердження, а не оціночного судження. В контексті даного сюжету читач/глядач може дійти висновку, що ОСОБА_4 , має причетність до незаконних діянь у сприянні перетину кордону військовозобов`язаними за допомогою системи «Шлях» під виглядом волонтерів благодійного фонду «Віримо в Україну», та виставляє останнього як посадовця в негативному світлі, однак, на підтвердження такої інформації, доведеної до широкого кола осіб, жодних доказів, такий сюжет не містить. Разом з тим, суд вважає, що розпочинаючи сюжет, саме із ствердних висловів диктора (початок сюжету 0:09) щодо проведення обшуків у позивача, в подальшому нівелює застосування журналістом мовних засобів «ніби» і ін. щодо тих самих подій.

Крім того, в даному відеосюжеті висловлювання журналіста на 04:52 (мовна партія диктора)…однак, диму без вогню таки не буває, і вочевидь, є цілком логічні причини, чого посадовця, який кілька днів прогулює роботу, не шукають колеги, на думкусуду, також виражені у формі твердження та не залишає глядачу вибору сумніватися в тому, що заступник голови Волинської ОВА нехтує своїми посадовими обов`язками та не з`являється на робочому місці протягом тривалого часу. При цьому, суд вважає, що не надання журналісту інформації співробітниками Волинської ОВА про місцезнаходження «колеги», про що розповідається в сюжеті, не дає журналісту можливості стверджувати про «зникнення безвісти ОСОБА_7 ».

Щодо відеосюжету № 2 (11 тис. переглядів на «YouTube»).

Зазначений сюжет, містить наступне висловлювання журналіста, що на думку суду, також виражене у формі твердження, 01:57 (мовна партія диктора) …Поки всі гадали, з чого зчинилась буча, як правоохоронці кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців.

Зазначене висловлювання виражене в беззаперечній формі, тому не може вважатися оціночним судженням, а відтак, є твердженнями, оскільки, журналіст відповідача, без будь-яких передмов та порівнянь прямо вказує на протиправні дії позивача. Крім того, після перегляду сюжету у стороннього глядача може скластися стійке враження щодо того, що посадовець ОСОБА_3 є стороною незаконних махінацій в сфері волонтерства, і таким чином отримує збагачення. Однак, констатовані відповідачем факти не підтверджені жодними доказами. Крім того, застосування мовного засобу «ніби», стосується не інформації викладеної в сюжеті про позивача з негативної сторони, а лише можливої приналежності грошових коштів до тієї чи іншої сфери діяльності позивача.

Разом з тим, згідно висновку експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/68 від 10.04.2024 року, наданого на замовлення позивача, відеоматеріал «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 » (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та відеоматеріал «Приніс касу», або Чому звільнився ОСОБА_8 ?» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), містять інформацію про те, що ОСОБА_4 кілька днів прогулював роботу, що в нього проводилися обшуки, що представники правоохоронних органів надали інформацію про те, що гроші, які ОСОБА_6 приносив ОСОБА_9 , були мічені, виражені у формі фактичних тверджень та є негативною, здатна викликати до нього недовіру й неповагу, може бути принизливою для його честі й гідності і завдавати шкоди його діловій репутації (а.с. 6-13).

Вказаний висновок експерта є чітким та конкретним, обґрунтованим та належно мотивованим, виконаний на підставі відповідних методик, ґрунтується на матеріалах справи і чинному законодавстві, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом по справі.

При цьому, суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо неналежності вищезазначеного доказу, оскільки, перед експертом ставилися питання щодо дослідження всього відеоматеріалу, а не вибірково, як про це заявляє відповідач, на наявність чи відсутність інформації, вираженої у формі фактичних тверджень чи оціночних суджень та чи може така інформація принижувати честь і гідність та ділову репутацію позивача. Експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за надання свідомо неправдивого висновку відповідно до ст. 384 ККУ та відмову від надання висновку за ст. 385 КК України.

Разом з тим, посилання відповідача на практику Верховного Суду, зокрема, постанову Верховного Суду №752/6120/19 від 25.06.2024 року щодо неналежності висновку експерта за результатами проведеної семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи, суд вважає безпідставними, оскільки, у даній справі, суди встановили, що за наведеними позивачем посиланнями відсутні будь-які відео. Натомість, у справі, що розглядається, посилання на відео активні, та також були надані експерту, який мав безпосередній доступ до відео в мережі Інтернет, наданих позивачем.

Крім того, відеосюжет № 2, на думку суду, містить інші висловлювання журналіста, що можуть мати негативну оцінку суспільства щодо особи позивача, не охоплені висновком судової експертизи, а саме 01:33 хв. (мовна партія диктора) …спершу стало відомо, що до Гупала пригодили «гості у погонах», адже ця історія обросла різними версіями. Губилися в здогадках між волонтерськими вояжами та продажем гуманітарної допомоги, бо ж ОСОБА_4 засновник знаного на Волині благодійного фонду «Віримо в Україну».

В даному випадку, на думку суду, журналіст стверджує, про факти проведення обшуків за місцем проживання позивача (додано відео за адресою проживання позивача) та безпосередньо пов`язує особу позивача з незаконною діяльністю, при цьому така інформація представлена в категоричній формі і носить реальний, а не уявний чи прогнозований характер та лише дає глядачу можливість обрати яким саме видом незаконної діяльності займається позивач. Тому дана інформація, на думку суду, відповідає критеріям фактичного твердження та порушує закріплений законом принцип невинуватості особи, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних фактів відповідачем в ході розгляду справи не надано.

При цьому, оцінюючи загальний тон вищевказаних зауважень і вжитих словосполучень у сюжетах №№ 1, 2, суд вважає, що такі висловлювання є твердженнями про факти, оскільки, вони викладені у логічній побудові, їх зміст є чітко вираженим щодо особи позивача, характеризує його з негативної сторони, в тому числі звинувачуючи у причетності до кримінальних правопорушень, а самі мовні звороти за характером використання мовностилістичних засобів не містять у собі вживання гіпербол, алегорій, сатири тощо.

Крім того, як вбачається з коментарів, що містяться під відеосюжетами №№ 1, 2, мережі Інтернет, інформація доведена відповідачем до широкого кола осіб, викликала негативне ставлення суспільства, зокрема, до особи позивача, вважаючи, останнього «злодієм в законі», «мародером» тощо.

Таким чином, інформація, поширена відповідачем щодо проведення обшуків у позивача, причетності його до кримінальних правопорушень, отримані неправомірної вимоги та прогулів за місцем роботи здійснена у спосіб категоричного та стверджувального висловлювання у формі повідомлення про існування конкретних обставин (фактів), що реально існують та які можна перевірити, тобто єфактичним твердженням, а не оціночним судженням, а тому така інформація може бути перевірена на предмет достовірності.

Відтак, у даному випадку тягар доведеності достовірності інформації, поширеної про позивача лежить на відповідачу, як особі, яка поширила таку інформацію, позивач лише доводить сам факт її поширення.

Звертаючись до суду з позовом, позивач надав докази, що заперечують інформацію, поширену відповідачем.

Зокрема, у відповідь на адвокатський запит, Волинською обласною прокуратурою надано відповідь № 09/1-168-24 від 23.04.2024 року, з якої вбачається, що з ЄРДР не встановлено відомостей у період з січня 2022 року по січень 2024 року про підозри ОСОБА_3 . Інформація щодо проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальних провадженнях належить до відомостей досудового розслідування. В обласній прокуратурі відсутня інформація ухвалення у період з січня 2022 по січень 2024 року судами Волинської області обвинувальних вироків стосовно ОСОБА_3 (а.с. 25).

Також, у відповідь на адвокатський запит, Волинською ОВА надано відповідь № 412/54/2-25 від 15.01.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 працював на посаді заступника голови обласної державної адміністрації з 09.03.2022 року по 12.01.2024 року. За вказаний період згідно з табелями обліку робочого часу працівників апарату обласної державної адміністрації в ОСОБА_3 прогулів чи інших пропусків робочого часу не було (а.с. 75).

В заперечення позовних вимог, представник відповідача вказував на ту обставину, що вищевикладену інформація була отримана журналістами, зокрема, від правоохоронних органів, з Єдиного реєстру судових рішень, веб-сайту Судова влада України, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та поширення зазначеної інформації багатьма іншими Інтернет виданнями, а відтак, дії відповідача щодо поширення такої інформації в подальшому не порушують вимоги закону.

Однак, суд не погоджуються із такими доводами, виходячи з наступного.

Статтею 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» передбачено, що умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації є таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки.

Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.

Із змісту вищевикладених сюжетів вбачається, що під час поширення інформації щодо позивача в частині що стосується предмету спору, використовувалася фраза «як подейкують в правоохоронних колах», «наші джерела повідомили» без зазначення конкретного джерела такої інформації.

Крім того, відповідач, як на доказ достовірності поширеної інформації, посилається на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.01.2024 року про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи в рамках кримінального провадження № 42023030000000116 від 16.11.2023 року, слідчим слідчого відділу УСБУ у Волинській області та групі прокурорів відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Волинської обласної прокуратури на проведення обшуку у службових кабінетах Департаменту економічного розвитку, зовнішніх зносин та з питань туризму і курортів Волинської ОВА, № номер_1, номер_2, номер_3, номер_4, що знаходяться у приміщенні Волинської обласної військової адміністрації з метою виявлення та вилучення документів, заяв та додатків до них для внесення водіїв до інформаційної системи «Шлях» від Благодійного Фонду «Разом у майбутнє ЮА» (код ЄДРПОУ 38347192) та Благодійної організації «Благодійний фонд «Зелений Чорнобиль» (код ЄДРПОУ 42515379), наказів про включення водіїв до ІС «Шлях» за результатами розгляду вищевказаних заяв, а також електронних документів з цифровими підписами осіб, котрі від імені БО БФ «Разом у майбутнє ЮА» та БО БФ «Зелений Чорнобиль» подають вказані пропозиції (а.с. 67) та на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2024 року про арешт майна у тому ж самому кримінального провадженні, якою накладено арешт на майно, належне підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: 50 % статутного капіталу ТзОВ «ВОЛИНЬ САД» (код ЄДРПОУ 41090771) (а.с. 68).

При цьому, відповідач, встановивши особу підозрюваного, який є співзасновником товариства «Волинь Сад» на рівні з позивачем, посилаючись на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та веб-сайт Судової влади України, вважав перевіреним факт проведення у позивача вищенаведених обшуків та причетності до кримінального провадження (а.с. 69-70).

Однак, із доданих відповідачем копій ухвал Луцького міськрайонного суду Волинської області вбачається, що вони є знеособлені, дозвіл на обшук надавався слідчим суддею у чітко визначених службових кабінетах Департаменту економічного розвитку, зовнішніх зносин та з питань туризму і курортів Волинської ОВА, та серед перелічених благодійних фондів, які можливо причетні до внесення неправдивих відомостей про водіїв до ІС «Шлях», відсутній благодійний фонд «Віримо в Україну», засновником якого є ОСОБА_3 , а тому будь-яких підстав, поєднати дане кримінальне провадження з позивачем підстав у відповідача не було.

Крім того, із наказу начальника обласної військової адміністрації від 11.08.2022 року № 316, яким затверджено розподіл функціональних обов`язків між головою обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації, першим заступником голови, заступниками голови та керівником апарату обласної державної адміністрації (на період воєнного стану), вбачається, що до обов`язків заступника голови обласної державної адміністрації Юрія Гупала не належить координація діяльності Департаменту економічного розвитку, зовнішніх зносин та з питань туризму і курортів Волинської ОВА(а.с. 94-95), обшуки в службових кабінетах якого, визначені в ухвалі слідчого судді.

Також, варто звернути увагу, що поширюючи інформацію про проведення обшуків у позивача, журналістка у сюжеті №1 стверджує, що журналісти перевіряли таку інформацію у правоохоронних органах, однак, ані ДБР, ані ГУНП, ані УСБУ не підтвердили інформацію про проведення обшуку у позивача.

Таким чином, на думку суду, подача спірної інформації, без підтвердження її достовірності та чіткого посилання на джерела її здобуття здійснена працівниками відповідача усвідомлено із розумінням відповідних наслідків таких дій.

Щодо надання відповідачем відеозаписів, розміщених на сторінках інших Інтернет видань та скрін-шотів із мережі Інтернет, які нібито вказують на поширення інформації, що оспорює позивач, багатьма іншими засобами масової інформації, то суд, дослідивши надані докази, зокрема, копії наступних публікацій: «Частина військовозобов`язаних, які виїхали з України через систему «Шлях, не повернулась розслідування УП» (дата публікації 26.01.2024), «УП» отримала списки військовозобов`язаних, які втекли з України через «Шлях» (дата публікації 28.01.2024), «УП: благодійні фонди та ГО допомогли військовозобов`язаним виїхати з України через систему «Шлях» - частина з яких не повернулася» (дата публікації 26.01.2024), «ЗМІ назвали дві організації на Волині, які допомагали чоловікам виїхати за кордон» (дата публікації 26.01.2024) (а.с. 54-66), звертає увагу на те, що оспорювані відеосюжети №№ 1, 2 розміщенні відповідачем 15.01.2024 року та 17.01.2024 року, а зазначені публікації інших Інтернет видань датуються пізнішим виходом, що дає підстави, вважати, що саме інформація поширена відповідачем є первинним джерелом поширення такої інформації щодо позивача.

Відтак, вказані докази не є належними, достатніми доказами які б підтверджували доводи відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в ході розгляду даної справи, відповідач не надав суду належним, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували правдивість спірної інформації, поширеної ним стосовно позивача, що була викладена судом вище і стосується предмета спору.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Тому, суд приходить до висновку, що поширена інформація, що досліджена судом внаслідок аналізу змісту сюжетів № 1, 2 та підтверджена висновком експерта є недостовірною, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., то вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витрати на правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 76800 грн. за проведення семантико-текстуальної експертизи відеоматеріалів оприлюднених в мережі «Youtube» та надання висновку експерта №056/68 від 10.04.2024 року до звернення до суду з даним позовом (а.с. 26-28).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22).

Оскільки, саме висновок експерта за результатами проведеної семантико-текстуальної експертизи № 056/68 від 10.04.2024 року врахований судом при ухвалені рішення суду, то вартість експетизи підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити.

Визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 », поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме такі висловлення: 0:09 (мовна партія диктора) «…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки»; 04:52 (мовна партія диктора) «…однак,диму безвогню такине буває,і вочевидь,є цілкомлогічні причини,чого посадовця,який кількаднів прогулюєроботу,не шукаютьколеги».

Зобов`язати Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 », поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме такі висловлення: 0:09 (мовна партія диктора) «…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки»; 04:52 (мовна партія диктора) «…однак, диму без вогню таки не буває, і вочевидь, є цілком логічні причини, чого посадовця, який кілька днів прогулює роботу, не шукають колеги», шляхом її видалення та оголошення диктором резолютивної частини судового рішення у черговому прямому ефірі телеканалу в сюжеті новин на власній сторінці відеохостингу «YouTube».

Визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 інформацію, що міститься в публікації від 17 січня 2024 року під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?», поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також на власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а саме таке висловлення: 01:57 (мовна партія диктора) «…Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронні кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців».

Зобов`язати Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, що міститься в публікації від 17 січня 2024 року під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?», поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме таке висловлення: 01:57 (мовна партія диктора) «…Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронні кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців», шляхом її видалення та оголошення диктором резолютивної частини судового рішення у черговому прямому ефірі телеканалу в сюжеті новин на власній сторінці відеохостингу «YouTube».

Стягнути з Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., а також витрати за проведення семантико-текстуальної експертизи в сумі 76800 (сімдесят шість тисяч вісімсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст.259ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс», код ЄДРПОУ 21755180, адреса місцезнаходження: 43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

Повний текст рішення складений 14 липня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного

Суду Волинської області С.М. Рудська