Постанова від 17.09.2025 по справі 161/727/25

Справа № 161/727/25 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/1054/25 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Русинчук М.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Воробйова Є. Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» про захист честі, гідності та ділової репутації, за апеляційною скаргою відповідача Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2025 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2025 року в складі судді Рудської С. М.,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідачем поширено щодо нього інформацію, яка не відповідає дійсності, принижує його честь та гідність, містить висловлювання, які є принизливими і зумовлюють негативну соціальну оцінку його особи, негативну суспільну думку щодо його діяльності та несуть негативний вплив на його ділову репутацію.

Зокрема, 15.01.2024 в прямому ефірі Телеканалу «Аверс», а також на власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (в період його роботи на посаді заступника голови Волинської обласної військової адміністрації з березня 2022 року по травень 2024 року) опубліковано відеосюжет під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 » (далі відеосюжет №1) та 17.01.2024 в прямому ефірі Телеканалу «Аверс», а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» опубліковано відеосюжет під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?» (далі відеосюжет №2).

Вважає, що інформація оголошена диктором телеканалу «Аверс» взагалі не відповідає дійсності, оскільки, у нього не проводились жодних обшуків ні в робочому кабінеті, ні за місцем його проживання, ні в інших приміщеннях, якими він міг користуватися у тому часовому проміжку та за обставин вказаних у відеосюжеті № 1, а також не допускав прогулів та жодного разу не була зафіксована його відсутність на роботі без поважних причин. Йому не було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, пов`язаних з отриманням неправомірної вигоди чи набуттям грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, відсутня жодна інформація про проведення правоохоронцями будь-яких слідчо-розшукових чи інших процесуальних дій, в яких би був зафіксований факт передачі громадянином ОСОБА_5 йому коштів, здобутих злочинним шляхом або оброблених спеціальною хімічною речовиною під час проведення слідчо-оперативних заходів, про що мова йде у відеосюжеті № 2, а також станом на день виходу зазначених публікацій та на день подання позовної заяви відсутні жодні вироки судів щодо таких обставин.

Поширення відповідачем недостовірної інформації щодо нього без отримання результатів перевірки цієї інформації компетентним органом, та доведення її до відома невизначеного кола осіб з власними коментарями та висновками, мають обвинувальний характер, порушують презумпцію невинуватості та формують в населення негативне ставлення до посадових осіб органів місцевого самоврядування, а тому не може вважатися оціночними судженнями на підставі ст. 30 Закону України «Про інформацію» та підлягає спростуванню.

Просить суд визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 », поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме такі висловлення: 0:09 (мовна партія диктора)…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки; 04:52 (мовна партія диктора)…однак, диму без вогню таки не буває, і вочевидь, є цілком логічні причини, чого посадовця, який кілька днів прогулює роботу, не шукають колеги; зобов`язати Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 », поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме такі висловлення: 0:09 (мовна партія диктора)…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки; 04:52 (мовна партія диктора)…однак, диму без вогню таки не буває, і вочевидь, є цілком логічні причини, чого посадовця, який кілька днів прогулює роботу, не шукають колеги, шляхом її видалення та оголошення диктором резолютивної частини судового рішення у черговому прямому ефірі телеканалу в сюжеті новин на власній сторінці відеохостингу «YouTube»; визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 інформацію, що міститься в публікації від 17 січня 2025 року під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?», поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме таке висловлення: 01:57 (мовна партія диктора) …Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронці кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців; зобов`язати Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, що міститься в публікації від 17 січня 2024 року під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?», поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме таке висловлення: 01:57 (мовна партія диктора) …Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронці кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців, шляхом її видалення та оголошення диктором резолютивної частини судового рішення у черговому прямому ефірі телеканалу в сюжеті новин на власній сторінці відеохостингу «YouTube» та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2025 року позов задоволено.

Ухвалено визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 », поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме такі висловлення: 0:09 (мовна партія диктора) «…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки»; 04:52 (мовна партія диктора) «…однак, диму без вогню таки не буває, і вочевидь, є цілком логічні причини,чого посадовця,який кількаднів прогулює роботу, не шукаютьколеги».

Зобов`язати Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 », поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме такі висловлення: 0:09 (мовна партія диктора) «…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки»; 04:52 (мовна партія диктора) «…однак, диму без вогню таки не буває, і вочевидь, є цілком логічні причини, чого посадовця, який кілька днів прогулює роботу, не шукають колеги», шляхом її видалення та оголошення диктором резолютивної частини судового рішення у черговому прямому ефірі телеканалу в сюжеті новин на власній сторінці відеохостингу «YouTube».

Визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 інформацію, що міститься в публікації від 17 січня 2024 року під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?», поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також на власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме таке висловлення: 01:57 (мовна партія диктора) «…Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронні кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців».

Зобов`язати Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, що міститься в публікації від 17 січня 2024 року під назвою «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало?», поширеної Дочірнім підприємством «Телерадіокомпанія «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме таке висловлення: 01:57 (мовна партія диктора) «…Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронні кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців», шляхом її видалення та оголошення диктором резолютивної частини судового рішення у черговому прямому ефірі телеканалу в сюжеті новин на власній сторінці відеохостингу «YouTube».

Стягнути з Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп., а також витрати за проведення семантико-текстуальної експертизи в сумі 76800 грн.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 липня 2025 року Стягнути з Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» на користь ОСОБА_3 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 40000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» зазначає, що сюжет під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 ?», не містить висловлювань журналістів у формі фактичних тверджень, журналісти використовують ввідні слова та висловлюють суб`єктивну думку, констатували, що інформацію про проведення обшуків надали власні джерела в правоохоронних органах. Журналісти намагались з`ясувати достовірність інформації, отже діяли добросовісно. Інформація про ймовірне проведення у позивача обшуків поширювали і інші засоби масової інформації,однак позивач не звертався і не має наміру звертатися до них з позовом, тому звернення з цим позовом до відповідача не забезпечить позивачеві ефективного захисту права. Відповідач є співзасновником ТзОВ «Волинь Сад», в рамках кримінального провадження накладено арешт на майно підозрюваного, серед якого 50% статутного капіталу ТзОВ «Волинь Сад». Така інформація давала підстави припускати причетність відповідача до кримінального провадження.

У відео сюжеті «Приніс касу» або Чому звільнився Гупало журналіст не стверджує про факт передачі позивачу грошових коштів здобутих злочинним шляхом, а лише припускає, що такий факт міг мати місце за версією власних джерел у правоохоронних органах.

Суд залишив поза увагою те, що відсутня шкода особистим немайновим інтересам позивача. Журналістка намагалась зв`язатись з позивачем для з`ясування обставин, проте останній не бажав спілкуватись.

Вважають висновок лінгвістичної експертизи є неналежним доказом, оскільки експерт вибірково тлумачив вислови не враховуючи змісту сюжету, відсутнє посилання на затверджені Методики проведених судових експертиз Міністерства юстиції, позивач оскаржує вислови з відео сюжету, а експерт використовує літературу для писемного мовлення.

Зауважує, що позивач був публічною особою, посилається на численну практику Верховного Суду, Європейського Суду, якої не врахував суд. Також наводить мотиви незаконності додаткового рішення у цій справі, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним, завищеним в порівняння із складністю справи, виконаних адвокатом робіт.

Просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати, відмовити в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує аргументи апеляційної скарги. Зазначає, що суд досліджував відео сюжети не вибірково, а повністю, заявник посилається на судову практику у правовідносинах, які не є подібними, вважає, що відповідач поширював зазначену в позовній заяві інформацію у формі тверджень, не одержавши підтверджень інформації таки її поширили, тому діяли не добросовісно, статус позивача як публічної особи не звільняє відповідача від відповідальності за поширення недостовірної інформації.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до приписів статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.(ч.І статті 367 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2024 в прямому ефірі Телеканалу «Аверс», а також на власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: https://www.youtube.com/watch?v=X927z2EdIbU) опубліковано відеосюжет під назвою «Безвісти пропав заступник Погуляйка: куди подівся ОСОБА_4 » (далі сюжет №1).

Зокрема,у сюжеті « 1 розповсюджено таку інформацію: на 0:09 хв. (мовна партія диктора) «…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки»; 04:52 (мовна партія диктора) «…однак, диму без вогню такине буває,і вочевидь, є цілком логічні причини, чого посадовця,який кількаднів прогулюєроботу, не шукають колеги».

17.01.2024 в прямому ефірі Телеканалу «Аверс», а також власній сторінці на відеохостингу «YouTube» (посилання: https://www.youtube.com/watch?v=u2U0ZOWkvis) опубліковано відеосюжет під назвою «Приніс касу», або Чому звільнився Гупало?» (далі сюжет №2) розповсюджено такі інформацію: 01:57 (мовна партія диктора) …Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронці кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців;» (далі-сюжет № 2)

Позивач ОСОБА_3 09.03.2022, розпорядженням Волинської обласної військової адміністрації № 25-ос від 08.03.2022, призначений на посаду заступника голови обласної державної адміністрації на період воєнного стану.

На адвокатський запит Волинською обласною прокуратурою надано відповідь № 09/1-168-24 від 23.04.2024, з якої вбачається, що з ЄРДР не встановлено відомостей у період з січня 2022 року по січень 2024 року про оголошену підозру ОСОБА_3 .

Інформація щодо проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальних провадженнях належить до відомостей досудового розслідування. В обласній прокуратурі відсутня інформація ухвалення у період з січня 2022 по січень 2024 року судами Волинської області обвинувальних вироків стосовно ОСОБА_3 .

На адвокатський запит Волинською ОВА надано відповідь № 412/54/2-25 від 15.01.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_4 працював на посаді заступника голови обласної державної адміністрації з 09.03.2022 по 12.01.2024. За вказаний період згідно з табелями обліку робочого часу працівників апарату обласної державної адміністрації в ОСОБА_3 прогулів чи інших пропусків робочого часу не було.

На підтвердження достовірності поширеної інформації відповідачем надано отриману із відкритого доступу ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.01.2024 про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи в рамках кримінального провадження № 42023030000000116 від 16.11.2023, слідчим слідчого відділу УСБУ у Волинській області та групі прокурорів відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Волинської обласної прокуратури на проведення обшуку у службових кабінетах Департаменту економічного розвитку, зовнішніх зносин та з питань туризму і курортів Волинської ОВА, № номер_1, номер_2, номер_3, номер_4, що знаходяться у приміщенні Волинської обласної військової адміністрації з метою виявлення та вилучення документів, заяв та додатків до них для внесення водіїв до інформаційної системи «Шлях» від Благодійного Фонду «Разом у майбутнє ЮА» (код ЄДРПОУ 38347192) та Благодійної організації «Благодійний фонд «Зелений Чорнобиль» (код ЄДРПОУ 42515379), наказів про включення водіїв до ІС «Шлях» за результатами розгляду вищевказаних заяв, а також електронних документів з цифровими підписами осіб, котрі від імені БО БФ «Разом у майбутнє ЮА» та БО БФ «Зелений Чорнобиль» подають вказані пропозиції та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2024 року про арешт майна у тому ж самому кримінального провадженні, якою накладено арешт на майно, належне підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: 50 % статутного капіталу ТзОВ «Волинь Сад» (код ЄДРПОУ 41090771)

З наказу начальника обласної військової адміністрації від 11.08.2022 № 316, яким затверджено розподіл функціональних обов`язків між головою обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації, першим заступником голови, заступниками голови та керівником апарату обласної державної адміністрації (на період воєнного стану), вбачається, що до обов`язків заступника голови обласної державної адміністрації Юрія Гупала не належить координація діяльності Департаменту економічного розвитку, зовнішніх зносин.

Відповідачем надано скріншоти та відеозаписи оприлюднення інформації іншими засобами масової інформації, зокрема, таких публікацій: «Частина військовозобов`язаних, які виїхали з України через систему «Шлях, не повернулась розслідування УП» (дата публікації 26.01.2024), «УП» отримала списки військовозобов`язаних, які втекли з України через «Шлях» (дата публікації 28.01.2024), «УП: благодійні фонди та ГО допомогли військовозобов`язаним виїхати з України через систему «Шлях» - частина з яких не повернулася» (дата публікації 26.01.2024), «ЗМІ назвали дві організації на Волині, які допомагали чоловікам виїхати за кордон» (дата публікації 26.01.2024)

Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Частиною першою статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема честь, гідність і ділова репутація.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно зістаттею 34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Водночас,стаття 68 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У національному законодавстві право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань підлягає реалізації із урахуванням обов`язку не поширювати недостовірну та таку, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію іншої особи, інформацію.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, їх недоторканність, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї гідності, честі та ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (стаття 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації і з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Судження вважається таким, що має оціночний характер, якщо воно виражає ставлення автора до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, також повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація) та рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998 рік) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Тобто публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у різкій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу.

У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Проте, ухвалюючи рішення у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватися основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

Згідно з частиною другою статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

При цьому ЄСПЛ зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року у справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року у справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині другійстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції встановив усі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення та обґрунтовано ухвалив про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 з огляду на те, що поширена щодо нього відповідачем інформація за своїм характером є такою, що принижує його честь і гідність, а також шкодить діловій репутації, оскільки містить неправдиві негативні відомості про позивача. За характером висловлювань, вжитих словосполучень, інтонацією диктора ця інформація є фактичними твердженнями, оскільки містить посилання на обставини як такі, що реально існують, а саме що позивач кілька днів прогулює роботу, тобто, порушує закон, у нього проводились обшуки, йому передано кошти, здобуті злочинним шляхом .

Відповідач не довів достовірності цієї інформації, водночас позивач подав докази того, що за місцем роботи в розглядуваний період у нього не було прогулів, ОСОБА_3 не оголошено підозри у вчиненні кримінального правопорушення, відносно нього не ухвалено обвинувальних вироків.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78,81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що поширена інформація в сюжеті № 1 є лише оціночними судженнями, автором вживаються мовностилістичні засоби, які вказують на припущення, а тому така інформація не може бути перевірена на відповідність фактичним даним, є вираженням суб`єктивних поглядів і не носять характеру однозначного твердження особистих поглядів щодо особи позивача, його висловлювань, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб`єктивної думки, а тому вона не підлягає спростуванню, а також в інформація в сюжеті № 2 не стверджує про передачу позивачеві грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, лише припускає, що такий факт міг мати місце за версією власних джерел, апеляційний суд відхиляє ураховуючи таке.

Інформація в сюжеті № 1 на 0:09 (мовна партія диктора) "…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки»; 04:52 (мовна партія диктора) "…однак, диму без вогню таки не буває, і вочевидь, є цілкомлогічні причини, чого посадовця, який кількаднів прогулюєроботу,не шукаютьколеги» та інформація в сюжеті № 2 на 01:57 (мовна партія диктора) " …Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронці кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців» подана в беззаперечній формі, тому не може вважатися оціночним судженням, а відтак, є твердженнями, оскільки, журналіст відповідача, без будь-яких передмов та порівнянь прямо вказує на прогули роботи, протиправні дії позивача та проведення у нього обшуків, тобто, слідчих дій, а констатовані відповідачем факти не підтверджені жодними доказами. Застосування мовного засобу «ніби», стосується не інформації викладеної в сюжеті про позивача з негативної сторони, а лише можливої приналежності грошових коштів до тієї чи іншої сфери діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стверджувальна інформація на 0:09 (мовна партія диктора» в сюжеті № 1 нівелює застосування вставних слів на зразок «ніби» та інших вставних слів що означають припущення, у подальшому змісті відеосюжету. Зокрема, припущення про певні обставини виключають можливість перевірки такої інформації, водночас викладена у відео сюжеті інформація спростована позивачем, належними доказами підтверджено, що він не вчиняв прогулів, відносно нього відсутній обвинувальний вирок чи вироки, йому не оголошено підозру. Належить відмітити, що намагаючись перевірити інформацію та не одержавши доказів на її підтвердження, відповідач таки виклав її у формі твердження.

Мотиви суду першої інстанції про те, що викладена в сюжетах № 1 та № 2 інформація, яку і оспорює позивач, викладена у формі фактичного твердження, підтверджуються також висновком експерта від 10 квітня 2024 року.

Висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості. Дії, про які йдеться в сюжеті №2, підпадають під ознаки кримінально караного діяння, що, у свою чергу, виключає віднесення такої інформації про позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на частину 3 статті 25 Закону України «Про інформацію» (далі Закон) та на статтю 17 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» апеляційний суд зазначає про таке.

Стаття 25 Закону визначає гарантії діяльності медіа та журналістів.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону, журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов`язано до цього рішенням суду на основі закону.

На думку колегії суддів посилання в апеляційній скарзі на вказану норму є недоречним, оскільки на спростування твердження відповідача про наявність інформації отриманої з власних джерел про проведення в ОСОБА_3 обшуків, отримання останнім коштів , здобутих злочинних шляхом, позивачем подано належні та допустимі докази про те, що таких дій щодо нього не вчинялось, оскільки йому не оголошувалась підозра, не постановлялись обвинувальні вироки у зазначений період часу.

У Преамбулі до Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» вказано, що цей закон визначає правові, економічні, організаційні засади державної підтримки медіа та соціального захисту журналістів.

Цей закон складається з розділу І «Загальні положення»,розділу ІІ «Основні напрямки і форми підтримки медіа», розділу ІІІ виключено на підставі Закону№ 2849-IX від 13.12.2022 , розділу ІY Організація соціального захисту журналістів та особливості трудових відносин, розділу У - Відповідальність за порушення закону, розділу УІ- Прикінцеві положення.

Стаття 17 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» - «Відповідальність за посягання на життя і здоров`я журналіста, інші дії проти нього та відповідальність журналіста за завдану ним моральну (немайнову) шкоду» розміщена у розділі ІY Організація соціального захисту журналістів та особливості трудових відносин та регулює правовідносини у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або суб`єктом у сфері медіа як відповідачами, отже на спірні правовідносини не поширюється.

Ураховуючи, що на підставі зібраних доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поширена в сюжеті №1 0:09 хв. (мовна партія диктора) «…наші джерела кажуть, що днями в Гупала проводили обшуки»; 04:52 (мовна партія диктора) «…однак, диму безвогню такине буває, і вочевидь, є цілком логічні причини, чого посадовця, який кілька днів прогулює роботу, не шукають колеги» інформація в сюжеті № 2 на 01:57 (мовна партія диктора) " …Поки всі гадали, з чого вчинилась буча, як правоохоронці кола підкинули третю версію. За нею оказія трапилась, коли ОСОБА_6 , з яким, до слова, у Гупала ще й спільний бізнес, приніс своєму другу так звану касу. Але гроші ніби, виявились не з бізнесової долі, а з інших непритаманних чесному чиновникові послуг. Саме вони, мічені купюри, і привели сюди правоохоронців» інформація є фактичним твердженням,належними доказами підтверджено відсутність обвинувального вироку та врученої підозри позивачеві, безпідставними є доводи апеляційної скарги про обгрунтованість припущень причетності ОСОБА_3 до протиправних дій з посиланням на надану відповідачем ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.01.2024 про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи в рамках кримінального провадження № 42023030000000116 від 16.11.2023 ( відомості про особу знеособлено) , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2024 про арешт майна у тому ж самому кримінального провадженні, якою накладено арешт на майно, належне підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: 50 % статутного капіталу ТзОВ «Волинь Сад» (код ЄДРПОУ 41090771), співзасновником якого є ОСОБА_3 .

Не впливають на правильність рішення суду першої інстанції аргументи апеляційної скарги про те, що і іншими засобами масової інформації поширювалась така ж інформація,однак позивач не звертався та не має наміру звертатися з позовом до інших медіа, що на думку відповідача є підставою для відмови у позові, як такі , що ґрунтуються на помилковому розумінню поняття ефективного захисту прав та свобод, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, який в мотивувальній частині рішення обґрунтовано вказав, що наявність публікацій в інших медіа відбулась у пізніші дати, тому саме інформація поширена відповідачем є первинним джерелом поширення такої інформації щодо позивача.

При розгляді справи судом досліджено відеоматеріал в повному обсязі, коментарі, що містяться під відеосюжетами №№ 1, 2, мережі Інтернет, підтверджено про доведення інформації відповідачем до широкого кола осіб, та що інформація викликала негативне ставлення суспільства, зокрема, до особи позивача, вважаючи, останнього «злодієм в законі», «мародером» тощо, дійшовши обґрунтованого висновку, що вказана інформація є недостовірною та негативною, завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 , а тому доводи відповідача в апеляційній скарзі про недоведеність порушення особистих немайнових прав позивача суперечать встановленим обставинам справи.

Щодо межі допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи, то суд врахував при розгляді справи те, що така межа щодо вказаних осіб є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, та що публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Проте, ухвалюючи рішення у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації позивача, як публічної особи, суд обґрунтовано дотримався основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

Щодо аргументів апеляційної скарги про неналежність як доказу висновку експерта.

Відповідно до частин 1-2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Вимоги до висновку експерта визначені у статті 102 ЦПК України, згідно з якою висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Семантико-текстуальна експертиза це вид лінгвістичної експертизи, яка передбачає дослідження тексту, за результатом якого експерт надає письмовий висновок з питань, вирішення яких вимагає застосування спеціальних лінгвістичних знань. Семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання з установлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішуються питання мовленнєвого характеру. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Отже, під час експертизи на підставі спеціальних знань експерт за встановленою методикою досліджував об`єкт експертизи, який стосується розглядуваних обставин. Натомість суд установлював фактичні обставини справи та здійснив їх юридичний аналіз за правилами оцінки доказів, серед яких обгрунтовано послався на висновок експерта.

Наданий стороною позивача висновок експерта проведеної семантико-текстуальної експертизи є доказом згідно з положеннями статті 77 ЦПК України, відповідає критеріям, визначеним нормами статті 102 ЦПК України, містить інформацію щодо предмета доказування, а тому є належним та допустимим доказом.

Аргументи апеляційної скарги про те, що експерт не досліджував відеоматеріалу в оригіналі суперечать змісту висновку експерта та є суб`єктивним баченням заявника.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на судову практику Верховного Суду, та вважає, що суд першої інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, висловлених в подібних правовідносинах.

Колегія суддів відхиляє такі доводи з огляду на таке.

Заявник цитує абзац мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 752/6120/19 , у якому спростовуючи аргументи апеляційної скарги у цій справі, Верховний Суд вказав, що апеляційний суд обгрунтовано не взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи № 056/215 від 09 вересня 2021 року, у якому надана правова оцінка висловленій відповідачем інформації, оскільки здійснення висновку щодо наявності в поширеній інформації оціночних суджень чи фактичних тверджень належить до виключної компетенції суду.

Згідно з ч.4 статі 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Такі ж положення містить і ст.15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У наведеній вище справі Верховний Суд не робив висновку щодо застосування відповідних норм права, крім того, обставини цієї справи є відмінними, а тому заявник безпідставно покликається на цю постанову.

У постанові від 18 березня 2021 року у справі № справа № 752/6120/19 касаційний суд встановив що на час розгляду справи за наведеними позивачем посиланнями відсутні будь-які відео, у той час як в цій справі відео доступні до перегляду на час проведення експертизи та на час розгляду справи, отже обставини цієї справи є відмінними від справи, що була предметом розгляду Верховного Суду.

З мотивувальної частини оскарженого рішення вбачається, що висновок суду про те, що поширена інформація викладена у формі тверджень зроблений на підставі дослідження усього відеоматеріалу в повному обсязі, а також суд досліджував коментарі під відео, на обґрунтування мотивів суд навів посилання і на інший текст,окрім вказаного в позовній заяві, який міститься у відеоматеріалі, а тому урахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2024 року № 757/17241/21-ц щодо необхідності оцінки змісту і направленості усієї публікації .

Та обставина, що поширена інформація становить значний суспільний інтерес не надає права відповідачу у формі тверджень поширювати недостовірну інформацію.

Із змісту положень статті 43 Закону України «Про медіа», та статті 30 Закону України «Про інформацію» вбачається, що вимагати від медіа спростування, відповіді у визначений законом спосіб і строк є правом, а не обов`язком особи, про яку поширено інформацію, тому доводи апеляційної скарги про те, що заявник не скористався правом на відповідь не спростовують правильності висновків суду.

Оскаржене рішення суду першої інстанції узгоджується з висновками Верховного Суду у справі № 757/1724/21-ц та в інших справах, які наводить заявник в апеляційній скарзі щодо поняття судження, відсутності презумпції добропорядності, принципу змагальності, необхідності врахування усього контексту,недопустимість тиску на свободу слова та журналістську діяльність.

В мотивувальній частині Луцький міськрайонний суд достатньо конкретизував, з яких мотивів поширена відповідачем інформація не відноситься до оціночних суджень про діяльність позивача як публічної особи та чому інформація подана у формі твердження, врахував право позивача , як публічної особи на спростування недостовірної негативної інформації, оскільки така порушує його немайнові права та перевищує допустимі межі критики, а інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до заперечень таких висновків суду.

Щодо витрат позивача на проведення експертизи.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 76800 грн. за проведення семантико-текстуальної експертизи відеоматеріалів оприлюднених в мережі «Youtube» та надання висновку експерта №056/68 від 10.04.2024 до звернення до суду з даним позовом (а.с. 26-28). Разом з тим із тексту судового рішення вбачається, що суд першої інстанції лише частково, у мотивації трьох питань, використав наданий висновок, а тому на думку колегії суддів витрати на проведення експертизи належить стягнути в розмірі 36857,14 грн.

Перевіряючи законність оскарженого додаткового рішення місцевого суду від 22 липня 2024 року, колегія суддів погоджуються з доводами апеляційної скарги що розмір таких витрат на професійну правничу допомогу, який належить стягнути з відповідача, є завищеним, на підставі положень статті 141 ЦПК України доходить висновку про зміну рішення суду в цій частині та стягнення на користь позивача 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно доприписів статті376ЦПК Українипідстави дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2025 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 22 липня 2025 року необхідно змінити в частині розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367,374,382,389,390 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2025 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 22 липня 2025 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» (код ЄДРПОУ 21755180) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 36857,14 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят сім грн. чотирнадцять коп.) за проведення експертизи та 20000 грн. (двадцять тисяч грн.) витрат на професійну правничу допомогу.

У решті рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді