Ухвала від 08.07.2025 по справі 905/1330/24

УХВАЛА

08 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 905/1330/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів -Губенко Н.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача: Помалюк І.В. (в порядку самопредставництва), Кошіля Я.С. (в порядку самопредставництва),

відповідача 1: не з`явився,

відповідача 2: не з`явився,

третьої особи: Кошіля Я.С. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Господарського суду Донецької області

(суддя Зекунов Е. В.)

від 14.01.2025

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Шутенко І. А., судді - Гребенюк Н. В., Слободін М. М.)

від 15.04.2025

у справі за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Нафта Захід";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні дорожні матеріали"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державна податкова служба України,

про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності.

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2024 року Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Нафта Захід" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні дорожні матеріали" (далі - відповідач 2), у якому просило суд:

- визнати договір поставки № 6311/06 від 15.06.2023, укладений між відповідачами недійсним;

- застосувати наслідки, визначені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення з відповідача 1 на користь відповідача 2 коштів у сумі 6 500 250,00грн, як таких, що були отримані за недійсним правочином;

- застосувати наслідки, визначені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення з відповідача 2 в дохід держави кошти у сумі 6 500 250,00грн, як таких, що були отримані за недійсним правочином.

2. Підставами для визнання договору поставки № 6311/06 від 15.06.2023 недійсним позивач визначив оспорюваність та нікчемність договору, неукладеність розрахункових документів на придбання нафти, відсутність основних засобів виробництва у відповідача 1, відсутність факту транспортування бітуму та нафти по договору поставки № 6311/06 та складення товарно-транспортних накладних з порушенням нормативних вимог. Позивач стверджує, що договір № 6311/06 від 15.06.2023 не створює жодних юридичних наслідків з огляду на нікчемність, передбачену цивільним законодавством, відсутність факту виконання умов договору та відсутність поставки товару. Позивач наполягав на тому, що в межах адміністративної справи № 320/39925/23, ввівши суд в оману, відповідач 1 фактично легалізував безпідставно сформований податковий кредит з податку на додану вартість на користь відповідача 2 у розмірі 1 083 375,00 грн, тому на думку позивача, відповідач 2 може отримати безпідставні податкові преференції у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1 083 375,00 грн.

3. 14.01.2025 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

4. Суд першої інстанції, з посиланням на приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (підстави звільнення від доказування), виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 320/39925/23 встановлені обставини (які мають преюдиціальне значення для справи № 905/1330/24, а тому в силу частини третьої статті 75 ГПК України господарський суд звільнений від доказування обставин, встановлених рішенням в адміністративній справі №320/39925/23, що набрало законної сили), які підтверджують факт здійснення та реальність господарських операцій по договору поставки № 6311/06 від 15.06.2023, укладеного між відповідачами, а також факт походження товару та поставки нафтопродуктів за договором № 17/05-2023 від 17.05.2023, укладеним між ТОВ "Пром Нафта Захід" та ТОВ "Бітумойл". Місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивач не довів підстави, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

5. 09.05.2025 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025.

6.Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми статті 75 ГПК України (підстави звільнення від доказування), надавши преюдиціальне значення обставинам, встановленим судовим рішенням в адміністративній справі № 320/39925/23. При цьому, наведені у справі № 320/39925/23 висновки не мають преюдиційного характеру для справи № 905/1330/24, яка розглядається, оскільки такі висновки не є обставиною справи, а є правовою оцінкою суду дій відповідача 1 та його контрагента в іншому спорі з іншим предметом. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, щодо застосування статті 75 ГПК України.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, порушили норми процесуального права, а саме статей 2, 86, 236 ГПК України, оскільки суди помилково звільнили себе від обов`язку оцінювати докази, надані позивачем, тому такі судові рішення підлягають безумовному скасуванню (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

7. Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі № 905/1330/24.

8. Від учасників справи відзиви на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області не надійшли.

9. Під час підготовки справи № 905/1330/24 до судового розгляду колегією суддів з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 05.02.2025 справу №910/10365/15 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

10. Так, ухвала Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №910/10365/15 мотивована наявністю підстав для відступу від висновку щодо застосування статті 75 ГПК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19, від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21, де зазначено, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

На думку колегії суддів такий висновок суперечить приписам частини четвертої статті 75 ГПК України "Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом". Такий припис спрямований на дотримання принципу правової визначеності та його складової - res judicata. Правило про звільнення від доказування, як раз таки має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження тих самих фактів. Інше тлумачення, яке вказує на можливість "спростування преюдиційних обставин" за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту частини четвертої статті 75 ГПК України, а відтак до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд замість застосування приписів частини четвертої статті 75 ГПК України має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмету доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін. По суті, наведене тлумачення суперечить прямому та зрозумілому змісту цієї ч. 4 ст. 75 ГПК України.

11. 21.03.2025 ухвалою Верховного Суду справу №910/10365/15 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

12. Колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка переглядається, господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, враховували обставини, встановлені в адміністративній справі № 320/39925/23.

13. Скаржник у доводах касаційної скарги вказує про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми статті 75 ГПК України, надавши преюдиціальне значення обставинам, встановленим судовим рішенням в адміністративній справі № 320/39925/23, при цьому, наведені у справі № 320/39925/23 висновки не мають преюдиційного характеру для справи № 905/1330/24, яка розглядається, оскільки такі висновки не є обставиною справи, а є правовою оцінкою суду дій відповідача 1 та його контрагента в іншому спорі з іншим предметом. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, щодо застосування статті 75 ГПК України.

14. Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

15. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частиною четвертою статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

16. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

17. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

18. Ураховуючи підстави касаційного оскарження, доводи скаржника, якими він обґрунтовує касаційну скаргу та передачу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10365/15 та в якій, зокрема, вирішуватиметься питання застосування статті 75 ГПК України, колегія суддів, з метою дотримання єдності судової практики, вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 905/1330/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10365/15 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №905/1330/24 зупинити до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/10365/15 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець