Постанова

від 08.12.2010 по справі 17/231-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/231-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2010 року                                    Справа №  17/231-10

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді Чимбар Л.О.(доповідач),

суддів: Чохи Л.В., Пруднікова В.В.,

секретар судового засідання: Савін В.Ю.,

за участю представників сторін:       

від позивача:  Сороченко І.В, представник, довіреність №б/н  від 14.06.10;

від позивача:  Обух Є.П. представник, довіреність №б/н  від 10.11.10;

від відповідача:  Максименко В.І. представник, довіреність №6  від 18.10.10;

від відповідача:  Коннов С.В. директор, наказ №1  від 31.07.00;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства "Барва", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  05.08.2010р. у справі №17/231-10

за позовом: приватного підприємства "Техносервісінформ", м. Дніпропетровськ

до: приватного науково-виробничого підприємства "Барва", м. Дніпропетровськ

про стягнення 10 399 грн. 15 коп.

ВСТАНОВИВ:

         Приватне підприємство "Техносервісінформ" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з приватного науково-виробничого підприємства "Барва" (надалі –відповідач) суму 10 399,15 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору № 2 на технічне обслуговування, ремонт автомобільної техніки та поставку запасних частин від 21.01.08р.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010р. у справі №17/231-10 (суддя – Суховаров А.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з приватного науково-виробничого підприємства "Барва",                               м. Дніпропетровськ на користь приватного підприємства "Техносервісінформ",              м. Дніпропетровськ  суму 10398грн.18коп. заборгованості, 103грн.98коп. державного мита, 235грн.97коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач, подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що господарський суд порушив засади змагальності та рівності всіх учасників судового процесу, розглянув справу за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, що згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення. Також  скаржник вказує на те, що між ним та позивачем договір ніколи не укладався, не підписувався та послуги по ньому ніколи не отримувались, відповідно жодної сплати ніколи відповідач по ньому не робив.    

Позивач у відзиві проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.  

В судовому засіданні 08.12.2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь головуючого судді –доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

 Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу повідомлення про час та місце розгляду справи було вручено лише 06.09.2010 року (а.с.51-52), тобто після винесення господарським судом рішення 05.08.2010 року.

Таким чином, справа була розглянута судом за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Враховуючи викладені обставини та вимоги закону, рішення господарського суду підлягає скасуванню.

Користуючись повноваженнями апеляційної інстанції, передбаченими п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти нове рішення.  

Постановляючи нове рішення у справі, апеляційний суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2008 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір № 2 на технічне обслуговування, ремонт автомобільної техніки та поставку запасних частин (далі - Договір), згідно умов якого позивач – виконавець зобов»язується надавати послуги щодо технічного обслуговування й ремонту транспортних засобів Замовника (відповідача) на умовах даного договору.

           Підставою для оплати є рахунок, який оформлюється на підставі акта виконаних робіт, е строк сплати такого рахунку становить 10 календарних днів з моменту підписання уповноваженим представником замовника акта  виконаних робіт    (п. 4.11 Договору).

При цьому, в підтвердження позовних вимог позивач надав господарському  суд копію двостороннього акта виконаних робіт від 02.03.09р. та копію рахунку №ДР-900214 від 02.03.2010 року на суму 18 398,18 грн. на сплату вартості послуг, вказаних в акті виконаних робіт. Просив суд стягнути з відповідача 10 399,15 грн заборгованості, посилаючись на відмову відповідача сплатити заборгованість на вказану суму за виконані згідно акта від 02.03.09р. роботи.

Відповідач в засіданні апеляційного суду заперечував проти наявності боргу, посилався на те, що роботи згідно наявної в матеріалах справи копії акта виконаних робіт (а.с.38-39) не виконувались, такий акт на підприємстві відповідача відсутній, посадовими особами відповідача не підписувався, і у вказаний період на ремонті автомобіль Рено АЄ 64-16 ВХ з причепом не знаходився, а експлуатувався на підприємстві відповідача.

          Апеляційним судом витребувано у позивача оригінал акта виконаних робіт від 02.03.2009 року, копія якого міститься на а.с.38-39, однак замість двостороннього акта позивач надав апеляційному суду акт від 02.03.2009 року (оригінал його оглянутий у судовому засіданні, а копія залучена в матеріали справи на а.с.75-76). Цей акт підписаний тільки позивачем в односторонньому порядку.

Разом з тим, підставою для оплати згідно з п. 4.11 Договору є рахунок, який оформлюється на підставі акта виконаних робіт, підписаного уповноваженим представником замовника (відповідача).    

          Таким чином, наданий оригінал акта виконаних робіт від 02.03.2009 року  не може слугувати доказом виконаних робіт, оскільки складений в односторонньому порядку і не підписаний представником відповідача в порушення п. 4.11 Договору.

          Посилання відповідача на факт втрати 13.10.2010 року оригіналу двостороннього акта не приймається апеляційним судом, оскільки відповідачем даний факт не доведено.

Позивач посилався на направлення відповідачу рахунку №ДР-900214 від 02.03.2009 року (а.с.40) на суму 18 398,18 грн. на сплату вартості послуг, однак доказів направлення такого рахунку позивачу не надав, відповідачем такий рахунок, згідно наданих позивачем платіжних документів не сплачувався (а.с.41-43, 150-151).

          Рахунок №ДР-900214 від 02.03.2009 року (а.с.40) на суму 18 398,18 грн.  не оплачувався  і згідно наданих відповідачем банківських виписок (а.с.98-112).

Таким чином, посилання позивача на факт часткової сплати згідно вказаного рахунку за  виконані роботи по акту від 02.03.2009 року, як на непрямий доказ в підтвердження позову, є необґрунтованим і не приймається апеляційним судом до уваги.

В період лютого-березня 2009 року, тобто в період, вказаний позивачем як час ремонту, автомобіль з причепом Рено АЄ 64-16 ВХ відповідачем експлуатувався згідно товаро-транспортних накладних, шляхових листів та актів виконаних робіт, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні (а.с 83-85, 91-98, 116-118).

Включення до податкового кредиту суми 3 066 грн. відповідачем визнано помилковим та подано уточнюючий розрахунок до податкових органів (а.с.136-139, 142).

Інші документи, надані позивачем у вигляді факсових копій не приймаються апеляційним судом, оскільки не можуть слугувати у справі належними доказами.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що у даній справі позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не надано належних доказів в підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства "Барва", м. Дніпропетровськ   задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010р.у справі №17/231-10 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Головуючий суддя:                                                              Л.О. Чимбар

Суддя                                                                                 Л.В. Чоха

Суддя                                                                                  В.В.Прудніков

    Постанова виготовлена в повному обсязі 16.12.2010 року.