Ухвала від 15.07.2025 по справі 903/780/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

15 липня 2025 року Справа № 903/780/22 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутністю представників сторін та ліквідатора

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву ТОВ «Бас Мотор» з грошовою вимогою по справі №903/780/22 за заявою Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія Богдан Моторс в особі ліквідатора Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія Богдан Моторс Шимана Євгена Олександровича до Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2022 Приватне акціонерне товариство Автомобільна компанія Богдан Моторс в особі ліквідатора Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія Богдан Моторс Шимана Є.О. надіслало на електронну адресу суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс.

12.10.2022 заявник надіслав на електронну адресу суду уточнену заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Автоскладальний завод №1 Приватного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс (код ЄДРПОУ 21752230) з додатками документів.

Ухвалою суду від 25.10.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство боржникаДочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс. Розпорядником майна Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича (т.2, а.с.61-66).

25.10.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс (дата публікації на сайті ВГСУ 27.10.2022 об 12:15 год., т.2, а.с.67,69).

Постановою від 11.06.2024 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс та повноваження арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича припинено. Дочірнє підприємство Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс строком на 12 місяців. Ліквідатором Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича (т14, а.с.62-71).

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 11.06.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (т.14, а.с.77).

25.02.2025 представник ТОВ «Бас Мотор» сформував в системі «Електронний суд» заяву з грошовою вимогою, в якій просить визнати грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС МОТОР» (код ЄДРПОУ 37741291) до боржника - Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (код ЄДРПОУ 21752230) у розмірі 1 438 754,73 грн, з яких 6 056 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог віднести до 1 черги вимог кредиторів, решту заборгованості в сумі 1 432 698,73 грн віднести до 4 черги вимог кредиторів (т.18, а.с.96-119).

Разом з цим, на виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.025 справа №903/780/22 за заявою Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» в особі ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» Шимана Євгена Олександровича до Дочірнього підприємства «Автоскладальний Завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» про банкрутство, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.02.2025 у вказаній справі направлена до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 28.02.2025 відкладено вирішення питання про прийняття заяви ТОВ «Бас Мотор» з грошовою вимогою по справі №903/780/22 за заявою Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія Богдан Моторс в особі ліквідатора Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія Богдан Моторс Шимана Євгена Олександровича до Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс про банкрутство, до повернення справи до Господарського суду Волинської області (т.18, а.с.121).

04.07.2025 справа повернута до Господарського суду Волинської області (т.18, а.с.242).

07.07.2025 представник ТОВ «Бас Мотор» сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення до заяви з грошовою вимогою до Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (т.18, а.с.243-248).

Ухвалою суду від 07.07.2025 заяву ТОВ «Бас Мотор» про визнання грошових вимог до боржника прийнято та призначено до розгляду на 15.07.2025 о 09:30 год. Зобов`язано ліквідатора Григор`єва В.В. розглянути заяву ТОВ «Бас Мотор» про визнання грошових вимог та надати кредитору і суду до 14.07.2025 нормативно-документальне обґрунтування щодо визнання або відхилення кредиторських вимог (т.18, а.с.249-250).

08.07.2025 ліквідатор Дочірнього підприємства «Автоскладальний Завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» Григор`єв В.В. надіслав на електронну адресу суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог (т.18, а.с.258-259), в якому зазначив, що вимоги визнає в повному обсязі в наступній черговості: 6 056,00 грн. (судовий збір за подання заяви) перша черга задоволення кредиторських вимог; 1432698,73 грн. (сплачені згідно Договору доручення №10-42/23 від 15.11.2023 та платіжних інструкцій № 4656,4657,4658 від 17.11.2023 кошти) четверта черга задоволення кредиторських вимог. Поряд з цим, повідомив про пропущення 30-ти денного строку для заявлення кредиторських вимог оскільки останнім днем вказаного строку було або 28.11.2022.

Також просив судові засідання, що призначені на 15.07.2025 проводити без участі ліквідатора.

У визначений судом день та час кредитори та боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання, не з`явилася в судове засідання також і ліквідатор.

За наслідками дослідження в судовому засіданні матеріалів справи, суд приходить до наявність підстав для визнання грошових вимог ТОВ «Бас Мотор» до боржника, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур, банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі. Пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, заява з вимогами поточного кредитора має відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 45 цього Кодексу. До заяви з вимогами поточного кредитора застосовуються положення статті 46 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 60 КУзПБ, У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Як слідує з матеріалів справи, 15.11.2023 між ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс» та ТОВ БАС МОТОР укладено договір доручення №10-42/23 (т.18, а.с.104).

Відповідно до умов Договору доручення №10-42/23 від 15.11.2023 ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс» (Довіритель) доручило, а ТОВ БАС МОТОР (Повірений) взяло на себе зобов`язання здійснити платежі на погашення податкових зобов`язань, в т.ч. штрафних фінансових санкцій (податкового боргу) від імені Довірителя (ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс») за прийнятими (виставленими) ГУ ДПС України у Волинській області на підставі Акту перевірки від 27.12.2022 №10438/07-06/21752230 податковими повідомленнями-рішеннями (далі ППР) згідно з вказівкою Довірителя (ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс») на загальну суму 1 432 698,73 грн.

Згідно з п.3.1 Договору доручення №10-42/23, Довіритель зобов`язаний відшкодувати його витрати щодо виконання доручення.

Відповідно п.6.1 Договору доручення №10-42/23 від 15.11.2023, Довіритель (ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс») зобов`язувався перерахувати ТОВ БАС МОТОР (Повіреному) попередньо сплачені ним на виконання умов цього Договору кошти в термін до 10 днів після здійснення Повіреним відповідних платежів відповідно до п. 1.1 цього Договору, але не раніше прийняття та затвердження Довірителем Звіту Повіреного.

Платіжними інструкціями №№4656,4657,4658 від 17.11.2023 ТОВ БАС МОТОР (Повірений) оплатило за ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс» (Довірителя) до державного бюджету грошові зобов`язання останнього на загальну суму 1432698,73 грн (т.18, а.с.108-110).

17 листопада 2023 року ТОВ БАС МОТОР (Повірений) та ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс» (Довіритель) підписали Звіт повіреного з виконання доручення згідно Договору доручення №10-42/23 від 17.11.2023р. (т.18, а.с.105).

Разом з цим, в порушення п.6.1 Договору доручення №10-42/23 від 15.11.2023 ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс» (Довіритель) не перерахував ТОВ БАС МОТОР (Повіреному) сплачені останнім на виконання зазначеного Договору доручення грошові кошти на загальну суму 1 432 698,73 грн.

Станом на день розгляду справи, зазначений вище борг перед ТОВ БАС МОТОР не оплачений.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З цією нормою кореспондується і стаття 175 ГК України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до приписів статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з абзацом 4 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктами 1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, у ч.1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Частини 1, 3 статті 639 ЦК України встановлюють, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (ст.1001 ЦК України).

У Постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі №917/1752/17 зазначено:

«Повірений, виконуючи обов`язки за договором доручення, має право на відшкодування витрат від довірителя. У разі несплати цього боргу у визначені строки, повірений може заявити свої вимоги до боржника в межах справи про банкрутство».

Згідно з практикою Верховного Суду, навіть у разі відкриття провадження у справі про банкрутство, борги, що виникли в межах виконання договорів доручення, підлягають задоволенню в межах черговості задоволення вимог кредиторів.

У Постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №910/20545/17 зазначено: «Якщо виконання зобов`язань за договором доручення призвело до виникнення заборгованості перед повіреним, ці вимоги підлягають розгляду та задоволенню в межах провадження у справі про банкрутство, навіть якщо вимоги були заявлені після закінчення встановленого строку для подання заяв.»

З огляду на це, навіть якщо вимоги були заявлені після встановленого строку, вони повинні бути задоволені в межах черговості, передбаченої КУПБ, без порушення прав повіреного.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Судом установлено, що заявлені вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, а отже є поточними.

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45-47 КУПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них не відповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошових зобов`язань ( висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 08.08.2023 у справі №908/1954/21).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, арбітражний керуючий та суд користуються правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Разом з тим, судом враховано приписи ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

вимоги кредиторів за договорами залучення проміжного та/або нового фінансування у процедурі превентивної реструктуризації;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Отже, розглянувши заяву ТОВ «Бас Мотор» про визнання грошових вимог, господарський суд вважає за можливе визнати поточні кредиторські вимоги із наступною черговістю їх задоволення:

- 6056,00 грн вимоги першої черги;

- 1432698,73 грн вимоги четвертої черги.

При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті ліквідатором, повністю визнаються ним, що підтверджується відповідним листом-повідомленням від 07.07.2025 (т.18, а.с.258).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст.ст 1, 2, 12, 60,64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву ТОВ «Бас Мотор» про визнання грошових вимог до боржника, задовольнити.

2. Визнати у встановленому порядку доведені поточні грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "БАС МОТОР" (04080, м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 1А, код ЄДРПОУ 37741291) до Дочірнього підприємства Автоскладальний Завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс (вулиця Рівненська,42, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 21752230) у наступній черговості:

- 6056,00 грн вимоги першої черги;

- 1432698,73 грн вимоги четвертої черги.

3. Зобов`язати ліквідатора Григор`єва Валерія Васильовича внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала суду підписана 15.07.2025.

Суддя І. О. Гарбар