Постанова від 15.07.2025 по справі 185/9463/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6527/25 Справа № 185/9463/23 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Кругман А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» адвоката Євдокимової Ю.В. на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року (головуючий суддя Перекопський М. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», третя особа: Виконачий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

У липні2023року ОСОБА_1 через свогопредставника звернуласядо судуз вказаноюпозовною заявою,в якомупросилаусунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1223584000:01:001:0529 площею 5,2479 га, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №85-05/21 від 05.05.2021року, який був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Єрьоміною Світланою Миколаївною від 13.07.2021 року. А також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі35503,37грн, які складаються з 2147,20 грн сплачений судовий збір, 15000 грн витрати на професійну правничу допомогу, 18356,47 грн витрати на проведення експертизи.

Із вказаним рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. не погодилась представник ТОВ «Максимал Агро» та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що дана сума є завищеною та не відповідає критерію розумності та реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної

адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій.

Також вказує, що представник позивача приймала участь лише в одному судовому засіданні 05.08.2024 року, в інших судових засіданнях не приймала участь, а надавала лише заяви про розгляд справи за її відсутності.

Просила рішення суду змінити шляхом зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 10000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про часта місцерозгляду справисторони повідомленіналежним чином,про щосвідчить довідкапро отриманнядокументів велектронному судіпредставником відповідачата представникомтретьої особи(а.с.164звор.),рекомендоване повідомленняпро врученняповістки позивачціз позначкою«адресат відсутнійза вказаноюадресою»,а такождовідка продоставку повідомленняу додаток«Viber»на номертелефону позивача.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стягуючи з ТОВ «Максимал-Агро» на користь позивачки правничу допомогу у розмірі 15000 грн., місцевий суд виходив з того, що дана сума доведена та обґрунтована.

Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони,крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт80), від10грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти34-36),від 23січня 2014року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивачки здійснювала адвокат Парханова О.І. на підставі договору про надання правничої допомоги від 09.06.2022 року № 0906/2022-4, ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачу від 09.06.2022 року. Згідно з п.3.2 вказаного вище договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатку №1 до цього договору.

Відповідно до додатку №1 від 12.06.2023 року сторонами узгоджено, що вартість наданих послуг складатиме 15 000 грн.

Згідно акта №1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 19.07.2023 року, підготовка позовної заяви до суду, сторони підтвердили, що послуги надані якісно, в повному обсязі та у строк, визначений договором, за надані послуги клієнт сплачує адвокату 8000 грн. протягом трьох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Згідно акта № 2 приймання-передачі наданої правової допомоги від 04.10.2023 року, участь в судовому засіданні 03.10.2023 року, сторони підтвердили, що послуги надані якісно, в повному обсязі та у строк, визначений договором, за надані послуги клієнт сплачує адвокату 2 000 грн протягом трьох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Згідно акта №3 приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.04.2024 року, підготовка до суду клопотання про витребування письмових доказів по справі, сторони підтвердили, що послуги надані якісно, в повному обсязі та у строк, визначений договором, за надані послуги клієнт сплачує адвокату 2500 грн. протягом трьох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Згідно акта №4 приймання-передачі наданої правової допомоги від 04.06.2024 року, консультація клієнта та підготовка до суду клопотання про проведення почеркознавчої експертизи по справі, сторони підтвердили, що послуги надані якісно, в повному обсязі та у строк, визначений договором, за надані послуги клієнт сплачує адвокату 2500 грн протягом трьох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як було встановлено матеріалами справи, згідно акта № 2 приймання-передачі наданої правової допомоги від 04.10.2023 року, участь в судовому засіданні 03 жовтня 2023 року, сторони підтвердили, що послуги надані якісно, в повному обсязі та у строк, визначений договором, за надані послуги клієнт сплачує адвокату 20000 грн. протягом трьох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції, однак, колегія суддів вважає, що дана сума є необґрунтованою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2023 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з відпусткою судді, фіксування судового процесу не здійснювалось, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.29).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що оскільки фіксування судового процесу не здійснювалось, тобто розгляд справи було відкладено через відпустку судді, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення вищевказаної суми у розмірі 2000 грн., є безпідставним та недоведеним та не відповідає обсягу наданої допомоги, а отже загальну суму правничої допомоги, яка підлягає зменшенню з Товариства з на користь ОСОБА_1 , підлягає зменшенню до 13500 грн. (15000- 2000).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 368, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» адвоката Євдокимової Ю.В. задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року в частині стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал Агро» на користь ОСОБА_1 загального розміру судових витрат та розміру витрат на професійну правничу допомогу змінити з «35503,37 грн» на «33503,37» та з «15000 грн.» на «13000 грн» відповідно.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 липня 2025 року.

Судді: