Постанова від 14.07.2025 по справі 910/9126/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2025 р. Справа№ 910/9126/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,

представників сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача: не з`явились,

розглянувши заяву представника Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» адвоката Сербулова О.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

при розгляді апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (повний текст складено 17.02.2025)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 (повний текст складено 17.02.2025)

у справі № 910/9126/24 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

до 1) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,

2) Фонду державного майна України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»,

2) Державний реєстратор Відділу (Центру) надання адміністративних послуг Миронівської міської ради Обухівського району Київської області Іванюта Павло Сергійович,

про скасування державної реєстрації та витребування майна,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

30.06.2025 до апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (далі - Адміністрація) адвоката Сербулова О.В. надійшла заява про прийняття додаткового рішення (далі - заява).

У поданій заяві Адміністрація просить ухвалити додаткову постанову у справі №910/9126/24, якою стягнути з Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - Компанія) судові витрати в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4 000,00 грн.

На обґрунтування поданої заяви Адміністрація зазначила, що отримала професійну правничу допомогу адвоката Сербулова О.В. згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019, яким визначено порядок розрахунку і умови сплати гонорару адвокату. Зокрема, відповідно до п. 6.3.6 договору у редакції додаткової угоди від 15.08.2024 розмір гонорару адвоката за участь в судовому засіданні у справі №910/9126/24 Господарського суду міста Києва в суді першої та / або апеляційної інстанції складає 2 000,00 грн за кожне судове засідання. Адвокат забезпечував судове представництво Адміністрації у засіданнях суду апеляційної інстанції 26.05.2025 та 25.06.2025 та у судовому засіданні 25.06.2025 надавав розгорнуті пояснення під час встановлення судом обставин цієї справи та обґрунтовано заперечував апеляційну скаргу.

Дії суду щодо розгляду заяви по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2025 заяву передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Позиції учасників справи.

Компанія подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, у якому просить відмовити Адміністрації у задоволенні вимог про стягнення з Компанії витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн у справі № 910/9126/24. Також заявник просить розглянути це клопотання та заяву Адміністрації без його участі та без участі його представника.

Компанія цілком і повністю не погоджується з сумою витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення з нього Адміністрацією. Позивач вважає вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням процесуального статусу Адміністрації, неспівмірними і документально не підтвердженими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач повідомляє, що за наявною у нього інформацією Сербулов О.В. є особою, яка входить до штату працівників Адміністрації та займає посаду начальника юридичної служби. Позивач зазначає, що, з урахуванням займаної Сербуловим О.В. посади та змін у законодавстві, які відбулись 29.12.2019, у нього наявні підстави стверджувати, що представництво Адміністрації у цій справі мало здійснюватись у порядку самопредставництва і виконання начальником юридичної служби Адміністрації Сербуловим О.В. своїх посадових обов`язків. Компанія вважає, що за таких обставин, наявні підстави стверджувати, що укладений Адміністрацією договір про надання правової (правничої) допомоги щодо здійснення представництва у справі №910/9126/24 адвокатом є безпідставним та таким, що суперечить нормам законодавства та фактичним обставинам справи, а заявлена Адміністрацією сума витрат на правову допомогу є спробою покласти на Компанію додаткові необґрунтовані витрати.

Надані адміністрацією акти прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) Компанія вважає такими, що суперечать як ч. 3 ст. 126 ГПК України, так і п. 6.8 договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019 щодо необхідності зазначення в актах детального опису (переліку) наданої правничої допомоги. На думку позивача, витрати Адміністрації на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №910/9126/24 в частині детального опису (переліку) наданої правничої допомоги належними доказами не підтверджені, а отже, і правові підстави для їх стягнення відсутні.

Адміністрація надала додаткові пояснення у справі, у яких наводить власні доводи на спростування доводів поданого Компанією Клопотання.

Адміністрація зазначає, що з наданих нею актів вбачається, що адвокат надав наступні послуги:

«Участь в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі №910/9126/24 (п. 6.3.6 Договору)» та, у відповідному випадку, зазначено дату надання вказаної послуги, що співпадає саме з датами судових засідань у цій справі. У кожному із виставлених адвокатом рахунків - фактур зазначено: «Гонорар у справі №910/9126/24 …» і зазначено конкретний акт прийому-передачі (дата, номер). Кожна з платіжних інструкцій містить посилання на номер справи №910/9126/24, договір та на рахунок-фактуру (дату, номер). Розмір оплати відповідає зазначеному у відповідному акті та рахунку-фактурі.

Адміністрація зауважує, що Компанія не навела, яким саме нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи суперечить укладений між Адміністрацією та адвокатом договір, а доводи, що представництво Адміністрації у справі №908/476/24 мало здійснюватися в порядку само представництва, Адміністрація вважає суб`єктивною думкою Компанії та наголошує, що Компанія не зазначила норм чинного законодавства України, якими заборонено представництво адвокатом юридичної особи, з якою він перебуває у трудових відносинах.

Адміністрація вважає, що клопотання Компанії щодо відмови Адміністрації у стягненні з Компанії витрат на професійну правничу допомогу є безпідставним і необґрунтованим і є таким, що не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

У липні 2024 року Компанія через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила: скасувати в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності державної реєстрації інформацію (відомості), які містяться у Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності серії та номер: 10-62-30835, виданому 25.11.2023 Фондом державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд) про державне майно, а саме: назва майна - Сліп, реєстраційний номер - 33404067.251, код та назва майна відповідно до класифікатора державного майна - 33404067.251.ОБГФЯД019, 2151.2 Портові споруди річкові, інвентарний номер - 10443, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н, згідно з яким суб`єкт управління, який здійснює управління майном - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство), балансоутримувач державного майна - Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» (далі - Адміністрація); скасувати державну реєстрацію права власності держави в особі Міністерства на закінчений будівництвом об`єкт - Сліп, розташований за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. б/н, загальною площею 14254,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2854659023060, номер відомостей про речове право: 53117527, дата державної реєстрації - 21.12.2023; витребувати від держави в особі Міністерства закінчений будівництвом об`єкт - Сліп, розташований за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. б/н, загальною площею 14254,1 кв. м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у позові відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 стягнуто з Компанії на користь Адміністрації 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, Компанія звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/9126/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги Компанії до Міністерства і ФДМУ задовольнити у повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/9126/24 та ухвалити нове, яким відмовити Адміністрації у задоволенні вимог про стягнення з Компанії витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі 14 000,00 грн у справі №910/9126/24; стягнути з Міністерства та з ФДМУ на користь Компанії судові витрати.

Адміністрація надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила відмовити у її задоволенні, оскаржувані рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.

У відзиві Адміністрація зазначила, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції складає 7000,00 грн; адвокат забезпечує представництво клієнта в суді апеляційної інстанції, зокрема, складає, підписує та подає всі необхідні процесуальні документи та, у разі необхідності, забезпечує представництво інтересів клієнта в судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.06.2026 до закінчення судових дебатів представник Адміністрації заявив про понесення Адміністрацією витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/9126/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/9126/24 залишено без змін. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покладено на скаржника.

Адміністрація подала заяву, що розглядається, у якій просила стягнути з Компанії 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У поданому клопотанні про зменшення про зменшення розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу Компанія просить відмовити у задоволенні поданої адміністрацією заяви.

З наданих Адміністрацією із заявою документів суд встановив таке.

06.01.2019 Адміністрація (клієнт) уклала з адвокатом Сербуловим Олександром Володимировичем (адвокат) договір про надання правової (правничої) допомоги б/н (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого адвокат приймає на себе доручення клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги) на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 6.2 договору гонорар складається з суми вартості послуг, що складається із фіксованого розміру та погодинної оплати.

Згідно п. 6.3.2 договору сторони домовились, що одна година, витрачена адвокатом на переїзд до місць, визначених в п. п. 2.1.2, 2.1.3 цього договору (представництво інтересів в суді та будь-яких інших органах), з метою виконання цього договору, зараховується до часу надання адвокатом професійної правничої допомоги та розраховується виходячи з 50% розміру, визначеного в п. 6.3.1.1 цього договору.

Відповідно до п. 6.8 договору факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг із детальним переліком наданої правничої допомоги, підписаний представниками сторін. Клієнт протягом 2 робочих днів із дня одержання акту прийому-передачі наданих послуг, зобов`язується повернути адвокату підписаний акт прийому-передачі наданих послуг або мотивовану відмову у підписанні.

Згідно з п. 6.9 договору підставою для сплати гонорару є акт прийому-передачі наданих послуг.

Цей договір набирає чинності з моменту підсипання сторонами до його розірвання або виконання (п. 8.1 договору).

15.08.2024 сторони уклали додаткову угоду до договору (далі - додаткова угода), згідно з якою адвокат приймає на себе доручення клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), представництво у справі №910/9126/24 Господарського суду міста Києва, в суді першої та апеляційної інстанцій, а саме - складає, підписує та подає всі необхідні процесуальні документи (в т.ч. заяви по суті справи), забезпечує представництво інтересів клієнта в судовому засіданні.

Розмір гонорару адвоката за участь в судовому засіданні у справі №910/9126/24 Господарського суду міста Києва в суді першої та / або апеляційної інстанції складає 2 000,00 грн за кожне судове засідання (п. 2 додаткової угоди).

26.05.2025 та 25.06.2025 сторони підписали акти №2605/01 та №2506/02 прийму-передачі виконаних робіт, згідно з якими адвокат надав, а клієнт прийняв послуги - участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі №910/9126/24 26.05.2025 та 25.06.2025 відповідно, вартістю 2 000,00 грн кожна.

27.05.2025 та 26.05.2025 платіжними інструкціями №457 та 579 Адміністрація сплатила адвокату гонорар на загальну суму 4 000,00 грн за надані послуги.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема в абз. 2 підп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 він наголосив на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм у оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Дослідивши надані заявником докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 4 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Зазначена у актах приймання-передачі вартість наданих послуг відповідає вартості таких послуг, узгодженій сторонами у договорі з урахуванням додаткової угоди до нього.

Надання послуг підтверджується наявними у справі матеріалами (протоколами судових засідань, договором та додатковою угодою до нього, актами виконаних робіт (наданих послуг), рахунками, платіжними інструкціями).

Підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, наведених Компанією у клопотанні, колегія суддів не вбачає.

Отже, витрати Адміністрації на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи, підтверджуються у розмірі 4 000,00 та мають бути покладені на Компанію.

Щодо доводів Компанії про те, що у наданих Адміністрацією актах прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) не вказано детальний опис робіт (наданих послуг), колегія суддів зазначає, що такої інформації достатньо для розуміння наданої адвокатом послуги. Крім того, яка саме додаткова інформація з цього приводу мала би бути зазначена у таких актах, але у них (актах) відсутня, Компанія у клопотанні та апеляційній скарзі не зазначає, а тому суд не може надати оцінку відповідним доводам.

Щодо доводів клопотання про те, що представництво Адміністрації у справі №910/9126/24 мало здійснюватись у порядку самопредставництва і виконання начальником юридичної служби Адміністрації Сербуловим О.В. своїх посадових обов`язків, колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 09.07.2020 у справі №826/15943/17.

У зазначеній постанові Верховний Суд виснував, «що адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладення з такою юридичною особою договору про правову допомогу з дотриманням усіх вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм штатним працівником, який одночасно є адвокатом, не суперечить чинному законодавству України».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи наведене та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що заява Адміністрації підлягає задоволенню повністю, до стягнення з Компанії на користь Адміністрації підлягає 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву представника Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» адвоката Сербулова О.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8; код ЄДРПОУ 00017733) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14; код ЄДРПОУ 33404067) 4 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. Справу №910/9126/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.07.2025.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова